Смекни!
smekni.com

Інформаційна система аналізу діяльності підприємства для фінансового забезпечення інвестиційної діяльності (стр. 12 из 18)

Підприємства, які внаслідок галузевої належності вимушені чекати прибут­ків від інвестицій кілька років (зокрема таким є аналізоване підприємство), мають розробляти свою інвестиційну стратегію послідовного фінансування (траншами) і домагатися щорічного збільшення позитивних грошових потоків. Така програма дає можливість інвесторам капіталомістких галузей також зменшити розміри оподаткування інвестицій.

Таблиця 2.8

Показники Вихідні дані Варіанти
1 2 3
1. Основний капітал, тис. грн 1500 1500 1500 1500
Нові інвестиції, тис.грн 150 300 450
Додаткові амортизаційні відрахування, тис.грн 15 30 45
Обсяг виробництва, одиниць 20 21 21 21
Обсяг продажу, тис.грн 2000 2100 2100 2100
Витрати на одиницю, тис.грн 80 80,0 80,7 81,4
у т. ч. — фіксовані 20 % 16 16,0 16,7 17,4
— змінні 80 % 64 64 64 64
Собівартість, тис.грн 1600 1679 1694 1709
у т. ч. — фіксована частка 320 335 350 365
— змінна частка 1280 1344 1344 1344
Балансовий прибуток, тис.грн 400 421 406 391
Чистий прибуток, тис.грн 280 295 284 274 :
Рівень рентабельності, % 25 25,1 24,0 22,9
Строк окупності інвестицій, роки 5,4 5.6 6,3 74
Операційний леверідж, % 20 20,0 20,7 21,4

2.5. Використання леверіджу при оцінці інвестиційної діяльності підприємства

Фінансовий леверідж для капіталу акціонерного товариства показує, в якому співвідношенні знаходяться звичайні акції і боргові зобов'язання: облігації і по­зички. Наприклад, якщо 10 чоловік вирішують створити якесь виробництво про­дукції і кожний акціонер купить 10% акцій, то фінансовий ризик буде рівномір но поділений серед десятьох інвесторів. Але якщо п'ять інвесторів придбають звичайні акції, що складуть 50% капіталу, а інші п'ять придбають боргові зобо­в'язання, то весь ризик концентрується на власниках звичайних акцій, а фінан­совий леверідж складе 50%.

Умова. Ціна одиниці продукції становить 2 грн, постійні витрати для першого варіанта плану — 20 тис. грн, для другого — 60 тис. грн, змінні витрати на одиницю продукції відповідно 1,5 і 1,0 грн, тоді:

одиниць

одиниць

Таким чином, для першого варіанта плану точка беззбитковості буде досяг­нута при випуску продукції в 40 000 одиниць, а при другому — 60 000 одиниць.

Підприємство ВАТ «АНК» може освоїти обсяг виробництва у 200 000 одиниць вартістю 400 000 грн, але маркетингові дослідження свідчать, що періодичний попит задо­вольняється при обсязі продажу в 100 000 одиниць (200 000 грн).

Задовольнити визначений попит можна двома запропонованими варіантами (табл. 2.9).

Таблиця 2.9

Варіанти Кількість одиниць продажу Обсяг прода­жу, грн Собівартість, грн Операційний дохід, грн Рентабельність капіталу, %
Точка беззбит­ковості 40 000 одиниць 100000 40000 200 000 (100 000 • 2) 170 000(100 00*-1,5 ++ 20 000) 30 000 (200 000 -- 170 000) 18 (30 000: 170 000-100)
Точка беззбит­ковості 60 000 одиниць.............. ........... 100 000 60 000 200 000 (100 000 • 2) 160 000(100 000*1 ++ 60 000) 40 000 (200 000 -- 160 000) 25 (40 000: 160 000-100)

Як видно з таблиці, другий план має вищий рівень рентабельності капіталу, але він значно ризикованіший і може призвести до значних збитків, тобто інвес­тиції в постійний капітал підвищують операційний леверідж, але й значно збіль­шують інвестиційний ризик.

Визначимо міри операційного, фінансового та загального леверіджу для на­шого прикладу:

Як бачимо, у другому варіанті розвитку виробництва МОЛ значно вищий.

Для визначення міри фінансового леверіджу припустимо, що для здійснення другого варіанта плану ми залучаємо позичку в розмірі 20%, 40%, 60% власного капіталу з вартістю боргу 14%. Податок на прибуток становить 30%.

