Проявом податкової політики, яка проводиться в державі та формується державними структурами є податкова система. [ 2, с. 172]
За економічним змістом податкова система – це сукупність податків та обов'язкових платежів, законодавчо установлених в країні з метою поповнення доходної частини бюджетів різних рівнів. [ 2, с. 172]
Структура джерел фінансових ресурсів держави Таблиця 2.1
| Джерело | Фінансові ресурси держави |
| Чистий національний продукт (ЧНП) | Непрямі податки на підприємців |
| Національний дохід (НД) | Податок на прибуток; внески па соцстрах; внески до Пенсійного фонду; внески до Фонду загальнообов'язковою державного страхування на випадок безробіття; доходи від зовнішньоекономічної діяльності держави та інше. |
| Особистий дохід | Податки на особистий дохід. прибутковий податок з громадян; податок на майно; податок на спадщину. Непрямі податки: • податок на додану вартість; • акцизний збір; • місцеві податки та збори. |
| Відрахування, що включаються в собівартість продукції | • амортизаційні відрахування державних підприємств; • відрахування на геологорозвідку; • плата за воду, за землю тощо. |
[ 2, с. 175]
Основні принципи побудови оптимальної податкової системи:
Загальність – охоплення податками всіх економічних суб'єктів, які отримують доходи незалежно від організаційно-правової форми. [ 2, с. 173]
Адміністративна простота (адміністративні витрати) – справляння податків повинно бути простим і відносно недорогим. [ 2, с. 173]
Гнучкість – податкова система повинна бути здатною швидко (в окремих випадках автоматично) відповідати на зміни економічних обставин. [ 2, с. 173]
Стабільність – високий рівень гарантій того, що передбачені Законом про бюджет доходи будуть отримані у повному обсязі. [ 2, с. 173]
Обов'язковість – примусовість податку, неминучість його сплати, самостійність суб'єкта в його обчисленні та сплаті. [ 2, с. 173]
Соціальна справедливість – встановлення податкових ставок і податкових пільг, які ставлять всіх суб'єктів у приблизно рівні умови і які пом'якшують податковий тягар на низькодоходні підприємства та групи населення. [ 2, с. 173]
Економічна ефективність – податкова система не повинна перешкоджати ефективному розподілу ресурсів:
а) не повинна обмежувати можливостей заощаджень і стимулів до праці;
б)не повинна впливати на поведінку індивіда (не повинна спрямовувати зусилля індивіда на зменшення своїх податкових зобов'язань, а повинна стимулювати збільшення продуктивності праці і, відповідно, поліпшення умов існування);
в) має бути неспотворюючою, тобто не повинна надавати можливостей індивіду замінити свої податкові зобов'язання або перекласти їх на інших. [2, с. 174]
Неспотворюючі податки називаються паушальннми податками.
Паушальний податок – це такий, що залежить від незмінних характеристик (наприклад, стать). Будь-який податок на товари є спотворюючим: індивід може замінити свої податкові зобов'язання, зменшуючи споживання оподатковуваних товарів. Податок на дохід теж є спотворюючим, бо індивід може змінити свої податкові зобов'язання, зменшуючи свою участь у процесі виробництва, або зменшуючи свої заощадження. [ 2, с. 174]
Спотворюючі податки є неефективними.
Завдання податкової політики — зменшити спотворюючий ефект оподаткування.Якби уряд міг замінити спотворюючі податки на паушальні, то надходження в бюджет зросли б при незмінному впливі на добробут платників податків, або доходи бюджету були б незмінними при зростаючому добробуті населення. [ 2, с. 174]
2. Видатки
Державні видатки як економічна категорія – це грошові відносини з приводу розподілу і використання централізованих та децентралізованих фондів грошових ресурсів держави з метою фінансування загальнодержавних потреб соціально-економічного розвитку. [ 2, с. 180]
Державні видатки поділяються:
1) За економічною класифікацією (за терміном використання) на:
а) поточні видатки;
б) капіталовкладення.
2) За функціональною класифікацією(за напрямом використання) на:
а) споживання в державному секторі;
б) трансферти приватному сектору;
в) державні інвестиції;
г) проценти по державних боргах.
