Смекни!
smekni.com

Інформаційні системи, диджитація та транснаціональні корпорації (стр. 3 из 3)

За даними ООН, зараз у світі існує понад 65 тис. ТНК, що контролюють понад 900 тис. зарубіжних компаній по всьому світу, у яких задіяно більш як 79 млн. чоловік.

Транснаціональним корпораціямприділяється багато уваги. Сьогодні немає жодного значного процесу в світовій економіці, що відбувався б без участі ТНК. Вони приймають як пряму, так і опосередковану участь у світових економічних, а також політичних процесах. Хоча ТНК здійснюють свою діяльність у системі світового господарства, їхній вплив поширюються і на політичну сферу, що дозволяє розглядати ТНК поряд із державами і міжнародними організаціями.

За організаційною структурою транснаціональні корпорації, як правило, являють собою багатогалузеві концерни. Головна материнська компанія виступає оперативним штабом корпорації. На базі широкомасштабної спеціалізації і кооперування вона здійснює техніко-економічну політику і контроль над діяльністю іноземних компаній і філій.

Останнім часом у структурі транснаціональних корпорацій відбуваються істотні зміни, головні з яких пов'язані із здійсненням так званої комплексної стратегії.

Стратегія транснаціональних корпорацій заснована на глобальному підході, що передбачає оптимізацію результату не для кожної окремої ланки, а для організації в цілому.

Для сучасної світової економіки характерний процес транснаціоналізації. У цьому процесі рушійною силою виступають ТНК. Вони являють собою господарські об'єднання, що складаються з головної (батьківської, материнської) компанії та іноземних філій. Головна компанія контролює діяльність підпорядкованих їй підприємств шляхом володіння часток у їхньому капіталі. У іноземних філіях ТНК на частку головної компанії припадає більш 10% акцій або їхнього еквівалента.

Для головних промислово розвинутих країн саме іноземна діяльність їхніх ТНК визначає характер зовнішньоекономічних зв'язків. Так, до 40% вартості майна 100 найбільших ТНК (включаючи фінансові) перебуває за межами розташування їхньої країни. Якщо зіставити об'єм іноземного (міжнародного) виробництва ТНК з обсягом їхнього експорту, відмежованого від торгівлі фірми, то наприкінці 80-х рр. це співвідношення для США, Японії і ФРН складало відповідно: 4,1:1; 2,6:1; 1,5:3.

Сьогодні ТНК контролюють понад 50% світового промислового виробництва, 67% міжнародної торгівлі, більш як 80% патентів і ліцензій на нову техніку, технології та ноу-хау, майже 90% прямих зарубіжних інвестицій. Практично вся торгівля сировиною на світових ринках контролюється ТНК, у тому числі 90% світової торгівлі пшеницею, кавою, кукурудзою, лісоматеріалами, тютюном, залізною рудою; 85% - міддю, бокситами; 80% - оловом, чаєм; 75% - натуральним каучуком, сирою нафтою.

Сукупні валютні резерви ТНК у кілька разів перевищують сукупні резерви всіх центральних банків світу. Тому переміщення лише 1-2% маси грошей, що перебувають у їхньому володінні, цілком здатне змінити паритет національних валют.

Один з головних напрямків діяльності ТНК - вивезення капіталу. Формами вивозу капіталу є прямі і портфельні інвестиції, а також позики і кредити. Найбільш значущими є прямі інвестиції. Їхній глобальний обсяг зріс за період 1982 − 1994 рр. у чотири рази; за цей же період частка глобальних прямих інвестицій подвоїлася, досягнувши 9% в світовому ВВП .

Транснаціональні корпорації здійснюють свої капіталовкладення переважно для довгострокових цілей. Хоча часто вони швидко перекидають величезні фінансові ресурси з одного регіону земної кулі в іншу, що може дестабілізувати фінансові ринки в окремих регіонах. Не можна забувати, що ТНК − це прямі інвестиції, вкладені в багаторічні проекти. Тому діяльність ТНК може бути оцінена як переважно сприятлива стабілізація світових ринків капіталу.

Близько 30% міжнародної торгівлі складається із внутрішньофірмових потоків ТНК. Вони створили специфічну форму переведення капіталів з допомогою трансфертних цін (спеціально занижених або завищених), що їх установлюють самі ТНК, при поставках товарів і наданні послуг своїм дочірнім компаніям та філіям у рамках внутрішньокорпоративної торгівлі.

У всіх країнах загальновизнаним є факт широких можливостей ТНК і неухильного розширення їхньої діяльності поза національними межами. Загально визнана також їхня роль у вкладеннях капіталу в національну економіку. Сама оцінка діяльності ТНК дається дуже по-різному, починаючи від украй позитивної і закінчуючи до вкрай негативної. Широко обговорюється також проблема впливу ТНК на збільшення добробуту місцевого населення, причому думки висловлюються найрізноманітніші, починаючи від того, що вони піднімають його і до визнання, що вони знижують добробут.

За останні тридцять років ці відносини перетерпіли великі перерви: від конфліктів до співробітництва. Якщо раніше уряди намагалися обмежити діяльність ТНК, то сьогодні ТНК розглядаються ними як засіб зміцнення національних позицій, створення національних переваг.

Таким чином, ТНК перетворились в головну силу ринкового виробництва і міжнародного розподілу праці, в домінуючий чинник світової економіки і міжнародних економічних відношень. Їх здатність гнучко пристосовувати механізм інвестиційної діяльності, організаційні методи і засоби до змін, що відбуваються в національній і світовій економіці, перетворили їх в глобальні господарюючі структури, що розглядають світове господарство як сферу застосування свого капіталу.

На сучасному етапі транснаціоналізація вітчизняних підприємств відбувається переважно за рахунок імпорту факторів виробництва.