Відповідно міра загального леверіджу становитиме:

МЗЛП (20%) = 2,5*1,74 = 4,28

МЗЛП (40%) = 2,5*2,1 = 5,75

МЗЛП (60%) = 2,5*2,75 = 6,87

Таким чином, при зростанні обсягу продажу на 2% операційний дохід збіль­шується на 3,34% (1,67 • 2) у першому варіанті плану і на 5% (2,5 • 2) - у другому варіанті. При цьому позичка у 20%, 40% і 60% власного капіталу дає ефект фі­нансового леверіджу (приріст рентабельності власного капіталу) відповідно на 8 5% (1,7-5); 10,5 (2,1-5)і 13,75% (2,75-5).Приблизно таку саму залежність характеризує міра загального леверіджу, тобто зміна обсягу продажу на 2% і залу­чення капіталу у розмірі 20%, 40% і 60% власного капіталу призведе до приросту рентабельності його (приросту доходу на одну акцію) відповідно на 8,55% (4,28 • 2), 10,5 (5,25-2); 13,74(6,87-2).


РОЗДІЛ 3

ОЦІНКА ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА ЗАСОБАМИ ІНФОРМАЦІЙНОЇ СИСТЕМИ

3.1. Теоретичні аспекти інформаційних систем

Інформаційні процеси управління, зокрема процесом будівництва, відбуваються за допомогою інформаційних систем. Розглянемо цей аспект детальніше.

Призначення інформаційних систем (ІС) в економіці – це автоматизація розрахунків, під якою розуміють людино-машинне розв'язування економічних задач. Для цього розробляються і впроваджуються такі види забезпечення: правове, інформаційне, програмне, математичне, методичне, організаційне, технічне, лінгвістичне та ергономічне.

Сучасний етап розробки ІС в економіці країни характеризується створенням ІС нового покоління, до яких належать експертні системи, системи підтримки прийняття рішень, інформаційно-пошукові системи, системи із штучним інтелектом. Основою створення таких систем є децентралізація структури ІАСУ та організація розподільної обробки інформації. Технічною передумовою створення таких систем є значне поширення ПЕОМ. Організаційною передумовою виникнення таких систем стали процеси децентралізації управління, що відбуваються в країні. Структурно вони реалізуються у вигляді мереж обчислювальних машин або мереж АРМ.

ІС можуть значно різнитися за типами об'єктів управління, характером та обсягом розв'язуваних задач та іншими ознаками.

Державні ІС призначені для вирішення найважливіших народногосподарських проблем країни. На базі обчислювальних, комплексів та економіко-математичних методів складають перспективні та поточні плани розвитку країни, розробляють державний бюджет та контролюють його виконання тощо. Центральне місце в мережі державних ІС займає автоматизована система державної статистики (АСДС), яка є основним джерелом статистичної інформації і необхідна для функціонування державних та регіональних ІС.

АСДС взаємодіє з автоматизованою системою планових розрахунків (АСПР) Міністерства економіки України, автоматизованою системою фінансових розрахунків (АСФР) Міністерства фінансів, автоматизована система обробки інформації з цін (АСОІ цін), автоматизована система обробки науково-технічної інформації (АСО НТІ) тощо.

Територіальні (регіональні) ІС призначені для управління адміністративно-територіальним регіоном. Ці системи виконують роботи з обробки інформації, яка необхідна для реалізації функцій управління регіоном, формування звітності та видачі оперативних даних місцевим і керівним державним та господарським органам.

Галузеві ІС призначені для управління підвідомчими підприємствами та організаціями. Сфери застосування — промислова, непромислова, наукова.

ІС управління підприємствами (АСУП) — це системи із застосуванням сучасних засобів автоматизованої обробки даних, економіко-математичних та інших методів для розв'язування задач управління виробничо-господарською діяльністю підприємств [22].

ІС управління технологічними процесами (АСУ ТП) керують станом технологічних процесів.

Інформаційно-пошукові системи (ІПС) орієнтовані на розв'язування задач пошуку інформації без її змістовної обробки.

Інформаційно-довідкові системи (ІДС) призначені для обчислення значень арифметичних функцій за результатами пошуку.

Інформаційно-управляючі системи (ІУС) призначені для автоматизованого розв'язування широкого кола задач управління.

Системи підтримки прийняття рішень (СППР) — це інтерактивні комп'ютерні системи, які призначені для підтримки різних видів діяльності та прийняття рішень із слабкоструктурованих або неструктурованих проблем.