Інформаційне забезпечення органів виконавчої влади

Органи виконавчої влади як суб’єкти адміністративного права. Правове регулювання інформаційного забезпечення органів виконавчої влади. Порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні ЗМІ.

ЗМІСТ:

Вступ

1. Органи виконавчої влади як суб’єкти адміністративного права

1.2. Система органів виконавчої влади України

1.3. Повноваження Президента України в сфері виконавчої влади

1.4. Кабінет Міністрів України і його повноваження

1.5. Центральні органи виконавчої влади

1.6. Місцеві органи виконавчої влади

2. Правове регулювання інформаційного забезпечення органів виконавчої влади

3. Порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації

3.1. Загальні засади висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування засобами масової інформації

3.2. Інформаційні служби органів державної влади та органів місцевого самоврядування

3.3. Форми і порядок висвітлення діяльності органів державної влади та орагнів місцевого самоврядування в Україні аудіовізуальними засобами масової інформації

3.4. Порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в україні друковим засобами масової інформації

Висновок

Список використаної літератури

В С Т У П

Органи виконавчої влади – це організація, яка, будучи частиною державного апарату має свою структуру, компетенцію, територіальний масштаб діяльності, утворена відповідно до законодавства, наділена правом виступати за дорученням держави, покликана в порядку виконавчої і розпорядницької діяльності здійснювати повсякденне керівництво господарськими, соціально-культурними, адміністративно-політичними сферами, займатися міжгалузевими управліннями.

Адміністративна правоздатність і дієздатність органів виконавчої влади виникає одночасно з їх утворенням і визначенням компетенції; припиняється в зв’язку з їх скасуванням.

Адміністративно-правовий статус органу виконавчої влади як статус колективного суб’єкта складається з таких блоків (складових частин):

· Цільовий (включає норми про мету, завдання, функції, принципи діяльності);

· Організаційно-структурний (включає правові приписи, що регламентують: порядок утворення, реорганізації і ліквідації; структуру; лінійну і функціональну підпорядкованість);

· Компетенцій ний – як сукупність владних повноважень і підвідомчості (компетенція і галузі планування, контролю тощо).

Характерні риси органів виконавчої влади. Органи виконавчої влади:

· Здійснюють виконавчо-розпорядницьку діяльність;

· Наділені оперативною самостійністю;

· Мають, як правило, постійні штати;

· Утворюються вищими органами;

· Підзвітні і підконтрольні вищим органам виконавчої влади.

Відповідні закони, положення, статути, інструкції і інші нормативні акти визначаються і закріплюють утворення, структуру, порядок діяльності і компетенцію органів виконавчої влади (їх завдання, функції, права й обов’язки, форми і методи діяльності).

1. Органи виконавчої влади як суб’єкти адміністративного права

Органи виконавчої влади України класифікуються:

1. за підставами утворення. У цьому розумінні органи виконавчої влади підрозділяються на органи, утворення яких передбачено Конституцією України (Кабінет Міністрів України,) міністерства, органи виконавчої влади Автономної Республіки Крим, державні адміністрації місцевих органів виконавчої влади і органи, утворені розпорядницьким порядком (урядові органи державного управління – департаменти, служби, інспекції, головні управління, управління, відділи тощо);

2. за характером компетенції органи виконавчої влади поділяються на органи загальної, галузевої, міжгалузевої і змішаної компетенції;

3. за масштабом і територіальною діяльністю органи виконавчої влади поділяються на вищі, центральні, між територіальні і місцеві;

4. за порядком вирішення підвідомчих питань органи виконавчої влади поділяються на колегіальні і єдиноначальні;

5. за джерелом фінансування органи виконавчої влади поділяються на бюджетні, госпрозрахункові і змішаного фінансування.

1.1. Система органів виконавчої влади України

Система органів виконавчої влади України юридично закріплена в Конституції й інших нормативних актах України.

Місце органів виконавчої влади в системі й основи їх правового положення визначаються Конституцією України, Конституцією Автономної Республіки Крим, Законами України: “Про столицю України – місто-герой Київ” від 5 січня 1999 р., “Про місцеві державні адміністрації” від 9 квітня 1999 р. та іншими нормативними актами, у тому числі положеннями про конкретні міністерства, інші центральні органи і органи місцевих державних адміністрацій.

У систему органів виконавчої влади України і в їх повноваження входять: Президент України, вищий виконавчий орган – Кабінет Міністрів України, центральні органи виконавчої влади, органи виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації.

1.2. Повноваження Президента України в сфері виконавчої влади

Не будучи формально главою виконавчої влади, Президент України активно впливає на діяльність органів виконавчої влади України. Відповідно до ст. 106 Конституції України Президент України здійснює такі повноваження в сфері виконавчої влади:

· звертається з щорічними і позачерговим зверненнями до Верховної Ради України про внутрішнє і зовнішнє становище України;

· призначає за згодою Верховної Ради України Прем’єр-міністр України; припиняє повноваження Прем’єр-міністра і приймає рішення про його відставку;

· призначає за поданням Прем’єр-міністра України членів КАБІНЕТУ Міністрів України, керівників інших центральних органів виконавчої влади України і їхніх заступників, а також глав місцевих державних адміністрацій і припиняє їхні повноваження на цих посадах;

· утворює, реорганізує і ліквідує за поданням Прем’єр-міністра України міністерства й інші центральні органи виконавчої влади, діючи в межах коштів, передбачених на утримання органів виконавчої влади;

· скасовує акти Кабінету Міністрів України й акти Ради Міністрів Автономної Республіки Крим;

· очолює Раду національної безпеки й оборони України;

· видає укази і розпорядження;

1.3. Кабінет Міністрів України і його повноваження

Конституція України регламентує склад Кабінету Міністрів України, порядок його формування, мету, основні напрямки діяльності, повноваження, стосунки з Президентом і Верховною Радою України.

Кабінет Міністрів України - вищий колегіальний орган України, що очолює систему виконавчої влади України і видає адміністративно-правові акти (постанови і розпорядження) від свого імені.

Відповідно до ст.. 116 і 117 Конституції України Кабінет Міністрів України здійснює такі повноваження:

· забезпечує: державний суверенітет і економічну самостійність України, здійснення внутрішньої і зовнішньої політики держави, виконання Конституції і законів України, актів Президента;

· вживає заходів для забезпечення прав і свобод громадян;

· забезпечує проведення фінансової, цінової, інвестиційної і податкової політики; політики в сферах праці і зайнятості населення, соціального захисту, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування;

· розробляє і здійснює загальнодержавні програми економічного, науково-технічного, соціального і культурного розвитку України;

· забезпечує рівні умови розвитку усіх форм власності;

· здійснює керівництво об’єктами державної власності відповідно до закону;

· розробляє проект закону про Державний бюджет України і забезпечує його виконання;

· направляє і координує роботу міністерств, інших органів виконавчої влади, а також здійснює інші функції, визначені Конституцією і законами України.

1.4. Центральні органи виконавчої влади

Відповідно до Указу Президента України “Про систему центральних органів виконавчої влади” від 15 грудня 1999 р. У систему центральних органів виконавчої влади входять міністерства, державні комітети (державні служби) і центральні органи виконавчої влади зі спеціальним статусом.

Міністерство є головним (провідним) органом у системі центральних органів виконавчої влади щодо забезпечення реалізації державної політики у визначеній сфері діяльності. Керівництво міністерством здійснює міністр, Міністр, як член Кабінету Міністрів України, особисто відповідає за розроблення і впровадження Програми Кабінету Міністрів України з відповідних питань, реалізацію державної політики у визначеній сфері державного управління. Він здійснює управління в цій сфері, направляє і координує діяльність інших органів виконавчої влади з питань, що належать до його ведення.

Державний комітет (державна служба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого направляє і координує. Прем’єр-міністр України або один з віце-прем’єр міністрів чи міністрів. Державний комітет (державна служба) вносить пропозиції щодо формування державної політики відповідним членам Кабінету Міністрів України і забезпечує їх реалізацію у визначеній сфері діяльності, здійснює управління в цій сфері, а також міжгалузеву координацію і функціональне регулювання з питань, що належать до його ведення. Державний комітет (державну службу) очолює її голова.

Центральний орган виконавчої влади зі спеціальним статусом має визначені Конституцією і законодавством України особливі завдання і повноваження, щодо нього може бути встановлено спеціальний порядок утворення, реорганізації, ліквідації, підконтрольності, підзвітності, а також призначення і звільнення керівників і розв’язання інших питань. Центральний орган виконавчої влади зі спеціальним статусом очолю його голова.

Усі центральні органи виконавчої влади діють на підставі положень, затверджених Президентом України.

Статус керівників центральних органів виконавчої влади і їх заступників установлюється положенням про ці органи. Не допускається прирівнювання будь-яких посад в органах виконавчої влади за статусом до членів Кабінету Міністрів України.

Керівника центрального органу виконавчої влади і його заступників призначає на посаду Президент України за поданням Прем’єр-міністра України. Повноваження керівника і його заступників на цих посадах припиняє Президент України.

Кількість працівників і структуру центрального органу виконавчої влади затверджує його керівник.

Колегію центрального органу виконавчої влади і її склад затверджує Кабінет Міністрів України за поданням керівника центрального органу виконавчої влади.

Кабінет Міністрів України в межах коштів, передбачених на утримання органів виконавчої влади, може утворювати урядові органи державного управління (департаменти, служби, інспекції). Ці органи утворюються і діють у складі відповідного органу виконавчої влади (наприклад, державний департамент залізничного транспорту в складі Міністерства транспорту України тощо).

Урядові органи державного управління здійснюють:

· управління окремими підгалузевими сферами діяльності;

· контрольно-наглядові функції;

· регулятивні і дозвільно-реєстраційні функції щодо фізичних і юридичних осіб.

Керівників урядових органів державного управління затверджує на посаді і звільняє з посади Кабінет Міністрів України за поданням керівника відповідного центрального органу виконавчої влади.

Положення про урядовий орган державного управління затверджує Кабінет Міністрів України.

Керівники центральних органів виконавчої влади видають накази.

1.5. Місцеві органи виконавчої влади

У систему місцевих органів виконавчої влади як суб’єктів адміністративного права України входять: Рада Міністрів Автономної Республіки Крим, обласні і районні державні адміністрації, а також державні адміністрації міст Києва і Севастополя.

Організація, повноваження і порядок діяльності місцевих державних адміністрацій визначаються Конституцією і законами України.

Місцеві державні адміністрації підзвітні і підконтрольні Радам у частині повноважень, делегованих їм відповідними Радами, а також підзвітні і підконтрольні органам виконавчої влади вищого рівня.

Глави місцевих державних адміністрацій приймають лише один правовий акт – розпорядження. Глава керує діяльністю місцевої державної адміністрації на основі єдиноначальності.

Органами галузевої і міжгалузевої компетенції (структурних підрозділів) місцевих державних адміністрацій є головні управління, управління і відділи, на чолі яких перебуває “начальник” чи “завідувач”. Вони підкоряються главі місцевої державної адміністрації і вищому галузевому чи міжгалузевому органу виконавчої влади. Керівники структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій видають накази.

2. Правове регулювання інформаційного забезпечення органів виконавчої влади

Право на інформацію забезпечується:

обов’язком органів державної влади, а також органів місцевого і регіонального самоврядування інформувати про свою діяльність та прийняті рішення;

створенням у державних органах спеціальних інформаційних служб або систем, що забезпечували б у встановленому порядку доступ до інформації;

вільним доступом суб’єктів інформаційних відносин до статистичних даних, архівних, бібліотечних і музейних фондів; обмеження цього доступу зумовлюються лише специфікою цінностей та особливими умовами їх схоронності, що визначаються законодавством; створенням механізму здійснення права на інформацію;

здійсненням державного контролю за додержанням законодавства про інформацію;

встановленням відповідальності за порушення законодавства про інформацію.

Адміністративна інформація (дані) — це офіційні документовані дані, що дають кількісну характеристику явищ та процесів, що відбуваються в економічній, соціальній, культурній, інших сферах життя і збираються, використовуються, поширюються та зберігаються органами державної влади (за винятком органів державної статистики), органами місцевого самоврядування, юридичними особами відповідно до законодавства з метою виконання адміністративних обов’язків та завдань, що належать до їх компетенції.

Система адміністративної інформації (даних), повноваження органів, які займаються діяльністю, пов’язаною із збиранням та використанням адміністративних даних, їх джерела та режим встановлюються відповідно до законодавства.

Інформація державних органів та органів місцевого і регіонального самоврядування — це офіційна документована інформація, яка створюється в процесі поточної діяльності законодавчої, виконавчої та судової влади, органів місцевого і регіонального самоврядування.

Основними джерелами цієї інформації є: законодавчі акти України, інші акти, що приймаються Верховною Радою та її органами, акти Президента України, підзаконні нормативні акти, ненормативні акти державних органів, акти органів місцевого і регіонального самоврядування.

Інформація державних органів та органів місцевого і регіонального самоврядування доводиться до відома заінтересованих осіб шляхом:

опублікування її в офіційних друкованих виданнях або поширення інформаційними службами відповідних державних органів і організацій;

опублікування її в друкованих засобах масової інформації або публічного оголошення через аудіо- та аудіовізуальні засоби масової інформації;

безпосереднього доведення її до заінтересованих осіб (усно, письмово чи іншими способами);

надання можливості ознайомлення з архівними матеріалами;

оголошення її під час публічних виступів посадових осіб.

Джерела і порядок одержання, використання, поширення та зберігання офіційної інформації державних органів та органів місцевого і регіонального самоврядування визначаються законодавчими актами про ці органи.

