Управління містом здійснюється місцевими органами влади, Тернопільською міською радою. Принципи її діяльності закріплені у Конституції України та законах „Про місцеве самоврядування”.
Перерозподіл функцій у територіальному управлінні, невизначеність технології їхнього виконання породжують неузгодженість процесів , які відбуваються в місті, а в результаті - прийняття неефективних управлінських рішень [5].Тому сьогодні особливо гостро постає питання комплексного розгляду процесів соціально-економічного розвитку та управління ними. Фахівцям адміністрації міської ради необхідно використовувати комплексний підхід при управлінні життєдіяльністю міста як єдиною відкритою системою з внутрішніми і зовнішніми складними взаємозв'язками. Отже, необхідно забезпечити комплексну інформаційно-аналітичну підтримку цим фахівцям, що дозволить підвищити ефективність прийнятих рішень.
У структурі управління містом можна виділити три рівні управління: верхній, середній та нижній [18]. На верхньому рівні вирішуються задачі комплексного управління і координації соціального-економічного розвитку. На даному рівні здійснюється макромоделювання соціально-економічного розвитку
На середньому рівні управління здійснюється прийняття основної маси конкретних управлінських рішень. На даному рівні приймаються рішення, які стосуються визначених сфер людського життя.
На нижньому рівні упраління здійснюється компетентне ведення первинної інформації про ресурси і явища на території міста та її актуалізації. На даному рівні звичайно зважуються облікові задачі і виконуються функції контролю, формується статистична звітність для верхніх рівнів управління.
Останнім часом зростає аналітична складова за підтримкою прийняття рішень органами місцевого управління. Це зумовлено складністю процесу управління міською системою. Прийняття управлінських рішень заснованих лише на досвіді та інтуїції керівників може спричинити серйозні несприятливі наслідки [2]. Тому процес прийняття рішень повинен бути максимально підтриманий інформаційно-аналітичними системами і технологіями, що дозволить підвищити якість і обґрунтованість прийнятих рішень.
У даній дипломній роботі розроблена модель, що входить у систему підтримки прийняття рішень для використання на середньому і верхньому рівнях управління. Розроблена модель повинна бути корисна для оперативного управління, при виробленні житлової політики на території міста на основі застосування комплексного системного підходу та новітніх інформаційних технологій
1.2 Соціальна інфраструктура як об'єкт управління
Соціальна інфраструктура — це сукупність галузей і видів діяльності, що сприяють комплексному відтворенню людини в процесі реалізації її особистих та суспільних потреб за допомогою надання різного роду послуг [15].
Соціальна інфраструктура розглядає три функціонально-цільові блоки [21]:
— суспільно-політична та інтелектуально-культурна діяльність;
— відновлення і збереження фізичного здоров'я;
— комунально-побутове обслуговування.
Розвиток галузей соціальної інфраструктури враховує основні задачі соціальної політики, спрямованої на поліпшення якості життя населення, підвищення рівня його добробуту і довголіття, формування і відтворення здорового, творчо активного покоління. Це насамперед вирішення житлової проблеми, ліквідація комунального заселення, задоволення зростаючих потреб населення в якісному житлі, підвищення рівня і якості розвитку соціальної інфраструктури, поліпшення екологічних умов життя і праці тощо.
Житлове господарство — одна з найважливіших галузей соціально-побутової інфраструктури [20]. Зростання народного добробуту тісно пов'язане з поліпшенням житлових умов. Житловий фонд став головним суспільним багатством міст, питома вага його в загальному об'ємі основних фондів, підвідомчих органам міському самоврядуванню становить 70-80%. За формою власності весь житловий фонд поділяється на муніципальний і немуніципальний. Крім цього є розподіл житлового фонду на новий, нормальний і зношений. Він проводиться для обліку еволюції житлового фонду. Кожна одиниця житлового фонду проходить всі три стадії свого існування при природному ході подій.
