У дисертації доведено, що ефективність інтелектуалізації регіону визначається рівнем та якістю людського капіталу, у т.ч. ефективністю діяльності управлінської еліти.
У третьому розділі – “Удосконалення механізму державного регулювання інвестицій в людський капітал на рівні регіону” – досліджуються питання, що стосуються сутності категорії “механізм державного регулювання інвестицій в людський капітал” із застосуванням методології компаративного аналізу, вирішуються проблеми ефективності його функціонування на рівні регіону.
Компаративний аналіз, у його зв’язку з програмно-цільовим методом державного управління, дозволяє включити до “механізму” комплекс законодавчо закріплених форм і засобів та ресурсів (фінансових, організаційних, інвестиційних). З’ясовано, що термін “механізм” як складний суперечливий економічний феномен має різні види. Механізм інвестування в людський капітал тісно пов’язаний з терміном “господарський механізм”, який сприяє узгодженому функціонуванню усіх ланок економічної системи і приводить продуктивні сили у відповідність з економічними відносинами. Він являє собою сукупність певних форм господарювання, організаційно-інституційних систем, методів та важелів регулювання економічних процесів. Реалізація організаційно-економічного механізму державного регулювання інвестицій здійснюється на принципах паритетності, структурності, територіально-галузевому, правовому, нормативному, адаптивному.
У дисертації аналізуються можливі і дійсні шляхи та напрями забезпечення ефективного функціонування механізму державного регулювання інвестицій в людський капітал на рівні регіону, обґрунтовується судження про те, що ефективність реальних інвестицій вимірюється їх прибутковістю і соціальними наслідками реалізованих інвестиційних проектів. Для її оцінки використовуються такі показники, як чистий дисконтний прибуток, індекс прибутковості, внутрішня норма прибутковості, період окупності. З’ясування взаємозв’язку між рівнями та функціями регулювання дозволило виокремити основні складові механізму державного регулювання інвестицій в людський капітал. Аналіз цих взаємозв’язків (рис. 1) дає можливість більш якісного опрацювання моделей державного управління та їх запровадження.
Доведено, що державне регулювання інвестицій в людський капітал спирається на моніторинг регіональних проблем, під яким розуміється система аналізу статистичної інформації, інформаційно-аналітична діагностика стану та тенденцій розвитку території. Обґрунтовано, що інвестиційна діяльність у регіоні щодо розвитку людського капіталу – це сукупність економічних відносин між суб’єктами ринку у процесі трансформації частини створеного продукту та його капіталізації з метою одержання доходів у майбутньому. Під державним регулюванням інвестицій в людський капітал на рівні регіону розуміється комплекс інституційних, структурних і стабілізаційних заходів щодо поетапного вирішення відповідних проблем. Усі складові забезпечення ефективності інвестицій підпорядковуються створенню умов для розвитку регіону і шляхом налагодження зворотного зв’язку підвищують його інвестиційні можливості.
У дисертації проаналізовано основні напрями удосконалення механізму державного регулювання інвестицій в людський капітал на рівні регіону за рахунок внутрішніх і зовнішніх джерел інвестиційних ресурсів, зокрема, це стосується: підвищення стандартів життя та добробуту населення, розробки науково обґрунтованої методики визначення ефективності інвестиційних програм сталого економічного зростання, формування банку даних людських ресурсів (освіта, кваліфікація та досвід роботи безробітних) та опрацювання рекомендацій щодо модифікації програм професійної підготовки, запровадження стратегії інноваційно-інвестиційної діяльності як основи забезпечення нової якості життя в контексті євроінтеграції та ін. Доведено, що в сучасних умовах усе зазначене передбачає створення адекватної структури управління, а також упровадження дієвих засобів стимулювання інвестицій і контролю за їх використанням та визначення доцільних шляхів реалізації інвестиційних проектів.
ВИСНОВКИ
У дисертаційному дослідженні розв’язано актуальне завдання, що полягає у розробці концепції та адаптації сучасних наукових підходів до формування механізмів державного регулювання інвестицій в людський капітал в умовах глобальних ринкових трансформацій. Отримані результати підтверджують авторську гіпотезу, а реалізована мета дозволяє зробити наступні узагальнені висновки:
1. Однією із складових людського капіталу є інтелект нації (сукупність здібностей і творчих надбань людей, їх освітньо-кваліфікаційний рівень), без якого унеможливлюється поступ науки, освіти, культури, створення нової техніки, прогресивних технологій та запровадження ефективних форм організації виробництва. Інтелектуальний потенціал суспільства є джерелом формування інтелектуальної еліти як ядра нації – головного носія і генератора нових знань, рушійної сили науково-технічного та суспільного прогресу.
2. Формування правової, соціальної, демократичної держави потребує людиноцентричного підходу до державного регулювання інвестицій та визнання людини основним суб’єктом інтелектуального прогресу, оскільки завдяки розвитку цієї сфери змінюється ставлення держави до людини як особистості та професіонала.
3. Людський капітал, по-перше, є домінантою стабільного зростання економіки країни, підвищення якості соціально-економічних відносин, що сприяє прискоренню інституційних реформ в умовах модернізаційних процесів; по-друге, включає потенційні здібності, що протягом певного періоду створюють продукти і доходи, а також інвестиції як витрати на підтримку цієї здатності; по-третє, виступає акумулятором соціального досвіду як головного чинника економічного розвитку та формування “інтелектуально-знаннєвої економіки”.
4. Специфіка людського капіталу як квінтесенції конкурентоспроможності, економічного зростання та ефективності полягає в його безальтернативності, а його розвиток залежить від ефективного функціонування економіки та державного регулювання інвестиційних процесів. Оцінка людського капіталу ускладнюється наявністю антропологічної складової, що відображає єдність у людині соціального і біологічного, суспільного та індивідуального.
5. Запропоновано класифікацію основних видів людського капіталу як передумови розвитку концепції державного регулювання інвестицій з аналізом наступних понять: “капітал здоров’я”, “трудовий капітал”, “інтелектуальний капітал”, “організаційно-підприємницький капітал”, “культурно-моральний капітал”, “соціальний капітал”, “клієнтський або бренд-капітал”, “інноваційний капітал”, “структурний капітал”, “організаційний капітал”. Зазначена класифікація дозволяє оцінювати людський капітал на рівні окремої людини (мікрорівень – індивідуальний людський капітал), окремого підприємства або групи підприємств (мезорівень – людський капітал фірми) і держави в цілому (макрорівень – національний людський капітал).
6. Сучасна практика державного регулювання інвестицій в людський капітал (фактор розвитку “економіки знань”) вимагає реалізації комплексу завдань, що диктуються сутністю та структурою інвестиційних ресурсів: розробки інноваційних заходів, необхідних для мобілізації національного соціально-економічного зростання; формування інтелектуально-інформаційної складової, що є основним чинником цивілізаційного розвитку.
7. Обґрунтовано концепцію сталого розвитку суспільства та розвитку людського капіталу на рівні регіону як єдиного соціального організму на основі збереження природно-ресурсного потенціалу, господарсько-екологічних особливостей та історико-культурних відмінностей, забезпечення високої якості життя населення територій.
8. Здійснено аналіз поняття “механізм державного регулювання інвестицій в людський капітал”, що класифікується як організаційний і регулятивний чинник впливу держави на діяльність суб’єктів ринку з метою її впорядкування та підвищення результативності, законодавчо закріплюється державою і реалізується у форматі макроекономічної політики та спрямовується на формування правової та інституційної бази інвестиційної політики.
9. Уточнено змістовні характеристики основних цілей механізму державного регулювання інвестицій в людський капітал, а саме: а) політичних – функціонування системи забезпечення державного регулювання політики інвестицій в людський капітал на рівні регіону; б) соціальних – функціонування системи забезпечення ефективної інвестиційної діяльності; в) духовних – забезпечення єдності духовних цінностей суспільства та його суб’єктів; утвердження в суспільній свідомості ідеалів і цінностей справедливого суспільства; г) правових – створення передумов для цілісного, всебічного та гармонійного розвитку особистості, реалізації її духовних сил та задоволення духовних потреб, імплементації норм міжнародного гуманітарного права у систему інвестиційних цінностей суспільства.
10. Процес удосконалення механізму державного регулювання інвестицій в людський капітал на рівні регіону вимагає здійснення таких заходів: сприяння інтеграції науково-технічного потенціалу в промисловість та створення ефективної системи поєднання досягнень науки, технології, виробництва і ринку в контексті інноваційної політики; розробки інструментарію державного стимулювання інноваційного розвитку та визначення багатовекторності інноваційних напрямків, для чого необхідна координація зусиль органів влади, громадських організацій, підприємств і фірм; розробки науково обґрунтованих методик визначення ефективності інвестиційних програм сталого економічного розвитку регіону та інтелектуалізації суспільства, підвищення іміджу регіону; розробки системи преференцій для компаній, які створюють нові робочі місця, визначаючи пріоритетом орієнтацію на державні прибутки від інвестицій в людський капітал; створення наукової концепції інноваційно-інвестиційного розвитку регіонів у контексті інтеграції науки, освіти, виробництва, бізнесу з метою виявлення слабких і сильних сторін.