Смекни!
smekni.com

Роль і господарське значення газової галузі в економіці України (стр. 3 из 6)

− Дим від двигунів, спалювання залишків деревини і будівельних матеріалів;

− Зварювальні аерозолі від трубозварювальних установок і ручної зварки.

− Джерелом забруднення водних об'єктів при будівництві є побутові, промислові і зливові стоки з майданчиків тимчасового житлового селища, тимчасових об'єктів, з майданчиків технологічних об'єктів.

Дослідження показали, що одним з найважливіших чинників стратегічних рис є наслідки глобальної зміни клімату.[6, с. 35-40]

Основна тенденція зміни клімату – це потепління, посилення посушливості. Одним з проявів кліматичних змін може стати також збільшення частоти таких короткострокових екстремальних погодних умов як сильні снігопади, град, бурі, аномально низькі або високі температури повітря.

Наслідки глобальної зміни клімату для об'єктів газової галузі не тільки вірогідні, але також і достатньо масштабні: осідання ґрунтів в результаті теплової дії труби при транспорті газу з позитивною температурою, витріщання газопроводу в результаті пропуску по ньому газу з негативною температурою, деградація вічномерзлих ґрунтів, прилеглих до газопроводу.

Екологічні проблеми в газовій промисловості мають свою специфіку, яка визначається в основному відчуженням та забрудненням земель в районах промислової експлуатації газових родовищ та проведенням геолого-пошукових робіт на нафту й газ. Щодо використання природного газу в різних секторах економіки та галузях народного господарства, то цей вид ресурсу є найбільш екологічно чистим порівняно з такими енергетичними ресурсами, як вугілля, мазут, торф.


3.3 Історичний фактор

Україна має давні традиції у сфері видобування та використання нафти і природного газу. Перші відомості про нафту в Криму та українських Карпатах сягають у сиву давнину. Промисловий видобуток нафти розпочався у XVIII столітті і вже в 1909 році на Прикарпатті видобувалось 2 млн. тонн нафти. [12, с. 118]

Розвиток газодобувної промисловості України пов’язано з Закарпаттям: перше родовище природного газу було відкрите у 1910 р. в районі м. Калуш (Івано-Франківська обл.). В 1913 р. відкрите Дашавське родовище (Львівська обл.), перша промислова розробка якого почалася в 1924 р. Звідси були прокладені два газопровіда на Львів (в 1929 р., перший в Україні, і в 1940 – 1941 рр.).

У Прикарпатті Дашавське родовище використовується для підземного зберігання газу. Більче-Волицьке газове родовище, що експлуатується з 1949 р. Космацьке газоконденсатне родовище, що експлуатується з 1969 р., є цінним для хімічної промисловості. Його газоконденсат переробляється на Надвірнянському нафтопереробному заводі.[6, с. 34]

Зменшення видобутку газу в Передкарпатській нафтогазоносній області пояснюється вичерпанням газу із старих родовищ, нераціональним виробленням значної частини родовищ, оскільки велика кількість газу залишається під землею.

Газова промисловість як галузь сформувалась у післявоєнні роки на базі розвіданих у країні родовищ природного газу. Найінтенсивнішого розвитку газова промисловість набула у першій половині 70-х років. (Додаток Є)


Таблиця 3.1

Видобуток природного газу в Україні [12, с. 119]

Роки млрд, м3 В % до досягнутого рівня у 1975 р.
1940 0,5 0,07
1960 14,3 20,03
1975 68 100
1985 42,9 63,88
1990 28,1 41,32
1995 18,2 27,4
2000 17,3 25,4
2005 20,5 30,2
2006 19,3 28,3
2007 20,6 31,7
2008 19,8 29,1

Починаючи з другої половини 70-х років і до цього часу видобуток газу в Україні знизився більш ніж у 3 рази. В 1978 р. в Україні експлуатувалося 62 газових родовища. В 50-х роках було прокладено ряд газопроводів, які транспортували газ за межі України (Дашава – Москва, Рудки – Рига та ін.).

В останні роки важливим районом газовидобутку став Донецько-Приднепровський район: на початку 80-х років тут видобували до 80% республіканського газу. Дніпровсько-Донецьку газоносну область виявлено поряд з покладами нафти в Дніпровсько-Донецькій западині. Основні родовища газу стали відомими у другій половині 60-х років. Дніпровсько-Донецька нафтогазоносна область найбільша в Україні, на неї припадає 93,8 % видобутку газу країни. Великі родовища розташовані в Харківській (Шебелинське, Дружелюбівське, Хрестищенське та ін.); Сумській (Рибальське, Качанівське); Полтавській (Солохо-Диканське); Дніпропетровській (Перещепинське) та Чернігівській (Гнідинцівське) областях. [12, с. 119]

В Шебелинському родовищі з початку експлуатації добуто рекордна кількість газу – більш 554 млрд. м3. Друге місце за запасами газу займає Західнохрестищенське газоконденсатне родовище, яке експлуатують з 1970 р. Гнідинцівське нафтогазоконденсатне родовище – одне з найпродуктивніших в Україні з 1960 р. [12, с. 120]

Не так давно відкрито третій нафтогазоносний район – Приморський. Його найбільшими газовими родовищами є Джанкойське, Глибовське, Оленівське (Крим) та ін.

