Смекни!
smekni.com

Обґрунтування проекту нового дочірнього виробничого спільного підприємства "Кипарис-Т" (стр. 13 из 16)

За 10 років обсяги виробництва упали в десятки разів. Причини падіння обсягів виробництва — різке скорочення ринків збуту, технологічна і технічна відсталість наших підприємств, у той час як закордонні виробники переходили на випуск приймачів нового покоління. Після того як в Україну почав надходити імпортні телевізори, вітчизняний споживач став купувати більш якісні і надійні закордонні моделі. На жаль, наші виробники електронних комплектуючих не поспівали за розвитком світової телетехнології.

Від тодішньої цілісної системи телевиробництва майже нічого не залишилося. Вітчизняні підприємства, що раніше випускали кінескопи та інші телекомплектуючі, “лежать”. Сьогодні в Україні немає жодного телевізора, що складає тільки з “доморослих” комплектуючих. Навіть чорно-білі телевізори не можуть обійтися без закордонних складових.

У 2000-2002 роках обсяги споживчого ринку телевізійних приймачів у середньому збільшувалися в півтора разу щорічно. До таких висновків можна прийти, простеживши кількість імпортованих в Україну кінескопів і готових телевізорів. Наприклад, у 2001 році було завезено 976,7 тис. кінескопів і близько 50 тис. готових телевізорів. Тобто парк “телеустаткування” був оновлений більш ніж на мільйон одиниць.

Більшість телевізійних “іномарок”, продаваних в Україні, збирають на вітчизняних підприємствах. Відомі світові виробники телевізорів, перш ніж дозволити зборку телетехніки під своєю торговою маркою, тестують виробництво майбутнього компаньйона і тільки після цього дозволяють (чи не дозволяють) фірмі збирати і продавати “свої” телевізори.

В Україні реалізуються в основному три виробничо-збутові схеми випуску і просування телевізорів.

Перша — класична — виробник купує комплектуючі, збирає з них телевізор, а потім продає оптовикам чи прямо у розницю. У даному випадку всі питання, зв'язані з просуванням свого товару, звичайно вирішує виробник.

Друга схема — “давальницька”. Торгова фірма замовляє виробнику зборку телевізорів (часто під маркої торгової фірми). Замовники забезпечують складальне підприємство комплектуючими і розплачуються за послуги грошима чи товаром (який самі беруться реалізувати).

Третя схема — комплексна. Торгова компанія (мережа супермаркетів електроніки) організує власну складальну площадку, де “штампує” телевізори під своєю і/чи закордонними марками.

Для зменшення обсягів “підпільної” зборки телевізорів у 1998 році постановою Кабміну України була введена атестація телевиробництва. За станом на 16 квітня 2002-го року атестовано більш 20 підприємств.

До 2002 року держава особливих коректив у правила гри на телеринку не вносило. 11 квітня 2002 року Кабмін постановою №506 затвердив “Порядок гарантійного ремонту (обслуговування) чи гарантійної заміни технічно складних побутових товарів”. Документ опублікований у травні і набрав сили в червні 2002 року (см. БІЗНЕС №19 від 13.05.02 р., стор.56,57).

У 2001 році були прийняті нові митні правила, що фактично заборонили ввіз “готових” телевізорів. Згідно з цими правилами, мито почали стягувати не з телевізора взагалі, а з кожного дюйма екранної діагоналі. Імпорт готових “телешухляд” став приносити менше прибутку. Тому “телеоператори” переорієнтувалися на ввіз комплектуючих (фактично — телевізорів різного ступеня “зібраності”) і стали замовляти зборку телевізорів українським радіоелектронним підприємствам. Природно, таке перепрофілювання відбилося на статистиці. Якщо в 2001 році було імпортовано 202,8 тис. готових кольорових і чорно-білих телевізорів і 599 тис. кінескопів, то в 2002 році баланс змістився убік кінескопів: торік у країну було завезено 49,87 тис. телевізорів і 976,7 тис. кінескопів. Кінескопи імпортують в основному з Південної Кореї, Китаю, Туреччини, Малайзии, Таїланду, Литви, Польщі, Великобританії і Німеччині. Кінескопи в Україні не роблять узагалі, а телевізори в мізерних обсягах відправляють в основному в Молдавію і Туркменістан.

Останні 2-3 року спостерігається ріст українського ринку телевізорів. У 2002 році вітчизняний парк телетехніки обновився на 1-1,1 млн шт. Це на 40% більше, ніж у 2001 році. Споживач став купувати телевізори з плоским екраном. Ціни як правило, щорічно знижуються в середньому на 5%.

Сьогодні неправильно міркувати, що складальна технологія (деякі називають її навіть “отверточной”), що освоїли вітчизняні підприємства, нескладна. Зборка телевізорів науко- і капіталомістке виробництво. Щоб неї організувати, потрібно вкласти $1-3 млн

Основні характеристики ринку телевізорів в Україні:

- обсяг продажів за 3 місяці 2002 року — $25-30 млн (у роздрібних цінах), кількість операторів — 10-12 великих імпортерів, 300-350 великих магазинів;

- структура продажів — телевізори з екраном 14” — 6-7%, 20” — 20-22%, 21” — 53-55%, 25” — 2-4%, 29” — 8-10%, інші — 2-3% (у грошовому вираженні).

