Підприємство як суб'єкт ринку (стр. 5 из 6)

Розрізняють такі основні форми співробітництва.

1. Виробництво

- Виробниче кооперування – співпраця декількох підприємців з приводу виготовлення кінцевої продукції.

- Проектне фінансування – один партнер фінансує проект іншого, який його реалізує.

- Управління за контрактом – один підприємець передає іншому право управляти ( ноу-хау ).

- Спільне підприємство.

- Підрядне підприємство.

2. Торгівля

- Звичайні поставки

- Форвардські угоди – термінова поставка усієї партії

- Експорт товарів

- Імпорт товарів

- Про встановлення прями зв’язків.

3. Товарообмін

- Бартерні поставки – обмін товарів певної номенклатури і кількості.

- Зустрічна торгівля – поставка одних товарів взамін на інші.

- Комерційна тріангуляція – бартерні операції у яких беруть участь три чи більше сторін.

4. Фінансові відносини.

- Факторинг – взаємовідносини між підприємцями, фактор-фірмами(банками), які беруть на себе дебіторську заборгованість або борги підприємця і оперують ними.

- Комерційний трансферт – партнери придбають капітал у національній валюті за договірною ціною а потім зараховують її на рахунок покупця в національному банку країни подавця.

5. Міжнародний бізнес – взаємокорисне співробітництво міжнародних партнерів у сфері науки, техніки, виробництва, торгівлі, фінансування, інвестування.

Суб’єктами міжнародної підприємницької діяльності є:

1. фізичні особи;

2. юридичні особи;

3. структурні одиниці (дочірні фірми, філії, представництва);

4. спільні підприємства.

Регулювання міжнародного бізнесу здійснюється різними органами:

1. Вищим законодавчим органом України(ВРУ).

2. Центральним виконавчим органом України (Урядом, КМУ).

3. Національним Банком.

4. Міністерством економіки і зовнішньо-економічних зв’язків і Міністерством фінансів

До міжнародного бізнесу також причетні: міжнародні організації(МВФ, Міжнародний банк реконструкції і розвитку, БМР, ЮНЕСКО, ЮНІДО) [17, 189].

Найбільш розповсюдженими формами міжнародної підприємницької діяльності є:

1. Здійснення окремих зовнішньоекономічних операцій (експорт, імпорт, лізинг).

2. Міжнародна корпорація.

3. Спільні підприємства.

4. Територіально-виробничі, прикордонні райони (вільні економічні зони, міжнародний консорціум, корпорації).

2.3 Капітал підприємства. Основні засоби та ефективність їх використання

ринок конкурентний підприємницький засоби

Для ведення діяльності кожне підприємство формує ресурси – сукупність матеріальних і нематеріальних грошових цінностей і робочої сили, які можуть бути використані у процесі виробництва і усієї господарської діяльності. Для формування ресурсів підприємство вкладає капітал (власний, позичений і залучений).

Ресурси підприємства – це те, чим підприємство може розпоряджатися, його економічні потенціали, який не завжди може використовуватися.

Наприклад: підприємство може мати будівлі, які простоюють або здані в оренду.

Ресурси підприємства діляться на чотири групи: матеріальні, нематеріальні, трудові і фінансові.

Більш детально враховуючи особливості використання ресурси можна поділити так:

1. Просторові – це будівлі, споруди, земельна ділянка, під’їзні шляхи.

2. Технічні – машини, обладнання, інструменти, сировина, товари, паливо.

3. Технологічні – це технології, ліцензії патенти, ноу-хау .

4. Інформаційні – доступ до джерел інформації, ЕОМ, програми, бази даних і ін. інформація, яка є комерційною таємницею.

5. Кадрові ресурси – чисельність працівників, склад та їх якісні характеристики (вік, стать, кваліфікація, ділові якості).

6. Комунікації – засоби зв’язку, способи передачі інформації.

7. Фінансові – грошові кошти, цінні папери, інвестиції.

8. Інформація про ресурси міститься у балансі, у технічній документації, паспортах обладнання у статистичній та оперативній звітності.

Ресурси підприємства (капітал), які використовуються і приносять дохід називаються активними. Склад активів підприємства можна зобразити так:

Рис. 2. Активи підприємства

Основні засоби – будівлі, споруди, машини та ін.

Оборотні засоби: сировина, товари, гроші.

Інше майно соціального призначення: виробництво будівлі, дитсадки, будівлі відпочинку, їдальні та ін.

