Але хто сьогодні візьме на себе роль суворого, неупередженого і непідкупного арбітра в набридлому всім поєдинкові «Влада проти Народу»? Адже 13 років з дня прийняття Конституції 1996 року «вдосконалення» суспільного договору йшло у бік укладення негласних домовленостей між владою і народом про те, що «трішки» порушувати Основний Закон нікому не забороняється.
І лише безплідні намагання зупинити процес наростаючого заперечення прав і свобод громадян і вседозволеності влади показують, як далеко зайшла наша країна на шляху до самознищення. Сьогодні зрозумілим є тільки одне, якщо ми справді хочемо зберегти країну, необхідно залишити всі спроби узаконити і видати за громадський договір партійні та корпоративні цінності і цілі. Минуле зависає на всіма нами важким тягарем, але Україна повинна, нарешті, повернутися обличчям до майбутнього. Тому в новому суспільному договорі не повинно бути того, що суперечить інтересам суспільства, всього суспільства.
3.1 Формування соціального контракту
Особливістю процесу впровадження соціального контрактування є організація конкурентного середовища. Тобто, виграють тендер, який організовує місцева влада, найкращі постачальники. Саме з ними й укладається такий контракт. І цей процес має кілька етапів.
Перший етап – визначення місцевою владою потреби в певних послугах. Для цього міська влада видає відповідний документ (наказ), де має бути вказано: вид послуг, цільова аудиторія, терміни надання послуг, вимоги щодо статусу і кваліфікації, певного досвіду організації, яка подається на тендер. У цьому наказі можуть бути певні обмеження щодо виду і статусу тих організацій, які будуть подаватися на тендер.
Постачальниками соціальних послуг можуть бути як бізнесові, так і неприбуткові організації. З деяких причин болгарські муніципалітети надають перевагу роботі саме з неприбутковими організаціями. Наприклад, торік організували кілька тендерів, які були відкриті лише для неприбуткових організацій. Тому в наказі можуть обмежити можливість участі тільки таких організацій. Це можуть бути фонди чи асоціації, метою діяльності яких є задоволення суспільних потреб, а не отримання певного доходу.
У наказі також вказується термін, протягом якого постачальники можуть подавати свої пропозиції, і остаточний термін – коли влада має оголосити результати для широкої громадськості. В наказі (що дуже важливо) муніципалітети вказують бюджет і кількість послуг, розмір внеску (у відсотках), який може зробити сам постачальник. Адже муніципалітети найбільше цікавить ця частина внеску й те, як вона буде розподілена. Місто теж дає свою частину коштів і разом вони формують загальний бюджет, за який і надаються послуги.
Другий етап – призначення мером міста комісії, яка буде оцінювати тендерні пропозиції. До її складу обов’язково входять представники регіонального відділення Агенції соціальної допомоги. Можуть також залучатися представники державних структур (наприклад, департаменту охорони здоров’я) та третього сектора. Всі інші члени комісії призначаються мером.
Третій етап – оцінювання поданих пропозицій на основі законодавчо визначених критеріїв (є тільки мінімальні критерії та вимоги). Місцева влада може підвищити їх рівень, але, як показує практика, цього не робить, оскільки немає практичного досвіду та стандартів, на яких базувалася б розробка таких критеріїв. Одже соціальний контракт, укладений між замовником та виконавцем соціального замовлення.
Процес формування соціального контракту має 3 етапи:
1)визначення місцевою владою потреби в певних послугах
2)призначення мером міста комісії, яка буде оцінювати тендерні пропозиції.
3)оцінювання поданих пропозицій на основі законодавчо визначених критеріїв.
4. ЕТИКА МЕНЕДЖМЕНТУ
менеджмент етика соціальний відповідальність
4.1Визначення етики менеджменту та види етичних підходів
Етика — це набір моральних принципів і цінностей, які керують поведінкою людини чи групи людей і визначають позитивні і негативні оцінки їхніх думок і дій. Етика менеджменту зв'язана з внутрішніми цінностями, а вони у свою чергу є частиною корпоративної культури і впливають на прийняті рішення, визначають їхню соціальну допустимість у рамках зовнішнього середовища.
Відповідно етичною поведінкою є сукупність вчинків, дій людей, які відповідають нормам моралі, свідомості, порядку,що сформувалися в суспільстві, або до яких воно прямує. У процесі підприємницької та управлінської діяльності спостерігаються випадки відхилення від суспільних норм, тобто неетичної поведінки,вона може бути зумовлена різними чинниками:
1. конкурентною боротьбою
2. прагненням великих прибутків
3. невмілим стимулюванням керівників за етичну поведінку
4. недооцінкою етичних норм у суспільстві
5. намаганням досягнути мети та реалізувати місію організації будь-якою ціною
6. неетичною поведінкою партнерів
7. конфліктними, стресовими ситуаціями в організації
8. невдалим підбором та невмілим застосуванням стилів керівництва
9. занадто складною системою розроблення та прийняття рішень в організації…
Для забезпечення етичної поведінки сучасний менеджмент пропонує такі заходи:
- запровадження етичних норм, які відображають систему загальних цінностей, суспільних уподобань, правил поведінки працівників організації.
