Найбільш чуттєво реагувала на зміну вартості золота монета. Під вплівом обігу зменшувалася цінність монети (стиралась, деформувалась та ін.), але номінальна вартість монети не змінювалась. Т. ч. монета продовжувала бути засобом обігу і платежу. Номінальна і реальна вартість монети могли не співпадати і під впливом 8.розвитку видобування золота.Вартістьмонети могла зменшуватись,але деякий час суспільство продовжувало приймати її як повноцінну.
Економічна теорія пояснює інерційність номінальної вартості золота як грошей в порівнянні з золотом як товаром факторами:
існує зв”язок золотих монет в обігу з рівнем цін на товари;
втручання держави в грошове господарство; у суб”єктів ринку зростає відчуття гарантованості вартості даної монети.
З переходом до неповноцінних форм грошей номінальна і реальна в постійному дисонансі (не співпадають). Існує беззаперечний зв”язок між зміною вартості грошей і економічними процесами. Знецінення грошової маси в часі може розглядатися як причина економічних роблем і навпаки.
Функції грошей.
Виділяють п”ять функцій грошей:
міра вартості
засіб обігу
засіб платежу
засіб нагромадження
світові гроші
Міра вартості - функція, в якій гроші виступають як засіб вимірювання вартості товарів і засіб їх порівняння. Завдяки цій функції всі товари стають якісно однорідними і кількісно вимірюваними. За умов обігу золотих монет існувала категорія масштаб цін- вагова килькість благородного металу, що прийнята в державі за грошову одиницю.
З переходом до неповноцінних грошей масштаб цін вмирає, бо держава закріплює за грошовою одиницею курс,який не зв”язаний з вартістю золота. Своєрідний варіант масштабу цін в сучасних умовах - товарний вміст грошової одиниці.
Міра вартості - функція. в якій гроші функціонують ідеально.
Засіб обігу - гроші розривають межі товарного обміну. Товарна метаморфоза Т-Г-Т’ завдяки грошам може розріватися на два акти: Т-Г і Г-Т’. Це - новий етап розвитку товарних відносин. Якщо в догрошовому господарстві обмін товарів мав форму Т-Т’, це означало, що не було можливості накопичувати кошти і пошук потенційного партнера для товарообміну перетворився на перманентний процес.
З появою цієї функції була досягнута дуже важлива мета - товаровиробники отримали змогу розірвати часову і просторову межу обміну.
Гроші виконують цю функцію реально.
Сфера використання грошей як засобу платежу і засобу обігу - більша частина економічного обороту країни.
Засіб платежу -гроші виступають як миттєвий посередник при товарообміні. Ін словами, гроші допомагають продавцю і покупцю вдоволбнити свої потреби в найбільш зручній формі.Цю функцію гроші виконують реально
Засіб платежу безпосередньо пов”язаний з товарооборотом. Як платіжний засіб гроші отримали змогу здійснювати самостійний рух незалежний від руху товарів.В цій функції рух грошей і рух товарів - прямопротилежні.Функція засобу платежу потребує сталості грошей і деформується при знеціненні грошової маси.
Сфера використання грошей як засобу платежу і засобу обігу - більша частина економічного обороту країни.
Функція засобу платежу повною мірою включає загрозу неплатежу. При широкомасштабності неплатежів ця функція провокує грошово-кредитну кризу.
Взаємопов”язаність функцій засобу обіга і засобу платежу виражається в постійному поглинанні грошима як засобу платежу сфери їх функції як засобу обігу.Це не має негативного впливу на економіку і надає більш широкі можливості для суб”єктів господарювання.( знімаються обмеження , які створюються при негайній оплаті товарів.) Функція засобу обігу- основа для виникнення кредитних відносин в економіці.
Засіб нагромадження -гроші виконують нагромадження вартості у всіх формах в процесі розширеного відтворення.Перша видома форма нагромаджтоварна. Другий етап_ естетичне накопичення - коштовності, антикваріатів. Сучасні форми - накопичення грошові знаки (д) нерозвинутих країн інвалюта), ЦП, золото і вироби з золота, вклади в банках і ін.
У Фішер: теорія міжчасового вибору пояснює, що кожен субєкт економіки постійно вирішує проблему розміщення своїх коштів за принцепом ліквідності. Людина віддає перевагу готівці у довгострокові фінансові вклади.
Світові гроші- поєднує функції засобу платежу , засобу обігу, засобу нагромадження на світових ринках.
ТЕМА 2.КІЛЬКІСНА ТОЕРІЯ ГРОШЕЙ І СУЧАСНИЙ МОНЕТАРИЗМ.
Кількісна теорія грошей.
Кількісна теорія грошей виникла на основі класичної теорії, найвідоміший представник якої А. Сміт. Він вніс найбільший вклад у розуміння категорій споживача і мінова вартість. Завдяки С економічна теорія збагатилася тезою, що основою мінової вартості є субстанція вартості, Ця теза - основа для формування К. Марксом тези про двоїстість праці в товарі. Д. Рікардо продовжив теорію Сміта і перший підійшов до розуміння категорій абстрактна і суспільна праця.
