Щоб прослідкувати ефективності витрат розрахую коефіцієнт завантаження оборотних коштів, який є оберненим до коефіцієнта обертання показником і визначається за формулою (1.5)
У 2001 році фактично у 1 грн. реалізованої продукції авансовано 13 коп. [805,0 / 6120,0] , тоді як за планом передбачалось 14 коп. [785,0 / 5580,0]
У 2002 році фактично у 1 грн. реалізованої продукції авансовано 12,5 коп. [780,0 / 6235,0] , тоді як за планом передбачалось 12,8 коп. [785,0 / 6120,0]
У 2003 році фактично у 1 грн. реалізованої продукції авансовано 12,5 коп. [815,0 / 6523,0] , тоді як за планом передбачалось 12,6 коп. [785,0 / 6235,0]
Показник 2001 рока свідчить про значне підвищення ефективності витрат, а ось у 2002 та 2003 роках підприємство теж підвищило ефективність витрат, але не суттєво.
Щоб поліпшити використання оборотних коштів цього підприємства і підвищити ефективность виробництва можна запропонувати наступні дії:
1) скорочення виробничих запасів товарно-матеріальних цінностей у зв'язку з переходом на оптову торгівлю та прямі економічні зв'язки з постачальниками;
2) прискорення обертання оборотних коштів за рахунок реалізації непотрібних, залежалих товарно-матеріальних цінностей.
Поліпшення використання оборотних коштів вивільняє їх. Це вивільнення може бути абсолютним і відносним.
Абсолютне вивільнення оборотних коштів — це пряме скорочення потреби в оборотних коштах проти попереднього періоду за одночасного збільшення обсягу виробництва (реалізації).
Відносне вивільнення оборотних коштів виникає тоді, коли внаслідок поліпшення їх використання підприємство з тією самою сумою оборотних коштів або з незначним їх зростанням у плановому році збільшує обсяг виробництва.
За нинішніх умов господарювання через інфляційні процеси найбільш реальним є відносне вивільнення оборотних коштів.
Ураховуючи це, слід більше уваги приділяти реалізації заходів, які сприяють відносному вивільненню оборотних коштів.
Показники стану й ефективності використання оборотних коштів, порядок їхнього визначення та їхній економічний зміст наведено в Додаток А.
2.2. Розрахунок загальної потреби в оборотних коштах
Розрахунок виробляється на основі прогнозу обсягу виробництва і продажів з використанням даних про плановану оборотність поточних активів
Для приклада приведемо розрахунок потреби в оборотних коштах на 1 квартал 2004 року, необхідних підприємству ТОВ “Світязь” для виробництва хутряних виробів
Таблиця 2.3.
Розрахунок потреби в оборотних коштах
| Прогноз обсягу продажів на 1 квартал 2004 року | 2350 тис. грн. |
| Період обороту в попередньому кварталі | 42 днів |
| Коефіцієнт оборотності | 2,14 рази в квартал |
Коефіцієнт оборотності вираховую по формулі (1.7)
2350 / 838 = 2,14 рази в квартал
Розрахункова величина необхідних оборотних коштів дорівнює
2350/2,14 = 1098,13 тис. грн.
Таблиця 2.4
Облік оборотних коштів, що маються на підприємстві на 4 квартал 2003 року
| Планові дані | Липень | Серпень | Вересень | Разом за III квартал |
| Реалізація, шт. | 178 | 184 | 172 | 534 |
| Ціна, грн./ шт. | 5000 | 5000 | 5000 | |
| Реалізація, тис. грн. | 890 | 920 | 860 | 2670 |
| Витрати, тис. грн | 630 | 650 | 620 | 1900 |
| Рентабельність продажів, % | 29 | 29,3 | 27,9 | 28,8 |
Обчислю рентабельність ціого підприємства на основі данних наведених у таблиці 2.4 за формулою (1.6)
Липень: (890-630) / 890 * 100 = 29%
Серпень : (920 – 650) /920 * 100 = 29,3%
Вересень: (860 – 620) /860 * 100= 27.9%
Средній рівень рентабельності за 3 квартал 2003 року складає 28.8% .
Це підприємство повністю себе забезпечує оборотними коштами не користуючись залученими коштами.
При такому уровні рентабельності має сенс розширювати виробництво, вкладаючи кошти в новітні технології, або що.
Вивільнення оборотних коштів дає цілий ряд позитивних ефектів:
· Виробництво продукції відбувається при менших витратах оборотних коштів;
· Вивільняються матеріальні ресурси;
· Прискорюється надходження в бюджет відрахувань від прибутку;
· Поліпшується фінансове становище підприємства, тому що, вивільняються фінансові ресурси в результаті надпланового прискорення оборотності коштів вони залишаються до кінця року в розпорядженні підприємства і можуть бути удало використані (прибутково вкладені).[9,181-190]
Прискорення оборотності оборотних коштів є першочерговою задачею підприємств у сучасних умовах і досягається різними шляхами.
