Смекни!
smekni.com

Економіка України на сучасному етапі: проблеми та перспективи її розвитку (стр. 3 из 8)

Виокремлюють два основних типи економічного зростання: екстенсивний та інтенсивний. Екстенсивний тип економічного зростання забезпечується за рахунок кількісного збільшення обсягів функціонуючих факторів виробництва і практично за збереження незмінними їх попередніх техніко-технологічних параметрів. Інтенсивний тип економічного зростання характеризується розширенням виробництва на основі якісного поліпшення всіх його факторів, тобто раціонального використання всього виробничого потенціалу .

Щодо основних типів економічного зростання, то на практиці вони не існують в абсолютних формах. У реальному житті вони проявляються або як переважно екстенсивний, або як переважно інтенсивний тип економічного зростання. Нині в розвинутих країнах переважає інтенсивний шлях економічного розвитку. Чим раціональніше функціонує процес відтворення, тим вище ефективність суспільного виробництва. Ефективність вимірюється динамікою таких макроекономічних вартісних показників як ВНП, ВВП, НД до загальних витрат, тобто ефективність суспільного виробництва на рівні країни — це співвідношення:

Е =

(1.7)

Коефіцієнт показує, з якими витратами отримано той чи інший обсяг відповідного макроекономічного показника .

Суспільне виробництво перебуває в постійному русі, але він відбувається не просто по замкненому колу, а по висхідній лінії, хоча й не завжди рівномірно. Аналіз змісту рушійних сил економічного зростання починається з розгляду відтворення суспільного виробництва як безперервного процесу виробництва. Розвиток виробництва, підвищення його ефективності досягаються зусиллями людей, їх працею та соціально-економічною активністю.

Джерелом економічного прогресу, як і кожного іншого динамічного піднесення, є суперечності. Тобто економічний розвиток має діалектичний характер, тому відсутність внутрішніх суперечностей рівнозначна призупиненню розвитку явища чи процесу, припиненню самого життя. Загальною основою і рушійною силою розвитку виробництва є його суперечлива взаємодія зі споживанням.

Політекономічний аналіз змісту рушійних сил економічного зростання (прогресу) передбачає врахування не лише дії базисних економічних категорій (внутрішніх суперечностей, потреб, інтересів тощо), але й функціонування надбудови держави, політичних, ідеологічних, правових, культурно-духовних та інших відносин і відповідних інституцій: політичних партій (рухів), релігійних концепцій і т. ін. Таким чином, економічне зростання виступає завжди як результат дії економічних і неекономічних факторів. Аналізуючи рушійні сили економічного розвитку, потрібно враховувати вплив таких факторів, як стан суспільної свідомості та рівень розуміння народними масами об’єктивних проблем і напрямів економічної динаміки, культура праці та спілкування, панівні морально-етичні, релігійні настанови, а також національні традиції. У загальному вигляді структуру названих факторів можна проілюструвати за допомогою схеми (рис. 1.1). Разом з тим загальні риси економічного зростання, які притаманні різним періодам (етапам) розвитку суспільства, завжди виступають у конкретних історичних формах, що відповідають якісним характеристикам факторів і результатам виробництва на даному конкретному історичному відрізку часу .

На сучасному етапі перед кожною країною постає необхідність розв’язання таких проблем економічного зростання : визначення тенденцій і ресурсів (факторів) зростання; забезпечення усталеності економічного зростання в довгостроковій перспективі; вимірювання конкретної результативності дії факторів економічного розвитку; визначення темпів і строків для встановлення більш прогресивної структури народного господарства; окреслення соціально-економічних наслідків для країни з вибором тієї чи іншої моделі технологічного розвитку.

Рис. 1.1. Структура факторів економічного зростання

Таким чином, забезпечуючи економічне зростання, люди повинні вдосконалювати економічні процеси, які характеризують згадані показники. Усі вони врешті-решт «фокусуються» в показнику продуктивності праці, комплексним фактором зростання якого є НТП. Відповідно економічне зростання є додатковим показником динамічного розвитку економіки країни та раціональної політики управління господарським механізмом державного апарату.


