Смекни!
smekni.com

Паливно-енергетичний комплекс України (стр. 1 из 5)

ЗМІСТ

ВСТУП................................................................................................... 2

1. Значення і місце паливно-енергетичного комплексу в економіці України 3

2. Основні етапи і сучасні проблеми розвитку паливно-енергетичного комплексу................................................................................................................ 6

3. Особливості і фактори розміщення паливно-енергетичного комплексу 12

4. Сучасна територіальна організація паливно-енергетичного комплексу 16

5. Продукція паливно-енергетичного комплексу у зовнішній та внутрішній торгівлі................................................................................................. 22

6. Перспективи розвитку і розміщення паливно-енергетичного комплексу України................................................................................................. 25

ВИСНОВКИ......................................................................................... 28

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ...................................... 29

ВСТУП

У народному господарстві України паливно-енергетичний комплекс відіграє дуже важливу роль. Паливно-енергетичний комплекс є невід’ємною частиною економічного і суспільного добробуту. Ось чому ця тема для України є актуальною, особливо на сучасному етапі розвитку, коли проблема енергозабезпечення постала надзвичайно гостро.

Розвивати паливно-енергетичний комплекс, забезпечувати суспільство енергетичними ресурсами – одне з найважливіших завдань будь-якої держави.

Метою курсової роботи є поглиблення та закріплення знань з основних питань теорії розміщення продуктивних сил, закономірностей розміщення паливно-енергетичного комплексу та застосування їх на практиці.

Завдання курсової роботи – розкрити значення та охарактеризувати сучасний стан паливно-енергетичного комплексу України, висвітлити вплив факторів на розвиток та розміщення галузей паливно-енергетичного комплексу , викласти основні проблеми та тенденції подальшого розвитку галузі.

У роботі розглянуто сукупність принципів та факторів, які безпосередньо чи опосередковано впливають на розміщення паливно-енергетичного комплексу в Україні. Основними факторами є наявність паливно-енергетичних ресурсів і споживачів електроенергії.

Незважаючи на значні негаразди, галузь має непогані перспективи для подальшого розвитку. Паливно-енергетичний комплекс потребує особливої уваги, оскільки являється галуззю національної економіки.

При написанні роботи використано статистичні дані, графічний та картографічний матеріал, який допоміг краще проаналізувати стан та розміщення паливно-енергетичного комплексу в Україні.

1. Значення і місце паливно-енергетичного комплексу в економіці України

Паливно-енергетичний комплекс – складна міжгалузева система видобутку й виробництва палива та енергії (електроенергії й тепла), їх транспортування, розподілу й використання.

Паливно-енергетичний комплекс України складається з паливної промисловості (вугільна, нафтова і газова, торф’яна) та електроенергетики, а також тісно пов’язані з ними обслуговуючі підприємства (схема 1). Характерна наявність розвиненої виробничої інфраструктури у вигляді магістральних високовольтних ліній і трубопроводів (для транспортування сирої нафти, нафтопродуктів і природного газу), що утворюють єдині мережі.

Схема 1[1]

Структура паливно-енергетичного комплексу України

вугільна

нафтова

газова

торфова

паливна промисловість

Паливно-енергетичний комплекс

електроенергетика

Теплові електростанції

Гідравлічні електростанції

на тради-ційному паливі

атомні

Геотер-мальні

Гідро-електро-станції

Гідроаку-мулятив-ні

Приплив-ні

У розвитку продуктивних сил України паливно-енергетичний комплекс відіграє всезростаючу роль, що пов’язано, з одного боку, із загальносвітовими тенденціями, а, з іншого – з енергомісткістю народного господарства та обмеженими енергоресурсами держави (діаграма 1).

Діаграма 1[2]


Виробництво продукції промисловості за основними галузями у 1999 році

Таким чином, частка паливної промисловості та електроенергетики у загальному виробництві продукції промисловості у 1999 році становила відповідно 12 % та 16%, при чому їх частка зросла у порівнянні з 1990 роком на 5,7 % та 13%. Паливно-енергетичний комплекс посідає 1 місце за виробництвом продукції у структурі промисловості України.

У структурі промисловості на частку паливно-енергетичного комплексу припадає 26% вартості основних фондів і майже 16% середньорічної чисельності промислово-виробничого персоналу (табл.1).

Таблиця 1[3]

Середньорічна кількість промислово-виробничого персоналу за галузями

(тис. чол..)

1985 1990 1995 1998 1999
Промисловість 7534 7100 5035 4142 4015
Електроенергетика 125 137 193 203 208
теплові електростанції 37 38 58 58 56
атомні електростанції ….. 18 26 28 28
гідроелектростанції 2 1 2 2 2
Паливна промисловість 691 656 596 473 467
нафтодобувна 5 5 6 7 7
нафтопереробна 16 15 17 17 17
газова 5 5 7 10 10
вугільна 657 626 561 436 432

Вугільна промисловість це найбільш розвинена галузь паливної промисловості України, яка за обсягом видобутку палива в натуральному виражені посідає перше місце серед інших галузей паливно-енергетичного комплексу. Тут зосереджена більшість працівників (93%) і основних фондів (78%) паливної промисловості. Вугільна промисловість є, по суті, базою для розвитку електроенергетики, коксохімії, металургії.

Енергетика значною мірою впливає не тільки на розвиток, але й на територіальну організацію народного господарства, насамперед промисловості. Підприємства паливно-енергетичного комплексу основа формування багатьох елементів територіальної організації народного господарства. Так, біля об’єктів енергетики виникли потужні промислові вузли і центри, навколо яких утворилися територіально-виробничі комплекси і промислові райони. Поряд з цим паливо використовується також як сировина для одержання різноманітних цінних продуктів. Так, з нафти одержують різні масла, пластмаси, мийні речовини, добрива тощо.

Таким чином, паливно-енергетичний комплекс має надзвичайно велике значення для соціального і економічного розвитку України.

2. Основні етапи і сучасні проблеми розвитку паливно-енергетичного комплексу

Паливно-енергетичний комплекс відноситься до найстаріших галузей в Україні. Людина ще у давнину звернула увагу на річки як на доступне джерело енергії. Для використання цієї енергії навчилися будувати водяні колеса, які крутила вода; цими колесами приводилися в дію млини. Водяний млин є прикладом найдавнішої гідроенергетичної установки, яка збереглася в багатьох містах до нашого часу майже у первісному стані. До винаходу парової машини водна енергія була основною рухомою силою на виробництві.

Перший випадок застосування електрики на території України пов’язують з 1878 роком, коли інженер О.П. Бородін обладнав токарний цех київських залізничних майстерень чотирма електричними ліхтарями.

У 1888 році було встановлено перше електричне освітлення в саду Шато-де-Флер (тепер стадіон “Динамо”) в Києві, а в 1890 році почала працювати перша центральна електрична станція загального користування, яка освітлювала міський театр і Хрещатик. Електростанції були малопотужні і розміщувалися переважно у Донбасі, Придніпров’ї та у великих містах, причому функціонували вони ізольовано.

Згідно з планом електрифікації колишнього СРСР, прийнятому у 1920 році, в Україні перша державна районна електростанція – Штерівська ДРЕС стала до ладу у 1926 році. У наступні роки кількість і потужність електростанцій зростала і вже в 1940 році діяли 93 електростанції загальною потужністю 2,1 млн. кВт. Довжина лінії електропередачі напругою 35 кВ і більше перевищувала 4 тис. км. Сформувалися великі потужні енергосистеми (“Дніпроенерго”, “Київенерго”, “Харківенерго”).

Однією з найдавніших галузей паливної промисловості є торфова. За нею слідує вугільна, нафтова і наймолодша галузь – газова.

Історія видобутку вугілля в Україні починається з відкриття рудознавцем Г.Капустіним у 1721 році на р. Кундрючій (поблизу Сіверського Дінця) і в Оленевих горах поблизу Лисичанська кам’яного вугілля. У 1795 році у м. Лисичанську була споруджена перша кам’яновугільна шахта. А з 1796 по 1806 роки в Донбасі вже було видобуто 40 тис. т вугілля . З 1870 по 1923 роки видобуток вугілля зріс у 100 разів.