Смекни!
smekni.com

Украінське ділове мовлення: Навчальний посібник (стр. 3 из 4)

(А Кримський).

Українська мова є спадкоємицею мов ще тих слов'янських племен, що населяли територію сучасної України - полян, древлян, сіверян, тиверців, угличів та ін. Минули довгі історичні етапи формування регіональних мовних утворень, періоди інтеграції триторіальних діалектів у живу давньоруську мову київського зразка, розквіту усномовної та писемної культури Київської держави, доки витворилася давньоукраїнська літературна мова. Історія її формування та становлення охопила кілька віків і залишила нащадкам багато писемних пам'яток світського та релігійного характеру: літописи, повчання, сказання, "Слово...", збірники, проповіді, історичні проповіді, вірші, драми, інтермедії. грамоти, міські ратушні книги, акти, універсали, послання, трактати, поезію та художню прозу.

Давній період української мови породив багатющий українській фольклор:

історичний, обрядовий, календарний, соціальний, госгюдарський, побутовий.

Це історичні думи та пісні, казки, легенди, перекази, оповіді, колядки, щедрівки, гаївки, веснянки.

Нова українська літературна мова, якою користуємося сьогодні, увібрала в

3. Перекладіть текст українською мовою. Порівняйте структуру речень в обох мовах. У чому труднощі перекладу?

И кто может слушать без соучастия эти песни и думы, в которых старина запорожская отразилась такими верными, живописными очерками, - старина, исполненная жизни, хотя и грубой, но величественной, поэтической! В песнях и думах запорожских вы не найдете ни чопорного сладкогласия, ни изнеженности чувств., ни роскоши выражений. Нет? В них все дико, подобно дубравам и степям, воспринявшим их на лоно свое при рождении, - все порывисто, подобно полету, урагана степного, под глухие завывания которого они взлелеяны, - вое бурно, подобно минувшей жизни Запорожья.

(I. Срежевський).

Мова писемних текстів.

Стилі української мови.

Стилістика - розділ мовознавства, що вивчає в межах національної мови суть і специфіку стилів мови. Це наука про виразові засоби мови, про ті елементи, що приєднуються до власне ви­раження думки, супроводжують семантичний зміст висловлюваного.

Так кожна людина в повсякденному житті під час спілкування залежно від потреб прибігає до різних мовних засобів. Виступ студента на занятті відрізняється від виступу на науковій кон­ференції, інші мовні засоби він використовує під час заповнення бланка, телеграми чи грошового переказу. Отже, зміст, цілеспрямованість висловлювання, індивідуальна манера мовлення потре­бують певного добору слів та словосполучень, конструкції речень тощо. Так текст договору від­різняється набором мовних засобів від наукової статті; тексти офіційних і приватних листів ма­ють також відмінності в мовному оформленні.

Отже, стилістика вивчає стилі стичну диференціацію мови, її функціональні

стилі.

Стиль - основне поняття стилістики. Це слово, першоджерелом якого є лат. Stilus "загострена паличка для писання" має багато значень і вживається не тільки в мові, а і в музиці, архітектурі, спорті, автомобілебудуванні, легкій промисловості тощо.

Стиль означає метод, спосіб діяння.

Мовний стиль - це сукупність мовних засобів вираження, зумовлених змістом і метою ви­словлювання.

В українській літературній мові виділяють такі функціональні стилі: науковий, офіційно-діловий, публіцистичний, художній, розмовний, епістолярний, конфесійний і т.д.

Функціональні стилі не є відособленими один від одного, тому що суспільні функції мови часто переплітаються, але кожен із них має свої особливості.

Познайомтесь із основними ознаками стилів у таблиці.

Стилі та їх особливості.

Назва сти­лю Сфера викорис­тання Основне призна­чення Форма реалі­зації Види і жанри реалізації Основні ознаки стилю Основні мовні засоби стилю
Велика кількість наукової
інформації;
наявність схем, таблиць,
графіків, діаграм, карг, знаків і
значків;
Інформа­ оперування абстрактними
ція про Логічна послідов­ словами;
'результати ність і доказовість ви­ використання наукової фра­
дослі­ Підручник, кладу; зеології, стійких термінологіч­
джень, дисертація, понятійність і пред­ них сполучень;
обгрунту­ монографія, метність тлумачень; залучення цитат і посилань
Наука, вання гі­ Моно­ стаття, дипло­ об'єктивний аналіз; на першоджерела;
V освіта, потез, до­ мна (курсова) точність і лаконіч­ відсутність авторської інди­
техніка ведення лог робота, лекція, ність висловлювань; відуальності;
істинності реферат, від­ аргументація і пере­ чітка композиційна струк­
теорій, гук, анотація, конливість тверджень; тура тексту (розділи, пункти,
класифіка­ рецензія. узагальненість по­ підпункти, параграфи, абзаци);
ція і сис­ нять і явищ; переважне вживання імен­
тематиза­ докладні висновки ників та відносних прикметни­
ція знань. ків, наявні дієслівні форми,
дієприслівникові та дієприкме­
тникові звороти;
переважання різнотипних
складних речень, стандартних
виразів.
Приватне листуван­ня

Обмін думками,

інформаці­єю, вра­женнями, прохання, виховний вплив.

