статутний фонд компанії сформований у розмірі не менше 5 мільйонів датських крон; акції компанії є винятково іменними;
в установчих документах містяться положення про те, що керівниками компанії є особи не молодші 20 років з досвідом роботи з цінними паперами не менше трьох років; компанія спроможна надавати посередницькі послуги, включаючи андеррайтерські та
консультаційні; компанія буде надавати посередницькі послуги всім інвесторам, а не окремим або обраним.
Відповідно до закону, керівники брокерських компаній, торгуючих цінними паперами на фондовій біржі, не мають права бути власниками або входити до керівних органів промислових і комерційних компаній без дозволу комісії по цінних паперах. Посередники зобов'язані повідомляти біржі та в Датський центр цінних паперів про всі укладені ними угоди. У випадку порушення брокерськими компаніями норм законодавства, комісія по цінних паперах може призупинити або відкликати видані нею ліцензії.
Здійснюючи контроль за біржовою торгівлею, комісія по цінних паперах вправі: бути присутньою на засіданнях Ради біржі; без судової постанови відвідувати офіси брокерських компаній; вимагати надання будь-якої інформації, що стосується біржової торгівлі, фондової біржі, брокерської компанії або емітента. З метою підвищення ефективності контролю комісія може вимагати надання необхідної їй інформації в інших державних органів. Окрім того, усі брокерські компанії зобов'язані зберігати свої книги реєстрації власників акцій у комісії по цінних паперах. Коли інвестори купують акції брокерських компаній, обов'язок повідомити про внесення змін до книги реєстрації лежить на інвесторові-покупцеві. Комісія по цінних паперах вправі відмовити в реєстрації нових власників, якщо вони не повідомляють про себе потрібні комісії відомості. Після реєстрації змін комісія повідомляє про це брокерську компанію.
У Консолідованому законі міститься також перелік повноважень, якими наділяється Міністр промисловості у сфері цінних паперів. Він вправі видавати підзаконні акти, що стосуються організації та діяльності Копенгагенської фондової біржі, порядку проведення біржової та позабіржової торгівлі цінними паперами, розмірів статутних фондів брокерських компаній, умов допуску цінних паперів до котирування на біржі, інформації, яку емітент зобов'язаний опублікувати до початку котирування цінних паперів на біржі, порядку проведення комісією по цінних паперах інспекційних перевірок, порядку встановлення курсів цінних паперів, призупинення та вилучення їх з обігу на біржі, втілення норм директив Європейського Союзу та деякі інші.
Висновок.
Важливого значення для ефективного функціонування РЦП набуває його правове регулювання. В Україні створюється нормативна база щодо врегулювання РЦП. Фундаментальним інструментом законодавства про РЦП є закони України "Про цінні папери і фондову біржу" від 18 червня 1991 р., "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" від ЗО жовтня 1996 р.
Основною метою державного регулювання РЦП е реалізація єдц ної державної політики у сфері випуску та обігу цінних паперів, створення умов для ефективної мобілізації та розміщення учасниками РЦП фінансових ресурсів з урахуванням інтересів суспільства, максимальний захист прав учасників фондового ринку та встановлення цивілізованих правил поведінки суб'єктів на РЦП.
Отже, виходячи з цього виділяють такі правові форми впливу на РЦП:
• прийняття актів законодавства з питань діяльності учасників РЦП;
• регулювання випуску та обігу цінних паперів, прав та обов'язків учасників РЦП;
• видача спеціальних дозволів (ліцензій) на здійснення професійної діяльності на РЦП та забезпечення контролю за такою діяльністю; заборона та припинення на певний термін (до одного року) професійної діяльності на РЦП у разі відсутності спеціального дозволу (ліцензії) на таку діяльність та притягнення до відповідальності за здійснення такої діяльності згідно з чинним законодавством;
• реєстрація випусків (емісій) цінних паперів та інформації про випуск (емісію) цінних паперів;
• контроль за дотриманням емітентами порядку реєстрації випуску цінних паперів та інформації про випуск цінних паперів, умов продажу (розміщення) цінних паперів, передбачених такою інформацією;
• створення системи захисту прав інвесторів і контролю за дотриманням цих прав емітентами цінних паперів та особами, які здійснюють професійну діяльність на РЦП;
• контроль за достовірністю інформації, що подається емітентами та особами, які здійснюють професійну діяльність на РЦП, контролюючим органом;
• встановлення правил і стандартів здійснення операцій на РЦП та контроль за їх дотриманням;
• контроль за дотриманням антимонопольного законодавства на ринку цінних паперів;
• контроль за системами ціноутворення на РЦП;
• контроль за діяльністю осіб. які обслуговують випуск та обіг цінних паперів; проведення інших заходів щодо державного регулювання і контроль за випуском та обігом цінних паперів.
Держава здійснює свої повноваження на РЦП через спеціальні державні органи (наприклад, НБУ, Міністерство фінансів України, фон і держмайна України, Державна комісія з цінних паперів.).
Державне регулювання РЦП покладене на Державну комісію з цінних паперів та фондового ринку. Ця комісія та її територіальні комісії здійснюють контроль за випуском та обігом цінних па-періь, іа винятком приватизаційних. Контроль за обігом приватиза-ціііііііл паперів здійснює Фонд держмайна України. Інші державні організації контролюють діяльність учасників РЦП у межах своїх повноважень, визначених чинним законодавством.
Література
1. Документы Европейского Союза .- М., 1994. – Т. 1.
2. Уайтинг. Осваиваем банковское дело. – М.: Банки и биржа, ИО «Юнити», 1996.
3. Синки Дж. Ф. Мл. Управление финансами в коммерческих банках. – М., 1994.
4. Ринок цінних паперів. Довідник керівника підприємства. Спеціальний випуск. – К.: А. Л. Д., ВІРА-Р, 1998.
5. Палфреман Д., Форд Ф. Основы банковского дела. – М.: ИНФРА_М, 1996.
6. Закон України “Про цінні папери і фондову біржу” від 18. 06. 91 // Голос України. – 1991. - № 133.
7. Банк очима економіста і бухгалтера / Жан-Клод Вігуу та ін, - К.: Основи, 1997.
8. Основы законодательства капиталистических стран о банковской системе. – М., 1992.
9. Ключников И. К., Торкановский В. С. Коммерческие банки США в системе государственно-монополистического акпитализма. – Л., 1982.
10. Валютное законодательство зарубежных стран: Сб. норматив. Актов. – М., 1991.
11. Жуков А. И. Услуги коммерческих банков: Зарубежный опыт и практика. – М.: АО «Консалтбанкир», 1995.
12. Лордкипанидзе А. Г. Законодательство капмталистических государств о финансово-кредитных предприятиях: Обзор. Информ. – М.,1983.