Смекни!
smekni.com

Економічний аспект створення та функціонування об'єднань підприємств в Україні (стр. 1 из 2)

Реферат

Економічний аспект створення та функціонування об'єднань

підприємств в Україні


План

1. Організаційно-правові форми підприємництва

2. Види господарських обєднань та їх класифікація

3. Економічна роль об'єднань підприємств


1. Організаційно-правові форми підприємництва

В умовах ринкової економіки, інтеграції України в світовий економічний простір, в країні інтенсивно розвивається процес добровільного об'єднання діяльності підприємств для вирішення виробничих і соціальних завдань, розширюється міжнародне кооперування. Збільшується потреба суб'єктів господарювання в безпосередній взаємодії з іншими підприємствами і колективному використанні науково-технічного, виробничого, фінансового, інформаційного потенціалу кожного з них.

Об'єктивними причинами формування та функціонування об'єднань підприємств є:

а) необхідність поєднання усіх стадій технологічного процесу, що дає змогу комплексно використовувати сировину і матеріали;

б) кооперування взаємопов'язаних спеціалізованих виробництв, що дає можливість комплексно виготовляти кінцевий продукт;

в) забезпечення повноти циклу «наука – технічні розробки – інвестиції – виробництво – збут – споживання»;

г) масовість випуску продукції, стабільний асортимент, що значно скорочує витрати на одиницю продукції, здешевлює її, робить доступною для споживачів.

Створення і функціонування об'єднань підприємств в Україні регламентується відповідною законодавчою базою.

Згідно Закону «Про господарські товариства» [1] об'єднання підприємств можуть діяти як господарські товариства.

Господарськими товариствами цим Законом визнаються підприємства, установи, організації, створені на засадах угоди юридичними особами і громадянами шляхом об'єднання їх майна та підприємницької діяльності з метою одержання прибутку.

В 2007 році даний закон доповнено статтею в якій визначено, що «Законодавство про господарські товариства ґрунтується на нормах, установлених Конституцією України, і складається із Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України , цього Закону, інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законодавчих актів».

Цим же Законом змінені визначення та терміни, а саме:

«Установчий договір» на «Засновницький договір»

«Збори учасників» на «Загальні збори учасників»

«Статутний фонд» на «Статутний(складений) капітал»

«Рада товариства (спостережна рада)» на «Наглядова рада акціонерів».

Господарським кодексом України [2] визначено право підприємств на добровільних засадах об'єднувати свою господарську діяльність (виробничу, комерційну та інші види діяльності) на умовах і в порядку, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

За рішенням Кабінету Міністрів України або органів, до повноважень яких належить управління державними або комунальними підприємствами, можуть утворюватися об'єднання підприємств на умовах і в порядку, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Цей законодавчий акт визначає організаційно-правові форми об'єднань підприємств, їх статус, регламентує управління об'єднаннями підприємств, визначає їх майнові відносини.

Зокрема, визначено, що господарські об'єднання утворюються як асоціації, корпорації, консорціуми, концерни, інші об'єднання підприємств, передбачені законом.

2. Види господарських об'єднань та їх класифікація

Асоціація – договірне об'єднання, створене з метою постійної координації господарської діяльності підприємств, що об'єдналися, шляхом централізації однієї або кількох виробничих та управлінських функцій, розвитку спеціалізації і кооперації виробництва, організації спільних виробництв на основі об'єднання учасниками фінансових та матеріальних ресурсів для задоволення переважно господарських потреб учасників асоціації.

Асоціація не має права втручатися у господарську діяльність підприємств - учасників асоціації. За рішенням учасників, асоціація може бути уповноважена представляти їх інтереси у відносинах з органами влади, іншими підприємствами та організаціями.

Корпорацією визнається договірне об'єднання, створене на основі поєднання виробничих, наукових і комерційних інтересів підприємств, що об'єдналися, з делегуванням ними окремих повноважень централізованого регулювання діяльності кожного з учасників органам управління корпорації.

Консорціум – тимчасове статутне об'єднання підприємств для досягнення його учасниками певної спільної господарської мети (реалізації цільових програм, науково-технічних, будівельних проектів тощо). Консорціум використовує кошти, якими його наділяють учасники, централізовані ресурси, виділені на фінансування відповідної програми, а також кошти, що надходять з інших джерел, в порядку, визначеному його статутом. У разі досягнення мети його створення консорціум припиняє свою діяльність.

