Смекни!
smekni.com

(5)

Ці умови виконуються тільки в точці

, де
є оптимальним розв’язком (планом) задачі поведінки фірми.

Геометрично розв’язок знаходиться у точці дотику лінії цін на фактори виробництва й кривої байдужності.

Наведемо основні висновки розв’язання задачі максимізації випуску продукції:

1) в оптимальній точці

виконується
,
, тобто граничні продуктивності факторів пропорційні їхнім цінам, коефіцієнт пропорційності дорівнює
;

2) відношення граничних продуктивностей факторів дорівнює відношенню їхніх цін

,
;

3) гранична продуктивність факторів, що припадає на грошову одиницю, в оптимальному плані має бути однаковою для всіх факторів виробництва

,
.

Дані співвідношення складають основу теорії граничної продуктивності (теорії вартості).

3. Модель рівноваги фірми

Припустимо метою фірми є максимізація прибутку шляхом вибору видів витрат при заданій виробничій функції

, заданій ціні випуску продукції
і цінах витрат (оплата факторів виробництва)
.

Прибуток

дорівнює річному валовому доходу
за винятком витрат виробництва
, тобто
. Валовой річний доход обчислюється як річна продукція, помножена на її ціну

.

Витрати виробництва дорівнюють загальним виплатам за всі види витрат

.

Розв’язуючи довгострокову задачу, фірма вільна вибрати будь-який вектор витрат із простору витрат, тому задача формулюється в такий спосіб:

(6)

за умови

.

Задача (6) є задачею математичного програмування, єдиним обмеженням якої є невід’ємність компонентів вектора витрат.

Необхідні умови виражаються системою

,
,(7)

де

– оптимальний план.

З (7) випливає, що

,
, де
– вартість граничної продуктивності
-го фактора, тобто вартість додаткового випуску, визначена як результат додаткових витрат
-го виду в точці оптимального вибору цих витрат.

Під час розв’язання короткострокової задачі на фірму накладаються обмеження, наприклад, на вектор витрат, тобто фірма не може закупати деякі фактори виробництва вище певного рівня. Тоді задача (6) матиме такий вигляд:

(8)

за умови

й
,
.

Якщо система обмежень в (8) – опукла множина, а

– увігнута функція, то задача (8) є задачею опуклого програмування, що розв’язується методом штрафних функцій або його модифікаціями.

4. Алгоритм розв’язання задачі поведінки фірми. Метод Ероу-Гурвіца

Розглянемо задачу (8) визначення максимального значення ввігнутої функції

за умови
й
,
, де система обмежень є опуклою множиною.

Замість того, щоб безпосередньо вирішувати цю задачу, знайдемо максимальне значення функції

,

що є сумою цільової функції задачі (8) і деякої функції

, обумовленою системою обмежень, яка називається штрафною функцією. Штрафну функцію побудуємо так:

, (9)

Де

Або

(10)

В (10)

– деякі постійні числа, які є ваговими коефіцієнтами. В класичному методі штрафних функцій значення
вибирають довільно, причому, чим менше
, тим швидше визначають прийнятний розв’язок, однак точність його знижується. Недолік довільного вибору
усувається під час розв’язання задачі (8) методом Ероу-Гурвіца, відповідно до якого на черговому кроці
числа
обчислюються за формулою

,
, (11)

де за

беруть довільні невід’ємні числа, а
– крок обчислень, який, як правило, дорівнює
.

5. Недосконала конкуренція. Монополія та монопсонія

Модель рівноваги фірми (6) будується на класичному припущенні про досконалу конкуренцію, тобто для випадку фіксованого задання цін на продукцію й витрати.

Однак, у багатьох випадках фірма характеризується монополію, тобто має монопольну владу впливати на ціну продукції, або монопсонією, тобто володіє деякою монопольною владою впливати на ціни витрат (факторів виробництва).

Монополіст має можливість впливати на ціну продукції

шляхом варіювання випуску своєї продукції
, для якої криву попиту можна записати в такому вигляді:
– функція попиту на випуск продукції. Дана функція характеризує ціну, яку фірма може призначити при різних рівнях пропозиції продукції. В загальному випадку фірма може знизити свою ціну для того, щоб продати більше продукції, тому
.

Оскільки валовий річний доход визначається як

, тоді
. Граничний річний доход фірми визначається як зміна річного доходу в міру того, як змінюється випуск продукції

. (12)

На випадок монополії в формулі (12) граничний доход виявляється менший за ціну продукції

.

Монопсоніст може вплинути на ціну витрат шляхом варіювання своїх покупок даного виду факторів виробництва