Смекни!
smekni.com

Світова економіка (стр. 2 из 8)

4. плацдарм військових баз

5. об’єкт інвестицій

Світове господарство на початкуXX ст. представляла монополярну систему, але після Жовтневої революції 1917р. відбулися зміни: утворюється система, що функціонує на принципах загальної державної власності, планової економіки. Спочатку СРСР, потім приєднується Монголія, Китай, Куба.

Таким чином після 1917 р. світова економіка набуває біполярного характеру. Один полюс - ринкова економіка, другий - планово - адміністративна.

Майже до серединиXX ст. ця схема існувала без змін. Приблизно до 1913 р. економіка Європи та Півн. Америки розвивалася рівномірно, але перша Світова Війна призвела до змін, до значних втрат виробництва, баланс фінансів пішов на фінансові потреби, дефіцит грошей, почалася інфляція. Величезні маси населення втратили свої заощадження.

20-ті роки більшість країн Європи переживало тяжкі часи: інфляція 1000%, більш-менш розвивалася економіка США. Після того, як утворився СРСР, відбулось становлення нової системи. Росія втратили у 1905 -1917 р.р. приблизно ЗО млн. людей, але планова економіка почала показувати дивовижні результати.

24-30 р. - період Двох стабілізацій. З одного боку показники планової ек., а з іншого - ринкова починає виходити із кризи ( США , Зах. Європа.) , а далі ринкова система отримує тяжкий удар -Велика депресія (1929-1930 р.р.)- США вступає в фазу непередбаченої кризи. Жодна країна нічого подібного не відчувала. В Європі депресія теж відчувалась. На тлі цих подій ми бачимо зростаючі темпи розвитку СРСР (ніхто ніколи не повторить такі результати), але ці швидкі темпи ек. базувалися на командній системі, на величезній концентрації усіх ресурсів. Саме в ці часи ринкова система починає розуміти переваги командної системи: 1936 р. - робота Кейнса - обґрунтовує ефективність державного втручання в ек.: контроль деяких моментів ринкової економіки:

· Розподіл ресурсів;

· Контроль над банками.

Адольф Тішлер впроваджує в Німеччині державний контроль над усіма галузями (навіть заробітня платня).

Друга країна — США. Почали робити перші кроки, але зупинилися.

Друга світова війна призводить до змін:

· Розподіл сфер впливу

· Зростання могутності країн

· Зростання їх потенціалу

СРСР (соціальний захист людей - перш за все), в усіх країнах ще до першої Світової Війни починалися зміни ( пенсійне забезпечення, гарантування заробітньої плати). Ці нові зміни, що були закладені під впливом командної системи та робочого класу в капіталістичних країнах призвели до створення справді соціалістичної економіки в цих країнах.

Друга світова війна розставила нові акценти в ринковій системі. США у всьому №1:

· Перше місце ВВП;

· Найбільший запас золот;

· Експорт

Америка інвестувала величезні кошти в Європу, Японію (план Маршала)

2 місце - Британія, яка втратила колоніальну систему.

З місце за ВВП - Франція. Німеччина найбільш зруйнована, але найбільші темпи зростання ВВП. З іншого боку колишні залежні країни здобувають незалежність. Зростає кількість країн, що розвивається.

Країни східної Європи під впливом з одного боку успіхів СРСР з другого під впливом армії СРСР почали переходити до комуністичного табору. Як результат виникає міцний комуністичний табір. Кількісно соціалістична система починає збільшуватись.

В першій половині 70-х. Років ми бачимо кульминацію цієї системи. Статистика:

· 1/3 світової території

· 25% світового населення

· 40% світового промислового виробництва

· 25% світового доходу.

Формування РЕВ (1971р.) - рада ек. взаємодії, що з'єднала більшість країн блоку: СРСР, Куба, Китай, В'єтнам, Північан Корея, Кампучія, Лаос.Всі ці країни оголосили будівництво соціалізму та вважалися країнами соц. табору.

Країни соціальної орієнтації (для цих країн був сприятливий момент приєднання до соц. табору): перший - Єгипет, Ефіопія, Конго, Ангола, Мозанбік, Чілі, Перу, Бангладеш. Більшість цих країн нечесно проголошували, тому що СРСР дуже допомагав (пільги, торгівля, будівництво). Декілька країн неодноразово змінювали свою орієнтацію. Це був найкращий час розвитку соц. табору.

Ринкові країни в цей час розвивалися не стабільно. Німеччина та Японія показують гарні результати. Питома вага ринкових країн знижується, а соціального табору зростає.

Конфлікт між соціальним та ринковим табором зростає. Підґрунтям для подальшого розвитку пролетаріату є велике число країн з бідним населенням. Країни ринкової економіки вкладають багато грошей, щоб розбити цей резерв.

Західна система витрачає десятки мільйонів $ на гонку озброєнь. Країни з ринковою ек. знаходять свої досягнення в воєнній сфері. Відбувається інформаційна революція, яка охоплює всі країни заходу.