Об’єкти промислової власності: винаходи, промислові зразки, фірмові знаки.

Об’єкти інтелектуальної власності: авторські права, суміжні права.

Нетрадиційні об’єкти: ноу-хау, раціоналізаторські, комерційна таємниця.

Враховуючи різноманітний склад ресурсів їх завдань в єдине ціле за допомогою вартісної оцінки [14, 178].

Використання трьох видів вартісної оцінки:

1. Балансова вартість – визначається на основі балансу підприємства, який складається щоквартально:

(1)

ОЗ – основні засоби;

ОбЗ – оборотні засоби;

ФОП – фонд оплати праці(5 разів на рік).

(2)

Оборотні засоби розраховуються аналогічно.

2. Ринкова вартість – визначається за цінами, по яких окремі складові ресурси можуть бути продані на ринку.

3. Економічна (капіталізована) вартість – вона враховує не вартість капіталів підприємства, а суму доходів, яку приносить підприємство.

(3)

КВ – капіталізована вартість;

Д – доходи, середньорічна сума;

К – позичка – сума кредитів включена підприємством;

% - процентна ставка за користування кредитом;

r – ставка капіталізації, яка показує частину капіталізації доходу економічної вартості підприємств. Вимірюється у %, середньому по галузі в даній формулі береться у вигляді коефіцієнта.

Економічна вартість як правило розраховується тоді, коли треба визначити: ліквідувати підприємство чи зберегти, реорганізувати, якщо економічна - вартість:

- ліквідаційна вартість

Усі види вартісної оцінки підприємства дають поняття про його розміри, склад капіталу і визначає доцільність фінансового підприємства.

Основні засоби – це сукупність засобів виробництва, які довготривалий час беруть участь у виробництві; зберігають свою натурально-речову форму і свою вартість переносять на господарську продукцію, поступово частинами в міру амортизації.

Основні засоби діляться:

1. Залежно від того, які процеси вони обслуговують:

- промислово-виробничі – обслуговують процеси основного виробника.

- непромислово-виробничі – задіяні у іншій непромисловій але виробничих підрозділах (торгівля, їдальня, підсобне господарство)

- невиробничі – задіяні у соціально-культурній сфері (медпункт, сауна, жилий будинок, дитсадок та ін.)

2. За натурально-речовим складом:

- земельні ділянки

- капітальні вклади для нарощування землі

- будівлі

- передавальні пристрої

- машини і обладнання (робочі, силові, електро-обчислювальні, вимірювальні і регулюючі)

- транспортні засоби

- інструменти, господарський інвентар (більше 1р.)

- багаторічні насадження

- робоча і продуктивна худоба

- інші основні засоби

3. За характером впливу на предмети праці

- пасивна: групи 1, 2, 3, 4, 5, 8

- активи: всі інші групи

4. Залежно від нарахування амортизації основних засобів поділяється на три групи:

- будівлі, споруди, передавальні пристрої.

=5%

- електро-механічне обладнання, ЕОМ, транспорт, офісні меблі.

=25%

- інші основні засоби.

=15%

Співвідношення різних груп основних фондів у їх вартості називається структурою основних фондів, яка вимірюється у процентах [22, 147].

Види структури основних фондів:

1. виробничо-технічна;

2. прогресивна структура;

3. вікова – співвідношення ОЗ з різними терміном служби.

Основні засоби вимірюються у натуральному виразі (кількість одиниць, назва, площа, потужність, склад) та вартісному (грн.).

Існують такі види вартісної оцінки:

1. Первісна (початкова) – вартість основних засобів на момент придбання включають витрати на доставку, монтаж і розмитнення.

2. Відносна вартість – вартість основних засобів на кожен новий момент часу враховуючи зміну цін на обладнання, інфляцію та інші економічні умови; визначається шляхом індексації основних засобів.

(4)

3. Ліквідаційна вартість – вартість на момент вибуття ОЗ з підприємства (продаж, списання). Залежно від врахування амортизації вартість основних засобів може бути повною і залишковою.

- повна вартість – це первісна або відновна без врахування амортизації;

- залишкова вартість – це повна вартість за мінусом суми зношення ОЗ;

(5)

Дані по вартості ОЗ міститься в балансі, додатках до нього та в техніко-економічній документації.

У процесі використання основних засобів амортизують – переносять частину вартості на готову продукцію.