Висновки до першого розділу

Сутність економічної системи визначається і разом з тим залежить від конкретної історичної сукупності економічних відносин, яка відповідає певному рівню розвитку продуктивних сил і розвивається на основі дії об’єктивних економічних законів і суб’єктивних чинників. Господарський механізм, на відміну від виробничих відносин, є поверхневим шаром, що не зменшує його значення і ролі у функціонуванні економічних систем, адже йдеться про механізм господарювання кожного способу виробництва, про форму реалізації пануючої власності на засоби виробництва, про виявлення і поєднання економічних інтересів суспільства. Найбільш узагальненим показником створення благ в суспільстві є валовий випуск. ВВП відноситься до найважливіших показників системи національних рахунків, який характеризує кінцевий результат виробничої діяльності інституційних одиниць країни, широко використовується в макроекономічному аналізі і міжнародних порівняннях. Економічне зростання є надзвичайно складним явищем. Сутність поняття «економічне зростання» можна визначити як кількісне збільшення та якісне вдосконалення за відповідний період результатів виробництва (товарів, послуг) та його основних факторів. Це поняття пов'язане з кількісною зміною обсягів виробництва і споживання ВВП.Економічне зростання є однією з головних цілей будь-якої країни, досягнення якої зумовлене необхідністю випереджаючого зростання національного доходу в порівнянні із зростанням чисельності населення для підвищення рівня життя в країні.Головною метою економічного зростання є збільшення обсягів економічних благ, що сприяє поліпшенню життя населення, створенню стабільної сприятливої соціально-політичної ситуації в країні, підвищенню її міжнародного авторитету, розподілу і перерозподілу доходів, фінансової стабілізації.


РОЗДІЛ ІІ. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЕКОНОМІЧНИХ ПРОЦЕСІВ В УКРАЇНІ

2.1 Сучасний стан економічного розвитку України та регіонів

Проведемо аналіз сучасного стану економічного розвитку України за основними макроекономічними показниками, а саме – за ВВП. Так, динаміка реального валового внутрішнього продукту (ВВП) у 2008 році характеризувалась нерівномірним розвитком. За січень - вересень 2008 року темпи економічного зростання становили 106.3 проти 107.7% за відповідний період 2007 року. Наприкінці року за умов погіршення кон'юнктури на зовнішніх ринках, зниження споживчого та інвестиційного попиту спостерігалось суттєве уповільнення темпів зростання реального ВВП, які за 2008 рік становили 102.1 проти 107.9% у 2007 році (Рис. 2.1) .

Рис. 2.1 Динаміка реального ВВП України, у % до попереднього року

Номінальний ВВП за 2008 рік становив 949.9 млрд. грн. і збільшився на 31.8% порівняно з попереднім роком. Індекс-дефпятор зріс до 129.1 порівняно з 122.7% в 2007 році. У 2008 році несприятливий економічний розвиток позначився на динаміці всіх видів економічної діяльності, крім сільського господарства (Рис. 2.2). Різке скорочення внутрішнього та зовнішнього попиту спричинило стагнацію промислового виробництва. "Перегрів" ринку нерухомості у попередніх роках, зменшення темпів фінансування будівництва з боку інвесторів та недостатність оборотних коштів в будівельних компаніях були основними причинами кризових явищ в будівництві .

Рис. 2.2 Валова додана вартість за основними видами діяльності, %

Спад в будівництві та промисловому виробництві зумовив уповільнення активності в оптовій і роздрібній торгівлі. Єдиним видом економічної діяльності, за рахунок якого підтримувалось зростання ВВП, було сільське господарство. Завдяки високому врожаю зернових культур в 2008 році сільське господарство в II півріччі розвивалось прискореними темпами та забезпечило значний позитивний внесок у приріст ВВП за підсумками року .

Суттєве зростання сільськогосподарського виробництва забезпечило 1.1 процентного пункту загального приросту ВВП (Рис. 2.3). Крім того, третій рік поспіль чисті податки на продукти забезпечували істотний внесок у приріст ВВП. Аналіз структури ВВП за методом кінцевою використання засвідчив про те, що споживання в 2008 році, як і в попередні роки, було основним чинником економічного зростання. У структурі ВВП за категоріями використання найбільшою була питома вага кінцевих споживчих витрат - 79.2%, або на 1.7 процентного пункту менше порівняно з 2007 роком . Однак ускладнений доступ суб'єктів економічної діяльності до фінансових ресурсів та уповільнення зростання реальних наявних доходів населення призвели до уповільнення темпів зростання цього компонента - зміна за рік становила 9.0 проти 13.6% у 2007 році. Зростання рівня збитковості підприємств за рік та, як наслідок, зростання рівня їх заборгованості, уповільнення надходжень іноземних інвестицій зумовлювали зниження інвестиційної активності. Темпи зростання валового нагромадження за 2008 рік значно уповільнилися - до 105.1 проти 125.8% у 2007 році .