Смекни!
smekni.com

Стан економічної активності населення в Україні рівень зайнятості та безробіття (стр. 2 из 4)

Це обумовило зменшення обсягів та рівня безробіття, визначеного за методологією МОП, який зменшився з 11,1% у грудні 2008 р. до 10,6% у березні 2009 р. (табл. 2).

З'явилися позитивні ознаки руху робочої сили в галузях економіки. У січні-червні 2009 р. було прийнято 1391,2 тис. працівників, що на 5,0% більше обсягів відповідного періоду минулого року, а чисельність працівників, які вибули, зменшилася на 3,0% і становила 1553,3 тис. осіб. Водночас значним залишається перевищення чисельності працівників, які вибули, над прийнятими працівниками (162,1 тис. осіб), що має місце переважно в базових галузях економіки.

Крім того, чисельність зайнятих у цілому по країні за 9 місяців 2009 р. зросла на 0,6% порівняно з відповідним періодом минулого року та становила 20,5 млн. осіб. Зростання було обумовлене збільшенням числа працюючих у приватному секторі економіки, де приріст зайнятих складав 15,3%.

При цьому чисельність найманих працівників підприємств, установ, організацій державної та колективної форм власності зменшилася відповідно на 5,7% та 1,9%.

Таблиця 1. Економічна активність населення

2003 2004 2005 2006 2007 2008 2009
У середньому за рік 9 місяців 9 місяців
Економічно активне
населення, тис. осіб у віці 15 -70 років 26111,5 26085,6 25935,5 22747,0 23127,4 22755,0 22894,9 22730,0
у працездатному віці 23725,1 23335,8 23181,2 21219,8 21479,6 21251 0 21330,1 21136,5
Зайняте населення,
тис осіб
у віці 15–70 років 24114,0 23755,5 22998,4 20118,2 20419,8 20238,1 20375,7 20497,6
у працездатному віці 21834,0 21077,8 20333,2 18565,8 18797,3 18748,9 18826,7 18917,0
Безробітне населення за
методологією МОП,
тис осіб
у віці 15 70 років 2004,5 2330,1 2937,1 2698,8 2707,6 2516,9 2519,2 2232,4
у працездатному віці 1891,1 2258,0 2848,0 2654,0 2682,3 2502,1 2503,4 2219,5
Економічно неактивне
населення, тис осіб
у віці 15 – 70 років 11559,5 10753,8 10713,7 13782,7 13275,3 13528,9 13389,0 13553,8
у працездатному віці 5808,3 4853,3 5766,5 7778,1 7581,9 7919,9 7840,9 8034,4
Рівень економічної
активності, у% до всього
населення відповідної
вікової групи
у віці 15–70 років 69,3 70.8 70,8 62,3 63,5 62,7 63,1 62,6
працездатного віку 80,3 82,8 80,1 73,2 73,9 72,8 73,1 72,5
Рівень зайнятості
населення, у% до всього
населення відповідної
вікової групи
у віці 15 -70 років 64,0 64,5 62,8 54,9 56,1 55,8 56,2 56,5
працездатного віку 73,9 74,8 70,2 64,0 64,7 64,3 64,5 64,8
Рівень безробіття
населення за методологією МОП, у% до
економічно активного
населення відповідної
вікової групи
у віці 15–70 років 7,6 8,9 11,3 11,9 11 7 11,1 11,0 9,8
працездатного віку 8,0 9,7 12,3 12,5 12,5 11,8 11,7 10,5

Одна з центральних проблем державної політики доходів і зайнятості – умови виплати і розмір допомоги по безробіттю. Потрібно слідкувати, щоб соціальна допомога при вимушеному безробітті не провокувала її переростання у добровільне безробіття, коли грошова допомога стає достатнім засобом існування для людини. Майже кожному другому з числа безробітних громадян державною службою зайнятості було надано соціальні послуги та матеріальне забезпечення (1,9 млн. незайнятих осіб). Так, протягом січня-червня 2009 р. працевлаштовано 412,3 тис. осіб, що на 16,5% більше порівняно з відповідним періодом минулого року, проходили професійне навчання 99,8 тис. осіб, чисельність залучених до громадських робіт зросла на третину і становить 190,4 тис. осіб.