Лише в 70-х. роках СРСР + сх. Європа схаменулися, що вони вже на 20-ть років відстали від Заходу. Почалася тотальна комп'ютерізація.

Величезний розрив між нововведеннями в військовій системі та в інших сферах. З 70-х. років відбувається нарощування відставання СРСР від ринкової системи, яке у 80-ті роки проявилися повністю. Стало очевидним, що система втрачала ефект. В деяких країнах була спроба переосмислити систему (Чехословаччина), але ці ідеї були придушені.

Наступна спроба в Польщі. На початку 80-х відновлюються ринкові відносини: профспілка "Співдружності + церква" + не італієць був обраний Римським папой, що було колосальним поштовхом. Польща одною з перших відходить від засад соціалізму.

Поступово відходять Угорщина, Чехія Словенія, Словакія та ін.

Країни з ринковою ек. теж зазнають змін:

1. У 80-х роках починається найдовша фаза зростання;

2. Країни роблять значні кроки в сфері впровадження нових технологій;

3. Країни продовжують застосування соціальних механізмів для забезпечення нормального рівня

життя людей.

Відбуваються базові зміни. В кінці 80-х р років ми бачимо остаточне гальмування темпів зростання ек. СРСР. Світова економіка на початку 90-х років знов переводиться на монополярну систему, створюється нова модель світового господарства.

РИСИ НОВОI МОДЕЛI ЕКОНОМIКИ

1. Відсутність економічного та політичного антогонізму (відсутність таких суперечностей, які не можна вирішити або які вирішуються кривавими війнами.

2. Відсутність конфронтації (прямої боротьби між блоками, країнами)

3. Взаємозалежність усіх елементів системи

4. Дуже динамічна трансформація усіх елементів системи.

На сьогоднішній день існує 2 точки зору:

1. Сьогоднішня світова економіка дійсно не біполярна, але США - гегемон, одностайний лідер, єдина супердержава, що регулює та контролює більшість світових процесів.

2. США - не єдиний, але наймогутніший полюс. Світова економіка об'єднує декілька центрів сили.

1 модель:

Проголошує, що світова економіка динамічно розвивається. Імпульси, що йдуть з центру не периферійні.

2 модель:

Ця точка зору пояснює динамічне зростання, як тісну взаємодію усіх центрів.

Сучасна модель економіки

Характернi ознаки моделi з центрами сили

1. Глобальна трансформація взаємозв'язків:

а) Політичних;

b) Економічних;

с) Соціальної сфери;

d) Способу життя;

е) Масової свідомості.

2. Імпульс підняття рівня світової економіки — це синтез імпульсів, що породжують "центр сили", а також вторинні імпульси, що народжуються в інших країнах.

3. Формування загальних спільних цінностей:

• економічна безпека;

• права людини;

• інформаційні питання

Система світової економіки є складною системою, її, як і будь-яку систему, визначають два аспекти:

· ієрхаричність

· структуровість

Матеріальні блага, багатства розподілені нерівномірно. Якщо втратимо США, Японію, Німеччину -то це всього 9% світового населення, але 50% світового виробництва, 33% світового купівельної спроможності.

Таким чином ми можемо виділити окремі група лідерів світової економіки.

Світова економіка не могла б існувати без світового порядку.

Світовий порядок – це норми світового цівільного та приватного права, що регулюють відносини між країнами та інституціі, які втілюють норми.

Основні суб'єкти світової економіки:

1. Національні господарства;

2. Транснаціональні корпорації;

3. Міжнародні інтеграційні об'єднання.

Критерії розподілу:

1. Рівень економічного розвитку;

2. Соціальна структура;

3. Типи економічного розвитку;

4. Характер зовнішньо-економічних зв'язків.

Існує декілька класифікацій групи країн, що входить до світової економіки:

1. Поділяє світ на 3 світи:

1) Світ промислово-розвинутих країн;

2) Світ країн, що переходять від адміністративно-командної ек.

3) Країни, що розвиваються.

2. Класифікація 00Н:

1) Промислово-розвинені країни з ринковою економікою;

2) Перехідні країни, країни з адміністративно-командною економікою;

3) Країни, що розвиваються.

3. Ідеологічна:

1) Країни півночі ( всі країни півн. Європи і з перехідною ек. і промислово-розвинуті)

2) Країни півдня ( країни півдня, країни, що розвиваються + країни Азії + Китай + В'єтнам)

4. За типом індустріального розвитку:

1) Постіндустріальні країни (США)

2) Індустріальні (Росія,Україна,Італія,Іспанія)

3) Доіндустріальні (Азія, Африка)

Характеристика країн світу

Стандартна класифікація, яка вживається 00Н (3 групи)

1)Промислово-розвинені країни (24 країни, 55-56% валового продукту, 67-70% світового експорту):

• країни Північної Америки (США-35%, Канада), країни Західної Європи (Німеччина 9-