- Створення комітетів з етики
- Застосування механізмів стимулювання , які б протидіяли неетичній поведінці та вчинкам
- Здійснення соціальних ревізій для з’ясування впливу соціальних факторів на організацію
- Організацію навчання етичної поведінки керівників і усього персоналу
- Постійне інформування працівників про випадки високо етичної поведінки
- Проведення нарад, конференцій, симпозіумів, тощо з проблем етичної поведінки
Сформовані норми моральності є результатом тривалого за часом процесу становлення взаємин між людьми. Без дотримання цих норм неможливі політичні, економічні, культурні відносини, тому що не можна існувати, не поважаючи один одного, не накладаючи на себе певних обмежень.
Зіштовхуючись із проблемою етичного вибору, менеджери, як правило, опираються на нормативній точці зору , тобто визначених нормах і цінностях, у відповідності з якими і приймаються рішення. У нормативній етиці виділяють декілька підходів до опису систем цінностей і відповідно прийняттю етично складних рішень, що можуть бути застосовані в практиці менеджменту: утилітарний підхід, індивідуалістичний підхід, морально-правовий підхід, концепція справедливості.
Утилітаристський підхід. Основні принципи утилітаристського підходу говорять, що відповідна нормам моралі поведінка приносить найбільшу користь найбільшому числу людей. Приймаючий рішення індивід повинний розглянути вплив кожного його варіанта на всі зацікавлені сторони і вибрати варіант, що приносить задоволення найбільшому числу людей.
Індивідуалістичний підхід: припускає, що морально прийнятними є дії людини, які йдуть їй на користь у довгостроковій перспективі. Головною рушійною силою вважається самоконтроль, а всі зовнішні сили, що його обмежують, повинні припинятися. Кожна людина вибирає для себе найбільш вигідне в довгостроковій перспективі рішення, на основі чого і судить про якість своїх рішень. Індивідуалізм зводиться до поведінки, вигідній іншим людям, тобто дії людини починають відповідати бажаним для суспільства нормам. Одна з особливостей цього підходу в тому, що він допускає (якщо такі необхідні) дії індивіда, спрямовані на придбання особистих короткострокових вигод, узагалі ж не відповідним суспільним нормам.
Морально правовий підхід. Морально-правовий підхід стверджує, що людина споконвічно наділена фундаментальними правами і волями, що не можуть бути порушені чи обмежені рішеннями інших людей. У процесі ухвалення рішення можуть бути враховані наступні моральні права:
1. Право на волю згоди
2. Право на приватне життя
3. Право на волю совісті
4. Право на належне звертання
5. Право на життя і безпеку.
Концепція справедливості. Існує розподільна справедливість (рівним – рівне), процедурна справедливість (відповідність правилам), компенсаційна справедливість (відшкодування збитку).
4.2 Фактори, що визначають етичний вибір
При прийнятті етично вірних рішень менеджер орієнтується насамперед на окремі особистісні характеристики, такі як власне его, впевненість у своїх силах, розвинуте почуття незалежності. Одна з найбільш важливих особистих характеристик менеджера — стадія його морального розвитку.
На стадії попереднього розвитку людей цікавлять насамперед зовнішні вигоди (і покарання). Підпорядкування влади ґрунтується на погрозі негативних наслідків у випадку непокори. В організаційному змісті цієї стадії відповідають менеджери, що використовують авторитарний чи примусовий стилі керівництва, а також менеджери, що орієнтуються на гарантії виконання окремих задач.
На другій стадії загального розвитку люди адаптуються до чекань позитивного поводження колег (родини, друзів, суспільства). Кращим способом досягнення цілей стає спільна робота в групах. Найбільш адекватним стилем лідерства стає заохочення взаємодій і кооперації .
На стадії наступного, чи принципового, розвитку люди керуються насамперед внутрішніми цінностями і нормами, у багатьох випадках ігноруючи правила і закони, що вимагають порушення цих норм. Внутрішні цінності стають більш важливими, чим навіть істотні зовнішні. На цьому вищому рівні розвитку менеджери використовують трансформаційний чи обслуговуючий стилі керівництва , увага концентрується на потребах послідовників і стимулюванні навколишніх до самостійного мислення, рішенню виникаючих проблем виходячи з принципів моралі.
Таким чином етична чи аморальна практика ведення бізнесу є відображенням системи цінностей, яка сформувалась у суспільстві, певній соціальній групі чи організації. Тому етичні норми поведінки необхідно впроваджувати на засадах виховання високого рівня культури та навчання етикету кожного члену колективу.