Реферат з теми: «Національна економіка з урахуванням решти світу»
Макроекономіка є складовою економічної теорії та однією з нормативних дисциплін навчального плану, які забезпечують фундаментальну підготовку бакалаврів з економіки та менеджменту. Досліджуючи поведінку національної економіки як цілісної системи, вона оперує такими найважливішими індикаторами економічного розвитку країни, як зростання або падіння обсягів національного виробництва, рівень безробіття і темпи інфляції, стан державного бюджету і платіжного балансу, курс національної валюти, державний борг тощо. Ці показники характеризують результати спільної діяльності всіх суб’єктів національної економіки, а тому вони перебувають під постійним контролем з боку державної влади. Вони не залишаються поза увагою і широких верств населення, оскільки добробут кожного громадянина залежить не лише від результатів його індивідуальної трудової діяльності, а й від наслідків функціонування економіки в цілому.
Макроекономіка є складовою економічної теорії та однією з нормативних дисциплін навчального плану, які забезпечують фундаментальну підготовку бакалаврів з економіки та менеджменту. Досліджуючи поведінку національної економіки як цілісної системи, вона оперує такими найважливішими індикаторами економічного розвитку країни, як зростання або падіння обсягів національного виробництва, рівень безробіття і темпи інфляції, стан державного бюджету і платіжного балансу, курс національної валюти, державний борг тощо. Ці показники характеризують результати спільної діяльності всіх суб’єктів національної економіки, а тому вони перебувають під постійним контролем з боку державної влади. Вони не залишаються поза увагою і широких верств населення, оскільки добробут кожного громадянина залежить не лише від результатів його індивідуальної трудової діяльності, а й від наслідків функціонування економіки в цілому.
Від макроекономіки як науки очікують передусім пояснення ролі ринкових механізмів у регулюванні економічних процесів. Але поряд із цим вона покликана розкрити можливості суспільства в особі держави впливати на економічний розвиток країни. Тому макроекономіку називають теоретичною базою економічної політики держави. Володіння макроекономічними знаннями дає змогу домогосподарствам і підприємствам кваліфіковано оцінювати зміни в економічній кон’юнктурі та економічній політиці держави, приймати раціональні рішення у своїй економічній діяльності.
Макроекономіка - динамічна наука, якій притаманний постійний розвиток. Щодо більшості основних питань науковці макроекономісти дотримуються однакових поглядів, проте навколо деяких точаться гострі дискусії. Тому у підручнику значна увага приділяється висвітленню альтернативних підходів до вирішення дискусійних питань, що дає змогу студентам у процесі вивчення відповідного матеріалу зробити порівняльний аналіз різного теоретичного інструментарію і сформувати своє ставлення до них.
Від макроекономіки як науки очікують передусім пояснення ролі ринкових механізмів у регулюванні економічних процесів. Але поряд із цим вона покликана розкрити можливості суспіль-ства в особі держави впливати на економічний розвиток країни. Тому макроекономіку називають теоретичною базою економічної політики держави. Володіння макроекономічними знаннями дає змогу домогосподарствам і підприємствам кваліфіковано оцінювати зміни в економічній кон’юнктурі та економічній політиці держави, приймати раціональні рішення у своїй економічній діяльності.
Макроекономіка - динамічна наука, якій притаманний постійний розвиток. Щодо більшості основних питань науковці-макроекономісти дотримуються однакових поглядів, проте навколо деяких точаться гострі дискусії. Тому у підручнику значна увага приділяється висвітленню альтернативних підходів до вирішення дискусійних питань, що дає змогу студентам у процесі вивчення відповідного матеріалу зробити порівняльний аналіз різного теоретичного інструментарію і сформувати своє ставлення до них.
Економіка будь-якої країни пов’язана з рештою світу за допомогою багатьох механізмів. Серед них головними є механізм зовнішньоторговельних зв’язків і механізм міжнародних фінансових зв’язків.
