Однією із гарантій реального здійснення вільного волевиявлення народу є встановлена законом юридична відповідальність за порушення виборчого законодавства, до того ж в кожному з базових виборчих законів містяться загальні статті, якими запроваджується інститут відповідальності за порушення виборчого законодавства, а свою юридичну регламентацію цей інститут отримує відповідно в чинному адміністративному, кримінальному, кримінально-процесуальному, цивільно-процесуальному законодавстві.
Так. у Кодексі України про адміністративні правопорушення міститься ст. 186-2, що передбачає адміністративну відповідальність за певні порушення законодавства про вибори Президента і народних депутатів. Цією статтею встановлюється, що публічні заклики або агітація за бойкотування виборів, опублікування або поширення іншим способом неправдивих відомостей про кандидата у Президенти чи депутати, а також агітація за або проти кандидата в день виборів тягнуть накладання штрафу від трьох до шести офіційно встановлених мінімальних розмірів заробітної плати.
Видача членам дільничної виборчої комісії виборчого бюлетеня для голосування за іншу особу тягне накладення штрафу до п'яти офіційно встановлених мінімальних розмірів заробітної плати.
Втручання в роботу виборчих комісій, що перешкоджає виконанню ними обов'язків, пов'язаних з реєстрацією кандидатів у Президенти або депутати, підрахунком голосів чи визначенням результатів або підбиттям загальних підсумків виборів тягне накладення штрафу від трьох до шести офіційно встановлених мінімальних розмірів заробітної плати.
До адміністративної відповідальності відповідно до частини першої і третьої цієї статті може бути притягнута будь-яка особа, що досягла 16-річного віку, якщо вона психічно здорова. Нести відповідальність за порушення передбачені ч. 2 цієї статті, мають тільки спеціальні суб'єкти — члени виборчих комісій.
Кримінальні правопорушення, пов'язані з порушенням виборчого законодавства, належать до злочинів, які посягають на суспільні відносини, пов'язані з формами, завданнями, змістом діяльності держави і посягають на політичні права громадян: права брати участь в управлінні державними справами, вільно обирати і бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Зазіхання на виборчі права громадян можуть мати місце на будь-якій стадії виборчого процесу, тому кримінально-правові норми, що встановлюють відповідальність за порушення виборчого законодавства, є бланкетними (відсилочними): їх застосування потребує уточнення змісту статей, посилань на базові закони про вибори.
Кримінально-правовим захистом забезпечується насамперед здійснення виборчих прав. Ст. 127 Кримінального Кодексу України передбачає, що перешкоджання здійсненню громадянином України його виборчих прав або роботі виборчої комісії, вчинене з метою вплинути на результати виборів, карається позбавленням волі на строк від трьох до п'яти років. Ті ж діяння, вчинені шляхом підкупу, обману, або поєднані з пошкодженням майна або з застосуванням насильства до громадянина, який здійснює свої виборчі права, або члена виборчої комісії чи їх близьких родичів, або з погрозою застосувати таке насильство чи знищити майно, а так само вчинені за попереднім зговором групою осіб або членом виборчої комісії чи іншою посадовою особою з використанням влади або посадового становища караються позбавленням волі на строк від п'яти до восьми років.
Ст. 128 Кримінального Кодексу України за такі злочини, як неправомірне використання виборчих бюлетенів, підлог виборчих документів або неправильний підрахунок голосів чи неправильне оголошення результатів виборів, що виражається у видачі членом виборчої комісії виборчого бюлетеня особі, яка не внесена до списку виборців, або видачі виборцю виборчих бюлетенів (виборчого бюлетеня) інших виборців карається позбавленням волі на строк до п'яти років. Підлог, тобто виготовлення виборчого документа невстановленого зразка чи виготовлення у спосіб, не передбачений законом, внесення до виборчого документа за відомо неправдивих відомостей або будь-яка інша його підробка, а так само використання за відомо підробленого виборчого документа чи виготовленого у спосіб, не передбачений законом, караються позбавленням волі на строк від трьох до п'яти років. Ці ж дії, але вчинені членом виборчої дільниці або іншою посадовою особою, а так само за відомо неправильний підрахунок голосів або за відомо неправильне оголошення результатів виборів караються позбавленням волі на строк від п'яти до восьми років з позбавленням права займати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до п'яти років.
Ще один вид злочину - умисне порушення таємниці голосування під час проведення передбачених законодавством України виборів - карається позбавленням волі на строк від одного до трьох років. Ті ж діяння, вчинені членом виборчої комісії або іншою посадовою особою з використанням влади чи посадового становища, караються позбавленням волі на строк від двох до п’яти років з позбавленням права займати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до п'яти років.
