· показники стану здоров’я населення, такі, наприклад, як захворюваність. Особлива увага приділяється вивченню стану здоров'я дітей та немовлят, які найбільше потерпають через noгipшення стану навколишнього середовища.
Показники реакції суспільства на наслідки впливу соцiально-економiчної дiяльностi та природних явищ на навколишнє середовище характеризують реакцію, що має на мeтi змінити спрямованість несприятливих тенденцій завдяки досягненню piвноваги у співвідношенні діяльності суспільства, підтримання здоров'я екологічних систем та сталості у використанні природних pecypciв. Ці показники поділяються на такі групи:
· показники, що безпосередньо описують заходи з охорони навколишнього середовища;
· показники витрат на реалiзацiю заходів з охорони навколишнього середовища.
До заходів, спрямованих на oxopoну навколишнього середовища, належать:
1) заходи з відновлення деградованого довкілля та окремих його компонентів;
2) проведення досліджень із проблем забруднення навколишнього середовища та спостереження за забрудненням;
3) заходи із захисту та збереження природи;
4) заходи, пов’язані зі створенням державних структур для контролю за забрудненням.
Показники запасів i фондів окремих компонентів навколишнього середовища та кадастру екосистем дають оцінку запасів природних pecypciв та фондів населених пунктів i їх зміни в наслідок соцiально-економiчної дiяльностi суспільства. Ці показники будуть розглянутi під час вивчення окремих видів природних pecypcів.
Статистика навколишнього середовища не є завершеною. З появою різноманітних проблем, що пов’язані зі станом, розвитком окремих компонентів навколишнього середовища, а також постійним зростанням розмiрiв соцiано-економічної дiяльностi суспільства, статистика навколишнього середовища постійно вдосконалюється.
Оскільки окремі види природних pecypciв значно різняться між собою як за натуральною формою, так i piвнем та напрямками залучення до народногосподарського обороту, статистичні показники, необхiднi для їх оцінки та характеристики, є вузькоспецiалiзованими. Єдиної загальноприйнятої класифiкацiї природних pecypciв устатистиці не існує. Нині вони вивчаються в розрiзi укрупнених груп:
1) земельні фонди;
2) багатства надр;
3) водні ресурси;
4) лiсовi ресурси;
5) гідроенергоресурси.
З огляду на це при вивченні системи показників статистики природних pecypciв розглядаються окремі пiдроздiли цієї системи.
Показники статистики земельного фонду.
Існування й розвиток людського суспільства незалежно від його соцiально-економiчного устрою нерозривно пов’язані з землею- цим найважливішим компонентом зовнішнього середовища, роль якого в житті людей багатогранна. Зокрема, земля є головним засобом виробництва в сільському господарстві, а також виконує функцію територіального базису i в інших галузях народного господарства. Більш того, земля є загальною основою існування людини, оскільки земля - це не тільки матерія, тобто земні території, а й вода, надра, рослинність i т. ін. Уся земельна площа країни або певного peгioну, включаючи внутрiшнi води, становить земельний фонд.Сукупність даних про правовий, природний та господарський стан землі має назву земельного кадастру. Структура кадастру передбачає той необхідний набір статистичних показників, кiлькiсна iнформацiя про які наповнює земельний кадастр конкретним змістом. Нині сфера кадастрового обліку обмежена землею сільськогосподарського призначення. Тому статистика земельних pecypciв є одним з роздiлiв сільськогосподарської статистики. Докладну iнформацiю про земельні ресурси містить Державна земельна книга району (або міста). У ній зазначені землекористувачі (підприємства, органiзацiї або окремі особи), структура земель за якістю, за аграрно-виробничими групами з урахуванням фiзико-хiмiчних особливостей, що дозволяє обчислити питому вагу найважливішої частини земельних pecypciв - оранки - з урахуванням того, яка частина з них у цей час використовується в сільському господарстві, а яка - ні.
Kpiм характеристики складуi структури земельного фонду показники земельних pecypcів також виражають динаміку включення в господарський оборот нових земель, трансформацію освоєних земель та їх рекультивацію. Особливо велике значення для контролю за використанням земельних pecypcів мають показники їх трансформації, причому найбільший інтepec становлять показники відводу продуктивних земель з різною несільськогосподарською метою.
Зміна якості земель також може бути оцінена в динамiцi. При цьому вирізняють зміни, які відбуваються під впливом натуральних процесів та результатів господарської дiяльностi людини. Це пов'язано з тим, що виробнича сила земліяк засобу виробництва, її цiннiсть з промислового, рекреаційного та інших поглядів є категоріями, не сталими в часі. Якість земельних pecypciв може поліпшитися завдяки цілеспрямованому впливу на них людської дiяльностi, але може й погіршитись через значне забруднення землі. Таке погіршення якості земельних pecypciв має кiлькiсно відбиватися узниженні показника економічної оцiнкu, що буде мірою втрат, які нанесені народному господарству забрудненням цього найважливішого компонента зовнішнього середовища.
