Смекни!
smekni.com

Методи підвищення продуктивності праці (стр. 6 из 9)

Продуктивність праці по виробництву концентрату за 2007 рік зросла відносно 2006 року на 6%, а по виробництву товарної продукції на 4 %. Головним чинником, що вплинув на підвищення продуктивності праці за відповідний період являється збільшення обсягів виробництва концентрату на 3% та зменшення чисельності працівників на підприємстві.

Фактична середньооблікова кількість штатних працівників зменшилась на 265 осіб у порівнянні з 2007 роком, або на 3% (таблиця 1) у зв`язку з переведенням працівників. Середньомісячна заробітна плата за 2007 рік становить 2196 грн., що на 22,5 % більше ніж за 2006 рік. З 1 квітня 2007 року на ВАТ"ПівнГЗК" запроваджено нову багаторівневу систему оплати праці. В результаті запровадження нової системи оплати праці здійснено підвищення окладів працівникам комбінату в середньому на 20 %.

Детальний аналіз результатів розрахунків продуктивності приведемо в таблиці 2.2


Таблиця 2.2 Розрахунок продуктивності праці

Показники од. вим. 2006 рік факт 2007 рік +/- %
план факт
Обсяг продукції тис. грн. 3 113 213 4 664 275 4 837 048 172 774 4%
Виробництво концентрату т.т. 11 956 13 009 13 396 387 3%
Вартість одиниці продукції грн/т 260,39 358,54 361,07 2,53133 1%
Середньооблікова чисельність працівників осіб 11 683 11 823 11 558 -265 -2%
в т.ч. ПВП осіб 10 933 11 247 10 897 -350 -3%
ФОП тис. грн. 251 371 311 560 304 576 -6 983 -2%
Середньорічна вартість ОВФ тис. грн. 2 384 415 2 688 770 2 688 770 0 0%
Собівартість реалізованої продукції тис. грн. 1 758 016 2 206 191 2 131 905 -74 286 -3%
Прибуток тис. грн. 1 351 370 1 149 030 1 293 700 144 670 13%
З/пл. одного працівника тис. грн. 1793 2196 2196 0 0%
Продуктивність праці(а) тис. грн./прац. 266 395 419 24 6%
Продуктивність праці(б) т/особу 1093,58 1156,66 1229,36 72,69 6%
Продуктивність праці(в) осіб/т 0,914 0,865 0,813 -0,0511 -6%
Рентабельність % 76,87 52,08 60,68 8,6 17%

Аналіз продуктивності праці розпочинається з вивчення її рівня, динаміки, та загальної оцінки виконання плану.

Для аналізу продуктивності праці використовують дані форм статистичної звітності, звіти підрозділів підприємства про виконання завдань з продуктивності праці .

Для проведення розрахунків по ефективності використання наявного персоналу, а зокрема продуктивності праці були проаналізовані на предмет доцільності використання всі можливі методи оцінки відповідного показника, приведені в розділі І. Враховуючи специфіку галузі об’єкта дослідження найбільш прийнятними є комплексне використання натурального та вартісного. Оскільки на даний момент дуже важливим моментом оцінки ефективності використання ресурсу є не лише натуральний вимір, а й його доля у загальних витратах виробництва продукції.

За даними таблиці видно, що чисельність персоналу зменшується з відповідним збільшенням продуктивності праці. При цьому заробітна плата на одного працівника зростає. Проте темпи зростання продуктивності праці перевищують темпи зростання заробітної плати на одного працівника. Більше того зростання заробітної плати мало незначний вплив на збільшення вартості одиниці виробленої продукції.

Тобто, підприємство націлене на збільшення ефективності використання виробничого персоналу. Аналізуючи дані таблиці 2.2 можна зробити висновок про певні кроки, направлені на збільшення продуктивності робітників, оскільки чисельність робітників зменшилася разом із збільшенням обсягів виробництва. Разом із оновленням основних виробничих фондів (автоматизацією виробничого процесу) можна очікувати більших темпів зростання продуктивності.


3. ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ ПРОДУКТИВНОСТІ ПРАЦІ НА ПІДПРИЄМСТВІ

3.1 Вибір та обґрунтування заходів з підвищенням ефективності виробництва

Розвиток ринкових відносин в Україні потребує ефективності підвищення господарювання. Але за роки незалежності показники ефективності в країні значно погіршилися: зменшилися обсяги виробництва, знизилась його рентабельність.

Усе це є наслідком занедбання економічної роботи на підприємстві. У роки економічної кризи більшість підприємств намагалися досягти збільшення прибутків не з допомогою ретельного економічного розрахунку, зниження собівартості продукції, а постійним підвищенням цін на свою продукцію.

Подоланням кризи в економіці не можливі на відсталій технічній базі, тому що основа ринкових відносин є конкурентна боротьба, і в ній перемагає не той, хто знизить витрати і запропонує нижчі ціни, а той хто випускає якісну продукцію, а цього можна досягти тільки, застосуванням нових технологій.

У реалізації цілей стратегічного плану підприємства особлива роль належить плану технічного і організаційного розвитку – плану підвищення ефективності виробництва. Для того, щоб успішно функціонувати в умовах конкурентної боротьби, підприємство в своїй діяльності повинне орієнтуватися, на потреби ринку (ціни, витрати, кількість продукції, що випускається) і на реалізацію досягнень науково – технічної революції.

Враховуючи першочергову важливість підвищення продуктивності праці для конкурентно спроможності підприємства розробляють і впроваджують програму управління продуктивності, яка включає в себе наступні етапи:

1) вимірювання і оцінка досягнутого рівня продуктивності на підприємстві в цілому і за окремими видами праці зокрема;

2) пошук і аналіз резервів підвищення продуктивності на основі інформації, одержаної в ході вимірювання і оцінки;

3) розробка плану використання резервів підвищення продуктивності праці, який повинен включати конкретні терміни і заходи по їх реалізації, передбачати фіксування витрат на ці заходи й очікуваний економічний ефект від їх впровадження, визначати відповідних виконавців;

4) розробка систем мотивації працівників до досягнення запланованого рівня продуктивності;

5) контроль за реалізацією заходів, передбачених планом і всією програмою, і регулюванням їх виконання;

6) вимірювання і оцінка реального впливу передбачуваних заходів на зростання продуктивності праці.

Вимірювання й оцінка досягнутого рівня продуктивності по підприємству і в цілому за окремими видами праці зокрема – вихідний етап програми. Його правильне і точне здійснення є важливою передумовою успішності наступних етапів і всієї програми.

Щоб виміряти продуктивність праці потрібно зіставити кількість виробленої продукції із витратами на їх виготовлення. Пошук і аналіз резервів підвищення продуктивності ґрунтується на порівнянні інформації, одержаної в ході вимірювання і оцінки досягнутого рівня продуктивності на підприємстві в цілому і за окремими видами праці зокрема, з наявною інформацією про максимально можливий рівень продуктивності праці. Для пошуку резервів продуктивності праці слід заохочувати висококваліфікованих представників різних спеціальностей.

Розробляючи план використання резервів підвищення продуктивності праці, слід забезпечити узгодження цілей та завдань програми.

Розробка системи мотивації працівників до досягнення запланованого рівня продуктивності є необхідною умовою реалізації програми.

Контроль за реалізацією заходів, передбачених планом і всією програмою, необхідний для виявлення і вирішення можливих проблем їх виконання на початкових станах.

В процесі контролю порівнюються фактичні і задачі показники продуктивності праці, визначається масштаб допустимих відхилень.

Вимірювання й оцінка реального впливу реалізованих заходів на зростання продуктивності праці потрібна для того, щоб оцінити і порівняти ефективність їх впровадження і визначитися з пріоритетами на наступний період.

Визначивши найефективніші напрямки роботи по підвищенню продуктивності, слід прийняти відповідні мотивуючі рішення і в наступному періоді зосередити увагу саме на цих напрямах.

В ринкових умовах важливу роль для зростання продуктивності праці має максимальне використання діючих потужностей. Поліпшення використання засобів праці здійснюється за двома напрямками:

- екстенсивним – збільшення часу їх роботи шляхом скорочення простоїв, введення в дії невикористаного устаткування, підвищення коефіцієнта змінності в раціональних розмірах, скорочення строків ремонту і інше. Рівень екстенсивного використання праці показує ступінь її продуктивного використання та тривалість протягом робочого дня при незмінності інших характеристик. Чим повніше використовується робочий час, чим менше простоїв та інших втрат робочого часу і чим триваліший робочий день, тим вищий рівень екстенсивного використання праці і відповідно продуктивності праці. Однак зростання продуктивності праці за рахунок екстенсивних характеристик має чіткі межі: законодавче встановлену тривалість робочого дня і робочого тижня. Якщо протягом законодавче встановленої тривалості робочого часу останній цілком витрачається на продуктивну працю, то це і є верхня межа рівня екстенсивного використання праці.;