Концерном визнається статутне об'єднання підприємств, а також інших організацій, на основі їх фінансової залежності від одного або групи учасників об'єднання, з централізацією функцій науково-технічного і виробничого розвитку, інвестиційної, фінансової, зовнішньоекономічної та іншої діяльності. Учасники концерну наділяють його частиною своїх повноважень, у тому числі правом представляти їх інтереси у відносинах з органами влади, іншими підприємствами та організаціями. Учасники концерну не можуть бути одночасно учасниками іншого концерну.

Державні і комунальні господарські об'єднання утворюються переважно у формі корпорації або концерну, незалежно від найменування об'єднання (комбінат, трест тощо).

Господарське об'єднання має право утворювати за рішенням його вищого органу управління унітарні підприємства, філії, представництва, а також бути учасником (засновником) господарських товариств. Утворені господарським об'єднанням підприємства діють відповідно до положень Кодексу, інших законів та статуту підприємства, затвердженого об'єднанням.

Об'єднання підприємств не відповідає за зобов'язаннями його учасників, а підприємства-учасники не відповідають за зобов'язаннями об'єднання, якщо інше не передбачено установчим договором або статутом об'єднання.

Згідно статті 125 цього кодексу підприємство може бути учасником промислово-фінансової групи (або транснаціональної промислово-фінансової групи, якщо до складу групи входять українські та іноземні юридичні особи).

Промислово-фінансова група є об'єднанням, яке створюється за рішенням Кабінету Міністрів України на певний строк з метою реалізації державних програм розвитку пріоритетних галузей виробництва і структурної перебудови економіки України, включаючи програми згідно з міжнародними договорами України, а також з метою виробництва кінцевої продукції.

До складу промислово-фінансової групи можуть входити промислові та інші підприємства, наукові і проектні установи, інші установи і організації усіх форм власності. У складі промислово-фінансової групи визначається головне підприємство, яке має виключне право діяти від імені промислово-фінансової групи як учасника господарських відносин.

Промислово-фінансова група не є юридичною особою і не підлягає державній реєстрації як суб'єкт господарювання. Порядок утворення та інші питання діяльності промислово-фінансових груп визначаються Законом України «Про промислово-фінансові групи» [3] іншими нормативно-правовими актами.

Особливості діяльності промислово-фінансових груп розглядаються в темі 3 даного навчального посібника.

В Україні можуть утворюватись також асоційовані підприємства. Це група суб'єктів господарювання – юридчних осіб, пов'язаних між собою відносинами економічної та/або організаційної залежності у формі участі в статутному фонді та/або управлінні. Однією з форм асоційованих підприємств є об'єднання в формі холдингової компанії.

Холдингова компанія – відкрите акціонерне товариство, яке володіє, користується, а також розпоряджається холдинговими корпоративними пакетами акцій (часток, паїв) двох або більше корпоративних підприємств (крім пакетів акцій, що перебувають у держаівній власності). Загальні засади функціонування холдингових компаній в Україні, а також особливості їх утворення, діяльності та ліквідації регулюються Законом України «Про холдингові компанії в Україні» [4].

Більш детально питання утворення, діяльності холдингових компаній розглядаються в темі 4 даного навчального посібника.

Законом України «Про спеціальний режим інноваційної діяльності технологічних парків» [4] визначено правові та економічні засади діяльності технологічних парків, як ще однієї з форм об'єднань, що сприяє впровадженню наукоємних розробок, високих технологій, випуску конкурентоспроможної продукції.

Згідно цього Закону «технологічний парк (технопарк) – юридична особа або група юридичних осіб, що діють відповідно до договору про спільну діяльність без створення юридичної особи та без об'єднання вкладів з метою створення організаційних засад виконання проектів технологічних парків з виробничого впровадження наукоємних розробок, високих технологій та забезпечення промислового випуску конкурентоспроможної на світовому ринку продукції».

Керівним органом технологічного парку є юридична особа – один з учасників технологічного парку, який діє від імені учасників технопарку.

Для технологічних парків створено спеціальний режим інноваційної діяльності, сутність якого полягає в державному сприянні їх інноваційній діяльності шляхом державної фінансової підтримки та цільового субсидіювання проектів.

Для фінансової підтримки проектів технологічних парків запроваджується бюджетна програма підтримки їх діяльності. Кошти цієї програми спрямовуються на: