Смекни!
smekni.com

Структурна перебудова економіки України перехідного періоду (стр. 12 из 18)

В умовах скорочення експортного потенціалу та дефіциту ВКВ купувати сучасні технічні засоби, здебільшого, немає за що, а іноземні кредити під державну гарантію - це надто обтяжливо й економічно невигідно. Машинобудівний комплекс України, даючи у свій час третину продукції загальнопромислового виробництва, опинився в досить скрутному становищі, бо випускає поки що обмежену кількість дорогих, громіздких, ненадійних машин та інших технічних засобів. Вони не знаходять своєчасного збуту або взагалі не купуються збіднілими споживачами. Місткість внутрішнього ринку, внаслідок штучного "заморожування" споживчого попиту, є дуже малою, а пропозиції з боку іноземних конкурентів - значно більшими. Українським машинобудівникам на ньому майже не залишається місця. Вони не рекламують свою продукцію навіть у тих випадках, коли вона не поступається перед іноземними аналогами.

Отже, державна економічна політика ринкового реформування не може ігнорувати цей вірогідний факт. Вона має бути зорієнтована, насамперед, на розвиток високотехнологічних виробництв конкурентоспроможних товарів на власній території, а не на забезпечення соціальних і технологічних потреб за рахунок дорожчого та руйнівного для національної економіки імпорту готових товарів і послуг. Тим більше, коли цей імпорт здійснюється переважно на примітивній основі величезних зусиль, затрат ручної праці й коштів так званих "човникарів" за ідеалом хаотичної базарної торгівлі. Високоорганізовані виробничо-торговельні системи сучасного рівня обходяться значно дешевше і є вигіднішими для держави та споживачів.

Розділ 3. Оптимізація механізмів проведення структурної перебудови економіки україни

3.1 Шляхи вдосконалення структурних змін у промисловості

Структурні перетворення народного господарства України спрямовані на соціально орієнтованої ринкової економіки, інтегрованої в світову економіку як її органічну світову частину. При цьому необхідно враховувати цілі глобалізації, які заперечують подвійну спрямованість виробництва: на експорт та локальні ринки. Країни, інтегровані в міжнародний розподіл праці, повинні випускати конкурентоспроможну продукцію як для зовнішнього, так і для внутрішнього ринків.

Вихідною ланкою структурного повороту України має бути третинний сектор. Це пояснюється насамперед тим, що для фундаментальних перетворень Україні потрібна розвинена банківська система, спроможна фінансувати структурні зміни. Одночасно передбачається, що Україна проводитиме політику відчинених дверей для іноземних банків (їм буде вигідно зберігати і розміщати капітал в нашій країні), щоб досягти двоєдиної мети.

По-перше, іноземні банки мають стати провідниками економічної політики України за кордоном, формувати своєрідне українське лобі в урядових колах і фінансово-банківських структурах своїх держав.

По-друге, Україні треба скористатися авторитетом іноземних банків для амністії і повернення в державу експортного нелегального капіталу, який, за різними оцінками, становить від 10 до 20 млрд. дол. [4,53]

Є всі підстави розраховувати на те, що пріоритетний розвиток третинного сектору забезпечить створення інфраструктури виробництва і дасть імпульс для формування нових галузевих структур. При цьому першочерговим буде розвиток транспорту й зв'язку, особливо будівництво автомобільних і залізничних доріг. Такий підхід важливий ще тому, що Україна, займаючи вигідне геополітичне становище між Сходом і Заходом, повинна використати його для нагромадження капіталу в інші галузі.

Звичайно, модель не може і не буде працювати в чистому вигляді. Певною мірою всі три сектори залучають нині і продовжуватимуть залучати до себе в майбутньому вітчизняний і закордонний капітали. Модель відображає темпи і пріоритети у формуванні нової галузевої структури, а також сфери, у яких є доцільною концентрація ресурсів на різних етапах.

Секторна модель структурного повороту народного господарства дає змогу розвинути галузевий підхід у часовому аспекті. У ньому виділяють чотири етапи [6,12]:

1. Сконцентрований розвиток третинного сектору.

2. Прискорений розвиток галузей промисловості з виробництва транспорту.

3. Прискорений розвиток усієї обробної промисловості.

4. Завершення структурного повороту.

Галузеві пріоритети вторинного і первинного секторів будуть визначені двома головними умовами.

По-перше, необхідно реалізувати науково-технічний потенціал, нагромаджений у ряді галузей народного господарства, особливо у військово - промисловому комплексі.

По-друге, потрібно буде формувати нове економічне обличчя країни й увійти у міжнародний розподіл праці. Деякі з пріоритетних галузевих напрямів виділити вже сьогодні, а саме:

1. Авіаційна промисловість і створення космічних апаратів. Україна має скористатися своєю приналежністю до семи країн світу виробляють космічні ракетоносії й апарати. Перші успіхи щодо цього Наприклад, ракети-носії «Зеніт» планується використати після реконструкції в проекті концерну «Sea Launch», який створили компанії «Боїнг» (США), «Квакер» (Норвегія), «Енергія» (Росія), КБ «Південне» і «Південмаш» (Україна), даного спрямування залежить від налагодження міжнародного науково-технічного співробітництва з великими державами [48,53].

