ЗМІСТ
Вступ 3
1. Сутність авторських договорів 4
2. Правові питання складання авторських договорів 6
3 Обов’язки сторін авторського договору 9
3.1 Обов’язки автора твору 9
3.2 Обов’язки користувача 10
4. Поняття і види авторських договорів 12
Висновок 21
Перелік посилань 23
Вступ
На сучасному етапі розвитку ринкових відносин в Україні об’єкти інтелектуальної власності перетворилися в один з чинних факторів економічних відносин. Комерціалізація інтелектуальної власності, відповідно, ставить за основу проблему цивілізованого використання об’єктів інтелектуальної власності. Проблема комерційного використання результатів інтелектуальної діяльності в умовах ринку — комплексна, багатогранна проблема, що містить в собі правові, технологічні, економічні, виробничі та інші питання.
На практиці за умови використання об’єктів інтелектуальної власності встановлюються різного роду договірні відносини, наприклад, між співавторами про порядок користування правами та в зв’язку з виплатою гонорару.
Проте в даний час в Україні право застосовна практика в охороні і правовому режимі використання інтелектуального продукту вкрай недостатня, що викликає певні труднощі у розробці договірних документів між суб’єктами договірних відносин. Під договором у цивільному праві розуміється угода сторін, спрямована на виникнення, зміну або припинення цивільних відносин.
Ст. 41 Цивільного кодексу України (ЦК України) визначає договір як сукупність обов’язків, забезпечуваних правом. Виникнення зобов’язань починається з моменту, коли договір, укладений за взаємною згодою сторін, стає чинним (ст. 4, ст.151, ст.164 ЦК).
1. Сутність авторських договорів
Усі цивільно-правові відносини, що складаються у процесі створення і використання численних об'єктів авторського права і суміжних прав мають бути врегульовані такими самими численними договорами, що об'єднані одним поняттям «авторські договори». Слід підкреслити, що не всі договори, які в тій чи іншій мірі стосуються авторських прав, визнаються авторськими. Не можна, наприклад, до авторських прав відносити договори з управління майновими правами авторів на колективній основі.
За авторським договором автор передає або зобов'язується створити і в установлений договором строк передати свій твір замовникові для використання обумовленим договором способом, а замовник зобов'язується здійснити або почати використання твору.
Отже, численні авторські договори можна поділити на договори на створення творів науки, літератури чи мистецтва і договори на використання цих самих творів.
Сторонами в авторському договорі можуть бути ті самі особи, що й у будь-якому іншому договорі у сфері інтелектуальної діяльності.
Особливість авторських договорів полягає у тому, що предметом таких договорів є твори науки, літератури і мистецтва. Очевидно, поняттям «авторський договір» мають опосередковуватися і цивільно-правові відносини, що складаються у процесі виконання творів, виробництва фонограм, відеограм та програм мовлення.
Закон України «Про авторське право і суміжні права» авторським договорам присвячує чотири статті. Передача прав на використання твору іншим особам може здійснюватися на основі авторського договору про передачу виключного права на використання твору або на основі авторського договору про передачу невиключного права на використання твору. За авторським договором замовлення автор зобов'язується створити у майбутньому твір відповідно до умов цього договору і передати його замовникові. Стаття 33 цього Закону присвячена укладанню та змісту авторського договору.
Власне з тих норм, що містяться в Законі, можна зробити висновок, що авторські договори — це консенсуальні угоди, що мають взаємний характер і є оплатними.
Авторський договір - це консесуальна угода, за якою автор або правонаступники передають готовий твір певній організації для використання або автор бере на себе обов'язок створити певний твір і передати його для використання обумовленим у договорі способом.
В авторських договорах важливим елементом є строк. Сторони самі визначають строк авторського договору на використання твору і строк самого використання. Безперечно, строк авторського договору не може перевищувати строк правової охорони твору. У договорі має бути чітко визначено строк, на який передається авторське право на твір. Це означає, що авторський договір може бути укладений і на повний строк правової охорони твору. У договорі можуть бути визначені умови і підстави дострокового припинення чинності договору.
Якщо за авторським договором користувачеві передано виключне право на використання твору, то це означає, що лише один користувач має право користуватися твором протягом строку чинності договору. Закінчення строку договору або його дострокове розірвання надає автору можливість розпорядитися своїм твором на свій розсуд.
В авторському договорі мають бути визначені й інші строки - строки подання твору, усунення зауважень, з якими погодився автор, строки вичитки коректури і верстки, строки виплати винагороди тощо. Обов'язковим є строк у договорі, протягом якого користувач зобов'язаний використати твір. Якщо протягом зазначеного строку твір не буде використаний, автор має право розірвати договір і використати твір на свій розсуд.
2. Правові питання складання авторських договорів
Основною правовою формою використання творів науки, літератури і мистецтва є цивільно-правові договори, які дістали назву авторських.
Використання твору автора іншими особами (користувачами) здійснюється відповідно до ст. 29 Закону про авторське право на підставі авторського договору.
За таким договором автор зобов’язаний створити і передати замовлений твір або передати готовий твір для використання, а користувач зобов’язаний використати або почати використання твору передбаченим договором способом в обумовленому ним обсязі, у визначений строк і виплатити автору встановлену договором винагороду.
Це самостійна група договірних зобов’язань, які відзначаються певними особливостями. Передусім, суб’єктами вказаних договорів, з одного боку, завжди є автор (співавтори) або їхні правонаступники, а з іншого боку – як правило, певна організація, яка за родом своєї діяльності може використати твір обумовленим у договорі способом. Правонаступниками можуть бути спадкоємці та інші особи, яким автор передав право використання твору. Це, наприклад, законні представники автора — батьки або опікуни і піклувальники, якщо з будь-яких причин сам автор не може скористатися своїм правом на використання твору. Як уже зазначалося, здатність до творчої діяльності не збігається з цивільно-правовою дієздатністю. Нерідко авторами можуть бути неповнолітні і навіть малолітні.
Якщо з боку автора виступають дві або більше особи (співавтори, кілька спадкоємців або інших правонаступників), то для укладання договору необхідна згода усіх цих суб’єктів, незалежно від того, яка частка авторської винагороди їм належить. Без такої згоди твір не можна використовувати. Означені особи можуть доручити ведення переговорів, підписання договору, а інколи й подальшу роботу з автором комусь одному, але таке доручення має бути оформлено в письмовому вигляді, воно становить частину авторського договору.
При укладанні авторського договору з кількома співавторами слід з’ясувати характер співавторства – подільне чи неподільне. У першому випадку в договорі може бути відзначено авторство окремих співавторів. Проте в усіх випадках колективного твору укладається один авторський договір.
У випадку використання кількох колективних творів на кожний із них укладається окремий авторський договір. Наприклад, із співавторами слів пісні – один договір, а із співавторами музики – другий. У такому випадку це – окремі види творів, а не співавторство.
Автор може передати право на використанні свого твору як на території України, так і за її межами будь-яким громадянам і юридичним особам, у тому числі іноземним. У більшості випадків контрагентами авторів (співавторі та їхніх правонаступників), як правило, є юридичні особи – державні, громадські, кооперативні та інші організації будь-якої форми власності, які можуть використовувати твір у той чи інший спосіб. Проте в деяких авторських договорах контрагентом автора можуть бути і громадяни, наприклад, замовник у договорі художнього замовлення. Будь-який громадянин може укласти договір із художником або скульптором про створення певного твору. Але у видавничих, постановчих, сценарних та деяких інших авторських договорах контрагентами авторів є, як правило, юридичні особи.
Авторські договори з іноземними авторами укладаються за участю Державного агентства України з авторських і суміжних прав.
Важливою особливістю авторських договорів є те, що об’єктами (предметами) їх є нематеріальні блага – твори науки, літератури чи мистецтва. Вони стають об’єктом договору за однієї умови – якщо виражені в такій об’єктивній формі, яка дозволяє відтворювати і розмножувати їх. Об’єктом авторського договору можуть бути твори, вже створені на момент укладення договору, а також твори, які автор (співавтори) зобов’язуються створити і передати для використання.
Важливою творчою ознакою об’єкта договірних відносин є новизна твору, яка може виявлятися або в самому змісті твору і формі викладу нового змісту, або тільки у формі викладу вже відомого змісту.
Авторський договір має бути укладений у письмовій формі, якщо законодавством не передбачено інше (п.2 ст. 29 Закону про авторське право). Письмова форма не обов’язкова для договорів про опублікування творів у періодичних виданнях та енциклопедичних словниках.
3 Обов’язки сторін авторського договору