Державний бюджет України містить чимало статей видатків, які можна згрупувати у шість основних напрямів: 1) національна оборона; 2) утримання державного апарату; 3) фінансування бюджетного сектора економіки; 4) соціальні видатки; 5) фінансування розвитку економіки; 6) проценти за державний борг. Обсяг кожного з напрямів видатків установлюється в законодавчому порядку і відбиває політику уряду. [ 8, с. 405]
У структурі видатків державного бюджету України найвагомішими є частки, пов'язані з утриманням державного сектора економіки (освіта, правоохоронна діяльність, охорона здоров'я, житлово-комунальне господарство, наука, культура, спорт тощо), з фінансуванням національної економіки, обслуговуванням державного боргу, а також заходів щодо ліквщації наслідків Чорнобильської катастрофи. [ 8, с. 405]
Бюджетній кодекс України від 21.06.2001 р. (№ 2542-Ш) у ст. 2 «Визначення основних термінів» дає розмежування понять «видатки бюджету» і «витрати бюджету». [ 1, с. 56]
Видатки бюджету — це кошти, що спрямовуються на здійснення програм та заходів, передбачених відповідним бюджетом, за винятком коштів на погашення основної суми боргу та повернення надміру сплачених до бюджету сум. Витрати бюджету – видатки бюджету та кошти на погашення основної суми боргу. Державні видатки визначаються соціально-економічною моделлю, функціями та економічним станом держави. Видаткову частину Державного бюджету теж поділено на дві складові: видатки загального фонду та видатки спеціального фонду. [ 1, с. 57]
Видатки спеціального фонду фінансуються за рахунок цільових доходів, визначених під конкретну мету (наприклад, цільові фонди включені у бюджет на відповідний рік). [ 1, с. 57]
Видатки загального фонду фінансуються за рахунок доходів загального фонду бюджету і не мають конкретних (закріплених) джерел фінансування. [ 1, с. 57]
Фінансування державних видатків – це плановий, цільовий, безповоротний і безоплатний відпуск грошових коштів для забезпечення виконання загальнодержавних функцій (управління, оборона, безпека тощо), утримання соціально-культурної сфери, забезпечення соціальних гарантій та зобов'язань держави, який здійснюється на основі режиму економії при постійному контролі. Основними суб'єктами фінансування є державні органи, підприємства, установи та організації державної та комунальної форм власності. [ 1, с. 57]
За новою бюджетною класифікацією видаткова частина бюджету має:
1) функціональну класифікацію видатків; 2) економічну класифікацію видатків; 3)відомчу класифікацію видатків; 4) програмну класифікацію видатків. [ 1, с. 57]
Розмежування видатків за економічними ознаками, з точки зору впливу державних видатків на рух сукупного продукту і процес розширеного відтворення, базується на визначенні поточних видатків і капітальних видатків та кредитування за вирахуванням погашення, склад яких визначається Міністерством фінансів України. [ 2, с. 180]
Поточні видатки – це видатки бюджету на фінансування підприємств, установ, організацій, органів державного управління визначені на початок бюджетного року, а також на фінансування заходів щодо соціального захисту населення. [ 2, с. 181]
Вони включають:
1) видатки на товари та послуги; 2) оплату праці працівників бюджетних установ; 3) нарахування на заробітну плату; 4) придбання предметів постачання і матеріалів; 5) витрати на відрядження; 6) оплату послуг бюджетних установ; 7) оплату комунальних послуг та енергоносіїв; 8)виплату процентів; 9) трансфертні платежі органам державного управління. [ 1, с. 58]
Капітальні видатки (видатки розвитку) — це видатки бюджету на фінансування інвестиційної та інноваційної діяльності держави, а саме:
1) капітальних вкладень виробничого і невиробничою призначення;
2) фінансування структурної перебудови народного господарства;
3) субвенції та інші видатки, пов'язані з розширеним відтворенням. [ 2, с. 181]
За бюджетною класифікацією до капітальних видатків відносяться:
1) придбання основного капіталу; 2) придбання обладнання і предметів довгострокового користування; 3) капітальне будівництво; 4) капітальний ремонт; 5) створення державних запасів і резервів; 6) придбання землі і нематеріальних активів; 7) капітальні трансферти; 8) нерозподілені витрати. . [ 1, с. 58]
Функціональна структура видатків будується відповідно до основних функцій держави. Функції, що виконуються державою, можна розділити на чотири групи. [ 1, с. 59]
До першої групи видатків відносять державні видатки на послуги загального призначення: 1) державне управління; 2) судова влада; 3) міжнародна діяльність; 4) фундаментальні дослідження і сприяння науково-технічному прогресу; 5)національна оборона; 6)правоохоронна діяльність та забезпечення безпеки держави. [ 1, с. 59]
До другої групи видатків можна віднести видатки на суспільні і соціальні послуги, що надаються суспільству і безпосередньо громадянам:
1) освіта; 2) охорона здоров'я; 3) соціальний захист та соціальне забезпечення; 4) житлово-комунальне господарство; 5) культура та мистецтво; 6) засоби масової інформації; 7) фізична культура і спорт. [ 1, с. 59]
Динаміка видатків Бюджету на утримання соціально-культурної сфери Таблиця.2.2
| 2000 р. | 2001р. | 2002 р. | 2003 р. | 2004 р. | ||||||
| млн. грн. | у % до ВВП | млн. грн. | у % до ВВП | млн. грн. | у % до ВВП | млн. грн | у % до ВВП | млн. грн | у % до ВВП | |
| Видатки на соціально-культурні заходи УСЬОГО: | 19060,5 | 11,2 | 25519,6 | 12,5 | 33868,7 | 15,0 | 39684,4 | 15,0 | 52487,2 | 15,2 |
| У тому числі: Освіта | 7085,5 | 4,2 | 9557,1 | 4,7 | 12269,0 | 5,43 | 14977,7 | 5,6 | 18333,2 | 5,3 |
| Охорона здоров’я | 4888,2 | 2,87 | 6238,9 | 3,0 | 7537,9 | 3,33 | 9708,2 | 3,7 | 12159,4 | 3,5 |
| Соціальний захист і соціальне забезпечення | 5985,2 | 3,5 | 8332,8 | 4,1 | 12643,9 | 5,6 | 12953,2 | 4,9 | 19310,5 | 5,6 |
| Культура і мистецтво | 634,0 | 0,37 | 830,2 | 0,4 | 804,7 | 0,35 | 1162,9 | 0,4 | 1471,2 | 0,4 |
| Засоби масової їнформації | 214,3 | 0,12 | 258,2 | 0,13 | 252,8 | 0,1 | 318,2 | 0,1 | 456,7 | 0,1 |
| Фізична культура і спорт | 253,3 | 0,14 | 302,4 | 0,15 | 352,1 | 0,2 | 564,2 | 0,1 | 756,2 | 0,2 |
[ 10, с. 27]