На стадії створення виробничих запасів такими можуть бути:
· Впровадження економічно обґрунтованих норм запасу;
· Наближення постачальників сировини, напівфабрикатів, що комплектують виробів і ін. до споживачів;
· Широке використання прямих тривалих зв'язків;
· Розширення складської системи матеріально-технічного забезпечення, а також оптової торгівлі матеріалами й устаткуванням;
· Комплексна механізація й автоматизація вантажно-розвантажувальних робіт на складах.
На стадії незавершеного виробництва :
· Прискорення науково-технічного прогресу (упровадження прогресивної техніки і технології, особливо безвідхідної, роторних ліній, хімізація виробництва);
· Розвиток стандартизації, уніфікації, типізації;
· Удосконалювання форм організації промислового виробництва, застосування більш дешевих конструктивних матеріалів;
· Удосконалювання системи економічного стимулювання ощадливого використання сировинних і паливно-енергетичних ресурсів;
· Збільшення питомої ваги продукції, що користується підвищеним попитом.
На стадії обігу:
· Наближення споживачів продукції до її виготовлювачів;
· Удосконалювання системи розрахунків;
· Збільшення обсягу реалізованої продукції унаслідок виконання замовлень по прямих зв'язках, дострокового випуску продукції, виготовлення продукції з зекономлених матеріалів;
· Ретельна і своєчасна добірка продукції, що відвантажується, по партіях, асортиментові, транзитній нормі, відвантаження в строгій відповідності з укладеними договорами.
Якщо говорити про поліпшення використання оборотних коштів, не можна не сказати і про економічне значення економії оборотних фондів, що виражається в наступному:
Зниження питомих витрат сировини, матеріалів, палива забезпечує виробництву великі економічні вигоди. Воно, насамперед, дає можливість з даної кількості матеріальних ресурсів виробити більше готової продукції і виступає тому як одна із серйозних передумов збільшення масштабів виробництва.
Прагнення до економії матеріальних ресурсів спонукає до впровадження нової техніки й удосконалюванню технологічних процесів.
Економія в споживанні матеріальних ресурсів сприяє поліпшенню використання виробничих потужностей і підвищенню суспільної продуктивності праці.
Економія матеріальних ресурсів у величезній мірі сприяє зниженню собівартості промислової продукції. Істотно впливаючи на зниження собівартості продукції, економія матеріальних ресурсів надає позитивний вплив і на фінансовий стан підприємства.
Економічна ефективність поліпшення використання й економія оборотних фондів досить великі, оскільки вони впливають на всі сторони виробничої і господарської діяльності підприємства.
На кожному підприємстві є резерви економії матеріальних ресурсів. Під резервами варто розуміти виникаючі або виниклі, але ще не використані (повністю або частково) можливості поліпшення використання матеріальних ресурсів.
У залежності від характеру заходів основні напрямки реалізації резервів економії ресурсів у промисловості і на виробництві підрозділяються на виробничо-технічні й організаційно-економічні.
До виробничо-технічних напрямків відносяться заходи, зв'язані з якісною підготовкою сировини до його виробничого споживання, удосконалюванням конструкції машин, устаткування і виробів, застосуванням більш економічних видів сировини, палива, упровадженням нової техніки і прогресивної технології, що забезпечують максимально можливе зменшення технологічних відходів і втрат матеріальних ресурсів у процесі виробництва виробів з максимально можливим використанням вторинних матеріальних ресурсів.
До основних організаційно-економічних напрямків економії матеріальних ресурсів відносяться: комплекси заходів, зв'язаних з підвищенням наукового рівня нормування і планування матеріалоємності промислової продукції, розробкою і впровадженням технічно обґрунтованих норм і нормативів витрати матеріальних ресурсів; комплекси заходів, зв'язаних із установленням прогресивних пропорцій, що полягають у прискореному розвитку виробництва нових, більш ефективних видів сировини і матеріалів.
Головний напрямок економії матеріальних ресурсів на кожному конкретному підприємстві - збільшення виходу кінцевої продукції з той самою кількості сировини і матеріалів - залежить від технічного оснащення виробництва, рівня майстерності працівників, рівня організації матеріально-технічного забезпечення, кількості норм витрати і запасів матеріальних ресурсів.
Чимале значення має скорочення втрат у виробничому процесі, за рахунок якого можна досягти 15-20% всієї економії матеріальних ресурсів.
При управлінні оборотними коштами важливо також правильно вибрати метод оцінки матеріально-виробничих запасів, що у підсумку впливає на розмір прибутку підприємства.[6, 200-215]
Функціонування оборотних коштів розпочинається з моменту їх формування і розміщення. Раціональне розміщення як складова управління оборотним капіталом має певні особливості не лише в різних галузях, а навіть і на різних підприємствах однієї галузі. Визначальними тут є такі чинники: вид господарської діяльності, обсяг виробництва; рівень технології та організації виробництва; термін виробничого циклу; система постачання необхідних товарно-матеріальних цінностей і реалізації продукції та ін.
Залежно від розміщення, умов організації виробництва й реалізації продукції оборотні кошти мають різний рівень ліквідності, а отже, і ризику використання.