Власники переробних підприємств, особливо закриті товариства більше переймаються фінансовими успіхами підприємства та прибутками, в орендодавців у сільському господарстві практично відсутня зацікавленість (особливо якщо орендодавці не проживають за місцем розташування підприємства).
Дивідендна політика на підприємствах переробки залежить від прибутків, у сільськогосподарських підприємствах орендні виплати стабільно визначені без врахування фінансового стану підприємства.
Дивіденди нараховуються і виплачуються на підприємствах переробки у переважній більшості грошима, на сільськогосподарських підприємствах, головним чином, товарами і послугами, грошових виплат мало (частка розрахунків за оренду майна у грошовій формі становить 19%, причому коливання від 1% до 66%. Часто за оренду майна підприємства розраховуються зерном, і ця частка становить 37% (коливання від 4% до 86%).
У сільськогосподарських підприємствах плата за оренду може бути нарахована, але не виплачена, і борг "висить" на переробних підприємствах. Якщо немає можливості, то дивіденди зовсім не нараховуються, і боргові зобов'язання не збільшуються з року в рік у зв'язку з невиплатою дивідендів, що звичайно позитивно впливає на фінансовий стан.
У селян відсутня альтернатива вибору щодо надання в оренду свого майна і землі та щодо залучення досвідчених висококваліфікованих спеціалістів та робітників. Оскільки переробні підприємства у переважній більшості розташовані у містах, то є альтернатива вибору, причому чим у більшому місті розташоване підприємство, тим більша альтернатива вибору і тим воно краще працює, причому це пов'язано також із ринками збуту, транспортом, наявністю робочої сили, а головне є конкуренція і альтернатива як у керівників щодо залучення робочої сили, так і в дрібних акціонерів, а особливо у тих, хто вкладає реальні кошти.
Політику підприємства щодо орендних виплат у сільськогосподарських підприємствах формують директори, і у переважній своїй більшості не несуть фінансової відповідальності за виконання договірних зобов' язань, у переробних підприємствах рішення про виплату дивідендів приймають власники підприємств.
У сільськогосподарських підприємствах майно і земля надаються на визначений термін, у переробних підприємствах немає термінів оренди, оскільки організаційними формами виступають ВАТ чи ЗАТ, які створюються на невизначений термін.
Структура капіталу підприємств у сільському господарстві і переробці відмінна: у сільгосппідприємствах переважна більшість запозиченого капіталу (орендується), у переробці власний (акціонерний) капітал.
У сільському господарстві політика участі власників земельних та майнових паїв у розподілі доходів сільськогосподарських підприємств зазнає великого державного впливу, причому правила гри можуть змінюватися часто і не очікувано як для власників (пайовиків), так і для керівників (орендарів).
Проведений порівняльний аналіз дивідендної політики сільськогосподарських підприємств і підприємств переробки сільськогосподарської продукції дозволяє зробити наступні висновки.
При розробці державними органами політики участі власників земельних та майнових паїв у розподілі доходів сільськогосподарських підприємств не було враховано об' єктивні фактори, зокрема дію закону ренти, багатогалузевість та фінансову неоднорідність сільськогосподарських підприємств. Врахування таких факторів вимагало гнучкого поетапного пристосування сільськогосподарських підприємств до ринкових регуляторів та більш вагомої фінансової підтримки з боку держави.
Якщо до основних факторів впливу на орендні виплати сільськогосподарських підприємств належать: державне регулювання; відсутність конкуренції; терміни оренди; поточні інтереси засновників та керівництва підприємства, тобто найважливішими є адміністративні та суб'єктивні чинники. то дивідендна політика підприємств переробки залежить у більшості випадків від фінансових чинників, тобто найбільший вплив мають об'єктивні ринкові чинники.
У підсумку все це зумовило, що селян, власників та керівництво підприємств не задовольняє політика участі власників земельних та майнових паїв у розподілі доходів сільськогосподарських підприємств. Більше того, це стало чи не головним стримувачем подальшого розвитку сільськогосподарського виробництва.
Можна виділити основні умови, які необхідно враховувати при виробленні політики участі власників земельних та майнових паїв у розподілі доходів сільськогосподарських підприємств: дію закону земельної ренти; фактори ринкового середовища; наявність достатнього обсягу фінансових ресурсів на підприємстві для орендних виплат; наявність різноманітних кредитних та фінансових обмежень; поточні фінансові зобов'язання та існування заборгованості за ними; статутні вимоги; мета та економічні завдання підприємства; норми податкового законодавства; наявність прибуткових альтернатив вкладання фінансових ресурсів у певні періоди; інтереси власників земельних та майнових паїв; встановлення терміну виплат відповідно до платіжного календаря.
Основні завдання, які необхідно вирішити в ході реформування та реалізації політики участі власників земельних та майнових паїв у розподілі доходів сільськогосподарських підприємств такі: виявлення чинників, зумовлених впливом земельної ренти; визначення оптимальної для підприємства структури джерел формування фінансових ресурсів; виявлення основних факторів, які впливають на прийняття рішення щодо розмірів та термінів орендних виплат; оцінка впливу орендних виплат на вирішення конфлікту інтересів між пайовиками, власниками, трудовим колективом, кредиторами та керівництвом підприємства; визначення оптимального співвідношення фінансових ресурсів між орендними виплатами та їх використанням на цілі виробництва; вибір оптимальних методів нарахування та термінів і форм орендних виплат; оцінка впливу рішень щодо орендних виплат на інвестиційну привабливість підприємства; узгодження стратегії орендних виплат із законодавством.
Висновки
Політика участі власників земельних та майнових паїв у розподілі доходів сільськогосподарських підприємств, організована з урахуванням викладених пропозицій та принципів, дозволить забезпечувати сільськогосподарським підприємствам стабільний економічний розвиток та прибутковість на довгостроковий період, сприятиме формуванню ресурсного потенціалу та досягненню високих темпів приросту їх виробничої діяльності, істотно підвищуватиме платоспроможність та конкурентоспроможність сільськогосподарських підприємств, що в свою чергу сприятиме забезпеченню їх фінансовими ресурсами.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ІНФОРМАЦІЇ
1.Фінанси в період реформування агропромислового виробництва / М.Я. Дем'яненко, В.М. Алексійчук, А.Г. Борщ та ін. / За ред. М.Я. Дем'яненка - К.: ІАЕ УААН, 2002 - 645 с.
2.Ґудзь О.Є. Фінансові ресурси сільськогосподарських підприємств: (Монографія). - К.: ННЦ ІАЕ, 2007. - 578 с.
3.Маршал А. Принципи ^кономической науки. - Ч. ІІІ. - М., 1993.
4.Смит А. Исследование о природе и причинах богатства народов. -М.: Сощкгиз, 1962. - 587 с.
5.Рикардо Д. Начала политической ^кономии // Классика ^кономической мисли. - М., 2000.
6.Маркс К. Капитал / Избранние сочинения. - Т.3. - М.: Госполитиздат, 1988.
7.Туган-Барановський М.І. Політична економія. - К., 1994.
8.Мочерний С. Рента // Економічна енциклопедія: У 3 т. - Т.ІІІ. - К., 2000.