регистрация / вход

Регулювання грошового обігу в Україні

Основні умови грошового обігу. Національний банк України. Купівля-продаж конвертованих валют за гривню. Контроль Національного банку України за веденням касових операцій. Правила касових операцій для бухгалтерій. Ліміт залишку касової готівки.

Таврійська державна агротехнічна академія

Реферат

з дисципліни «Фінансове право»

на тему «Регулювання грошового обігу в Україні »

Виконав: Лухтура Г.

студентка 47гр. ОіА

Перевірив: Горбань Н.В

Мелітополь 2006


Кожна держава використовує гроші як один з важливих елементів впливу на економіку. За допомогою грошей держава здійснює контроль за господарством країни, за мірою праці і споживання. Держава планує та законодавчо регулює грошовий обіг.

У законодавчому порядку закріплюються основні умови грошового обігу на її території:

- найменування національної грошової одиниці;

— види грошових знаків, порядок їх випуску в обіг і вилучення з обігу;

— встановлення межі використання готівки і проведення безготівкових розрахунків;

— порядок здійснення контролю за дотриманням правил зберігання, витрачання і обігу коштів.

У статті 92 Конституції України вказано, що засади створення і функціонування грошового ринку, статус національної валюти, а також іноземних валют на території України встановлюються виключно законами України. Засади грошово-кредитної політики та здійснення контролю за її проведенням згідно зі статтею 100 Конституції України покладені на Раду Національного банку.

Стаття 99 Конституції України визначила основну функцію Національного банку України: забезпечення стабільності грошової одиниці України.

Указом Президента України зараз введено в обіг банкноти вартістю 1 2, 5, 10, 20, 50 і 100 гривень і розмінну монету номінальною вартістю 1, 2, 5, 10, 25 та 50 копійок.

Національний банк України визначає офіційний валютний (обмінний) курс гривні, виходячи з валютного (обмінного) курсу національного банку України, що діяв напередодні прощення грошової реформи, та курсу обміну українського карбованця на гривню. Офіційний валютний (обмінний) курс гривні діє з 2 вересня 1996 року і встановлюється і Національним банком. Офіційне співвідношення між гривнею і золотом або іншими дорогоцінними металами не встановлюється.

Курс гри ані відносно іноземних валют підтримується Національним банком України шляхом використання золотовалютного резерву, купівлі і продажу цінних паперів, встановлення зміни плати за кредити та застосування інших інструмент їв регулювання грошової маси в обігу.

Право встановлювати умови та порядок конвертації гривні на інозємї у валюту належить Національному банку України, Національний банк України для забезпечення організації грошового обігу:

— створення резервні фонди банкнот і монет;

— встановлює номінали, системи захисту, платіжні ознаки та дизайн грошових знаків;

— встановлює порядок заміни пошкоджених банкнот і монет;

— встановлює правила випуску і вилучення з обігу, зберігання, перевезення та інкасації готівки;

— визначає порядок касових операцій для банків та усіх клієнтів банків.

Готівка находиться в обігу у вигляді грошових знаків — паперовий банкнот і металевих монет. Загальна сума введених в обіг банкнот і монет зазначається в рахунках банку як його паси і.

Виключає право введення в обіг гривні і розмінної монети, їх обігу і вилучення з обігу належить Національному банку України.

Купівля-продаж конвертованих валют за гривню з метою задоволення поточних потреб суб'єктів господарювання організується також Національним банком.

Зношені і пошкоджені грошові знаки України приймаються і обмінюються безоплатно на нові грошові знаки Національним банком і комерційними банками, але банки не зобов'язані відшкодовувати знищені, загублені, фальшиві, підроблені, а також такі, що стали недійсними, банкноти і монети. Для забезпечення внутрішньої і зовнішньої стабільності грошової одиниці України в розпорядженні Національного банку України є золотовалютний резерв, куди включаються: монетарне золото; спеціальні права позичання; резервна позиція в Міжнародному Валютному Фонді; іноземна валюта у вигляді банкнот, монет або кошти на рахунках за кор­доном, цінні папери (але не акції), що оплачуються в іноземній валюті1 .

Таким чином, готівковий обіг на території України регулює законодавство і нормативні акти Національного банку. Слід відзначити, що готівковий і безготівковий обіг коштів пов'язані. Грошова маса, яка знаходиться в обігу, включає в себе як готівку, так і кошти на рахунках, у вкладах юридичних осіб і громадян.

Національний банк України регулює єдиний грошовий обіг через установлення певних нормативів, як і вимагає наше законодавство, шляхом проведення облікової політики (між іншим, після проведення грошової реформи облікова ставка НБУ систематично знижується і зараз становить 16%)5 операцій з цінними паперами, встановлення обов'язкових резервів і економічних нормативів для комерційних банків. Діяльність Національного банку України по регулюванню безготівкового обігу впливає на готівковий. Так, одержуючи позики в кредитних установах, господарюючі суб'єкти за їх рахунок сплачують зарплату і цим перетворюють їх у готівку. Зобов'язуючи комерційні банки зберігати частину коштів у фонді обов'язкових резервів, Національний банк безпосередньо впливає на стан готівкового обігу в країні

Національний банк України сформулював основні завдання установ банку в роботі з готівкою:

— безумовне виконання законів, указів Президента, нормативних і інструктивних актів Національного банку з питань регулювання обсягу і структури готівкової маси в обігу;

— прогнозування і раціональна організація готівкового обігу з урахуванням основних напрямів грошової політики, впровадження нових форм безготівкових розрахунків;

- обмеженняготівкової емісії економічно обґрунтованими зростання обігу готівки1 ,

Виходячи із змісту Законів України «Про банки і банківську діяльність», «Про Національний банк України», «Про підпріємства в Україні» та нормативних актів Національного банку України, можна сформулювати наступне: усі підприємства, установи та організації на території України, незалежно від організаційно-правових форм, повинні збе­рігати свої кошти в установах банків, проводити розрахунки за своїми зобов'язаннями з іншими підприємствами у безготівковому і готівковому порядку через установи банків; можу ь мати в касі готівку в межах ліміту, який встановлюєтьсяся установами банків за погодженням з керівництвом цього підприємства, а кошти, що перевищують ліміт залишку готівки в касі, зобов'язані здати в банк; в касі власники рахунків мають право зберігати кошти понад ліміт тільки для і які визначені правилами Національного банку України.