Найбільше коштів зарубіжні ТНК інвестують у харчову промисловість України, відтак у сільське господарство і в телекомунікації. Іншими значними напрямами іноземного інвестування є машинобудування, роздрібна торгівля, підприємства громадського харчування, банківський сектор, підприємства легкої промисловості.

Визначальна причина вкладення інвестиції в Україну — пошук нових ринків збуту. Більшість іноземних інвесторів приваблює передусім великий внутрішній ринок України (близько 50 млн. споживачів). Наявність дешевої робочої сили є істотним фактором лише для інвесторів-підприємців. Однак найнижчі серед країн Східної Європи витрати на оплату праці часто обертаються її низькою продуктивністю, нестачею капіталу, слабким менеджментом та регуляторними перепонами, що робить собівартість продукції вищою, ніж у сусідніх країнах.

Однією з переваг для операцій транснаціональних фірм є економіко-географічне розташування України, а також традиційні економічні зв'язки управлінських фірм із компаніями країн СНД, Балтії, які склалися в попередні роки і зберегли своє значення в період ринкової трансформації механізму взаємного співробітництва, роблять Україну привабливим плацдармом для освоєння ринків сусідніх країн. Схожа структура споживання, подібність або близькість виробничо-технічної й технологічної бази в багатьох галузях країн СНД полегшують реалізацію стратегії ТНК.

Серед найвідоміших ТНК, що відкрили дочірні компанії, філіали та спільні підприємства в Україні, слід відзначити шведсько-швейцарський концерн ASEA - BrownBovery (ABB) в електротехнічній галузі, SKF – у машинобудуванні, Теtra-pak – пакувальний, Procter & Gambel, DowChemicalCompany – у хімічній, "Лукойл" – у нафтопереробній, DamenShipyards – судно-будівництві. У тютюновій промисловості домінують інвестиції відомих американських та британських ТНК Reynolds, PhilipMorrisInc., BritishAmericanTobacco, в пивоварінні – інвестиції консорціуму скандинавських фірм BalticbevrageHolding, бельгійської ТНК Interbrue. У харчовій індустрії функціонують дочірні підприємства ТНК KraftJacobsSushard, Nestle, Coca-Cola, Cargill. А такі всесвітньо відомі транснаціональні корпорації як BP (BritishPetroleum) та RoyalDutchShell робили спроби входження в нафтовий ринок Україні, але відмовилися від своїх намірів працювати в нашій країні через нестабільність нормативної законодавчої бази та високу собівартість робіт .

Безумовно є певні негативні наслідки транснаціоналізації. Вони пов’язані з технологічною та економічною залежністю від ядра відповідних ТНК у країні їх базування., можливістю перетворення ТНК на засіб експансії зарубіжних транснаціональних структур на території України всупереч критеріям її національної економічної безпеки. Відповідно до цього керівництво країни повинно розробити комплекс заходів, які б не допускали подібні зловживання з боку ТНК та країн розміщення їх материнських центрів. Будь-яка країна, яка має за мету стабільне підвищення своєї конкурентоспроможності у передових сферах виробництва товарів і послуг, на які припадає переважна частина світового доходу, має утворювати і розвивати власні транснаціональні структури.

Розрахунок економічної ефективності комп’ютеризації обліку:

п/п

Показник Порядок розрахунку Параметри
1. Вартість розробки КСБУ ВКСБУ = В0 + В1 + В2 + В3 + В4

В0 – вартість проектування КСБУ;

В1 – вартість програмно-апаратних засобів;

В2 – вартість утворення локальної обчислювальної мережі;

В3 – вартість розробки і наст-роювання прикладного програмного забезпечення в рамках КСБУ;

В4 – вартість розробки експ-лутаційної документації (керів-ництво користувача) і навчання фахівців.

2. Абсолютний показник економії ВЕК = ВР - ВК

ВЕК – сума економії;ВР – витрати при ручному способі обробки облікової інформації;

ВК – витрати при компьютери-зованому способі обробки облікової інформації.

3. Індекс грошових витрат IГРОШ.ВИТР. = ВК / ВР
4.

Індекс підвищення або зниження

грошових витрат

I­¯ ГРОШ.ВИТР. = ВР / ВК
5.

Термін окупності

витрат на розробку КСБУ

Т КСБУ = ВКСБУ / ПР

ВКСБУ – вартість розробки КСБУ;

ПР – середній прибуток, отриманий при використанні КСБУ за визначений період

Наша фірма ООО "Трейд-бренд" займається виготовлення етикеток для будь-яких видів продукції в Україні і має такі параметри:

В0= 200 тис. грн.

В1= 60 тис. грн.

В2= 10 тис. грн.

В3= 5 тис. грн.

В4= 120 тис. грн.

ВР= 100 тис. грн.

ВК= 50 тис. грн.

ПР= 200 тис. грн.

1) ВКСБУ = В0 + В1 + В2 + В3 + В4= 200+60+10+5+120= 395 тис. грн.

2) ВЕК = ВР - ВК= 100 – 50 = 50 тис. грн.

3) IГРОШ.ВИТР. = ВК / ВР= 50/100 = 0,5

4) I­¯ ГРОШ.ВИТР. = ВР / ВК= 100/50 = 2

5) Т КСБУ = ВКСБУ / ПР= 395/200 = 1,97


Список використаної літератури

1) "Інформаційні системи і технології в економіці: Посібник", В.С. Пономаренко, Київ 2002

2) "Информационные системы 2-е издание", Ю.Избачков, В. Петров, Питер 2006

3) "Інформаційні системи і технології на підприємствах", В.М. Гужава, Київ 2001

4) Ресурс"Інтернет":www.rusnauka.com/9_DN_2010/Economics/60202.doc.htm