Законодавчі та інші нормативні акти, що стосуються прав, свобод і законних інтересів громадян, не доведені до публічного відома, не мають юридичної сили.

Правова інформація — це сукупність документованих або публічно оголошених відомостей про право, його систему, джерела, реалізацію, юридичні факти, правовідносини, правопорядок, правопорушення і боротьбу з ними та їх профілактику тощо.

Джерелами правової інформації є Конституція України, інші законодавчі і підзаконні нормативні правові акти, міжнародні договори та угоди, норми і принципи міжнародного права, а також ненормативні правові акти, повідомлення засобів масової інформації, публічні виступи, інші джерела інформації з правових питань.

З метою забезпечення доступу до законодавчих та інших нормативних актів всім громадянам держава забезпечує видання цих актів масовими тиражами у найкоротші строки після набрання ними чинності.

Право на інформацію охороняється законом. Держава гарантує всім учасникам інформаційних відносин рівні права і можливості доступу до інформації.

Ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом. Суб’єкт права на інформацію може вимагати усунення будь-яких порушень його права.

Забороняється вилучення друкованих видань, експонатів, інформаційних банків, документів із архівних, бібліотечних, музейних фондів та знищення їх з ідеологічних чи політичних міркувань.

Цензура як вимога, спрямована до засобу масової інформації, журналіста, головного редактора, організації, що здійснює випуск засобу масової інформації, його засновника (співзасновника), видавця, розповсюджувача, попередньо узгоджувати інформацію, що поширюється (крім випадків, коли така вимога йде від автора цієї інформації чи іншого суб’єкта авторського права і (або) суміжних прав на неї), та/або як накладення заборони (крім випадків, коли така заборона накладається судом) чи перешкоджання в будь-якій іншій формі тиражуванню або поширенню інформації з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб заборонена.

Забороняються втручання у формах, не передбачених законодавством України або договором, укладеним між засновником (співзасновниками) і редакцією засобу масової інформації, у професійну діяльність журналістів, контроль за змістом інформації, що поширюється, з боку засновників (співзасновників) засобів масової інформації, органів державної влади або органів місцевого самоврядування, посадових осіб цих органів, зокрема з метою поширення чи непоширення певної інформації, замовчування суспільно значимої інформації, накладення заборони на показ окремих осіб або поширення інформації про них, заборони критикувати органи державної влади чи органи місцевого самоврядування або їх посадових осіб.

Забороняються створення будь-яких органів державної влади, установ, введення посад, на які покладаються повноваження щодо здійснення контролю за змістом інформації, що поширюється засобами масової інформації.

Умисне перешкоджання законній професійній діяльності журналістів та/або переслідування журналіста за виконання професійних обов’язків, за критику, здійснювані посадовою особою або групою осіб за попередньою змовою, тягне за собою кримінальну відповідальність відповідно до Кримінального кодексу України.

Повноваження органів державної влади з питань діяльності засобів масової інформації визначаються виключно Конституцією та законами України.

3. Порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації

3.1. Загальні засади висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування засобами масової інформації

Засоби масової інформації України відповідно до законодавства України мають право висвітлювати всі аспекти діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов’язані надавати засобам масової інформації повну інформацію про свою діяльність через відповідні інформаційні служби органів державної влади та органів місцевого самоврядування, забезпечувати журналістам вільний доступ до неї, крім випадків, передбачених Законом України “Про державну таємницю”, не чинити на них будь-якого тиску і не втручатися в їх виробничий процес. Засоби масової інформації можуть проводити власне дослідження і аналіз діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, давати їй оцінку, коментувати. Розрив чи змішування змісту офіційної інформації, що оприлюднюється, коментарями засобу масової інформації або журналістом не допускається.

Право висвітлення і коментування діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування, подій державного життя в Україні гарантується Конституцією, цим Законом, іншими законами України.

Акредитація журналістів і технічних працівників засобів масової інформації при органах державної влади та органах місцевого самоврядування здійснюється в цих органах шляхом їх реєстрації на підставі офіційного подання засобу масової інформації до відповідного органу державної влади чи органу місцевого самоврядування або за заявою журналіста і технічного працівника з пред’явленням ними відповідних документів, що підтверджують їх професійний фах, або рекомендації професійного об’єднання журналістів.

Орган, при якому акредитовано журналіста і технічного працівника, заздалегідь інформує їх про важливі заходи, плани, організаційно сприяє виконанню ними професійних обов’язків.

Порядок допуску журналістів і технічних працівників до приміщення органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, доступу до інформації та їх документів і технічних засобів визначається законодавством України і з урахуванням загального режиму (регламенту) роботи цього органу, умов і можливостей, які він має реально. Про цей порядок заздалегідь повідомляється акредитованим журналістам і технічним працівникам; їм видається посвідчення (перепустка) на право входу в приміщення органу державної влади чи органу місцевого самоврядування. У разі порушення цього порядку акредитованим журналістом або технічним працівником засобу масової інформації їх акредитація може бути припинена за рішенням органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, при якому вони акредитовані. Письмове повідомлення із зазначенням підстав припинення акредитації вручається журналісту чи технічному працівнику засобу масової інформації і таке ж повідомлення одночасно надсилається до засобу масової інформації, в якому вони працюють. Журналіст, технічний працівник, редакція засобу масової інформації, який вони представляють, можуть оскаржити це рішення органу державної влади чи органу місцевого самоврядування в судовому порядку.

Мова поширення інформації про діяльність органів державної влади та органів місцевого самоврядування визначається відповідно до Конституції України та Закону України “Про мови в Україні”. У разі поширення офіційної інформації іншими мовами органи державної влади та органи місцевого самоврядування забезпечують автентичний переклад з державної мови на іншу мову, на якій поширюється ця інформація. Засобам масової інформації забороняється самостійний переклад офіційної інформації з державної мови на іншу мову.

Порядок фінансування засобів масової інформації по висвітленню діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування, засновниками чи співзасновниками яких є ці органи, визначається в договорах між органами державної влади та органами місцевого самоврядування і редакціями засобів масової інформації, а також у статутах редакцій цих засобів масової інформації.

Недержавні засоби масової інформації висвітлюють діяльність органів державної влади та органів місцевого самоврядування на умовах, передбачених в укладеній між цими органами і редакціями засобів масової інформації угоді. Якщо така угода не укладена, то редакція недержавного засобу масової інформації має право самостійно, відповідно до законодавства України, висвітлювати діяльність органів державної влади та органів місцевого самоврядування, визначаючи у своєму статуті джерела фінансування витрат на це висвітлення.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах коштів, передбачених у державному або місцевих бюджетах на висвітлення їх діяльності, формують замовлення засобам масової інформації на:

створення спеціальних звітів і репортажів про важливі події, що відбуваються в державі, про діяльність органів державної влади та органів місцевого самоврядування;

проведення прямих теле- і радіотрансляцій про їх діяльність;

організацію систематичних (проблемних, тематичних) теле- і радіопередач та сторінок (рубрик) у друкованих засобах масової інформації;

створення та поширення інформації, авторських матеріалів про діяльність органів державної влади та органів місцевого самоврядування роз’яснювального характеру;

запис і зберігання відео- і аудіоматеріалів про висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Видатки на фінансування засобів масової інформації щодо висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування передбачаються у Державному бюджеті України та в місцевих бюджетах окремо.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування у своїх кошторисах зобов’язані передбачати витрати на висвітлення своєї діяльності засобами масової інформації.

3.2. Інформаційні служби органів державної влади та органів місцевого самоврядування

Інформація про діяльність органів державної влади та органів місцевого самоврядування може отримуватися засобами масової інформації від цих органів безпосередньо або через їх інформаційні служби чи бути зібрана працівниками засобів масової інформації.

Інформаційні служби (інформаційні управління, інформаційно-аналітичні підрозділи, прес-служби, прес-центри, управління і центри громадських зв’язків, прес-бюро, прес-секретарі та прес-аташе з відповідним апаратом) органів державної влади та органів місцевого самоврядування збирають, аналізують, обробляють та оперативно надають інформацію про діяльність цих органів у повному обсязі засобам масової інформації, крім випадків, передбачених Законом України “Про державну таємницю”.

Для висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування їх інформаційні служби мають право використовувати такі форми підготовки та оприлюднення інформації: випуск і поширення бюлетенів (спеціальних бюлетенів), прес-релізів, оглядів, інформаційних збірників, експрес-інформації тощо;

проведення прес-конференцій, брифінгів, організація інтерв’ю з керівниками органів державної влади та органів місцевого самоврядування для працівників вітчизняних і зарубіжних засобів масової інформації;

підготовка і проведення теле- і радіопередач;

забезпечення публікацій (виступів) у засобах масової інформації керівників або інших відповідальних працівників органів державної влади та органів місцевого самоврядування;

створення архівів інформації про діяльність органів державної влади та органів місцевого самоврядування;

інші форми поширення офіційної інформації, що не суперечать законодавству України.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування мають право засновувати або бути співзасновниками друкованих чи аудіовізуальних засобів масової інформації в порядку, встановленому законодавством України, і в межах коштів, що виділяються з державного чи місцевих бюджетів на висвітлення їх діяльності, або за рахунок перерозподілу коштів, що виділяються на забезпечення функціонування цих органів.

