За ступенем корисності:
· корисні витрати;
· некорисні витрати.
Корисними є витрати, що сприяють результативному здійсненню виробничої та господарської діяльності підприємства.
До некорисних належать витрати, які пов’язані з обслуговуванням невикористаної частини всіх видів ресурсів. Наприклад, стосовно трудових ресурсів – це виплата заробітної плати робітникам, які не зайняті в виробничому або іншому господарському процесі; щодо матеріальних ресурсів – амортизація ще не встановленого або не використовуваного обладнання; стосовно фінансових ресурсів – виплата відсотків за банківськими або іншими позичками, які не були використані та ін.
За місцем виникнення.
За цією ознакою витрати поділяються залежно від того, де вони виникають: у підрозділах, службах, відділах підприємства.
Залежно від календарного періоду:
· поточні витрати;
· одноразові витрати.
Поточні витрати є постійними витратами, які виникають періодично, і цей період не перевищує один місяць.
Одноразові (або однократні) витрати спрямовані на забезпечення процесу виробництва протягом досить тривалого часу, і періодичність їх виникнення перевищує один місяць.
Витрати обігу:
· додаткові витрати;
· чисті витрати.
Додаткові витрати пов’язані з операціями, які зумовлені переміщенням продукції зі сфери виробництва в сферу обігу, і включають витрати на зберігання товарів, транспортування їх до місця реалізації, на підсортування, фасування, підготовку до продажу та ін.
До чистих витрат належать витрати, які пов’язані з продажем товарів, зміною його власника. Вони включають витрати на оплату праці касирів, касирів-контролерів, на сплату відсотків за користування кредитом та ін.
Згідно із запровадженими в Україні новими стандартами бухгалтерського обліку порядок відображення витрат, що входять до собівартості, дещо змінився. Зокрема склад витрат визначається Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку №16 «Витрати», який був затверджений наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 р. №318 і зареєстрований у Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 р. під №27/4248.
Собівартість продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції, яка буде реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат і наднормативних виробничих витрат. Виробнича собівартість продукції складається з таких елементів:
- прямі матеріальні витрати;
- прямі витрати на оплату праці;
- інші прямі витрати;
- загальновиробничі витрати, а саме – змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати.
Причому перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції визначає підприємство.
Прямі матеріальні витрати включають вартість сировини та основних матеріалів, що становлять основу виробленої продукції, а також вартість напівфабрикатів, комплектуючих, допоміжних та інших матеріалів і сировини, яка може бути безпосередньо віднесена до конкретного об’єкта витрат.
Прямі витрати на оплату праці включають заробітну плату та різні виплати працівникам, зайнятим у виробництві продукції, виконанні робіт або наданні послуг, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкта витрат.
Інші прямі витрати містять всі інші виробничі витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкта витрат, зокрема відрахування на соціальні заходи, плату за оренду земельних та майнових паїв, амортизацію тощо.
До загальновиробничих витрат належать такі елементи:
· витрати, які пов’язані з управлінням виробництвом – виплати заробітної плати та відрахувань на соціальні заходи, а також витрати на відрядження апарату управління цеху;
· амортизація обладнання цеху та нематеріальних активів загальновиробничого призначення;
· витрати на утримання, експлуатацію, ремонт і страхування основних засобів та позаобігових активів загальновиробничого призначення;
· витрати на вдосконалення технології та організації виробництва;
· витрати на опалення, освітлення, водопостачання та інші витрати на утримання виробничих приміщень;
· витрати на обслуговування виробничого процесу, на охорону праці, техніку безпеки та охорону навколишнього середовища;
· інші витрати, які пов’язані з внутрішньозаводськими переміщеннями вантажів, з незавершеним виробництвом, втратами від псування матеріальних цінностей та ін.
Загально виробничі витрати поділяються на постійні та змінні. Перелік і склад постійних та змінних загальновиробничих витрат встановлюється безпосередньо підприємством.
Постійні загальновиробничі витрати. До них відносять витрати на обслуговування і управління виробництвом, які залишаються незмінними або майже незмінними при зміні обсягів діяльності. Постійні виробничі накладні витрати розподіляють на кожен об’єкт витрат з використанням бази розподілу (годин праці, заробітної плати, обсягу діяльності) при нормальній потужності. Нерозподілені постійні загальновиробничі витрати включають до складу собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг) у періоді їх виникнення. Загальна сума розподілених та нерозподілених постійних загальновиробничих витрат не може перевищувати їх фактичний розмір.