На рис.3.1 –3.6 наведені основні порівняльні характеристики існуючих телевізорів на ринку України – 2002 та впроваджуємих телевізорів марки „RAINFORD” в дочірньому спільному підприємстві СП „КИПАРИС-Т”.

Рис.3.7 Порівняльня таблиця цінових характеристик телевізорів “RAINFORD” та інших марок телевізорів з екраном 14” на ринку України

Рис.3.8 Порівняльня таблиця цінових характеристик телевізорів “RAINFORD” та інших марок телевізорів з екраном 20” на ринку України


Рис.3.9 Порівняльня таблиця цінових характеристик телевізорів “RAINFORD” та інших марок телевізорів з екраном 25” на ринку України

Рис.3.10 Порівняльня таблиця цінових характеристик телевізорів “RAINFORD” та інших марок телевізорів з екраном 29” на ринку України


Як видно з графіків рис.3.7 – 3.10, та з врахуванням статистики реалізації телевізорів на споживчому ринку України, основними ціновими конкурентами у впроваджуємої марки телевізорів “RAINFORD” на відповідних сегментах ринку є наведені в табл.3.1

Таблиця 3.1 – Результати цінового маркетинга ринку телевізорів

Сегмент ринку телевізорів(по розмі-ру діагона-лі екрану) Марки телеві-зорів, нижче ціною ніж “RAINFORD” Марки телеві-зорів, рівні за ціною з “RAINFORD” Марки телевізорів, вище ціною ніж “RAINFORD” % частина реалізації сегменту ринку в загальному обсязі
14” AKIRA(на 5%) JVC, PANASONIC, PHILIPS, THOMSON, TOSHIBA(на 20-30%) 6-7 %
20-21” DAEWOO(на 5-10%) DAEWOO LG, SAMSUNG(на 20-30%) 73 – 77 %
25” WEST(на 10%) AKIRA,JVC,LG, PANASONIC, SAMSUNG, THOMSON(на 20-130%) 2- 4 %
29” SAMSUNG,PHILIPS,PANASONIC(на 60-250%) 8 – 10 %

Таким чином, впроваджуємі телевізори “RAINFORD” при підтримці заявлених цін реалізації мають виграш як найдешевіші телевізори для всіх сегментів ринку.

3.2 Вихідні дані по затратах проекту створення дочірнього підприємства

В дійсному дипломному проекті наведені розрахунки ефективності диверсифікації діяльності торгового підприємства СП ЗАТ з ІІ „КИПАРИС” за рахунок створення дочірнього самостійного підрозділу СП „КИПАРИС – Т” – цеху по складанню кольорових телевізорів під власною маркою “RAINFORD” на орендованих спеціалізованих виробничих площадях бувшого радянського об’єднання по виробництву телевізорів „Весна” в м. Дніпропетровську (цех № 8 – цех космічного зв’язку) - третій основний шлях розвитку виробництва телевізорів в Україні.

В другій половині 2002 року компанією “Rainford Ltd” СП ЗАТ з ІІ “КИПАРИС” була поставлена конвеєрна лінія для збирання кольорових телевізорів фірми «Samsung», та налагоджена мережа постачальників, через які в 2003 році почали ввозитися комплектуючі деталі із Японії, Південної Кореї, КНДР та Турції для забезпечення виробництва кольорових телевізорів.

Джерелом залучення інвестицій є внесення в статутний фонд іноземним засновником СП обладнання виробничої лінії на суму 1,2 млн. доларів США (6,45 млн.грн.) та банківський кредит 1,0 млн.доларів США (5,33 млн.грн.) під гарантії іноземного засновника – групи “RAINFORD”(Кіпр) для СП ЗАТ з ІІ „КИПАРИС”.

Таблиці вхідних даних інвестиційного проекту

1. Додаткові інвестиції:

1.1 Іноземним засновником ввезене обладнання на суму 1,2 млн.доларів США як внесок в статутний фонд на умовах сплати щорічних дивідендів по ставці 15,6 % на протязі 5 років (кредит на придбання обладнання отриманий засновником в іноземному банку на Кіпрі на 5 років під 7,8% річних);

1.2 Валютний банківський кредит 1 млн.доларів США взятий під 17 % річних під гарантії іноземного засновника та витрачений - 300 тисяч доларів – на обладнання цеху та зборочно –тестировочний інструмент, 700 тисяч доларів – на оборотний капітал по придбанню партій імпортних комплектуючих для збирання телевізорів та поточні потреби виробництва;

1.3 Ринкова вартість ввезеного та додатково купленого обладнання через 5 років складе 10 % від первісної вартості;

1.4 Затрати на ліквідацію обладнання складуть 8 % від ринкової вартості через 5 років;

1.5 Повернення основної суми кредиту проводиться рівними долями з 1(першого) року по закінченню кожного з п'яти років;

1.6 Сплата процентів за користування кредитом – щорічна;

2. Випуск продукції:

В табл.3.2 наведена прогнозна виробнича програма з розподілом випуску телевізорів по розміру екрану та пропорціями випуску, які відповідають статистичним даним маркетингового етапу підготовки проекту.