Смекни!
smekni.com

Й. Шумпетер – засновник еволюційної економічної теорії (стр. 1 из 4)

Реферат на тему:

«Й. ШУМПЕТЕР – ЗАСНОВНИК ЕВОЛЮЦІЙНОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ ТЕОРІЇ»


Йозеф Шумпетер – один з найбільш видатних і оригінальних учених-економістів першої половини XXст., творчість якого справила істотний вплив на основні напрями сучасної економічної науки. Разом з тим він приділив значну увагу проблемам динамічного розвитку економіки, що дало можливість започаткувати дослідження економічної динаміки на противагу статичному аналізу, характерному для неокласичної школи. Інновації, нововведення і підприємництво в системі його поглядів набувають зовсім нового звучання як фактори економічного зростання. Поширення нововведень та економічне новаторство, тобто підприємництво, визначають економічну динаміку. Усе це дало йому змогу створити міцні підвалини цілісної економічної теорії господарського розвитку, тобто еволюційну економічну теорію. У своїй праці "Теорія економічного розвитку" Й. Шумпетер писав: "...Всередині економічної системи є джерело енергії, що викликає порушення рівноваги. Якщо це так, то має існувати економічна теорія господарського розвитку, яка спирається не тільки на зовнішні фактори, що спричиняють рух економічної системи від одного стану рівноваги до іншого. Якраз таку теорію я спробував розробити".

Інноваційно-еволюційна, чи просто еволюційна, економічна теорія, створена Й. Шумпетером, стає дедалі більш поширеною і визначальною в сучасному світі. У його головних працях "Теорія економічного розвитку" (1912 р.), "Економічні цикли" (1939 р.), "Капіталізм, соціалізм і демократія" (1942 р.) та ін. викладено основоположні теоретичні ідеї та методологічні підходи, які визначили формування нової, еволюційної парадигми економічної теорії.

Складність виявлення і визнання цієї теорії пов'язана з тим, що Й. Шумпетер почав свої дослідження в умовах панування неокласичної теорії, або, як її називають, ортодоксії, що базувалася на маржиналізмі та загальній теорії економічної рівноваги. Він високо оцінював заслуги Л. Вальраса – творця цієї теорії і став продовжувачем його традицій, намагався розвинути його вчення, подолати закритість, статичність і надати йому такі риси, як відкритість і динамічність, підвищити відповідність економічної теорії реаліям життя. Шумпетер був активним консервативним захисником неокласичної теорії, її маржиналістського ядра. Це можна пояснити тим, що теорія економічної рівноваги завоювала широкі й міцні позиції, об'єднала навколо себе відомих учених-економістів. Це дало підставу представникам неокласичної школи, і особливо її основної течії – мейнстріму, зображати справу так, нібито він створив лише додаток до неокласичної теорії і є промейнстрімівським економістом.

Як зазначають учені, "мейнстрім", ретельно вибравши все, що належить до економічної еволюції та еволюції економічної теорії, "перетворив весь комплекс його (Й. Шумпетера. - А.Ч.) ідей на карикатуру і пародію на них". Не менш запопадливо попрацювали над творами цього автора представники ортодоксії, тобто неокласичної теорії. Вони зробили все, щоб "спрощений, начебто шумпетерівський, підхід відповідав її власним положенням про прогрес аналітичної економіки... Його праці розглядаються головним чином як корисне доповнення до неокласики...". Коротше кажучи, ортодокси хотіли довести, що ідеї та розробки Шумпетера йшли в руслі основної течії економічної теорії того часу. Хоча насправді праці Шумпетера щодо розробки теорії економічної еволюції були не лише серйозним викликом теорії і гносеології неокласики, вони означали створення якісно нової економічної теорії, буквально протилежної ортодоксії. "До еволюційної економічної теорії будемо відносити, - пише В. Маєвський, - такі економічні дослідження, де істотну роль відіграють загальносистемні принципи різноманітності, які змінюються, неоднорідність агентів, нерівновага, невизначеність розвитку, нестійкість тощо; до ортодоксії-дослідження, в яких акцент робиться на прямо протилежних принципах застиглої різноманітності, однорідності агентів, рівноваги, детермінізму, стійкості тощо".

З часом і сам Шумпетер зрозумів і оцінив свій внесок в економічну еволюцію та економічну динаміку, розглядаючи його вже не як додаток до теорії мейнстріму чи неокласики, а як такий, що має революційне значення. Він заперечив постулат мейнстріму "рівновага завжди" і на основі глибокого дослідження зв'язку економічного розвитку і економічної теорії розкрив поступ економічної науки, який проходить об'єктивно зумовлені етапи: ендогенні зміни, нововведення долають опір, порушуючи безперервність, і через "творче руйнування" вихід на новий щабель розвитку.

Завдяки своїй методології Шумпетер у праці з економічної еволюції ґрунтовно розкриває процес нагромадження знань і передбачає у майбутньому виникнення і розвиток економіки знань. Його метод економічної еволюції, в тому числі теорія інновацій, будучи застосованою до такої галузі, як наука, дозволяє розкрити внутрішній механізм і етапи її розвитку. Шумпетер виходить з того, що наука стала галуззю народного господарства із своїм обладнанням, спеціальними технологіями, методами та аналітичним апаратом, а її продукт, по суті, нічим не відрізняється від виробничого продукту. Тому трансформації у матеріальному виробництві відбуваються в інтелектуальній сфері, а процес розвитку науки - у відповідності з теорією інновацій, розробленою Шумпетером насамперед для матеріального виробництва. Це дало йому підставу дійти висновку, що аналітичний прогрес в економічній науці нерозривно пов'язаний з технологічним прогресом, як матеріальне виробництво - з інтелектуальним розвитком.

Розробка Шумпетером економічної історіографії збагатила його теорію економічної еволюції. Він показав, що економічній історії властиві і безперервність, і зміни. Учений виходив з імовірності прогресу, а не його неминучості, стверджуючи, що, хоча цей розвиток має безперервний характер, проте він відбувається не по "прямій лінії", а зигзагами. Проте це не заважало йому бачити загальну безперервність розвитку економічної науки зокрема і науки в цілому. Отже, Шумпетер поєднав розвиток економічної теорії з історичним аналізом, що дало можливість на великому історичному матеріалі обґрунтувати економічну теорію еволюційного розвитку, яка стала набагато повніше відповідати процесам реального світу і значно збагатила інтелектуальний потенціал людства.

Еволюційна економічна теорія з великою повнотою реалізує об'єктивний, природно-історичний підхід до розвитку економіки і суспільства. Й. Шумпетер у своїх дослідженнях спирався на досвід класичної школи. Він вважав, що найбільшим досягненням К. Маркса є бачення економічного процесу як "історичного часу, що виробляє в кожний даний момент той стан, який сам визначає наступний стан". Але він не просто сприйняв цей принципово важливий методологічний підхід, але й конкретизував його, збагатив, розкривши внутрішній механізм і логіку змін. Він показав, що внутрішні, ендогенні фактори визначають зміни, а підприємець, впроваджуючи нововведення у період спокою і рівноваги, викликає порушення рівноваги, а значить, безперервності розвитку. Такі нововведення він називає інноваціями, а рух економіки подає у вигляді кругообороту. Процес кругообороту відбувається на основі економічної діяльності людей, для якої є характерними дві сторони. З одного боку, це традиції, звичаї, рутина, які є головними рисами, що визначають розвиток виробництва у кругообороті. Разом з тим інерція і закритість гальмують цей рух. Як стверджував Шумпетер, "усі дії і реакції виконуються у межах знайомої практики, яка виникла на основі довготривалого досвіду і частого повторення".

Очевидно, економічний розвиток, на думку Шумпетера, виступав як складний процес взаємодії позитивних і негативних факторів, ринкових і неринкових сил. Вихід за межі відомого, створення нових зразків техніки та їх впровадження зумовлюють необоротний рух уперед. Адже під їх впливом відбувається "творче руйнування" застарілих способів виробництва, тобто заперечується все старе і неефективне. Ось чому діяльність підприємців він вважав революційною за своєю суттю, бо вона стимулює творче руйнування, забезпечує рух уперед. Це означає, що інновація саме завдяки своїй новизні може здійснити якісні вдосконалення, перериваючи безперервність.

Інакше кажучи, економічний розвиток Й. Шумпетер уявляв як складний і багатогранний процес, в якому спрямуванню до нововведень протистоять різного роду обмеження, в тому числі традиційне мислення, усталена і звична поведінка, прихильність людини до вже освоєного і зрозумілого, тобто традиційні стереотипи. Шумпетер образно пояснював: "Усі знання і звички, отримані колись, твердо укорінюються в нас, як залізничний насип у землю".

Шумпетер показав, що традиції корисні і лише з часом втрачають цю якість, а сили інерції, що чинять опір змінам, водночас сприяють збереженню економічного ладу. Нововведення пов'язані з ризиком, бо вони підривають старе, звичне, і утверджують нове. Тому підприємець - це новатор, який долає інерцію, здійснює зміни, які відкривають нові можливості (ресурсної бази, засобів виробництва, джерел фінансування банківської системи). Інакше кажучи, змінюючи та вдосконалюючи комбінацію факторів виробництва, підприємці спрямовують їх до нової комбінації, яка має забезпечити зростання прибутку. Цілком зрозуміло, що нововведення порушують безперервність задля руху вперед. Причому "творче руйнування" забезпечує поліпшений кругооборот, підриває існуючий порядок, тобто старі методи виробництва, знецінює устаткування, яке морально застаріло. Шумпетер вважав діяльність підприємця революційною, бо саме з нею пов'язані нововведення і "творче руйнування", бо саме вона забезпечує оновлення техніки і технології виробництва, зміни їх комбінації і прогрес економіки. Шумпетер бачив, що інновація пов'язана саме з глибокими якісними зрушеннями у виробництві. "Можете послідовно приєднувати скільки завгодно поштових диліжансів, - писав він, - але таким шляхом ви ніколи не отримаєте залізницю".