2. Галузі, що виробляють інтелектуальний продукт. Згідно з оцінками західних експертів, українська наука - поки що національне багатство після виробничого потенціалу. Сьогодні є можливості освоєння і опрацювання за участю іноземного капіталу незакінчених технологічних і конструкторських проектів, насамперед у військово-промисловому комплексі. Для них характерна новизна, а в деяких випадках – унікальність у світовій практиці. У даному випадку йдеться про досягнення українських вчених у кібернетиці, хімії, матеріалознавстві, електрозварюванні, ракетній техніці, системах космічного зв'язку.

Інтелектуальний потенціал України дає можливість масштабно ввійти в міжнародний інформаційний бізнес. Перспективи України не менші, ніж Кита Індії, експорт програмних продуктів яких за останні роки стрімко зростає. Україні кількість спеціалістів у галузі ЕОМ на 1000 осіб населення у 80 р перевищує показники Китаю, вона має в 7 разів більше комп'ютерів, ніж Індія. Вищі навчальні заклади щорічно випускають понад 1000 спеціалістів з ЕОМ Оцінки свідчать про реальність забезпечення експорту програмних продукті обсязі до 5 млрд. дол. США в рік [5,16].

3. Галузі, що виробляють послуги і вироби для забезпечення поліпшення довкілля. Україна змушена вкладати великі кошти для вирішення екологічних проблем, потреба в чому значно більша, ніж в інших країнах, через необхідність ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи й розвитку атомної енергетики. Тільки в державному бюджеті для цього виділяється понад 6%. Це змушує «заробляти» гроші насамперед шляхом прориву з екологічними товарами на світовий ринок. Якщо за основу обсягу експорту товарів і послуг, які сприяють поліпшенню довкілля, взяти параметри витрат, то в найближче десятиріччя їх доцільно було б довести до 7 – 10 млрд. дол. США [44,382].

4. Харчова промисловість. Україні необхідно створити свою сучасну харчову промисловість. Згаданий напрям сьогодні є найпривабливішим для інвесторів. Це видно з того, що харчова промисловість за обсягом іноземних інвестицій після машинобудування займає друге місце. Нижчу частку мають відповідно металургія, легка промисловість, транспорт та інші галузі.

5. Сільське господарство. Формування нових суб'єктів підприємницької діяльності у сільському господарстві повинно забезпечити використання природних переваг України у виробництві зернових культур і цукрових буряків. При цьому необхідно брати до уваги, що 25% світових запасів чорнозему - в Україні, на сільськогосподарських ринках як усередині країни, так і за кордоном збільшиться число українських підприємств-виробників соняшникової олії, спирту, гороху, ячменю та інших продуктів харчування. Саме підприємства такої спеціалізації можуть розвиватися шляхом розширення своєї присутності на світовому ринку, бо для традиційних сільськогосподарських продуктів України цей ринок практично закритий через існуючий на ньому державний протекціонізм вітчизняним компаніям.

Незважаючи на об'єктивну єдність і взаємозв'язок окремих фінансових ринків, кожен з них має свою інфраструктуру, відповідну законодавчу і нормативну базу, свої особливості. Основними елементами інфраструктури фінансового ринку є фінансово-кредитні інститути: банки, фондові біржі, небанківські фінансово-кредитні інститути (пенсійні фонди, страхові компанії, інвестиційні фонди, довірчі товариства, кредитні спілки і т. ін). Діяльність фондових бірж в Україні регулюється законами «Про цінні папери і фондову біржу», «Про державне регулювання ринку цінних паперів», «Про державні товариства», Положенням «Про реєстрацію фондових бірж і торгово-інформаційних систем і регулювання їх діяльності».

На біржовому ринку України працюють: Українська фондова біржа, Київська міжнародна фондова біржа, Українська міжбанківська валютна біржа, Донецька фондова біржа. Кожна фондова біржа встановлює правила та процедури, і їх мають обов'язково виконувати всі її члени. Слід підкреслити, що кількість угод, укладених на фондових біржах, незначна, а вартість кожного цінного паперу досить низька. Крім того, на ринку відсутні високоліквідні акції. Але це проблема не стільки стану РІС, скільки економіки України в цілому, ступеня її ринковості, відкритості та конкурентоспроможності, рівня капіталізації підприємств, фірм, а також фінансових інституцій.

Найрозвиненішим сектором фінансового ринку в Україні є банківська система, яка мала певну структуру і до ринкових перетворень. Але, обслуговуючи централізовано-розподільчу економіку в рамках народного господарства СРСР, вона була повністю одержавленою. З початком ринкових перетворень найактивнішого розвитку набув саме банківський сектор на основі колишніх державних і нових, створених на приватній основі, банків. За короткий час саме він став по суті системоутворюючим елементом фінансового ринку. Але банківська система України не відповідає вимогам ринкової конкурентоспроможної економіки. Банки не здатні виконувати своє основне завдання - перетворювати заощадження на інвестиції. А те, що значні заощадження існують, підтверджують оцінки багатьох фахівців, згідно з якими «на руках» в Україні перебуває близько 20 млрд доларів США.