Працівники підприємств харчової промисловості, громадського харчування і торгівлі, водопровідних споруд, лікувально-профілактичних і дитячих закладів, а також деяких інших підприємств проходять зазначені медичні огляди з метою охорони здоров’я населення. Перелік професій, працівники яких підлягають медичному оглядові, строк і порядок його проведення встановлюються Міністерством охорони здоров'я України за погодженням з Державним департаментом нагляду за охороною праці Міністерства праці та соціальної політики України.
Для успішного виконання певної роботи працівник повинен мати професійну підготовку і трудовий досвід. Професійна підготовка набувається шляхом проходження певного курсу навчання у навчальному закладі або на робочому місці.
Професійна орієнтація — комплексна проблема, яка має соціальний, економічний, психологічний, медико-фізіологічний і педагогічний аспекти. Вона повинна сприяти морально-психологічній підготовці учнів до праці, розширяти їх професійну обізнаність, виховувати інтерес до суспільно значущих професій, озброювати учнів методами самостійного пізнання різних професій.
Саме тому Законом України «Про освіту» в редакції від 23 березня 1996 р. перед школою поставлені завдання забезпечити всебічний розвиток дитини як особистості, її нахилів, здібносте й, талантів, професійне самовизначення, формування загальнолюдської моралі, засвоєння визначеного суспільними, національно-культурними потребами обсягу знань про природу, людину і суспільство.
Трудовий досвід визначається потребами конкретного трудового процесу, його умовами, ступенем складності робіт або трудових завдань. Працівник може мати тривалий трудовий стаж, досвід роботи за певною спеціальністю, що свідчить про його професійну підготовку. Але він може не мати досвіду для виконання саме тієї роботи, що необхідна власнику або уповноваженому ним органу. Тому при прийнятті на роботу може встановлюватись перевірка професійної відповідності працівника для виконання певної трудової функції.
Право займатися трудовою діяльністю відповідно до Закону України від 4 лютого 1994 р. «Про правовий статус іноземців» мають також іноземці. Обсяг їх прав залежить від того, чи проживають вони в Україні постійно, чи іммігрували в Україну для працевлаштування. [16, c.67]
Іноземці, які постійно проживають в Україні, мають право працювати на підприємствах, в установах і організаціях або займатися іншою трудовою діяльністю нарівні з громадянами України, мають рівні з ними права і обов'язки.
Іноземці, які іммігрували в Україну для працевлаштування на певний термін, можуть займатися трудовою діяльністю відповідно до одержаного дозволу на працевлаштування. Такий дозвіл оформляється за умови, коли в країні чи певному регіоні відсутні працівники, спроможні виконувати цей вид роботи, або є достатнє обґрунтування доцільності використання праці іноземних фахівців. Дозвіл на працевлаштування видається Центром зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України.
Іноземці не можуть призначатися на окремі посади або займатися певною трудовою діяльністю, якщо відповідно до законодавства України призначення на цю посаду або зайняття такою діяльністю пов'язане з належністю до громадянства України.
Висновок
Отже, результатом роботи з матеріалом курсової роботи можна зробити висновок, щогромадянином визнається фізична особа, яка володіє певним громадянським статусом, тобто сукупністю обставин фактичного порядку, що характеризують цю особу як учасника трудових правовідносин.
Термін «громадянський статус» досить широко застосовується в цивільному праві, але він необхідний також для визначення становища даної особи як суб'єкта трудового права.
Реалізувавши своє право на працю шляхом укладення трудового договору (ст. 2 Кодексу Законів про Працю), громадянин набуває статусу працівника.
Для того щоб вступити в трудові правовідносин громадянин повинен мати трудову правосуб’єктність, яка складається з вікового та вольового критерію.
Віковий критерій – громадянин повинен досягти 16 років. У деяких випадках за згодою одного з батьків або особи, що його замінює на роботу можуть прийматися особи з 14 та 15 років.
Вольовий критерій – фактична здатність до праці, яка залежить від фізичних, розумових здібностей особи.
Обмеження трудової правосуб’єктності може бути частковим, але тільки за рішенням суду.
Працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору.
Право займатися трудовою діяльністю мають також іноземці. Обсяг їх прав залежить від того, чи проживають вони в Україні постійно, чи іммігрували в Україну для працевлаштування.