Діалог Листи Наявність певної компо­зиції: початок (шаноб­ливе звертання); головна частина (зміст листа); кінцівка (підсумок напи­саного); іноді постскри­птум (Р.8. - приписка). Поєднання елементів худож­нього, публіцистичного та роз­мовного стилів.
« са 0

'й 6 « ''0-0

Офіційно-ділові сто­сунки в державно-му політич­ному, гро­мадсь­кому й економіч­ному жит­ті, законо­давстві, у сфері управління адмініст-ративно-госпо-дарсь-кою діяльніс­тю. Регулю­вання ді­лових сто­сунків та обслуго-вування потреб людей у відповід­них ситуа­ціях; здій­снення управлін­ської дія­льності. Моно­лог (діалог) Закони, укази, постанови, статут, ухвала, акт, лист, до­відка, прото­кол, інструкція, реклама, доручення, характеристи-ка, скар­га, наказ тощо. Нейтральний тон ви­кладу змісту лише у прямому значенні; офіційний характер; поєднання точності та ясності з лаконічніс­тю, стислістю і послідо­вністю викладу фактів; документальність, наявність реквізитів; висока стандартиза­ція вислову, вживання усталених одноманітних мовних зворотів; сувора регламентація тексту, для чіткої органі­зації текст поділяється на параграфи, пункти, підпункти; адресність; тематична обмеже­ність; повторність. Використання суспільно-політичної та адміністративно-канцелярської термінології, спеціальної фразеології; відсутність авторської мов­ної індивідуальності та емоцій­ності, експресивної лексики; синонімія зведена до міні­муму і не викликає двозначнос­ті сприймання; велика питома вага розщеп­леного присудка; наявність безособових і на­казових форм дієслів теперіш­нього часу із значенням позача-совості, постійності дії; вживання складних речень із сурядним і підрядним зв'язком, простих поширених речень.
« а Е | і >> с Громадсь­ко-політична, суспільно-виробнича, культурно-освітня діяльність, навчання Обговорення і пропаган­да думок, переко­нань, ідей, теорій та активна агітація за втілення їх у повсяк-денні Моно­лог (діа­лог) Виступ, диску­сія, публіцис­тична стаття, фейлетон, памфлет, нарис, інтерв'ю, огляд, репортаж і т.д. Доступність мови і формулювань; Поєднання логічності доказу і полемічності викладу; широке використан­ня художніх засобів, точних найменувань, дат, подій, місцевості, учасників, висловлення наукових положень і фактів з емоційно-експресивною образніс­тю; низки яскравих засо­бів позитивного чи нега­тивного авторського тлумачення. Синтез елементів наукового, офіційно-ділового, розмовного й художнього стилів; насичення суспільно-політичними, соціально-економічними термінами, гас­лами, закликами; використовується багато­значна лексика, емоційно-офіційні слова, експресивні сталі словосполучення, пери- фрази; уживання у переносному значенні наукових, спортивних, музичних, військових та інших термінів; вирішальне значення мають афористичні, інтригуючі заго­ловки; використання іншомовних суфіксів -іст (-ист, -атор, -ація), префіксів псевдо-, нео-, супер-, інтер- та інших; Складних речень ускладне­ного типу, риторичних питань, вигуків.
Мистецт­во, куль­тура, осві­та Інформа­ційна, естетична функції, вплив на розум, почуття і волю чи­тачів за допомо­гою худо­жніх обра­зів, фор­мування переко­нання Моно­лог Повість, опові­дання, новела, байка, мемуа­ри, роман, каз­ка, драма, трагедія, комедія, мелодрама, водевіль, пое­зія, поема, ба­лада, пісня, елегія, гімн, епіграма, ода, усмішка Образність; поетич- ний живопис словом; естетика мовлення; екс-персія як інтенсивність вираження; зображу­вальність; конкретно-чуттєве живописання дійсності; відсутня пев­на регламентація вико­ристання засобів; відсутні приписи; суб'єктивізм розуміння і відображення Наявність різноманітної ле­ксики (конкретно-чуттєвої, емоційно-експресивної); запро­вадження авторських новотво­рів; введення історизмів, архаї­змів, діалектизмів, жаргонізмів зі стилістичною метою; вжи­вання дієслівних родових форм ; використання різноманітних типів речень, синтаксичних зв'язків; представлені всі стилі­стичні фігури
Побут, сім'я, ви­робницт­во Засіб впливу, невиму­шеного спілкуван­ня, обмін думками, судження­ми, почут­тями; з'ясування виробни­чих і побу­тових сто­сунків Діалог Усна форма спілку­вання; неофіційність; невимушеність; спонтанність; безпосередня участь; несловесні засоби (паузи, інтонація, логіч­ний наголос, тембр, сила голосу; позамовні чинники (рухи, поза, жести, мімі­ка); емоційні реакції; можливість уточни­ти незрозуміле Вживання емоційно-експресивної та зменшено-пестливої лексики; Речення прості, переважно короткі; використання дієслів з дво-ма префіксами (попо-, пона-, поза-); використовуються фразео­логізми, фольклоризми, діалек­тизми, просторічна лексика, скорочені слова, вигуки і т.д.; заміна термінів розмовними словами.
Релігія, церква Обслуго­вування релігійних потреб людей, суспільст­ва Моно­лог Релігійні від­прави, пропо­віді, молитви, "Біблія", цер­ковні книги, молитовники, требники. Небуденна урочистість, піднесеність Церковна термінологія і слова символи; непрямий порядок слів у реченні та словосполученні; значна кількість метафор, алегорій порівнянь; наявність архаїзмів.

Існує й таке поняття як авторський стиль або індивідуальний. Чи кожна людина має цей індивідуальний стиль усного чи писемного мовлення? Звичайно, ні.