3.2.Ефективність застосування виборчого законодавства у сучасній Україні, шляхи покращення.
На сучасному етапі розвитку України, як молодої демократичної, правової та соціальної держави постає дуже багато проблем пов’язаних із застосуванням законодавства та швидким переходом країни від однієї системи до іншої. Особливо це стосується реалізації таких прав громадянина як участь в управлінні державними справами, вільно обирати та бути обраним до органів державної влади та органів місцевого самоврядування тощо. Тому необхідний ретельний контроль за виконанням законодавства, насамперед виборчого.
Вважається доречним на прикладі виборів у народні депутати, та виборів депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів що відбулися в Україні у 2002 р. розглянути на скільки ефективно застосовується існуюче законодавство та його недоліки.
Щодо недосконалості законодавства, то можна відмітити тенденції його значного покращення. Наприклад: багато положень “старого” закону “Про вибори народних депутатів України” (1997р.) були визнані неконституційними, тому необхідним було прийняття та затвердження нового закону. Але ще до прийняття закону ВРУ, голова ЦВК М.Рябець вказував не недоліки у “новому” законі які як він вважав могли поставити під загрозу зриву парламентські вибори 2002 року.
Одним з головних недоліків закону можна вважати – положення про формування окружних виборчих комісій. На цьому етапі партії ставляться в нерівні умови. Згідно із “новим” законом участь у формуванні окружних комісій можуть приймати тільки ті партії, які перемогли на останніх парламентських виборах. Інші ж партії такої можливості не мають. Більш того, може статися, що ті, хто має право увійти в окружні комісії, взагалі не будуть приймати участі у виборчому процесі чи, в силу визначених об’єктивних умов не будуть зареєстровані ЦВК як учасники виборчого процесу. Також не зрозуміло хто буде представляти в окружних комісіях кандидатів з мажоритарних округів, які взагалі користуються тими самими правами що і партії.
Ще одна проблема – довжина виборчої компанії. Зараз скоротити виборчу компанію до 90 днів, після того, як вона займала півроку, нереально. Але процес скорочення строків її проведення треба починати. М.Рябець ще у грудні 2001 року казав: “Я вважаю, що є усі можливості вкластися у 120 днів. Чи потрібно 40 днів на висування кандидатів у депутатів та збору підписів? Цю роботу можна виконати максимум за 25 днів. Практика виборі Президента показує, що перші підписні листи почали поступати вже через два тижня після видачі бланків. ”
Після того як вибори відбулися у пресі з’явилися такі вислови М.Рябця:
“Вибори, що відбулися на Україні, показали, що діючий у країні виборчий закон не ідеальний. Після завершення виборів у парламент необхідно працювати над удосконаленням Закону "Про вибори народних депутатів України". Виправлень вимагає порядок формування окружних і дільничних виборчих комісій, необхідно переглянути також положення про голосування по відкріпних посвідченнях.”
Глава ЦВК України відзначив, що недільні вибори в парламент показали недосконалість даного механізму. Це привело до масових порушень під час виборів, коли на територіях ряду округів голосували люди з інших територій, заявив Рябец.
Недосконалість закону відзначають і спостерігачі від Держдуми РФ. Голова делегації спостерігачів від парламента Росії Александр Салий заявив, що в деяких моментах проявилася недосконалість Закону про вибори. Він, зокрема, відзначив, що у виборчому процесі брали участь дуже багато маргінальних політичних партій і блоків, що тільки ускладнювали роботу виборчих комісій і дезорієнтували виборців.
Крім того, депутат Держдуми відзначив недосконалість системи формування виборчих комісій і відсутність юридичної відповідальності за те, що члени комісій можуть піти з комісії, не підписавши протоколу.
Ці недоліки у законі “Про вибори народних депутатів” дали про себе знати через числені порушення що відбулися в процесі голосування.
Так Financial Times Deutschland вказує що ще в п'ятницю в західно-українському Івано-Франківську був застрелений кандидат у депутати. У неділю був побитий британський спостерігач. Міжнародні спостерігачі висловлювали критичні зауваження. Андреас Гросс, віце-президент ПАСІ, говорив у понеділок про багаторазове голосування і переповнені виборчі дільниці. Гросс повідомив про намір просити президента про підтримку нової місії спостерігачів після остаточного підрахунку голосів - незвичайний крок для спостерігачів на виборах.