Найбільша заслуга класиків - завдяки їм була закріплена версія щодо товарного походження грошей, а також остаточно сформульовано зв”язок між трудовою теорією вартості і розвитком грошей.Класики мали активний вплив на економічну думку до 19ст.
НТП і НТР обумовили появу концепції, яка трактувала суть грошей як технічний засіб. Основна теза - легкість зміни грошей та існування можливості без будь-яких ускладнень відмінити гроші.
Поява кількісної теорії пов”язана з класичною теорією. Незважаючи на спрощений погляд Сміта і Рікардо, ця теорія вважалась найбільш оригінальною в 19 ст. Рікардо формулював свої постулати на прикладі фінансової кризи в Англії в 18-19ст. Після відміни обіну фунтів на золото, англійська економіка ввійшла в стан авторефлексії. Рікардо вважав, що відкриття нових родовищ золота може подовжити термін обігу золотих монет. Тому, поява паперових 12.грошей і закріплення їх в обігу необхідно пояснювати як нестачу золото в обігу.
Класична теорія внесла своєрідний вклад в розвиток сучасного розуміння сутності грошей. Але її постулати трансформувалися з врахуванням особливостей грошового обігу вищих стадій. Кількісна теорія пояснбє зміну вартості грошей і рівень цін зміною кількості грошей в обігу. Тобто, всі економічні зміни можуть ініціювати збільшення або зменшення грошової маси.
Зародження кількісної теорії - в 16ст, але її розквіт - в 19ст. Основна подія в грошовій теорії 16ст. - розвінчання ідей меркантилізму.Але кількісна теорія в тих умовах не могла бути затверджена як основна, бо домінували ін. ідеї.
Базові положення кількісної теорії .
постулат причинності (ціна залежить від кількості грошей);
постулат пропорційності (ціна змінюється пропорційно зміні кількості грошей).
Перший відомий представник кількісної теорії - Ж. Бодден. В своєму трактаті він пояснює зміни економічного устрою зміною маси золота і срібла в товарному обігу. (Дж. Локк, Даванзатті, Монтарріні)
Найбіль виразно ідею кількісної теорії висловив Д. Юм. Він обгрунтував принцип однорідності: якщо гроші є однорідними (золото/ срібло/паперові),це веде до подвоєння їх вартості: як матеріалу і як товару.Це подвоєння пояснює виникнення різних цин на різних територіях. Помилка Юма - він вважав гроші нейтральними до впливу ендо- і екзогенних факторів. Основна думка кількісної теорії в цьому варіанті - трактування відсутності зв”язку впливу грошей на рівень цін: ці фактори 13.відокремлені і не мають закономірного взаємовпливу.
В епоху розвинутого капіталізму виникла т. з. “банківська школа в Англії. Її засновник - Т. Тук - ціноутворення багатофакторний процес. Ціни товарів не залежать від кількості грошей, а навпаки, сума грошей - наслідок цін. Прогрес у розвитку кількісної теорії у 19ст. не розірвав вузьке коло механічного зв”язку товарних цін і грошей.Зберігся принцип ігнорування функції грошей як міри вартості та засобу нагромадження.
2. Неокласичний варіант кількісної теорії грошей.
На початку 20ст. кількісна теорія вважалася домінуючою, але для остаточного закріплення її. як наукової, необхідно внесті ряд доповнень. Виникає трансаакційний варіант І. Фішера. Зв”язок кількості грошей з рівнем цін він пояснював формулою:
М*V=P*Q, де
М- грошова маса
V-швидкість обігу грошової одиниці
Р- рівень цін
Q- товарна маса
M=(P*Q)/V
Фішер вважав. що грошова маса прямо пропорційна рівню цін і обернено пропорційна швидкості обігу.Фішер формулює причинно-наслідкові зв”язки рівень цін змінюється
прямо пропорційнокількості грошей
прямо пропорційно швидкості обігу
обернено пропорційно обсягу торгівлі
Але фішер пояснював справедливість такого зв”язку тільки в довгостроковому періоді, вважаючи. що в короткостроковому періоді це рівняння не обов”язково справедливе, бо можуть діяти тимчасові фактори, які виводять рівняння з ідеального стану. Фішер довів, що в довгостроковому аспекті обсяг виробництва залежить від техніко-економічних умов та інфраструктури.Обидва фактори змінюються повільно, тому теорія від них абстрагується.
Завдяки трансакційному варіанту остаточно закріпився розрив між грошовою і загальноекономічною теорією.
В 20 рр. кількісна теорія трансформувалася т. з. “кембріджською школою”(А. Пігу, Робертсон, Маршал). Аналогічно фішеру КШ виходить з тези про вплив грошей на ціни, але основний акцент зроблений на мотиви і механізм заощаджень. Особливість КШ - розміри заощаджень пов”язувалися з мотивами поведінки людей. Відома формула Пігу пояснює, що між грошовою масою і заощадженнями населення існує постійний зв”язок: