Торговельні договори та угоди належать до найважливіших засобів сучасної торговельної політики країн світу. Вони визначають правові умови, на яких ґрунтуються економічні взаємовідносини урядів, а також фізичних і юридичних осіб держав, котрі підписали договір. Торговельні договори та угоди використовуються порівняно давно.
Сучасні торговельні договори та угоди промислово розвинених країн і країн, що розвиваються, мають різні найменування та охоплюють широке коло регульованих процесів. За своїм змістом, характером і значенням вони можуть бути поділені на дві великі групи: торговельні договори (договори про торгівлю і мореплавання), які визначають найважливіші принципи і створюють правову базу для всього комплексу економічних взаємин між країнами, і торговельні угоди (угоди про товарооборот, угоди про товарооборот і платежі), які регулюють окремі аспекти економічних взаємовідносин.
Міждержавну регламентацію зовнішньої економічної діяльності здійснюютьміжнародні багатосторонні інститути регулювання зовнішньоекономічного співробітництва.
Загальну координацію економічної та соціальної діяльності ООН та її спеціалізованих установ здійснює Економічна і соціальна рада ООН — ЕКОСОР.
У структурі ЕКОСОР діютьміжнародні регіональні економічні комісії: Європейська економічна комісія — ЄЕК, Економічна комісія ООН для Африки — ЕКА, Економічна комісія ООН для Латинської Америки — ЕКЛА, Економічна комісія ООН для Західної Азії — ЕКЗА, Економічна і соціальна комісія ООН для Азії й Тихого океану — ЕСКАТО.
Комісії покликані вивчати соціально-економічні проблеми країн регіону, сприяти їхньому економічному розвиткові та співробітництву, зміцненню зв'язків з іншими країнами світу. Вони проводять дослідження, розробляють рекомендації урядам країн-членів, здійснюють практичні заходи.
Регулювання зовнішньої торгівлі здійснюють такі міжнародні організації:
·ГАТТ (Генеральна угода про тарифи й торгівлю). Основні її принципи — багатосторонність зовнішньої торгівлі; застосування загального режиму найбільшого сприяння; зниження митних тарифів та інших обмежень; взаємність поступок; ведення зовнішньої торгівлі на приватноправовій основі;
·ВТО (Всесвітня торгова організація). Її головна мета — сприяння розвиткові торгівлі як засобу економічного зростання та розвитку; вдосконалення технології;
·ЮНКТАД (Конференція ООН з торгівлі та розвитку) — спеціалізована організація ООН, яка покликана сприяти розвиткові міжнародної торгівлі на рівноправній і взаємовигідній основі.
Головні функції Конференції: заохочення до міжнародної торгівлі, особливо з погляду прискорення економічного розвитку; встановлення принципів політики, що стосуються міжнародної торгівлі та відповідних проблем економічного розвитку;
сприяння координації діяльності інших установ у рамках системи ООН у сфері міжнародної торгівлі;
ведення переговорів і затвердження багатосторонніх правових актів у сфері торгівлі (у співпраці з компетентними організаціями ООН); узгодження політики уряду та регіональних економічних угруповань у сфері торгівлі та пов'язаного з нею розвитку.
Товарні угоди асоціації імпортерів та експортерів відіграють важливу роль у координації політики й цін між експортерами та імпортерами на світових ринках.