Інформаційні агентства, створені в Україні відповідно до Закону України “Про інформаційні агентства”, мають право на поширення інформації про діяльність органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Інформаційні агентства України, незалежно від їх виду, відповідно до Конституції України і Закону України “Про інформаційні агентства” на договірних засадах збирають, обробляють, створюють, готують до поширення офіційну інформацію про діяльність органів державної влади та органів місцевого самоврядування, випускають і розповсюджують інформаційну продукцію про діяльність цих органів. Державні інформаційні агентства систематично інформують громадськість про діяльність органів державної влади та органів місцевого самоврядування, перебування вищих посадових осіб у робочих поїздках по Україні, а також про візити офіційних державних делегацій і вищих посадових осіб в інші країни, прийом зарубіжних офіційних делегацій і посадових осіб інших держав.

На вимогу Президента України, Голови Верховної Ради України, Прем’єр-міністра України, Голови Верховного Суду України та Голови Конституційного Суду України державні інформаційні агентства зобов’язані передавати тексти їх екстрених виступів та заяв з важливих питань державного життя.

3.3. Форми і порядок висвітлення діяльності органів державної влади та орагнів місцевого самоврядування в Україні аудіовізуальними засобами масової інформації

Порядок і форми обов’язкового висвітлення діяльності Верховної Ради України аудіовізуальними засобами масової інформації (виконання державного замовлення) визначаються окремою Постановою Верховної Ради України на кожну поточну сесію Верховної Ради України.

Національна телекомпанія України і Національна радіокомпанія України висвітлюють діяльність Президента України як безпосередньо, так і шляхом оприлюднення офіційної інформації, отриманої від Прес-служби Президента України.

Обов’язковому висвітленню в аудіовізуальних засобах масової інформації підлягають: звернення Президента України з посланнями до народу та щорічними і позачерговими посланнями до Верховної Ради України про внутрішнє та зовнішнє становище України; участь Президента України в офіційних заходах, що проводяться в державі; ведення переговорів та укладання міжнародних договорів України при здійсненні керівництва зовнішньоекономічною діяльністю держави; репортажі про офіційні візити в інші країни та прийоми делегацій і посадових осіб з інших держав; участь у пленарних засіданнях Верховної Ради України, в засіданнях Кабінету Міністрів України, в робочих нарадах з представниками органів державної виконавчої влади та органів місцевого самоврядування; видані Президентом України укази і розпорядження; робочі поїздки по країні та інше.

У засобах масової інформації висвітлюються засідання Кабінету Міністрів України, на яких розглядаються питання, що належать до його конституційних повноважень; видані постанови і розпорядження, заяви Кабінету Міністрів України та Прем’єр-міністра України; наради з широкого кола соціально-економічних та регіональних питань; візити офіційних урядових делегацій України за кордон, їх участь у міжнародних форумах, а також перебування в Україні офіційних іноземних урядових делегацій; проведення загальнодержавних і міжнародних заходів, організація яких покладається на Кабінет Міністрів України.

Інформація про діяльність Кабінету Міністрів України, центральних і місцевих органів виконавчої влади здійснюється у формі офіційних повідомлень, репортажів, коментарів та інтерв’ю членів Кабінету Міністрів України і керівників центральних та місцевих органів виконавчої влади, прес-конференцій, брифінгів, “круглих столів”, щотижневих інформаційних аналітичних передач.

Рішення про повну теле- і радіотрансляцію або розширений теле- і радіозвіт про засідання Кабінету Міністрів України чи проведення інших важливих державних заходів, організація яких покладається на Кабінет Міністрів України, приймає Прем’єр-міністр України не пізніш як за добу до часу теле- і радіотрансляції, за винятком окремих непередбачених надзвичайних ситуацій, коли теле- і радіотрансляція здійснюється негайно.

Діяльність місцевих органів виконавчої влади висвітлюється регіональними телерадіоорганізаціями. Місцеві органи виконавчої влади укладають відповідні угоди на висвітлення їх діяльності з регіональними телерадіоорганізаціями за рахунок місцевих бюджетів.

Висвітлення діяльності судів загальної юрисдикції України та Конституційного Суду України здійснюється аудіовізуальними засобами масової інформації на засадах укладених між ними угод та з урахуванням специфіки роботи цих судів.

Висвітлення діяльності районних і обласних рад, Київської та Севастопольської міських рад здійснюється на засадах замовлень чи укладених угод з відповідними державними або недержавними телерадіоорганізаціями.

