4. Залежно від кількості працюючих та обсягу валового доходу від реалізації продукції за рік підприємства можуть бути віднесені до:
- малих(підприємства, в яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний (фінансовий) рік не перевищує 50 (п'ятдесяти) осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за цей період не перевищує суми, еквівалентної 500 000 (п'ятистам тисячам) євро за середньорічним курсом Національного банку України щодо гривні.)
- середніх;
- великих (підприємства, в яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний (фінансовий) рік перевищує 1 000 (одну тисячу) осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за рік перевищує суму, еквівалентну 5 000 000 (п'яти мільйонам) євро за середньорічним курсом Національного банку України щодо гривні.)
5. З урахуванням існування ступеня залежності від іншого підприємства виділяють такі підприємства:
- головні;
- дочірні.
6. Залежно від галузевої приналежності виділяють:
- промислові (ВАТ "ЕНКО" Луцький електроапаратний завод);
- сільськогосподарські(ТОВ «Агросервіс» Черкаська обл., ТОВ "Колос" с.Ріпки Хмельницька область);
- будівельні (ВАТ "Луцький картонно-руберойдовий комбінат", ЗАТ "Консюмерс-Скло-Зоря", ВАТ "Сімферопольський склотарний завод")
- транспортні (ВАТ "Луцький автомобільний завод");
- науково-дослідні (Державне підприємство „Державний науково-дослідний інститут будівельних конструкцій”, Державне підприємство "Державний науково-дослідний центр з проблем гігієни харчування");
- лізингові(ВИРОБНИЧО-ЛІЗИНГОВЕ ПІДПРИЄМСТВО ”УКРАГРОПОСТАЧ”, ТОВ);
- банківські («Приватбанк», «Аркада»);
- страхові(ЗАКРИТЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО СТРАХОВЕ ПІДПРИЄМСТВО «ГАЛІНСТРАХ»);
- туристичні (Туристичне підприємство ДП "Підгір’я", ЗАТ «Трускавецькурорт»);
- підприємства побутового обслуговування (КП "Луцькводоканал")
7. Відповідно до правового статусу і форми господарювання розрізняють:
- одноосібні підприємства - є власністю однієї особи, що відповідає за свої зобов'язання усім майном;
- кооперативні підприємства - добровільні об'єднання громадян з метою спільного здійснення господарської діяльності;
- орендні підприємства - засновані на договірних взаєминах щодо тимчасового володіння і користування майном;
- господарські товариства (партнерства) - підприємства або інші суб'єкти господарювання, створені юридичними особами та/або громадянами шляхом об'єднання їх майна і участі в підприємницькій діяльності товариства з метою одержання прибутку.
8.Залежно від мети і характеру діяльності підприємства поділяються на:
- комерційні підприємства - мають за мету отримання прибутку;
- некомерційні - підприємства невиробничої сфери, метою яких не є отримання прибутку (кредитні спілки, благодійні організації тощо).
Звичайно, для кожної класифікації підприємств важко навести приклади, адже в одній організації поєднуються усі типи. Тому, як приклад, проаналізуємо кілька підприємств за всіма параметрами.
Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна:
дане підприємство є комунальним, національним, головне, середнє, підприємство побутового обслуговування, комерційне.
Закрите акціонерне товариство ЗАТ „ЛУКОР”:
підприємство, що діє на основі колективної власності, має певні іноземні інвестиції, середнє, дочірнє від двох компаній(ВАТ „Оріана“) і ТзОВ „Лукойл-Нафтохім“), промислове (нафтохімія), господарське (а саме: акціонерне товариство), комерційне.
3. Іноземне втручання в підприємницьку діяльність України
Іноземні інвестиції – кошти, цінності, що вкладаються іноземними інвесторами в об’єкти інвестиційної діяльності відповідно до законодавства України з метою отримання прибутку або досягнення соціального ефекту. Принаймні так зазначено у декреті Кабінету Міністрів України «Про режим іноземного інвестування» та Законі України «Про іноземні інвестиції».
