Смекни!
smekni.com

Сучасний стан міжнародного поділу праці (стр. 2 из 3)

Слід зазначити, що Україна як складова частина колишнього Радянського Союзу, а нині як суверенна держава впливає недостат­ньо на МПП і на інтеграційні процеси в міжнародному господарсь­кому житті, оскільки залишалася протягом значного періоду часу, власне кажучи, осторонь від головних світогосгюдарських процесів. У нових умовах, коли відкинуті чи нівельовані багато ідеологічних догм, а перехід до відкритої економіки став складовою частиною процесу переходу України до ринкової економіки, країна починає знімати багато перешкод, що заважали активному і масштабному її залученню в інтеграційні процеси. Однак хворобливі явища, якими супроводжується економічна та політична перебудова в Україні й в інших країнах на території колишнього СРСР (круте падіння виро­бництва, різке скорочення інвестицій, розрив виробничих зв'язків і т.ін.), ведуть до того, що роль України у світовій економіці й у МПП не тільки не зростає, а скорочується.

У зв'язку з усім перерахованим вище важливо вірогідно ви­значити місце, яке займає Україна в МПП. Задовільного рішення означеного питання поки не існує. Однак найбільш правильно було б спиратися на практику міжнародних зіставлень ВВП і його ком­понентів під егідою ООН і її спеціалізованих організацій. Зістав­лення проводяться за допомогою паритетів купівельної спромож­ності валют, оскільки валютні курси недостатньо точно відобража­ють розходження в цінах на товари та послуги, включені ВВП.

Україна вже двічі брала участь у європейській програмі співс-тавлень - у 1993 та 1996 р. З отриманих даних можна виділити такі. Частка ВВП України склала 0,8% у світовому ВВП у 1990 р. і 0,3 % - у 1997 р. (або скоротилася в 2,7 раза). За цей же період ВВП на одного жителя у нашій країні знизився порівняно до середньо-світового з 0,8 % до 0,35 % (або в 2,3 раза). За питомою вагою про­мислової продукції показники України впали порівняно до світово­го рівня з 1,3 % до 0,5 % (або в 2,6 раза), а за продуктивністю праці в промисловості - відповідно, з 0,63 % до 0,4 % (або в 1,6 раза).

Статистика свідчить про серйозне зниження макроекономічних показників у ВВП, у першу чергу в середньосвітовому вимірі. Якщо прийняти ВВП України на душу населення за 100 %, то від­повідний рівень 15 країн ЄС складе 587, Польщі - 206, Чехії - 380, Росії - 203, Бєларусі - 155 і Молдови - 63 %. Разом з тим твер­дження, що Україна скотилася буквально до рівня найбідніших кра­їн, є невиправданим. За низкою показників (за споживанням продо­вольчих товарів, послуг медицини й освіти) Україна не так помітно поступається країнам СНД, а також державам Центральної та Схід­ної Європи, подекуди навіть маючи випередження.

ВВП України на душу населення (на основі паритетів покупної спроможності) перевищує 2 тис. дол і, як показано в Програмі "Украї­на - 2010", може досягти 4-4,5 тис. дол (у цінах 1997 р.), що відпо­відає середньому рівню реального ВВП для країн, що претендують на вступ до ЄС. У даний час, при всіх руйнівних процесах в еконо­міці, Україна зберігає високий кваліфікаційний потенціал населен­ня, великі інноваційні заділи в літакобудуванні та ракетно-космічній галузі, в інформаційних і телекомунікаційних системах, у машино та приладобудуванні, у харчовій промисловості й т.ін.

В окремих сферах Україна ще здатна до інноваційного прори­ву. Про реальність такої стратегії свідчить світовий досвід. Напри­клад, завдяки продуманій інноваційній стратегії рівень технологіч­ного розвитку Японії піднявся з 22,2 % у 60-х р. до 56 % у 80-х, а її здатність до технологічного розвитку виросла за ці роки з 14,6 % до 30 %. У Німеччині відповідні показники змінилися з 40,4 % до 45 % і з 27 % до 35,5 %.

Однак навіть країни, високо розвинуті в промисловому відно­шенні, далеко не завжди в змозі зберігати технологічну перевагу за всіма видами продукції, що випускається в них. Ось чому основна увага зосереджується сьогодні на пріоритетних галузях науки та промисловості, здатних забезпечити реальні технологічні й еконо­мічні переваги.

Вибірковий розвиток таких галузей промислового виробницт­ва дає можливість досягти значної технологічної переваги та навіть лідируючого становища. Розробка новітніх технологій і завоювання нових ринків збуту дають можливість підприємцям істотно підви­щити норму прибутку на вкладений капітал, збільшити доходи фірм, поліпшуючи тим самим економічний стан країни в цілому.

Для України першорядне значення мають створення нових ре­сурсозберігаючих технологій, розвиток екологічно чистої енергети­ки, вітчизняних інформаційних технологій, нових технологій для сільського господарства, легкої та харчової промисловості, ство­рення і впровадження нових матеріалів з високими конкурентосп­роможними властивостями, а також передових технологій у маши­нобудуванні.

Особливості міжнародної конкуренції пов'язані, у першу чергу, з визначальною роллю великих корпорацій. На жаль, місце провідних українських виробників у цій, власне кажучи, глобальній промисло­во-інноваційній системі дотепер не визначене (за винятком аерокос­мічної сфери). У стратегічно важливих галузях - інформатиці, зв'язку, хімії, біотехнологіях - не створені необхідні національні ін­новаційні центри, не розроблені їх організаційні форми, а також ме­ханізми їх державної підтримки й економічного стимулювання.

Найважливішим каналом зв'язку України зі світовим госпо­дарством є зовнішня торгівля. Офіційно зовнішньоекономічна дія­льність спрямована на збереження й оптимальне використання тра­диційних експортних і імпортних ринків, на скорочення обсягів ім­порту та раціоналізацію платіжного балансу, на включення країни у світові господарські відносини (у тому числі - шляхом приєднання до СОТ). У той же час за роки незалежності зовнішньоторговельна політика України пережила ряд змін і коливань. На початковому етапі ринкової трансформації домінувала лінія на захист внутріш­нього ринку та фактичне обмеження експорту товарів. Була введена тверда система квотування та ліцензування. Надалі, з кінця 1994 р., відбулася прямо протилежна зміна - у бік радикальної лібералізації торгівлі, мінімізації кількісних обмежень.

З 1994 до 1999 р. експорт товарів і послуг зріс більше ніж у 1,2раза і досяг майже 32 % від ВВП. Збільшення експорту здійс­нювалось у значній мірі за рахунок вивозу товарів і послуг у країни далекого зарубіжжя. У 1997 р. Україна вперше досягла в зовніш­ньоторговельному обороті позитивного сальдо (табл. 1).

Таблиця 1

Динаміка зовнішньоторговельного обороту України

Основні торговель­ні партнери 1998 р. 1999 р. 2000р .
тис. дол

частка у

загальному

обсязі, %

тис. дол частка у загальному тис. дол частка у загальному
Експорт
Росія 2905486 23,0 2396380 20,7 3515588 24,1
Німеччина 638684 5,1 560142 4,8 741420 5,1
Туркменія 121108 1,0 102064 0,9 148459 1,0

Основні торговель­ні партнери 1998 р. 1999 р. 2000 р.
тис. дол

частка у

загальному

обсязі, %

тис. дол

частка у

загальному

обсязі, %

тис. дол

частка у

загальному

обсязі, %

США 502014 4,0 435927 3,8 725347 5,0
Всього 12637422 100,0 11581582 100,0 14572550 100,0
Імпорт
Росія 7064296 48,1 5641383 47,6 5824918 41,7
Німеччина 1263613 8,6 942948 8,0 1134357 8,1
Туркменія 1345 0,0 480962 4,1 946194 6,8
США 590277 4,0 401625 3,4 360379 2,6
Всього 14675564 100,0 11846142 100,0 13956027 100,0
Зовнішньоторговельні обороти
Росія 9969782 36,5 8037763 34,3 9340506 32,7
Німеччина 1902297 7,0 1503090 6,4 1875777 6,6
Туркменія 122453 0,4 583026 2,5 1094653 3,8
США 1092291 4,0 837552 3,6 1085726 3,8
Всього 27312986 100,0 23427724 100,0 28528577 100,0

Зараз зовнішньоекономічна діяльність є однією з найбільш значущіх сфер господарської діяльності. Вона пов'язана з міжнаро­дною продуктивною та науково-технічною кооперацією, імпортом і експортом товарів та послуг, виходом підприємств на зовнішній ринок. У 2000 р. зовнішньоторговельний оборот товарів і послуг в Україні становив 28,5 млрд дол США.

Варто відзначити, що в нас частка експортної складової в 2 рази перевершує рівні європейських країн із приблизно такою ж чисельністю населення. При цьому для українського експорту ха­рактерна здебільшого сировинна орієнтація (табл. 2).

Таблиця 2

Експорт і імпорт основних груп товарів у 2000 р.

Експорт Імпорт
Групи това­рів тис. дол частка у за­гальному об­сязі, % Групи товарів тис. дол частка у за­гальному об­сязі, %
Чорні метали 5031168 34,5 Паливо (газ, нафта, вугілля) 5997906 43,0
Хімічна продукція 1542312 10,6 Машиний обладнання 1329316 9,7
Експорт Імпорт
Групитоварів тис. дол частка у за­гальному об­сязі, % Групи товарів тис. дол частка у за­гальному об­сязі, %
Машиний обладнання 872317 6,0 Хімічна продукція 897932 6,4
Інше 7126753 48,9 Інше 5730873 40,9
Всього 14572550 100,0 Всього 13956027 100,0
Періоди, роки Країни, що додержуються політики зовнішньої орієн­тації Країни, що додержуються по­літики внутрішньої орієнтації
1963-1973 6,6 5,8
1974-1976 5,5 5,3
1977-1979 8,1 4,6
1980-1984 2,4 2,6

Зовнішня орієнтація та темп зростання країн, що розвиваються, (дані за 1963-1984 рр.) у середньому за кожен період.