Необхідно розуміти, що організаційна структура - це не застигла форма. Оскільки організаційні структури застосовуються на планах, то суттєві зміни в планах можуть викликати відповідні зміни в структурі. В діючих організаціях до процесу зміни організаційної структури слід ставитися як до реорганізації, так як цей процес, як і всі функції організації, нескінченний. На сьогоднішній день організації, що успішно функціонують регулярно оцінюють міру адекватності своїх організаційних структур, і змінюють їх так, як цього вимагають зовнішні умови. Вплив зовнішнього середовища на структуру організації буде розглянутий нижче. Вимоги зовнішнього середовища, в свою чергу, визначаються в ході планування і контролю. Кожен з варіантів організаційної структури придатний тільки для певних ситуацій і досягнення відповідних цілей.
Організаційна структура ТОВ ‘’Зоя’’ має наступний вигляд (рис. 2.1), а нижче наведена організаційна структура управління (рис. 2.2).
Бюрократична структура управління залишається основною і домінуючою формою організаційної структури. Але в чистому вигляді не існує жодного типу організації. Як правило, організаційна структура має ознаки декількох типів організаційних структур. І в прикладі з ТОВ ”Зоя” це підтверджується.
Директор ТОВ “ЗОЯ” має велику кількість різних обов'язків і відповідає за їх виконання, тобто його робота заснована на виконанні ряду завдань які детально будуть розглянуті в третій частині роботи. Іноді виникає необхідність в тому, щоб сконцентрувати всі зусилля на вирішенні однієї задачі. Тому в директора виникає необхідність в тому, щоб призначити певну особу, яка була б відповідальною за виконання даного завдання, а отже самостійно приймала рішення, визначала виконавців і шляхи вирішення поставленої задачі. Наприклад, виникає необхідність знайти постачальника якого-небудь ексклюзивного товару за найнижчими цінами. Це завдання директор може доручити торговому відділу та відділу експедитування і чекати його виконання, як правило встановлюються конкретні строки.
Отже, спостерігаємо прояв рис проектної організації:
- невеликий стабільний склад робітників та службовців;
- мобільність персоналу (переміщення з виконання одного завдання на інше);
- невелика ієрархія, заохочення неформальних стосунків, бо успішна діяльність в єдиній команді, і виконання завдання у встановлений термін, і з дотриманням певних вимог навряд чи може відбуватися за строго формалізованих стосунків між співробітниками;
Дільниця Бухгалтерія
Експедитурання
Товарів програміст
економіст
Торговий відділ
інженер по
Оптово-роздрібна охороні праці
Мережа
група технологій
та якості
Київська Білоцерківська
Дільниця дільниця Інспектор по
Кадрам
Адміністративно
Господарчий Відділ
Рис. 2.1 Організаційна структура ТОВ "Зоя".
Директор
Менеджер з головний
Постачання бухгалтер
Начальник дільниці заступник головного бухгалтери
Експедирування бухгалтера
Товарів
Інженер по охороні праці
Організатор оптово-роздрібної сортувальники
торгівлі програміст
економіст
Начальник торгового відділу
Інспектор по кадрам
Організатор організатор інструктор по начальник адміністративно-
Оптово- Оптово- експлуатації господарчого відділу
Роздрібної Роздрібної виробничо-
Торгівлі по Торгівлі по техничним
М. Киії м. Б.Церква та організа-
ційним
Питанням
Начальник оптово-
роздрібної торгівлі
Завідуючиї організатор електро- електро- сторож прибиральник секретар-
Магазинами оптово- механік механік друкарка
Роздрібної
Торгівлі
Продавці прибиральник
Рис. 2.2. Організаційна структура управління Центру "Зоя".
- ініціатива з боку членів організації. Це сприяє розвитку гнучкості, вмінню адаптуватися, здатності швидко реагувати;
- стимулює співробітництво на високому рівні між різними підрозділами та налагодженню різносторонніх зв'язків.
Отже, бюрократична модель управління має свої позитивні властивості, але її не можна застосовувати без детальної обробки і вдосконалення всіх складових.
Для того, щоб враховувати різницю в задачах, стратегічних і оперативних планах організації, керівники використовують різні системи департаменталізації. Це поняття означає процес поділу організації на окремі блоки, котрі можуть називатися відділами, дільницями або секторами.
Функціонаційну організаційну структуру іноді називають традиційною або класичною, оскільки вона була першою структурою, яку вивчили і опрацювали. Функціональна схема організаційної діяльності широко застосовується в компаніях середнього розміру, а також в організації нашого прикладу - ТОВ "Зоя". Функціональна департаменталізація - це процес поділу організації на окремі елементи, кожний з яких має свою чітко визначену, конкретну задачу і обов'язки. [20, с. 335] В принципі, утворення функціональної структури зводиться до групування персоналу по тим задачам, які вони виконують. Тому дуже важливо і необхідно правильно зрозуміти функцію, її взаємозв'язки з іншими функціями, з якими вона може бути згрупована або від яких вона повинна бути відокремлена. Вже потім вся система інтегрується і віддається в управління одному підрозділу.
В побудові системи управління важливу роль відіграє не тільки об'єднання функцій, але й розподіл повноважень, тобто прав на прийняття управлінських рішень. При визначенні повноважень часто приходиться коректувати початкові варіанти об'єднання функцій. Тут можуть виникнути проблеми ієрархії системи управління, децентралізації, гнучкості і т.д.
Функціональна структура організації має свої переваги і недоліки.
Переваги функціональної структури організації:
- високий професіоналізм персоналу;
- чітка кар'єрна перспектива;
- здатність персоналу працювати над складними спеціальними проектами;
- масштабність поглядів з питань спеціалізації;
- простота координації працівників;
- здатність конкурувати з проблем спеціалізації.
Недоліки структури організації:
- вузька спеціалізація персоналу;
- проблеми утруднення з кар'єрою;
- складність переключення на нові задачі;
- обмеженість поглядів на загальні спеціалізації;
- проблеми в оцінці діяльності персоналу;
- вузька база підготовки до роботи в якості менеджера;
- відділи можуть бути більш зацікавлені в реалізації цілей і завдань своїх підрозділів, ніж загальних цілей всієї організації. Це підвищує можливість конфліктів між функціональними областями;
- в великій організації ланцюг команд від керівника до безпосереднього виконавці стає надто довгим.
Досвід говорить про те, що функціональну структуру треба використати в тих організаціях, які випускають обмежену номенклатуру продукції, або надають обмежену кількість послуг, діють в стабільних зовнішніх умовах і для забезпечення свого функціонування вимагають вирішення стандартних управлінських задач [20, с. 335].
Але оскільки торгові точки організації охоплюють два міста Київської області, то поділ організації на елементи і блоки відбувається за територіальним принципом, тобто за місцем розміщення її підрозділів. Організація в даному випадку побудована на не повністю за територіальним принципом, так як вона не включає інших процесів, окрім збуту. В даному випадку чисто функціональна структура виявляється не досить ефективною, тому організація переходить до використання дивізіональних структур, що орієнтовані або на різні види продукції, або на різні групи споживачів, або на різні регіони. Вибір на користь тої чи іншої структури визначається важливістю цього елементу в стратегічних планах організації.
Дивізіональна структура теж має свої переваги та недоліки.
Переваги:
- швидке реагування на зовнішні зміни;
- спрощена практика горизонтальних зв'язків між працівниками;
- сумісні дії в досягненні цілей організації;
- чітка оцінка діяльності структурних підрозділів.