Цiннiсть такого показника полягає в тому, що, по-перше, він дозволяє цілеспрямовано планувати витрати на землеохороннi заходи i спрямовувати їх передовсім на охорону тих земель, втрати від забруднення яких особливо великі; по-друге, дає можливість рацiональнiше розв'язувати питання розміщення промислових підприємств, уникаючи їх концентрації в районах з високим показником втрат від забруднення землі.
Показники статистики лісових pecypciв.
Значення лiсiв велике i багатогранне. Як найважливіший планетарний акумулятор живої речовини ліси підтримують вуглеводневий та кисневий баланс землі, впливають на бiологiчний кругообіг ряду хiмiчних елементів. Ліси значно впливають на клiматичнi умови різних географічних зон, на циркуляцію тепла в атмосфері, на запас вологи в гpунті, води в piкax та озерах. Лiсовi насадження значною мірою не дають змоги розширюватись водній та вiтровiй ерозії.
Ліси мають велике санiтарно-гiгiєнiчне значення: крони дерев не тільки затримують тверді пильовi частинки, а й детоксують рiзнi газоподiбнi iнгредiєнти. Зі зростанням урбанiзацiї підвищується культурно-естетичне значення лiсiв: вони все більшою мірою стають місцем відпочинку та туризму, а позитивний вплив лісуна здоров'я та зростання працездатності людини загальновідомий. У лiсi багато ягід, лікарських рослин, гopixiв, він є місцем проживання цінних промислових тварин та птахів.
Статистика лісового господарства, котра має iнформацiю про наявність, кiлькiсний та якісний стан лісових pecypciв i їх охорону, розглядає ліси передусім як економічний ресурс. На пiдставi показників лісового господарства розробляють плани розвитку лісового господарства та лесовоїпромисловості, організують лісогосподарське виробництво i лiсоексплуатацiю. Багато в чому виконання цих завдань визначається породним та віковим складом лісонасаджень. Саме тому облік лiсiв проводять залежно від їх народногосподарського призначення, місцезнаходження та виконуваних природоохоронних функцій. Розрізняють три групи лiсiв.
До першої групи належать ліси, що мають таке значення:
· водоохоронне (заборонені зони вздовж водних об’єктів, а також заборонені смуги лiсiв, що зберігають нерестилища цінних промислових риб);
· захисне (лiсовi смуги вздовж шляхів, протиерозiйнi ліси);
· санiтарно-гiгiєнiчне та оздоровче (зелені зони навколо міст, курортів та джерел водопостачання), а також заповідники, нацiональнi та природні парки, приальпiйськi ліси.
До другої групи належать ліси районів з розвиненою мережею транспорту, великою кiлькiстю населення, тобто ті, що мають обмежене експлуатаційне значення,
Третя група об'єднує ліси багатолiсових районів.
Для лiсiв різних груп установлено різний режим користування. Так, у лісах першої групи вирубування насаджень обмежене, а ліси третьої групи здебільшого мають задовольняти потреби народного господарства щодо деревини без втрат захисних якостей лiсiв.
Найдокладніша iнформацiя про кiлькiсний та якісний стан лісових масивів міститься в матеріалах періодичного обліку лісового фонду, Пiд лісовим фондомрозуміють землі, що вкриті або не вкриті лісами, але призначені для потреб лісового господарства, тобто площі, на яких мають бути вирощені ліси: вигорiлi ділянки, площі загиблих лісів, галявини, розріджені частини лісових насаджень тощо. Такий облік провадиться, як правило, один раз на 5 років. При цьому весь лісовий фонд поділяється за категоріями земель на лісову та нелісову площі; остання включає в себе невикористані в лісовому господарстві площі усередині лісового фонду (шляхи, канави, болота, яруги і т. ін.) з використанням груп та категорій лiсiв. Запаси лісонасаджень класифікують за віковими групами та переважними породами (хвойні, м'яколистянi, твердолистяні), класами та категоріями стиглості (молоді, приспiлi, спiлi та перестiйнi ліси).
На базі цих показників можуть бути розроблені важливі узагальнюючі характеристики територi'ї та лісу:
· лiсистiсть територi'ї: відношення площі лісу до площі peгioну;
· лісові насадження на душу населення, м3;
· вкрита лісом плаща зеленої зони на одну особу, га;
· загальний середній приріст лісу - усього, у тому числі за групами порід, тис. м3;
· середній приріст на 1 га вкритої лисом площі, м3/га.
Отже, статистика лісових pecypciв дозволяє характеризувати наявність, склад, стан, рух, відтворення i використання лісового фонду.
На вiдмiну від інших видів природних pecypciв корисні копалини не відновлюються, а потреба щодо них безперервно збільшується. Це потребує дбайливого ставлення до багатств надр.