Смекни!
smekni.com

Сутність підприємства та його роль в економіці. (стр. 3 из 7)

Головною метою створення акціонерних товариств у нашій країні є залучення до господарського обігу вільних коштів (грошових і матеріальних) трудящіх, а також підприємств для виконання певних господарських завдань. Акціонерне товариство створюється на основі купівлі-продажу акцій.

У якості учасників об'єднання капіталу шляхом створення акціонерного товариства можуть виступати фізичні і юридичні особи.

Внеском учасника товариства в об'єднаний капітал можуть бути кошти, а також будь-які матеріальні цінності, цінні папери, права користування природними ресурсами й інші майнові права, у тому числі право на інтелектуальну власність.

Вартість внесеного каждим засновником майна визначається в грошовій формі спільним рішенням учасників товариства. Об'єднане майно, оцінене в грошовому вираженні, складає статутний капітал (фонд) товариства.

Останній розділяється на визначену кількість рівних частин. Свідченням про внесення таких частин є акція, а грошове вираження цієї частки зветься номінальної вартості (номіналу) акцій.

Таким чином, акціонерне товариство має статутний капітал, розділений на визначену кількість акцій рівної номінальної вартості, що випускаються товариством в обертання на ринок цінних паперів.

Функціонування акціонерного товариства здійснюється з обов'язковим дотриманням умов господарської діяльності, встановлених українським законодавством.

Товариство має повну господарську самостійність у визначенні форми керування, прийняття господарських рішень, збуту, встановлення цін, оплати праці і розподілу прибутку.

Термін діяльності товариства не обмежений або ж установлюється його учасниками.

Акціонерне товариство відповідає за своїми обов'язками всіма наявними активами. Проте по зобов'язаннях окремих своїх учасників (акціонерів) товариство не відповідає.

Зі своєї сторони акціонер приймає на собе відповідальність по зобов'язаннях товариства в межах розміру свого внеску - частки капіталу, вкладеної в справу, або кількості наявних у нього акцій.

Після вкладення своєї частки в капітал, тобто після придбання акцій, акціонер не вправі чекати від товариства повернення свого внеску, за винятком випадків, передбачених законодавством або статутом товариства.

Акціонерні підприємства поділяються на два види: акціонерне товариство відкритого типу, акції якого можуть розповсюджуватися шляхом відкритої передплати, купівлі-продажу на біржах; акціонерне товариство закритого типу (або ТОВ), акції якого поширюються лише серед його засновників.

Функціонування акціонерного товариства закритого типу відрізняється й іншими особливостями, що в обов'язковому порядку повинні бути відбиті в його статуті. Акціонерні товариства закритого типу - це в основному невеличкі приватні підприємства з невисокою чисельністю акціонерів, такі, як магазини, ательє, майстерні, гаражі і т.п.

Основними характеристиками акціонерного товариства відкритого типу є масштаби об'єднаного капіталу і велика кількість власників. Основна ідея, що звичайно переслідується при створенні такої форми приватного підприємства, полягає в притягненні і концентрації великих коштів (капіталу) населення й інших підприємств із метою їх використання для одержання прибутку.

Акціонерне товариство закритого типу являє собою об'єднання не тільки капіталів, але і конкретних учасників (фізичних і юридичних осіб).

У Законі про акціонерні товариства передбачене: у закрите АТ може входити не більш 50 учасників (фізичних і юридичних осіб). З моменту перевищення цієї межі товариство буде признаватися відкритим незалежно від запису в статуті і зобов'язано перереєструватися в якості відкритого.

І Акціонерні товариства відкритого і закритого типів -підприємства засновані на об'єднанні капіталів. Для обох обов'язкова наявність статутного капіталу, що розділяється на паї й акції; взаємовідносини між учасниками (акціонерами) щодо керування підприємством, розподілом його прибутків і майна в обох випадках будуються в залежності від розміру внесеного ними капіталу.

Об'єднує ці два види акціонерних товариств і та обставина, що вони засновані на принципі обмеженої майнової відповідальності. За своїми обов'язками відповідає акціонерна компанія або ТОВ, як самостійний суб'єкт права, а акціонери ризикують лише втратити належні їм акції (паї).

У АТ акція не просто свідчить про внесень у капітал компанії внеску, а означає ще і відсутність права витребувати повернення цього внеску. У власників акцій, що хочуть розтатися з даним АТ, є лише один вихід - переуступка акцій іншим власникам. Ця обставина принципово відрізняє акціонерну компанію від ТОВ.

Пай у ТОВ, на відміну від акції, має властивість повернення, тобто може бути затребуваний учасником у випадку його виходу з підприємства. У ТОВ передбачається процедура виділення частки учасника з вартості майна підприємства.