На вимогу Президента України, Голови Верховної Ради України, Прем’єр-міністра України, Голови Верховного Суду України, Голови Конституційного Суду України Національна телекомпанія України і Національна радіокомпанія України зобов’язані надавати їм позачергово прямий ефір для екстрених офіційних виступів. Фінансування витрат на ці заходи поза квотою часу здійснюється з державного бюджету.

Державні аудіовізуальні засоби масової інформації загальнодержавного рівня зобов’язані оперативно забезпечувати в межах державного замовлення поширення таких теле- і радіопередач: відкриття першого засідання сесії Верховної Ради України нового скликання, а також висвітлення діяльності Верховної Ради України в порядку і формах, визначених окремою постановою Верховної Ради України на кожну поточну сесію Верховної Ради України; (Абзац другий частини першої статті 15 із змінами, внесеними згідно із Законом N 133-XIV від 30.09.98)

звернень Президента України до народу України та його щорічних і позачергових послань до Верховної Ради України, заяв Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Верховного Суду України та Конституційного Суду України;

церемонії складення присяги народові новообраним Президентом України на урочистому засіданні Верховної Ради України;

відкриття першого засідання новосформованого Кабінету Міністрів України.

Державні телерадіоорганізації зобов’язані забезпечити розповсюдження цих передач у регіонах, на які вони здійснюють мовлення.

Національна телекомпанія України і Національна радіокомпанія України включають до інформаційних програм у день, коли відбувалася відповідна подія, повідомлення про:

особливо актуальні рішення Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, Верховного Суду України, Конституційного Суду України;

звернення і послання Президента України, заяви Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Верховного Суду України та Конституційного Суду України;

міжнародні контакти та переговори в Україні і за кордоном Президента України, Голови Верховної Ради України, делегацій Кабінету Міністрів України, офіційні візити парламентських делегацій, глав іноземних держав та урядів до України;

прес-конференції, важливі зустрічі з громадянами та виступи Президента України, Голови Верховної Ради України, Прем’єр-міністра України, Голови Верховного Суду України та Голови Конституційного Суду України;

інші суспільно значимі факти діяльності органів державної влади України;

важливі факти діяльності органів місцевого самоврядування.

Інформаційні служби органів державної влади та органів місцевого самоврядування самостійно або за допомогою Національної телекомпанії України і Національної радіокомпанії України здійснюють відео- та аудіозаписи засідань Верховної Ради України, офіційних заходів за участю Президента України, засідань Кабінету Міністрів України, Верховного Суду України, Конституційного Суду України. Для таких записів встановлюється безстроковий режим зберігання у державних архівах. Записи заходів закритого типу здійснюються та зберігаються відповідно до вимог законодавства України.

Відео- та аудіозаписи про діяльність органів державної влади та органів місцевого самоврядування, що зберігаються в державних архівах, можуть використовуватися громадянами України і журналістами відповідно до Закону України “Про Національний архівний фонд і архівні установи” та Закону України “Про державну таємницю”.

Норми цієї статті не обмежують права акредитованих журналістів і технічних працівників здійснювати власний відео- та аудіозапис на засіданнях, нарадах, інших офіційних заходах для власних архівів.

Державні аудіовізуальні засоби масової інформації в процесі формування програмної політики повинні передбачати в інших програмах всебічне і об’єктивне інформування населення про принципи державного устрою, основні напрями внутрішньої і зовнішньої політики України, роботу органів державної влади та органів місцевого самоврядування, позиції депутатських груп і фракцій у Верховній Раді України, окремих народних депутатів України, про програму діяльності Кабінету Міністрів України, розгляд справ і розв’язання спорів судами.

Для висвітлення діяльності органів кожної із гілок державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні в обсягах державного замовлення Національній телекомпанії України і Національній радіокомпанії України відводиться три відсотки від річного обсягу часу загальнонаціонального каналу, на якому здійснюється мовлення. У разі проведення спільних заходів цих органів квота часу для їх висвітлення розподіляється порівну.

Розміщення державного замовлення на аудіо- і відеоінформаційну продукцію про діяльність Верховної Ради України, Президента України та Кабінету Міністрів України забезпечується Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення.

Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення здійснює контроль за дотриманням порядку, форм і стандартів мовлення.

3.4. Порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в україні друковим засобами масової інформації

Діяльність Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, Верховного Суду України, Конституційного Суду України висвітлюється в друкованих засобах масової інформації загальнодержавної та зарубіжної сфери розповсюдження на умовах, визначених у договорах між органами державної влади і редакціями цих друкованих засобів масової інформації.