Правовий статус працівника, якого громадянин набуває при прийнятті на роботу, дає можливість більш повно і всебічно розкрити його становище як суб'єкта трудового права. При цьому в межах правового статусу працівника може проводитись диференціація з урахуванням особливостей тієї чи іншої групи працюючих, наприклад, молоді спеціалісти, молоді робітники, тимчасові і сезонні працівники, сумісники, інженерно-технічні працівники тощо. Ці групи внаслідок свого становища мають специфічний трудовий статус.
Відповідно до ст. 21 Кодексу Законів про Працю держава взяла на себе обов'язок забезпечення рівності трудових прав громадян України. Вказується на рівність трудових прав незалежно від факторів, як не пов'язаних із працею (походження, соціальний і майновий стан, расова і національна приналежність, стать, мова, політичні погляди, релігійні переконання, місце проживання), так і факторів, пов'язаних із працею (роду і характеру занять). Сьогоднішній рівень правової культури дозволяє не помічати правило про рівність трудових незалежно від роду і характеру занять. Однак, якщо уважно подивитися на багато норм, що містяться в Кодексі законів про працю, то вони виявляться такими, що не цілком відповідають цьому правилу. Рід і характер занять (трудової діяльності) є підставою диференціації правового регулювання трудових відносин.
На даний час в Україні досить часто порушуються багато елементарних прав громадян як суб’єктів трудового права. Так, наприклад, найпоширенішими порушеннями є не укладання з працівником трудового договору; ненадання працівнику часу для перерв, відпусток тощо.
Усунення таких недолік у трудовій сфері, на мою думку, найкраще захистить громадян які набули статусу суб’єктів трудового права і підготує Україну з її досить великим трудовим потенціалом до швидшого входження у світові організації.
Список використаної літератури
1. Конституція України. Прийнята на V сесії ВРУ 28 червня 1996 року. № 254к/96-ВР.
2. Кодекс Законів про Працю. Прийнятий ВР УРСР 10 грудня 1971 року. 322-VІІІ.
3. Науково-практичний коментар до законодавства України про працю/ В.Г.Рогань. - К.: А.С.К., 2008.-944 с.
4. Трудове право України: Підручник/Н.Б.Болотіна- К.: «Знання», КОО, 2001. - 564 с.
5. Бойко М.Д. Трудове право України: Навч.посіб. - К.: Кондор, 2008. - 736 с.
6. Венедиктов В.С. Трудовое право Украйни. - Харьков: Консум, 2006. - 304 с.
7. Гончаров Г.С. Трудове право України в запитаннях та відповідях. К.: Кондор, 2008. - 664 с.
8. Грузінова Л. П., Короткій В. Г. Трудове право України: Навч посіб. - К.: МАУП, 2003. - 128 с.
9. Карлицький С.М. Основи трудового права: Навч.посіб. - К.: Прецедент, 2002. - 216 с.
10. Костюк В.А. Трудове право України: Підручник. - К.: Кондор, 2008. - 607
11. Павлик П.М. Трудове право України. - К.: Кондор, 2008. - 466 с.
12. Пастухов В.П. Трудове право України: Навч.посіб. - К.:Алерта, 2006. - 280 с.
13. Пилипенко П.Д. Основи трудового права України: Навч.посіб. - Львів: «Новий Світ-2000», 2004.-152 с.
14. Прокопенко В.І. Трудове право України: Підручник. - X.: Консум, 2002. - 528 с.
15. Феськов М.М. Трудове право України і Європейська соціальна хартія. - К.: Кондор, 2008. - 170
16. Хуторян А.К. Трудове право України: Академічний курс. Підручник. - К.: Кондор, 2008. – 608 с.
17. Гаврилюк О. Сучасне висвітлення суб’єктів трудового права// Право України. - № 10, 2002. - с. 66.
18. Гаврилюк О. Свобода праці в Україні// Право України. - № 4, 2002. - с. 67-68.
19. Кучерявенко М. Класифікація суб’єктів трудового права// Право України. - № 4, 2007. - с. 39-41.
20. Яковлєв О. Права громадян на працю.// Право України. - № 3, 2007. - с. 34-36.