Геологорозвідники й сьогодні виявляють нові родовища газу, в тому числі в Луганській області, що свідчить про багатство надр Дніпровсько-Донецької западини.

Україна належить до країн з дефіцитом власних природних вуглеводневих ресурсів, задовольняючи потребу в газі за рахунок власного видобутку на 23-25%, у нафті – на 12-15%. [9]

У 1991 році споживання природного газу становило 118,1 млрд. куб. метрів і країна посідала 3 місце в світі за рівнем споживання газу, поступаючись тільки США і Росії. За останні 17 років використання природного газу в Україні зменшилося більш ніж на третину.

3.4 Споживчий фактор

На розміщення паливної промисловості впливає географія розміщення населення. Населення виступає не тільки як споживач, але і як трудові ресурси, без яких неможливий процес будь-якого виробництва. Така тенденція проявляється тому, що місця зосередження населення одночасно не тількі джерела трудових ресурсів, але і споживачі значної кількості промислової продукції. Забезпеченість блакитним паливом споживачів України має не лише виробниче, а й соціальне значення.[18, с. 123]

Газотранспортна система, оператором якої є підприємство в складі НАК «Нафтогаз України» – дочірня компанія «Укртрансгаз», забезпечує подачу газу внутрішнім споживачам і здійснює основний обсяг експортних поставок російського газу в інші європейські країни (за даними «Газпрому» – більше 80% від обсягу всього газу, що експортується ).

Щорічно через газотранспортну систему для споживачів України транспортується близько 70 млрд. кубометрів природного газу, а також 110-120 млрд. кубометрів – в країни Західної і Центральної Європи. [8]

Споживання природного газу в Україні в 2007 році скоротилося на 5,5% (на 4,1 млрд куб. м) у порівнянні з 2006 роком – до 69,8 млрд куб. м, у тому числі безпосередньо споживачами – на 4,7% (на 3,1 млрд куб. м), до 62,8 млрд куб. м. (Додаток Г)

Виробничо-технологічні витрати і втрати природного газу в країні за підсумками минулого року склали 7 млрд куб. м – на 13,6% (на 1,1 млрд куб. м) менше, ніж позаторік. [9]

Обсяг споживання природного газу промисловими підприємствами і прирівняними до них абонентами в 2007 році склав 34,2 млрд куб. м, населенням – 16,5 млрд куб. м, підприємствами теплоенергетики – 8,9 млрд куб. м. НАК «Нафтогаз України» в 2007 році скоротив обсяги реалізації газу на 33,4% у порівнянні з 2006 роком – до 28 млрд куб. м, у тому числі промпідприємствам і прирівняним до них споживачам – в 7,8 рази, до 1,6 млрд куб. м.

Стратегічне значення української газотранспортної системи зумовлене вигідним географічним розташуванням нашої держави між основними газодобувними регіонами і основними споживачами газу в Європі, з’єднанням газопроводів з магістральними газопроводами всіх сусідніх країн, наявністю найбільшого в Європі (після Росії) комплексу підземних газосховищ.

Надійність транзитних поставок газу і газопостачання внутрішніх споживачів у значній мірі забезпечується комплексом підземних сховищ газу, які розміщені в основному в Західному регіоні. Мережа газосховищ, активний обсяг яких перевищує 30 млрд.м3, є найпотужнішою в Європі і може ефективно використовуватися не тільки для власних потреб, але і для споживачів газу в Європі.

Приблизно 4/5 газу використовується для потреб промисловості. Використання газу в комунальному господарстві має сезонний характер. Оскільки газ протягом року подається рівномірно, досить актуальним завданням є будівництво газосховищ.[12, с. 120]

Супутні гази, які є на ряді невеликих нафтових родовищ – дуже цінна сировина для промисловості органічного синтезу. З них на газобензинових заводах одержують бензин. Певну роль у паливному балансі відіграє утилізація промислових газів і виробництво штучного газу з твердого палива. В Донбасі (Лисичанськ) ведеться підземна газифікація вугілля. Основним напрямом ефективного використання природного газу, крім комунально-побутового сектора і широкого переведення на нього автотранспорта, є нафтохімічний, де як продукт одержують синтетичні матеріали.

Таким чином, в Україні існує 4 основні категорії споживачів: бюджетні організації й установи, населення, промислові споживачі й підприємства теплокомуненерго, притім газ власного видобутку поставляється тільки населенню. Також Україна є країною-транспортером природного газу до Європи.


РОЗДІЛ 4. Сучасний рівень розвитку і характеристика розміщення газової промисловості

В Західноукраїнському нафтогазоносному регіоні прогнозовані запаси нафти і газу становлять 600 млн т умовних одиниць палива, причому більш як половина їх сконцентрована в Івано-Франківській області, де вони залягають на глибині 5-6 км, що є основною технічною проблемою промислового їх видобутку. На думку фахівців, у Передкарпатті можна збільшити видобуток газу, якщо відновити запущені свердловини, поліпшити якість пошуково-розвідувального буріння свердловин на глибині 5-7 км.