У друкованих засобах масової інформації регіональної і місцевої (обласні, міські, районні) сфери розповсюдження оприлюднюються відомості про діяльність органів державної влади, що спеціально готує і надсилає їм державне інформаційне агентство (ДІНАУ) за рахунок коштів, виділених у державному бюджеті на зазначені цілі.

Діяльність місцевих органів державної влади та органів місцевого самоврядування висвітлюється в друкованих засобах масової інформації регіональної та місцевої сфери розповсюдження на умовах, визначених у договорах між цими органами і редакціями зазначених друкованих засобів масової інформації.

Закони України, постанови Верховної Ради України, укази та розпорядження Президента України, постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України, постанови Верховного Суду України та Конституційного Суду України, рішення органів місцевого самоврядування, інші нормативно-правові акти публікуються в офіційних виданнях (відомостях, бюлетенях, збірниках, інформаційних листках тощо) та друкованих засобах масової інформації відповідних органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Недержавні друковані засоби масової інформації мають право оприлюднювати офіційні документи органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до законодавства України і на засадах, передбачених укладеною угодою між цими органами та редакціями друкованих засобів масової інформації.

Для висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування, виступів народних депутатів України, депутатів сільських, селищних, районних, міських і обласних рад у державних друкованих засобах масової інформації, що фінансуються відповідно за рахунок державного або місцевих бюджетів, відводиться не більше 20 відсотків газетної площі кожного номера. У недержавних друкованих засобах масової інформації відомості про діяльність органів державної влади та органів місцевого самоврядування, виступи депутатів усіх рівнів можуть друкуватися на договірних засадах відповідно до законодавства України.

Висновок

Особи, винні в порушенні законодавства України про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування засобами масової інформації, несуть дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну та кримінальну відповідальність відповідно до законодавства України.

Порушеннями цього Закону вважаються всі допущені в процесі висвітлення діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування засобами масової інформації відступи від його норм та положень, а також порушення, зазначені в статті 47 Закону України “Про інформацію”, статті 34 Закону України “Про інформаційні агентства”, статті 41 Закону України “Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні” та статті 46 Закону України “Про телебачення і радіомовлення”.

Спори, які виникають у зв’язку з порушеннями порядку висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування засобами масової інформації, вирішуються судом, іншими державними органами у межах їх компетенції та відповідно до порядку, встановленого законодавством України.

Список використаної літератури

1. В.В.Копєйчиков. Правознавство . - К.:Юринком Інтер, 1999.

2. Конституція України - основа подальшого розвитку законодавства: Зб.наук.прац.- Вип.2. - К.: Ін-т законодавства Верховної Ради України, 1997.- 320с.

3. Укази Президента України: “Про систему центральних органів виконавчої влади”, “Про зміни в структурі центральних органів виконавчої влади” та “Про склад Кабінету Міністрів України” від 15 грудня 1999 р.

4. Закон України “Про державну виконавчу службу” від 24 березня 1998 р. // ВВР. – 1998. - № 36-37.

5. Закон України “Про інформацію” від 2 жовтня 1992 р. // ВВР. – 1992. - №48.

6. Авер’янов В.Б. Органи виконавчої влади в Україні. – К.: Ін Юрі, 1997.

7. Адміністративне право. / За ред. Ю.П. Битяка. – х., 2002.

8. Бахрах Д.Н. Административное право: Учебни к для вузов. – М.: Издательство БЭК, 1996. – 368 с.

9. Зеленчук І.А. Конспект лекцій по адміністративному право буржуазних держав (навчальна розробка). – К., 1968.

10. Беленчук И.А. Административное право Украины: Учебное пособие. – К.: Изд-во Академии адвокатуры Украъны, 2001. – 148 с.

11. Голосніченко І.П. Правова система суверенної України й адміністративне право. // право України. – 1992. - № 1.

12. Голосніченко І.П. Адміністративне право України (основні категорії і поняття), 1998.

13. Овсянко Д. М. Адміністративне право: Навчальний посібник. – М.: Юрист, 1996.

14. Павловський Р.С. Адміністративне право: Підручник. – К.: Вища школа, 1986.

15. Правова система України: теорія і практика. – К.: 1993.

16. Самсонов В.Н. Адміністративне законодавство: Поняття, зміст, реформа. – Х.: Основи, 1991.

17. Тихомирова Ю.А. Курс адміністративного права і процесу. – М.: Юринформцентр, 1998.

18. Юсупов В.А. Теорія Адміністративного права. – М.: Юридична література, 1985.

ОТКРЫТЬ САМ ДОКУМЕНТ В НОВОМ ОКНЕ