Рівень розвитку тієї чи іншої країни визначається рядом факторів. Основними є придбання і освоєння передових технологій, а також заохочення національних кадрів до винахідницької та інноваційної діяльності. Успішне поширення і впровадження нововведень істотно залежить від ситуації, яка складається в галузі підприємництва. Ефективно діюча система торговельних марок може мати позитивний вплив на економічний розвиток країни, допомагаючи створенню у країні сприятливих для підприємництва умов, необхідних для придбання і впровадження передових технологій.
Використання торговельних марок для позначення вироблених товарів і послуг, що надаються, зумовлює необхідність постійно піклуватись про їх високу якість, про повсякдене підвищення ефективності і раціональності виробництва продукції. Зростання попиту на високоякісну продукцію і послуги у свою чергу зумовлює необхідність розширення виробництва, зайнятості населення тощо. Усі ці фактори забезпечують рівень добробуту народу в цілому, стимулюють виробництво сировини, необхідної для задоволення попиту на споживчі товари, що зумовлює поліпшення національного бюджету.
На думку автора, торговельні марки безпосередньо впливають на технологічний розвиток країни через інновації, необхідні для постійного збереження якості товарів і послуг. Такому розвитку можуть сприяти ліцензії на торговельні марки тощо.
Як зазначалося вище, Україна до цього часу не мала законодавства про торговельну марку. Навіть у ЦК УРСР немає згадки про такий цивільно-правовий інститут. Існував лише союзний нормативний акт.
Правове регулювання суспільних відносин, що складалися у процесі створення і використання товарних знаків, належало до компетенції колишнього СРСР. Союзним республікам не дозволялось мати своє законодавство на товарні знаки, аби вони не набували надмірної незалежності [5, 465].
Тим часом роль і значення товарних знаків у міжнародній практиці швидко зростали. Ще в 1883 році фабричні, або товарні, знаки були включені до Паризької конвенції про охорону промислової власності як один із найважливіших об’єктів промислової власності. Пізніше було укладено Мадридську угоду про міжнародну реєстрацію товарних знаків. Нарешті, 27 жовтня 1994 року Україна підписала новий Міжнародний договір про закони щодо товарних знаків, який мав забезпечити гармонізацію законодавства у цій сфері і тим самим значно спростити реєстрацію знаків у зарубіжних країнах. Було прийнято ряд міжнародних угод про товарні знаки.
В Україні правова охорона товарних знаків здійснюється Законом України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» від 15 грудня 1993 року, а також цьому питанню в новому Цивільному кодексі України присвячена глава 44 «Право інтелектуальної власності на торговельну марку». Отже, законодавство України про товарні знаки перебуває в стадії становлення, але вже є його стрижень, навколо якого воно буде розвиватися й надалі.
Само по собі прийняття Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», як і інших Законів про промислову власність, є визначною подією у законотворчій діяльності нашої держави, оскільки ними закладено міцний правовий фундамент у галузі інтелектуальної власності.
Закон України про товарні знаки має за головну мету забезпечення індивідуалізації товарів і послуг певними позначеннями. В умовах ринкової економіки така індивідуалізація вкрай необхідна, оскільки вона дає змогу товари одного виробника чи послуги однієї організації відрізняти від однорідних товарів і послуг інших виробників чи осіб, що надають послуги. Саме цим Закон про товарні знаки відрізняється від законодавства про комерційне найменування, метою якого є забезпечення індивідуалізації виробників, а не товарів чи послуг.
Закон про товарні знаки за своїм змістом відповідає основним вимогам Всесвітньої організації інтелектуальної власності. Його функції полягають не тільки в нормативному забезпеченні розрізнення товарів і послуг; він охоплює значно ширшу сферу. Позначення певних товарів чи послуг товарним знаком накладає на його володільця серйозні зобов’язання, дисциплінує виробника чи особу, що надає послуги. Жоден підприємець, який зареєстрував знак на своє ім’я, не стане ризикувати своєю діловою репутацією, виробляючи товар чи надаючи послуги нижчої якості в порівнянні з товарами і послугами своїх конкурентів, бо інакше йому доведеться залишити свою підприємницьку діяльність в умовах ринку. Споживач дуже швидко розбереться у якості товарів або послуг, зробить відповідні висновки щодо тих, хто їх виробляє чи надає. Тому широке впровадження знаків для товарів і послуг -це шлях істотного підвищення якості продукції в найширшому розумінні цього слова. Під якістю товарів слід розуміти багатий спектр характеристик товару, позначеного знаком певного виробника. Це його технічний рівень, зовнішній вигляд, якість конструктивного вирішення і якість його виготовлення, мала матеріаломісткість, енергоощадливість та багато інших параметрів.
