Живучи поряд, спілкуючись між собою ось уже багато століть, люди навчились розрізняти хороше і погане: хороші вчинки від поганих, позитивні риси характеру від негативних. Усе хороше накопичувалось людьми і згодом стало правилами гарної поведінки. Усі правила гарної поведінки, надбані людством, називаються «етикет», як вже говорилося в першому розділі. До етикету відноситься те, як людина обходиться з іншими людьми, її зовнішній вигляд, поведінка в громадських місцях, манери, вчинки, жести, способи вітання, культура мовлення.
Отже, людина має контролювати свої вчинки. А що таке вчинок? Він є одиничним, відносно завершеним актом поведінки. Він реалізує моральну спрямованість поведінки. Думаю, що багато людей знають або чули влучний крилатий вислів: «Посієш учинок – пожнеш звичку, посієш звичку – пожнеш характер, посієш характер - пожнеш долю». А до певних вчинків, на мою думку, впливає не тільки виховання. Також багато хто дивиться на поведінку інших людей, яких вважають авторитетами, часто намагаючись поводити себе відповідно. Прикладом можуть буди діти й підлітки, що дивляться на поведінку та вчинки своїх батьків, вчителів і намагаються поводити себе так само, вважаючи таку поведінку правильною.
Існує також загальний принцип поведінки, з якого випливає більшість інших. І в ньому втілена сама мудрість доброго ставлення до людей: "Поводь себе з іншими так, як хотів би, щоб інші поводилися з тобою". На мою думку, цей принцип передбачає не тільки те, чого людина не повинна робити у поводженні з іншими, а й те, що необхідно робити для того, щоб взаємини між людьми були якнайкращими.
Поряд з попереднім є ще один не менш важливий принцип: "Увійди в становище іншого". У будь-якій ситуації, якщо йдеться про стосунки між людьми, "виграє" насамперед той, хто може увійти в становище іншого, зрозуміти його інтереси, бажання, побоювання, мрії. Мені здається, що причиною більшості суперечок між людьми є те, що обидві сторони не можуть поставити себе на місце одна одної. Той, хто егоїстично наполягає лише на своїх власних інтересах і нічого й чути не хоче про іншого, завжди вдається до непотрібних сварок і викликає до себе загальну неприязнь.
Від поведінки людини залежить також те, чи добре до неї ставляться інші. Адже людина скоріше віддасть перевагу тим, що, зустрівши її, посміхаються й показують, що вони раді зустрічі, аніж тим, яким "ні холодно ні жарко" від неї, чи тим, які насуплені й похмурі. Але треба пам’ятати, що деякі люди, які добрі актори, спекулюють своєю занадто дружньою посмішкою, маючи на думці лише одне - свої особисті інтереси.
Дуже цінними рисами особистості є її вміння спілкуватися, доброзичливість до оточуючих, урівноваженість, здатність швидко забути прикре непорозуміння. Але людина може поводитися добре лише тоді, коли вона має певні моральні якості, гармонію зовнішньої та внутрішньої культури. Зовнішня поведінка людини, що відповідає нормам етикету та правилам доброго тону, тільки тоді набуває особистісного смислу, якщо в основі її лежать моральні мотиви. Отже, я можу сказати, що поведінка людини багато в чому відбиває її внутрішню культуру, її моральні й інтелектуальні якості, тобто поведінка є своєрідним дзеркалом, в якому відбивається образ нашого внутрішнього Я.
ВИСНОВКИ
Отже, як висновок, я можу сказати, що в процесі спілкування культура поведінки характеризує духовний і морально-естетичний образ людини, свідчить, наскільки глибоко й органічно вона засвоїла культурні надбання людства. Наприклад, повага до співрозмовника виявляється у ввічливості, делікатності, тактовності, в умінні цінувати чужий час. Обов’язковість з точки зору культури поведінки у спілкуванні означає своєчасність і точність у виконанні домовленостей, обіцянок, повернення позиченого тощо. Чесність за формою вияву збігається з відвертістю.
Актуальність дослідження теми даної індивідуальної роботи зумовлена тим, що поведінка – це зовнішній показник наших внутрішніх якостей. Я вважаю, що секрет особистої привабливості людини як співрозмовника виявляється не в чудовій зовнішності, модному вбранні або прикрасах. Люди не люблять тих, хто демонструє свою зверхність. Привабливою називають людину, яка доброзичливо й з повагою ставиться до інших. Виявляється це ставлення у манері поведінки: вираз очей та міміці обличчя, певних позах та жестах, тоні та тембрі голосу, у ставленні до співрозмовника.
Таким чином, мета мого індивідуального завдання, яка заклечається в тому, щоб пояснити, що представляє собою сукупність етичних норм поведінки, дослідити та показати тісний зв’язок внутрішньої культури людини та її відповідної поведінки в суспільстві, на мою думку, досягнута. Отже, ця тема розглядалась протягом багатьох років різними педагогами та є досить актуальною в наш час, тому потребує подальшого розгляду та аналізу впливу внутрішніх якостей людини на її поведінку при взаємодії з іншими людьми та навколишнім середовищем.ПЕРЕЛІК ЛІТЕРАТУРИ
поведінка етикет вчинок
1. Словарь по этике / Под ред. И. С. Кона. — М. 1981.
2. Щёкин Г. В. Визуальная психодиагностика: познание людей по их внешности и поведению. — К., 1995.
3. Малахов В.А. Етика: Курс лекцій. Навч. посібник. – К., 1997.
4. Шеломенцев В.Н. Этикет и культура общения. – К., 1995.
5. Чмут Т.К., Чайка Г.Л. Етика ділового спілкування: Навч. посіб. – К., 2006.