Смекни!
smekni.com

Формування конкурентного потенціалу Вінницької області у сучасних умовах (стр. 2 из 4)

МП-патієнти спеціалізуються на випуску готової продукції, орієнтованої на локальні ринки збуту з обмеженим попитом, на місцеві джерела сировини і матеріалів. Вони досить незалежні від великих підприємств і можуть навіть конкурувати з ними за якістю продукції.

МП-експлеренти – це ризикові фірми або інноваційні підприємства, які займаються, в основному, науковими, конструкторськими розробками, комерційним освоєнням технічних відкриттів, виробництвом дослідних, пробних партій товарів.

Малі підприємства здійснюють свою діяльність у всіх сферах і галузях народного господарства, виконуючи один або кілька видів діяльності. Вони володіють самостійністю в здійсненні господарської діяльності, розпорядженні готовою продукцією, прибутком, який лишається після сплати податків та інших зобов’язань.

1.2 Конкурентоспроможність малих підприємств

Входження України в систему міжнародної конкуренції активізує проблему організації управління потенціалом одну з найважливіших проблем удосконалення механізму управління конкурентоспроможністю підприємства. Процеси, що відбуваються в економіці України значною мірою впливають зокрема на діяльність малих підприємств.

Однією з найважливіших задач поточного періоду є забезпечення стійкого процесу розвитку та стабільного економічного простору на основі застосування інноваційних методів підвищення конкурентоспроможності економіки держави. Доведено, що важливу роль у виконанні завдань підвищення конкурентоспроможності відіграє мале підприємництво.

Важливою умовою забезпечення конкурентоспроможності малих підприємств є ефективне використання ресурсів, кваліфікації та здібностей персоналу, досягнень сучасного менеджменту, інноваційних і фінансових можливостей підприємства, що являють собою його потенціал, який повинен бути конкурентоспроможним.

Питання формування конкурентоспроможного потенціалу малих підприємств, розробки та вибору напряму розвитку потенціалу поки ще не отримали вирішення.

Проблему управління конкурентним потенціалом малих підприємств розглядають в своїх працях такі науковці як: З. Варналій, А. Воронкова, Н. Краснокутська, І. Репіна та ін.

Законодавство України надало суб’єктам малого бізнесу чимало прав та свобод, але багато підприємств не змогли ефективно використати кошти і налагодити прибуткову для себе діяльність через відсутність якісної, конкурентоспроможної продукції та недостатній розвиток підприємницького мислення, а саме стратегічного. На сьогодні це є однією з найскладніших проблем. Навіть при наявності конкурентоспроможної продукції не дозволяє багатьом підприємцям реалізувати ці переваги внаслідок відсутності практики.

Важливим моментом в проведенні перетворень по підвищенню конкурентоспроможності підприємства являється вибір їх здійснення. В ряді вітчизняних та зарубіжних робіт пропонується виходити із так званого циклу конкурентної переваги фірми – КПФ (рис.1) [3, c.60-61].

З рис.1 видно, що на кожному етапі стан конкурентоспроможності підприємства різний. Але коли вона переходить в так звану зрілість, тобто стає незмінною, то рахується, що настав момент для проведення перетворень.

Рис. 1. Життєвий цикл конкурентної переваги підприємства

При такому підході може виникнути ситуація, при якій проведення перетворень нічого не дасть. Справа в тому, що в силу змін подій, які відбуваються в параметрах, що впливають на конкурентоспроможність підприємства в стадії загальної зрілості деякі з них будуть знаходитись в стані занепаду, і на їх зміни буде потрібно багато часу. Тому у відповідності з прийнятою стратегією розвитку підприємства необхідно відслідковувати зміни кожного фактора.

Фактори, які впливають на господарську діяльність підприємств малого бізнесу можна поділити на внутрішні та зовнішні.

Зовнішні фактори - це ті, на які підприємство впливати не може і в своєї політиці повинно сприймати їх як дещо незмінне. До них відносять:

1. Діяльність державних владних структур (фіскальна та кредитно-грошова політика, законодавство). Наприклад, в залежності від характеру податкової політики (розміри податкових ставок) підприємство буде отримувати високий прибуток чи, навпаки, зовсім його не отримувати.

2. Господарська кон’юнктура, яка включає кон'юнктуру ринків сировинних та матеріальних ресурсів, ринків трудових ресурсів, ринків засобів виробництва, ринків фінансових ресурсів.

3. Розвиток родинних та підтримуючих галузей. В даному випадку мова йде про розвиток нових технологій (ресурсозберігаючих, технологій глибокої переробки), нових матеріалів та джерел енергії. їх впровадження у виробництво підвищує науковий та виробничий потенціал підприємства.

4. Параметри попиту. Вони включають ріст попиту на товари, що виробляються суб’єктами малого підприємництва, його стабільність і дозволяють підприємству отримувати високий прибуток, а також закріпити своє положення на ринку. Нестабільний попит, зміна вимог покупця до якості продукції підприємства, зниження покупної можливості населення, навпаки, не створюють умов для забезпечення певного конкурентоспроможного потенціалу даних підприємств.

До внутрішніх факторів можна віднести:

1. Діяльність керівництва та апарату управління підприємства (організаційна та виробнича структури управління, професійний та кваліфікований рівень керуючих кадрів і т. д.).

2. Система технологічного оснащення. Обновлення устаткування та технологій, тобто заміна їх на більш прогресивні, забезпечує підвищення конкурентоспроможності підприємства, підсилює внутрішню гнучкість виробництва.

3. Сировина, матеріали і напівфабрикати. Якість сировини, комплектність її перероблення та величина відходів серйозно впливають на конкурентоспроможність підприємства. Зменшення виходу готової продукції із використовуємо сировини (це особливо характерно для харчової промисловості), не комплексна її переробка приводять до збільшення витрат виробництва, а значить, до зменшення прибутку, що, в свою чергу, не дозволяє розширити виробництво. В наслідок цього знижується конкурентоспроможність. І навпаки, покращення використання сировини, його комплексна переробка понижують витрати виробництва, а значить, підвищують конкурентоспроможність.

4. Збут продукції: його об'єм та витрати реалізації. Цей фактор серйозно впливає на підвищення конкурентоспроможності потенціалу підприємства: можна добитися непоганих результатів в виробництві, випускаючи продукцію вищої якості і відносно невисокої собівартості, але все буде зведене нанівець із-за непродуманої збутової політики. Тому підприємство намагається здійснити ефективний збут за рахунок продажі продукції, необхідної ринкові, стимулювання збільшення об'ємів продаж, завойовуючи нові ринки збуту. Все це робиться, з однієї сторони, на основі формування "свого" покупця, проведення ефективної цінової політики і т. п. , а з іншої - шляхом ефективного забезпечення сировиною, необхідними матеріалами та устаткуванням по доступним цінам [5, c.255].

В даній ситуації для кожного суб’єкта малого бізнесу необхідно формувати механізм конкурентоспроможного потенціалу і розробити нові заходи для його підвищення.

Виділимо основні причини гальмування розвитку малого підприємництва в Україні та її регіонах є:

– відсутність дійового механізму реалізації державної політики щодо підтримки малого підприємництва. Це питання ще не посіло належного місця і в діяльності місцевих органів державної виконавчої влади;

– неймовірно важкий тягар оподаткування, що примушує багатьох суб'єктів малого підприємництва збочити в тіньову економіку;

– відсутність належного нормативно-правового забезпечення розвитку малого бізнесу, як підприємництва в цілому;

– обмеженість або повна відсутність матеріальних фінансових ресурсів. Багато малих підприємств розпочали свою діяльність через відсутність достатньої суми стартового капіталу, власних виробничих площ та устаткування;

– недосконалість системи обліку та статистичної звітності малого підприємництва, обмеженість інформаційного та консультативного забезпечення, недосконалість системи навчання та перепідготовки персоналу для підприємницької діяльності тощо [3, с.100].

На основі відомих наукових розробок була спроба максимально спростити структуру конкурентного потенціалу, зведенням до мінімуму найбільш важливих його складових, а тому при описі структури пропонується використовувати комплексний підхід, що поєднує переваги ресурсного і функціонального та дозволяє представити конкурентний потенціал як сукупність семи складових: управлінської, виробничої, трудової, маркетингової, фінансово-економічної, інноваційної, інформаційної [2,с.14-17]. Саме поєднання визначених складових в сукупності характеризує стан та можливості підприємства зі створення, зміцнення та розвитку своїх конкурентних переваг.

Конкурентоспроможність потенціалу малого підприємства визначається: обсягом та якістю наявних у нього ресурсів (чисельністю працівників, основними виробничими та невиробничими фондами, матеріальними запасами, фінансами та нематеріальними ресурсами - патентами, ліцензіями, інформацією, технологією); здібностями співробітників, їх освітніми, кваліфікаційними, психофізіологічними та мотиваційними якостями; здатністю менеджменту оптимально використовувати наявні ресурси; інноваційними можливостями; інформаційними можливостями; фінансовими можливостями.

Саме поєднання визначених складових в сукупності характеризує стан та можливості підприємства зі створення, зміцнення та розвитку своїх конкурентних переваг. Конкурентний потенціал малого підприємства це - систематизований комплекс взаємоузгоджених можливостей і ресурсів внутрішнього середовища малого підприємства, який забезпечує отримання переваг в умовах змінюваного зовнішнього середовища та обмежених ресурсів, сприяє досягненню поставлених цілей та при раціональному використанні забезпечує підприємству високий статус. Таким чином, конкурентний потенціал це, багатоелементна, ієрархічна, динамічна система.