Акції можуть переходити з рук у руки, але реально функціонуючий капітал товариства залишається в цілості. Історично АТ виникнули поряд із ТОВ як більш стійка форма підприємства з практично не обмеженою життєздатністю.

Акція - це цінний папір, що підтверджує право її утримувача на частку в статутному капіталі акціонерного товариства і, отже, на усі права, що випливають із права власності на її.

Акції випускаються акціонерним товариством, як було відзначено вище, із метою притягнення додаткових коштів для своєї діяльності, здійснюваної через їхню реалізацію фізичним і юридичним особам.

Акція є безстроковим документом. Термін її обертання обмежений тільки терміном існування товариства, що випустило її. Право акціонера на участь в керуванні акціонерним товариством реалізується: у праві брати участь у Загальному збори акціонерів -вищому органі керування акціонерного товариства, що визначає основні напрямки його діяльності; а також у праві обирати і бути обраним в органи керування товариства.

При цьому одна звичайна акція надає своєму власнику один голос у керуванні справами товариства, який акціонер може використовувати на загальних збори акціонерів.

Мети придбання акцій у різноманітних груп осіб не збігаються. Таким чином, різноманітні категорії акціонерів мають різноманітні інтереси. Перевага того або іншого інтересу серед акціонерів товариства, що визначається в залишковому підсумку тим, якій групі акціонерів належить більший пакет акцій, багато в чому і визначає політику, що здійснюватися акціонерним товариством.

Контрольний пакет акцій - це кількість звичайних акцій у власності акціонера, що забезпечує можливість практично одноособового

прийняття або блокування рішень із питань діяльності товариства на загальних зборах акціонерів.

( Теоретично розмір контрольного пакета акцій відповідає (50% +1) звичайних акцій товариства. )

Орендне підприємство - це господарська одиниця, яка самостійно здійснює підприємницьку та іншу діяльність на основі строкового платного володіння і користування майном, переданим в оренду орендареві за договором.

Об'єктами оренди є: 1) цілісні майнові комплекси державних підприємств, організацій або їхні структурні підрозділи; 2) окреме індивідуально визначене майно державних підприємств, організацій.

Орендарями можуть бути:

1. організації орендарів, створені членами трудових колективів державних підприємств, організацій, їхніх структурних підрозділів;

2. громадяни та юридичні особи України;

3. громадяни іноземних держав;

4. міжнародні організації;

5. особи без громадянства.

Отже, оренда як економічна категорія є формою відносин між власником, котрий безпосередньо не веде господарство на даному державному підприємстві, в організації, та юридичне вільним і економічно самостійним суб'єктом - підприємцем, якому власник (орендодавець) передає за орендну плату майно на основі договорові в строкове платне володіння і користування.

Існують два типи орендних відносин: 1) оренда як форма приватизації об'єктів державної власності; 2) оренда як форма економічних відносин у недержавному секторі економіки. Інший тип оренди сьогодні ще не дуже поширений, хоч підприємства, які базуються на недержавних формах власності, і почали активно розвивати орендні відносини.

Головною умовою розвитку й ефективного функціонування оренди є перетворення відносин власності і системи соціально-економічних відносин у цілому, ліквідація адміністративно-командної системи управління. Оренда може стати тією перехідною формою, яка допоможе перейти від державно-монополістичної власності до різноманітних форм власності вільного підприємництва.

Договірні товариства. Договірне (повне або змішане) товариство досить поширене, як організаційно-правова форма у розвинутих країнах,

а в нашу практику воно лише починає входити. Його не слід путати з статутним товариством - акціонерним товариством відкритого або закритого типу, учасники якого утворюють юридичну особу.

Договірне товариство утворюють юридичні та фізичні особи, коли вони знаходять вигоду в спільних діях на ринку, але не бажають втрачати своєї самостійності - зливати свій капітал або створювати нову юридичну особу.

Учасники поділяються на дійсних членів і членів-вкладників.

Всі дійсні члени рівноправні, їм на стадії укладання договорові надана можливість вибору: кожний із них буде діяти від імені товариства, може доручати це одному або декільком дійсним членом, розділити між собою обов'язки та сферу компетенції, передбачити види і розміри справ, по яких необхідна згода всіх або більшості. Члени-вкладники таких прав не мають. Кожний дійсний член має один вирішальний голос, а член-вкладник - лише дорадчий.

У повному товаристві відповідно до договору необмежену солідарну відповідальність по забов'язаннях товариства несуть усім своїм майном всі учасники, а в змішаному - один або декілька дійсних членів, а члени -вкладники відповідають по забов'язаннях товариства лише в межах своїх вкладів.