Змінні загальновиробничі витрати. До них відносять витрати на обслуговування та управління виробництвом (цехів, дільниць), що змінюються прямо або майже прямо пропорційно до зміни обсягів діяльності. Змінні загальновиробничі витрати розподіляються на кожен об’єкт витрат з використанням бази розподілу виходячи з фактичної потужності звітного періоду.
Крім виробничої собівартості до загальної собівартості входять витрати, які пов’язані з операційною, фінансовою, інвестиційною та іншою діяльністю підприємства. Витрати, які пов’язані з операційною діяльністю і які не включаються до собівартості реалізованої продукції, поділяються на такі види:
· адміністративні витрати;
· витрати на збут;
· інші операційні витрати.
Адміністративні витрати. Це загальновиробничі витрати, які спрямовані на обслуговування та управління підприємством. До них належать:
· загальні кооперативні витрати, які пов’язані з витратами на проведення річних та інших зборів, представницькі витрати та ін.;
· витрати на відрядження та утримання апарату управління підприємства;
· витрати на утримання основних засобів і нематеріальних позаобігових активів загальногосподарського призначення;
· амортизація нематеріальних активів загальногосподарського призначення;
· різні податкові збори, які повинно сплачувати підприємство згідно з чинним законодавством України і які включаються в собівартість продукції;
· інші витрати підприємства загальногосподарського призначення.
Витрати на збут продукції. До таких витрат відносять:
· вартість пакувальних матеріалів для затарювання готової продукції на складах готової продукції;
· вартість ремонту тари;
· витрати на оплату праці та виплату комісійних винагород продавцям, торговим агентам і працівникам підрозділів, які забезпечують збут;
· витрати, які пов’язані з транспортуванням та страхуванням готової продукції, оплатою транспортно-експедиційних послуг згідно з укладеною угодою;
· витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування виробленої продукції;
· витрати на рекламу продукції та дослідження ринку;
· інші витрати, пов’язані зі збутом продукції.
Інші операційні витрати, які включають:
· собівартість реалізованої іноземної валюти, яка перераховується в грошових одиницях України за курсом Національного банку України;
· розмір безнадійної дебіторської заборгованості та відрахування до резерву сумнівних боргів;
· втрати від знецінення запасів;
· втрати від нестачі та псування товарів;
· витрати на утримання об’єктів соціально-культурного призначення;
· штрафи, пені, неустойки та ін.
Витрати операційної діяльності можна також згрупувати за такими економічними елементами:
· матеріальні витрати, до яких входить вартість сировини, основних матеріалів та ін.;
· витрати на оплату праці;
· відрахування на соціальні заходи;
· амортизація; до цих витрат включають суму нарахованої амортизації основних засобів, нематеріальних активів та інших необоротних матеріальних активів;
· інші операційні витрати.
До витрат фінансової діяльності належать витрати, які пов’язані зі сплатою процентів за користування кредитами, з випуском облігацій, фінансовою орендою, та інші витрати підприємства, зумовлені залученням позикового капіталу.
Витрати інвестиційної діяльності – це витрати підприємства в результаті залучення інвестиційних коштів інших господарюючих суб’єктів і виконання відповідних зобов’язань.
Важливим елементом виробничої ціни підприємства є прибуток.
По суті це найпростіша і водночас найскладніша категорія ринкової економіки. Простота цієї категорії визначається тим, що прибуток є стрижнем і головною рушійною силою ринкової економіки, основним стимулом і мотивом діяльності підприємства. Проте ця категорія дуже складна, що зумовлюється багатьма чинниками.
Загалом прибуток відображає у грошовій формі чистий дохід підприємства на вкладений капітал. Він визначається як різниця між сукупним доходом і сукупними витратами у процесі здійснення цієї діяльності.
Прибуток має певні характерні властивості.
1. Прибуток – це особлива форма доходу підприємця від певного виду діяльності. Ця найпростіша форма визначення прибутку є водночас неповною і недостатньою його характеристикою, тому що активна діяльність у деяких сферах не завжди пов’язана з отриманням прибутку (благочинна діяльність, політична діяльність тощо).