Отже, товарний знакне просто позначення для розрізнення товару одного виробника серед однорідних товарів інших. Це один із досить впливових правових засобів підвищення ефективності технічного рівня самого виробництва, бо без належного технічного рівня виробництва виготовити товар, який би відповідав сучасним вимогам, просто неможливо. Це засіб оновлення виробництва, приведення його технології до сучасного рівня, засіб істотного підвищення якості продукції чи надання послуг, які виробляються (надаються), бо завдяки товарному знаку досягається необхідний споживачеві асортимент товарів чи послуг, і на ринку попит матиме той товар чи послуга, які потрібні споживачеві [6, 147].
Закон про товарні знаки істотно відрізняється від законодавства про товарні знаки колишнього СРСР. Положення про товарні знаки колишнього СРСР мало здебільшого символічний характер. Позначення за цим Положенням скоріше набували ролі загальновживаних символів, а не товарних знаків. Візьмімо за приклад «Київський торт». Важко збагнути функціональну роль цього позначення. У всякому разі ролі товарного знака воно не відігравало. Під цим позначенням міг випускати торти будь-який хлібозавод, і за якість торта виробник ніякої відповідальності не ніс. І таких прикладів можна навести чимало.
Основна позитивна риса Закону України про товарні знаки, на думку автора, саме і полягає в тому, що за ним товарний знак наділений функціями, які він має виконувати, а саме:відрізняти товари одного виробника від подібних товарів чи послуг іншого виробника або особи, яка надає послуги.
2. Поняття та види знаків для товарів і послуг.
Закон про товарні знаки не містить визначення підстав чи критеріїв, за якими те чи інше позначення можна визнати товарним знаком. Він наводить лише перелік позначень, які не можуть бути визнані знаками для товарів і послуг. Звідси напрошується висновок, що усі інші позначення, які не перелічені в Законі, можуть бути визнані знаками для товарів і послуг. Проте це не означає, що позначення, яке заявляється для реєстрації як знак для товарів і послуг, не повинно відповідати певним вимогам. Закон встановлює вимоги, яким має відповідати позначення, що заявляється для реєстрації як знак для товарів і послуг. Передусім правова охорона надається знаку, що не суперечить суспільним інтересам, принципам гуманності і моралі та на який не поширюються підстави для відмови в наданні правової охорони, встановлені Законом [7, 5].
Якщо знак є стилізованим зображенням малого герба України у вигляді усміхненого дракона, а такий знак було подано на реєстрацію, то це, безумовно, суперечить суспільним інтересам. Образ дракона у фольклорі майже всіх народів асоціюється із силами зла, і його поєднання з державною символікою є неприпустимим. Таке позначення порушує іншу форму охороноздатності, яка не допускає надання правової охорони знаку, що зображує державну символіку. Крім того, норми Паризької конвенції не допускають використання в знаках навіть стилізації державних символів.
Отже, вимоги до знака для товарів і послуг у згаданому Законі викладені не в позитивній формі, а у вигляді переліку позначень, які не можуть одержати правову охорону. Проте певні вимоги встановлені самим Законом або вироблені практикою.
Заявлене позначення має бути новим, невідомим у межах України, тобто новизна позначення обмежується лише територією України.
Для виявлення новизни позначення провадиться експертиза заявленого позначення по суті.
Позначення має бути корисним. Це випливає зі статті 5 Закону про товарні знаки, відповідно до якої правова охорона надається позначенню, що не суперечить суспільним інтересам. Воно має певним чином індивідуалізувати надійну конкурентоспроможність і стабільність попиту на товар і послуги [8, 678].
Знак повинен мати об’єктивне вираження, яке дозволяє маркувати ним випущені вироби і упаковку, використовувати його у технічній і супровідній документації без зниження якості і зовнішнього вигляду товару, тобто бути технологічним. Нарешті, позначення має відповідати вимогам промислової естетики і ергономіки, що включає благозвучність, у тому числі бути милозвучним і легковимовним. Лише сукупність зазначених вимог дає підставу визнати заявлене позначення як знак для товарів і послуг.
Відповідно до Закону основні функції знаків для товарів і послуг - це індивідуалізація вироблюваної продукції і надаваних послуг, захист їхньої якості та інших достоїнств від зазіхань, забезпечення стійкості попиту, захист інтересів сумлінних виробників і споживачів, реклама виробів та послуг, підвищення конкурентоспроможності вітчизняних товарів і послуг в умовах ринкової економіки.
Стаття 6 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» докладно визначає, які позначення не можуть бути визнані знаками для товарів і послуг. Перелік позначень, наведених у Законі, що не можуть бути визнані як знаки для товарів і послуг, умовно можна поділити на чотири групи.