Серед головних причин і чинників, що спонукають до поглиблення участі економіки України в міжнародному поділі праці, до органічного включення її господарства в сучасні цивілізаційні процеси, можна назвати, насамперед, високу частку експорту у валовому національному продукті. Досить характерним є те, що третина національного виробництва України опосередкована дією зовнішніх економічних зв'язків. Це підкреслює виняткову важливість даної сфери в системі життєзабезпечення держави і для виходу його з надзвичайно важкої і всеосяжної кризи. Є й інші передумови, що детермінують тісну взаємодію української економіки і світового господарства. До них варто зарахувати досить розвинутий внутрішній поділ і кооперацію праці, ресурсну обмеженість (особливо щодо забезпеченості паливно-енергетичними ресурсами), традиційні господарські зв'язки з країнами СНД, і насамперед з Росією, зростаючу необхідність створення нових технологій, інвестиційних і фінансових ресурсів із високорозвинених країн світу. . Таким чином, курс на формування в Україні відкритої економіки, під яким розуміється не тільки розвиток зовнішньої торгівлі, що переважає на теперішньому етапі, але й поступове відкриття ще двох каналів взаємозв'язку зі світовим господарством (рух капіталів і взаємо-обмін національними валютами), об'єктивно зумовлений і практично безальтернативний.
Основними принципами формування відкритої економіки повинні стати:- по-перше, акцент на розвиток власних галузей, що мають порівняльні і конкурентні переваги у світовій економіці регіонального і глобального масштабу. Мова йде про такі галузі національного виробництва, як машинобудування (ракети, судна, літаки, окремі види металорізних верстатів, прилади, побутова техніка і т.д.). Високим науково-технологічним рівнем характеризується порошкова металургія, виробництво надтвердих матеріалів, електрозварювальна галузь, хімічна промисловість (низьковуглецевий ферохром, пропілен, полістирол, поліамідні і поліпропіленові волокна). Великі потенційні можливості мають також агропромисловий комплекс України і галузі, пов'язані з транзитом через її територію вантажів, нафти, газу, електроенергії та інших товарів і послуг;- по-друге, високий рівень внутрішньої інтегрованості вітчизняної економіки, створення потужного національного ринку як фундаментальної економічної основи для завоювання і закріплення за собою відповідних ніш на гостроконкурентних і високоінтенсивних світових ринках товарів і послуг; - по-третє, забезпечення подальшої фінансової стабілізації, що покращує макроекономічні умови як для національного, так і для міжнародного підприємництва, від чого залежить створення сприятливого інвестиційного клімату;- по-четверте, введення твердої конвертованої національної валюти;- по-п'яте, врахування різної фактороінтенсивності національних галузей і виробництв, тобто їх капітало- і працезабезпеченості порівняно з іншими країнами, врахування відповідних внутрішніх витрат, цін і їхніх світових аналогів з тим, щоб уникнути несприятливої для України асиметрії в цінах, що погіршує умови торгівлі (terms of trade) і призводить до суттєвих збитків. Нарешті, варто неухильно здійснювати постійну гармонізацію національного зовнішньоекономічного законодавства з нормами ГАТТ/СОТ.
Надзвичайно складною є проблема розробки відповідних механізмів включення економіки України в сучасні цивілізаційні процеси і структури. Мова, очевидно, повинна йти не про безконтрольну лібералізацію зовнішньої торгівлі, як це відбувалося в попередні роки, а про поступовий, регульований з боку держави процес відкриття національного ринку з одночасним здійсненням цілеспрямованої протекціоністської політики стосовно власних товаровиробників і споживачів. Передбачається також досить жорстке валютне регулювання, сертифікація продукції за європейськими і світовими нормами та стандартами.
Діяльність державних органів управління зовнішньоекономічними процесами могла б сконцентруватися в таких головних напрямках:- відкриття внутрішнього ринку для іноземної конкуренції з гнучким захистом вітчизняних виробників;- забезпечення правових і економічних гарантій господарського функціонування і захисту іноземного капіталу;- орієнтація технічної, технологічної, промислової і соціальної політики на світові стандарти і тенденції розвитку;- гармонізація національного господарського права і законодавства з міжнародним;- підтримка в міру стабілізації економіки вітчизняних експортерів на світових ринках.
Механізми та інститути мікрорівня повинні забезпечувати вільний маневр підприємців усіх форм власності у світовому господарстві, свободу вибору економічними суб'єктами вітчизняних і закордонних партнерів і ринків при здійсненні господарських онерацій, перетворення зовнішньоекономічної діяльності в органічну складову господарської діяльності підприємства.
Поступова інтеграція української економіки у світові процеси і структури потребує тривалого часу, вона повинна здійснюватися поетапно, в міру дозрівання внутрішніх і зовнішніх передумов. Відповідно до історичного досвіду та наявних оцінок, процес зміни наукової парадигми здійснюється протягом 5-10 років, технологічної системи - 10-30 років, економічної системи - від 30 до 60 років. Як свідчить практика багатьох країн, ці процеси відбуваються на основі посилення регулюючої ролі держави, що здійснює активну структурну, промислову і зовнішньоекономічну політику.