Управління соціальною інфраструктурою міста здійснює Департамент житлово-комунального господарства, екології і транспорту. Основними його завданнями є [13]:
- у галузі житлово-комунального господарства:
1) здійснення управління об'єктами житлово-комунального господарства, що перебувають у комунальній власності;
2) організація утримання та експлуатації житлового фонду, об'єктів комунального і шляхового господарства міста;
3) організація виконання нормативних та інших актів органів та посадових осіб місцевого самоврядування, вищестоячих органів державної влади;
4) організація благоустрою міста;
5) укладення договорів з підприємствами та організаціями, незалежно від форм власності, на виконання робіт по утриманню житлових будинків та прибудинкових територій, по капітальному та поточному ремонтах житлового фонду, ремонту і будівництву об'єктів благоустрою;
6) здійснення контролю за будівництвом об'єктів житлово-комунального господарства, по яких департамент виступає замовником;
7) контроль за ефективністю використання бюджетних коштів, виділених на ремонт житлового фонду, об'єктів благоустрою та інженерних мереж;
8) забезпечення обліку житлового фонду, контроль його використання;
- у галузі екологічної безпеки та благоустрою:
1) організація контролю за дотриманням суб'єктами господарювання законодавства в галузі охорони навколишнього природного середовища;
2) реалізація рішень міської ради з питань охорони довкілля;
3) контроль за збором, переробкою, утилізацією і захороненням виробничих, побутових відходів;
4) контроль за цільовим використанням коштів міського фонду охорони навколишнього природного середовища;
5) погодження місця складування, переробки та зберігання відходів.
- у галузі транспорту:
1)організація перевезення населення міста маршрутними автобусами, тролейбусами, забезпечення диспетчерського управління ними;
2) затвердження маршрутів і графіків руху міського пасажирського транспорту незалежно від форм власності;
3) сприяння в утриманні у належному стані вулиць міста, по яких проходять маршрути міського пасажирського транспорту, забезпечення їх засобами регулювання дорожнього руху, належного освітлення;
4) здійснення контролю за діяльністю підприємств і організацій транспорту і зв'язку, незалежно від форм власності;
5) здійснення заходів щодо обслуговування засобами транспорту і зв'язку;
Специфіка фінансування об'єктів соціальної інфраструктури полягає в її диференціації на два типи [12]:
- галузі, що працюють і розвиваються за рахунок власних ресурсів і орієнтовані на госпрозрахунок і одержання прибутку як основної мети своєї діяльності;
- галузі, що здійснюють свою діяльність за рахунок централізованих, територіальних і колективних суспільних фондів споживання. Ці галузі повністю або частково орієнтовані на бюджетні засоби.
Самофінансування соціального обслуговування населення останнім часом придбало широкі масштаби і дозволяє зробити висновок про те, що попит на соціально-побутове обслуговування незадоволений. Це викликано скороченням розмірів пільгового обслуговування населення при одночасному зниженні витрат держави на утримання об'єктів соціальної інфраструктури.
Формою використання фінансових ресурсів бюджету установами й організаціями соціальної сфери є надання їм бюджетних субсидій для відшкодування ними відсутніх доходів для зведення балансу доходів і витрат. На сьогоднішній день бюджет не здатний повністю взяти на себе витрати на утримання соціальної сфери. З іншого боку, держава зобов'язана захищати інтереси населення і забезпечувати йому одержання соціальних послуг, а тому цілком перейти на самофінансування об'єкти соціальної інфраструктури не можуть. Тому доцільним представляється співіснування декількох форм фінансування.
Таким чином, при розробці модельного комплексу необхідно обов'язково врахувати джерела фінансування соціальної інфраструктури вцілому та житлового фонду зокрема.
Велике значення для функціонування галузі має ситема державних соціальних стандартів, що служить нормативною базою та інструментом для розрахунку бюджетної потреби й оцінки фактичного виконання бюджетів різних рівнів. Соціальний стандарт – сукупність соціальних потреб населення, а також потреб на утримання установ несоціальної сфери, які фінансуються з місцевого бюджету, що виражається в соціальних нормах і нормативах [25]. Одне з основних призначень соціальних стандартів і норм – використання як нормативну базу для розрахунку бюджетної потреби на планований рік. У житловому господарстві ці нормативи використовуються для оцінки забезпеченості населення житлом та визначення потреби у будівництві житла.
Житлово-комунальне господарство займає одне з найважливіших місць у соціальній інфраструктурі, а житлові умови є важливою складовою рівня життя населення. Тому вкрай актуальною стає інформаційно-аналітична підтримка місцевих органів влади при прийнятті управлінських рішень в області житлово-комунального господарства, прогнозуванні стану житлового фонду міста на коротку та довгу перспективи. Основною метою дипломної роботи є розробка імітаційної моделі житлово- комунального господарства, яка входить в систему прогнозування стану житлового фонду міста. Це дасть змогу прогнозувати стан житлового фонду у майбутньому залежно від різних стратегій реформування галузі та прийнятих рішень, а також оцінювати наслідки реалізації управлінських рішень у житловому фонді для забезпечення росту рівня життя населення.