Кругові діаграми зображують порівняльні розміри досліджуваних явищ площами кругів, радіуси яких пропорційні кореню квадратному значень порівнювальних показників. Отже, щоб знайти радіус, потрібно добути корінь квадратний із абсолютних значень.
Прямокутні діаграми застосовують у тих випадках, коли потрібно порівняти три взаємопов’язані показники, один з яких дорівнює добутку двох інших та показати роль кожного з них у формуванні першої величини. Цей вид діаграм уперше запропонував російський статистик В.Є. Варвар (1851-1940) і тому його називають ще знаком Варвара.
У разі прямокутних діаграм установлюють два масштаби: один - для множника, який приймають за основу, а другий - для множника, який беруть за висоту. В наведеному прикладі (табл.. 4.1) основою прямокутника є кількість телевізорів, висотою - середня ціна одного телевізора, площею прямокутника - вартість всіх виготовлених телевізорів. Добираємо масштаб для основи прямокутника (10 тис. шт. = 1 см) і висоти (200 грн = 1 см) (рис. 4.5).
Збільшити наочність зображення статистичних явищ можна, замінивши абстрактні геометричні фігури малюнками. Такий вид діаграм називають фігурними діаграмами.
Фігурні діаграми будують двома способами:
? Малюють фігури, розмір яких пропорційний розміру зображуваного явища;
? Встановлюють певний масштаб для фігур.
Фігури діаграми привертають увагу, достатньо зрозумілі й дохідливі, а тому їх часто використовують як агітаційний інструмент.
Графічне зображення динаміки статистичних показників
Зміну статистичних явищ у часі ілюструють динамічні графіки. Динаміку явищ також часто описують стовпчикові, стрічкові, квадратні та фігурні діаграми, в яких кожний стовпчик, стрічка, квадрат і тощо зображують обсяг статистичного явища на певну дату або за відповідний період часу.
Крім значення, часто застосовують і лінійні графіки.
Лінійні графіки характеризують зміни явищ у часі, виявляють залежності між двома показниками тощо. Їх будують за допомогою прямокутної системи координат, на осі абсцис якої розташовують шкалу характеристик часу, а на осі ординат - рівні динаміки явища.
У лінійній діаграмі (графіку) динаміки шкала на осі ординат має починатися з нуля, інакше діаграма неправильно відображатиме характер розвитку явища.
Оскільки в разі великих значень рівні динамічного ряду діаграма з початковим нульовим рівнем ординат є невиразною і некомпактною, то вісь ординат доречно розірвати (рис. 4.12). Для базисних характеристик швидкості зміни досліджуваного явища початковий рівень ординати можна починати, наприклад, зі ста.
Лінійні діаграми дають можливість наочно визначити період часу, коли явища зростали (зменшувалися) більш чи менш інтенсивно або лишалися без змін.
Для аналізу темпів динаміки явища у статистичній практиці використовують лінійні графіки на напівлогарифмічній сітці, коли на осі абсцис нанесено звичайний масштаб, а на осі ординат - логарифмічний. Перевага напівлогарифмічної сітки для аналізу динаміки явища полягає в тому, що вона дає конкретнішу уяву про темпи розвитку. Діаграму на напівлогарифмічній сітці називають ще діаграмою темпів.
В разі лінійного графіка з напівлогарифмічною шкалою на осі ординат замість звичайної шкали відкладають логарифмічну з рівними інтервалами. Далі за таблицею логарифмів знаходять логарифми цілих чисел, які проставляють праворуч осі ординат, аби поліпшити наочність. За масштабом логарифмічної шкали знаходять відповідні точки, які відкладають на графіку і сполучають лініями.
Різновидом лінійних діаграм є радіальні діаграми, які відображують процеси і явища, періодично повторювані в часі (переважно сезонні коливання).
За вісь ординат у полярних координатах приймають радіуси, а за вісь абсцис - коло. За точку відліку править центр кола або власне коло. Радіальні діаграми бувають двох видів - замкнені і спіральні.
Замкнені радіальні діаграми відображують увесь внутрішній цикл зміни явища за певний період, наприклад один рік.
Спіральні радіальні діаграми використовують у тому разі, коли є дані по місяцях за кілька років. Принцип побудови такий самий, що й замкнених діаграм, однак різниця лише в тому, що в спіральних діаграмах точка, що позначає грудень одного року, сполучається з точкою січня не даного року, а наступного, внаслідок чого утворюється крива, що має вигляд спіралі.
Контрольно-планові графіки
Графічний метод широко використовується для поточного контролю за виконанням плану. Форми графічного зображення для порівняння планових і фактичних показників досить різноманітні. Розглянемо два основних види графіків:
Лінійні графіки виконання плану;
Обліково - планові графіки.
Лінійні графіки виконання плану є зручним засобом контролю виконання плану за одним будь - яким об’єктом або показником. Для аналізу на графіку доцільно показати наростаючим підсумком не тільки планові й фактичні показники за звітній період, а й фактичні - за минулий рік (табл.. 4.6).
У тому разі, коли потрібно організувати наочний контроль виконання плану водночас на кількох об’єктах, доречними стають обліково - планові графіки.
Графіки просторового розміщення явищ
Для вивчення розташування, рівня розвитку і ступеня поширення будь - якого явища в просторі використовують три види графіків: картограму, картодіаграму та центрограму.
Картограма – це схематична географічна карта, на якій розподіл зображуваних явищ по території подається за допомогою відповідних графічних і тонових символів (штриховки, крапки тощо). Залежно від використання символів розрізняють: фонові, ізоліній ні і крапкові картограми.
Фонові картограми зображують карту в межах досліджуваної території, на якій чітко позначено контури меж адміністративного поділу країни, області, району.
Географічний ряд, призначений для картографування, потрібно оптимально розбити на групи (райони), що дає змогу простежити закономірності розташування зображуваного явища. Кожній групі (району) відповідає певний тип штриховки або колір, що наносять на карту.
Іноді як умовний знак замість штриховки застосовують колір, добирають його в такий спосіб, аби витримати зростаючу інтенсивність у міру переходу від нижчих груп до вищих.
У деяких випадках розподіл за адміністративними районами не має великого значення, тому можна виділити райони з однаковими показниками досліджуваного явища за допомогою ізоліній них картограм. Такі картограми використовують у метеорології і геодезії.
В економіці ізоліній ні картограми застосовують для визначення часу виконання основних сільськогосподарських робіт (ізотопи), для зображення регіонів з однаковими цінами (ізопрайси) тощо. На ізоліній них картограмах замкненими лініями позначають контури приблизно однакового статистичного показника.
Недоліком штрихового способу зображення є те, що певний географічний регіон заштриховується однаково, з однаковою густотою штрихів, хоча в дійсності розподіл будь - якої ознаки на місцевості не завжди рівномірний. А тому замість позначення кольором і штриховою в картограмах застосовують крапки.
У крапкових картограмах графічним символом статистичних даних є крапки строгого визначеного розміру, розміщені в заданих межах. Кожна крапка відповідає певному числовому значенню і є носієм елементу обліку. Крапки на картограмі надають обліку наочності та природності.
Крапкові картограми розподілу території України за густотою населення міст і селищ міського типу зображують чітку характеристику їх розміщення в географічному розрізі (рис. 4.20). Вони добре ілюструють ступінь концентрації об’єктів промисловості і сільського господарства в різних районах і можуть бути корисними в багатьох галузях статистики.
Крапки на розрахунковій картограмі розташовують на контурах території з урахуванням їхнього фактичного розподілу по окремих ділянках цієї території. Це дає змогу порівнювати щільність розміщення досліджуваних об’єктів на різних ділянках території за густотою крапок. Виразність такого виду діаграми залежить від розміру крапки. Якщо зменшити розмір крапки, тоді на цій самій площі можна розмістити їх набагато більше та усунути нашарування крапок однієї на одну (рис. 4.21).
Крапкові діаграми за своєю суттю близькі до фонових. Однак фонові картограми, як правило, використовують для зображення середніх і відносних показників. Крапкові ж картограми використовуються для об’ємних (кількісних) показників, а також в разі, коли сума часток частинного розподілу показників по районах має економічний зміст. У фонових діаграмах сума часток економічного змісту немає.
Після нанесення штриховки, кольору чи крапок на відповідні ділянки карти виявляється певна закономірність географічного розподілу по території однакового зображуваного показника і можна судити про залежність даного показника від географічного чинника. Якщо ж райони з однаковим зображенням розміщені на карті хаотично, то це свідчить про відсутність певної просторової закономірності даного показника.
Картодіаграма – це поєднання схематичної географічної карти із діаграмою. Основне завдання картодіаграм – показати географічний досліджуваного статистичного явища. Головна їх особливість полягає в тому, що ці явища відображують на контурній географічній карті за допомогою спеціальних знаків - символів у вигляді стовпчиків, квадратів, кругів тощо. Розмір геометричного знаку відповідає обсягу даного явища в розглядуваному районі. Знаки і символи на картограмі розташовують не в простій лінійній послідовності, а орієнтують географічно.
Основна перевага картограм перед звичайними діаграмами - це точна географічна орієнтація статистичних величин, їх взаємна відповідальність і просторовий розподіл.