Таблиця 2. Рівень безробіття за методологією МОП у країнах ЄС та в Україні, %

2002 2003 2004 2005 2006 2007 2008
Австрія 3,9 4,4 4,4 4,5 3,9 3,7 3,6
Бельгія 9,7 9,5 9,2 9,3 8,6 6,9 6,6
Греція 9,2 9,6 9,8 10,9 11,9 11,1 10,5
Данія 6,7 6,3 5,2 4,9 4,8 4,4 4,3
Ірландія 12,3 11,7 9,9 7,5 5,6 4,2 3,8
Іспанія 18,8 18,1 17,0 15,2 12,8 11,3 10,6
Італія 11,5 11,5 11,6 11,7 11,3 10,4 9,4
Люксембург 2,9 2,9 2,7 2,7 2,4 2,3 2,0
Нідерланди 6,6 6,0 4,9 3,8 3,2 2,8 2,4
Німеччина 8,2 8,9 9,9 9,3 8,6 7,9 7,9
Португалія 7,3 7,3 6,8 5,1 4,5 4,1 4,1
Сполучене Королівство 8,5 8,0 6,9 6,2 5,8 5,4 5,0
Фінляндія 15,4 14,6 12,7 11,4 10,2 9,8 9,1
Франція 11,3 11,9 11,8 11,4 10,7 9,3 8,6
Швеція 8,8 9,6 9,9 8,3 7,2 5,9 5,1
Україна 5,6 7,6 8,9 11,3 11,9 11,7 11,1

Для реалізації політики зайнятості в Україні створено державну службу зайнятості, діяльність якої фінансується з Державного фонду сприяння зайнятості. Зараз на всій території України створено центри зайнятості. За рахунок коштів цього фонду виплачується допомога по безробіттю, забезпечується робота системи інформації та консультації, подається допомога в пошуку нових місць роботи, проводиться навчання і перенавчання, а також підвищення кваліфікації безробітних тощо.

На державну службу зайнятості покладаються такі завдання:

• аналіз ринку праці, прогнозування попиту та пропозиції на робочу силу, підготовка із зацікавленими організаціями територіальних програм зайнятості населення;

• облік громадян, які звертаються з питань працевлаштування, надання їм допомоги у пошуках роботи і працевлаштування;

• професійна орієнтація та консультація населення;

• організація професійної підготовки та перепідготовки працівників, вивільнених з підприємств, установ та організацій;

• підготовка пропозицій та висновків про використання праці іноземних громадян в Україні, які залучаються для виконання робіт за міжурядовими угодами та ліцензіями;

• забезпечення, в межах компетенції, соціального захисту незайнятих громадян.

Основними напрямами державної політики у сфері зайнятості є:

• підвищення якісного та професійно-кваліфікаційного рівня робочої сили відповідно до потреб економіки шляхом розвитку системи безперервного професійного навчання, зокрема внутрішньовиробничого з урахуванням потреб ринку праці, та сприяння навчанню працівників, насамперед тих, які знаходяться під ризиком вивільнення;

• забезпечення пріоритетності заходів щодо збереження та створення
робочих місць у регіонах з високим рівнем безробіття при розробці та реалізації інвестиційних проектів;

• забезпечення розробки та реалізації програми розвитку міст з моногалузевою структурою виробництва, що має високий рівень економічного
безробіття, депресивних територій;

• посилення системи підтримки підприємництва та само зайнятості населення, запровадження та реалізація відповідних регіональних програм;

• створення програм сприяння зайнятості безробітних громадян, зокрема, збільшення обсягів працевлаштування, організація професійного навчання безробітних з метою підвищення їх конкурентоспроможності на ринку праці, сприяння організації безробітними власної справи, збільшення обсягів та видів громадських робіт з розширенням джерел їх фінансування, наближення мінімальних розмірів соціальних виплат безробітним громадянам за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням на випадок безробіття до прожиткового мінімуму у рамках загальнодержавної політики підвищення заробітної плати.