Відповідно до ст.3 Закону України "Про власність" іноземні інвестори є суб`єктами права власності і вправі мати на території України у власності будинки, споруди, інше майно соціально-культурного та виробничого призначення. З метою створення умов для ефективного використання землі, стимулювання підприємницької діяльності, заохочення інвестицій 19.01.99 прийнято Указ Президента "Про продаж земельних ділянок несільськогосподарського призначення" та підготовлено відповідний проект закону. Передбачено продаж земельних ділянок несільськогосподарського призначення для фізичних і юридичних осіб, в тому числі, підприємств з іноземними інвестиціями. У відповідності із статтею 20 Закону України "Про режим іноземного інвестування" підприємства з іноземними інвестиціями сплачують податки згідно із законодавством. Разом з тим, для окремих суб`єктів підприємницької діяльності, які здійснюють інвестиційні проекти із залученням іноземних інвестицій, що реалізуються відповідно до державних програм розвитку пріоритетних галузей економіки, соціальної сфери і територій, може встановлюватися пільговий режим інвестиційної діяльності.
Згідно Закону України “Про режим іноземного інвестування” іноземні інвестиції можуть можуть вкладатися в будь-які об'єкти, проте інвестування в які не заборонено.
Проблеми залучення іноземного капіталу до України
Традиційно проблемами залучення іноземного капіталу до України називають: політичну нестабільність, громіздке й недосконале законодавство і таку саму систему оподатковування(інвестиційний клімат), горезвісні бюрократію та корупцію, кредитний рейтинг.
Політична нестабільність. Звісно інвестор буде почуватися невпевнено, коли політичний курс країни змінюється майже щодня. Невідомо яку політику провадитиме нова влада, а слабка економіка України не завжди може запропонувати такі швидкі і високі прибутки, щоб ризикувати капіталом "Політична нестабільність в Україні не загрожує притоку інвестицій", – повідомила заступник міністра економіки Людмила Мусіна. Вона підкреслила, що бізнес підлаштовується під різні умови, про що свідчить зростання ВВП за I півріччя 2006 р. на 5%. Заступник міністра повідомила, що динаміка надходження інвестицій за I квартал 2006 р. майже на 16% більше ніж за I квартал 2005 р., але проблема в тому, що інвестиції використовуються переважно у торгівлі та будівництві.
Громіздке й недосконале законодавство. Діяльність інвестування регулюють: Декрет Кабінету Міністрів України «Про режим іноземного інвестування», Закон України «Про іноземні інвестиції» та Закон України «Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб’єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження». До укладання останнього документу в перших двох ми бачимо майже повну вседозволеність для іноземних інвесторів і відсутність будь-якої протекції для національного виробника.
Система оподаткування – недосконала, але через недосконалість залишає багато способів її обійти. Так наприклад у І півріччі 2005-го року 62,6% ПІІ в нашу економіку надійшли з офшорних зон.
Бюрократія та корупція – жахлива проблема нашого адміністративного апарату. Справді тут все закладено ще у нашому пострадянському менталітеті, а також у малій заробітній платі мілким та середнім посадовцям.
Кредитний рейтинг. За оцінками Standard & Poor’s, Moody’s та Fitch Ratings Україна має кредитний рейтинг ВВ-, що відповідає відсотковій ставці при кредиті 11%. Звісно проти 2%-5% європейських країн – це великий показник, алеяк стверджує А.Яценюк:«В Україні є інвестиційний рейтинг. Категорія інвестрейтингу обраховується в залежності від агентства, що ставить рейтинг. В Україні він – позитивний і я не бачу умов казати, що поза інвестиційним рейтингом.»
Справа в тім, що значна частина «погіршення» інвестиційного клімату в Україні – вигадана. Так наприклад прийняття Закону України «Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб’єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження» у порівнянні з періодом, коли цього закону не було, звісно, є погіршенням, але слід враховувати, що такі закони – світова практика і те, що вони були введені у нас в країні пізніше – не привід називати це «погіршенням».
Також проблема в тому, що багато крупних інвесторів з приходом на нові ринки, де ще не склалися певні відносини починають тиснути на уряд, щоб створити собі ще більш вигідні умови. А коли їм відмовляють, то вони починають обурюватись. Наведу короткий приклад.
Норвезька компанія Telenor, зокрема, є акціонером ЗАТ «Київстар». У колишні часи Telenor вдалося домогтися значних преференцій для свого українського бізнесу. Так, статут «Київстару» містив ряд положень, які не відповідають не лише українському законодавству, а й здоровому глузду. Наприклад, пропонувати кандидатуру керівника компанії мав право лише один акціонер — Telenor. Члени ради директорів зобов’язувалися підтримати цю кандидатуру.