Контроль Національного банку України за веденням касових операцій

Згідно з діючим законодавством всі юридичні особи усіх форм власності і видів діяльності, а також громадяни Україні , іноземні громадяни, особи без громадянства, які є суб'єктами тами підприємницької діяльності, зобов'язані зберігати свої кошти на рахунках у кредитних установах. Кожна держава прагне до максимального скорочення обігу готівки. Не тільки юридичні особи, підприємці, але й громадяни зберігають свої кошти на рахунках у банках, користуючись кредитними картками, використовуючи готівку лише для зовсім дрібних розрахунків.

Це дуже зручно для населення, полегшує контроль за грошовим обігом, до якоїсь міри позбавляє державу необхідності друкувати зайві гроші. Але все це можна робити за умов існування стабільної національної валюти, якої поки що молода держава не має, тому вимушена проводити жорстку регламентацію касових операцій.

Порядок ведення касових операцій державними, кооперативними, орендними, колективними, спільними, громадськими та іншими підприємствами, об'єднаннями, організаціями та установами незалежно від форми власності та виду діяльності, а також особами, які є суб'єктами підприємницької діяльності і мають поточний рахунок у банку, регулюється правилами Національного банку України.

Розрахунки в господарському обороті країни суб'єкти підприємницької діяльності здійснюють, як правило, у безготівковому порядку через комерційні банки. Згідно з постановою Правління НБУ від 13.10.1997 р. № 334 тепер підприємства й індивідуальні підприємці мають право здійснювати розрахунки між собою і з фізичними особами як готівкою, так і в безготівковій формі. Готівку для розрахунків можна одержати як у банку, так і з виторгу. Тепер заборонено видавати зарплату і сплачувати дивіденди з ви­торгу, для цієї мети кошти одержують тільки в касі банку. Регулювання готівкових розрахунків входить до повноважень Національного банку України. Особливе місце серед актів, якими регулюються розрахунки готівкою, займає Порядок ведення касових операцій1 .

Приписи, що містяться у цьому нормативному акті, розповсюджуються на всіх клієнтів комерційних банків. Національний банк згідно із Законом «Про банки і банківську діяльність» та своїм Статутом установлює ознаки і порядок платіжності грошових знаків.

Готівка в установах банків може бути одержана підприємствами для розрахунків з населенням, для оплати праці, грошових витрат та заохочень, інших виплат населенню, що не входять до складу коштів, які направлені на споживання, допомогу, компенсації, гонорари, пенсії, витрати на відрядження, закупівлю сільськогосподарської продукції та продуктів її переробки, тваринницької та рослинницької сировини, дикоростучих плодів та ягід, лікарських рослин, макулатури, брухту, страхові відшкодування ломбардами, що здійснюють виключно ломбардні операції.

Кошти, що одержують підприємства і організації на виплату зарплати і стипендій, зберігаються в касах протягом З робочих днів, сільськогосподарських і залізничних підприємств — 5 робочих днів, включаючи день одержання готівки у банку.

Після закінчення цих термінів кошти повертаються в установу банку.

Підприємствам зв'язку дозволяється виплачувати зарплату своїм працівникам з поточних касових надходжень.

Видача готівки підприємствам на заробітну плату, стипендії і грошове забезпечення військовослужбовцям здійснюється установами банків в строки, встановлені відповідно до колективних договорів, постанов уряду, розпоряджень центральних органів виконавчої влади і вказівок правління НБУ.

Готівка, одержана з установ банку, витрачається за цільовим призначенням. Цілі одержання готівки не вказуються тільки на чеках Міноборони, Національної гвардії, Міністерства внутрішніх справ і Служби безпеки.

Підприємства можуть мати в своїй касі готівку в межах лімітів залишку готівки в касі, що встановлюється щорічно протягом першого кварталу. Ліміти залишків кас для юридичних осіб — клієнтів банків установлюються комерційними банками, що їх обслуговують, на підставі поданих цими особами заявок-розрахунків. Ліміт може бути переглянутий протягом року.

Ліміт залишку готівки в касі для кожного підприємства встановлюється комерційним банком за місцем відкриття розрахункового рахунку з урахуванням режиму роботи підприємства та графіка заїзду інкасаторів (чи мають грошову виручку і як її інкасують, який касовий оборот, де розташоване торговельне підприємство, військові частини тощо)1 . Ліміт встановлюється обов'язково.

Правила НБУ встановили штрафи у розмірі п'ятидесятик-ратного розміру неоподатковуваного мінімуму за кожний випадок не встановлення ліміту залишку касової готівки установою банку. Штраф з установи банку за не встановлення ліміту залишку касової готівки для будь-якого клієнта стягує орган державної податкової адміністрації за поданням Національного банку України.

Ліміт залишку касової готівки не встановлюється фізичним особам-підприємцям і фермерам.

Готівка на витрати по відрядженнях не входить у поточні потреби і видається банками в установленому порядку.

Правила касових операцій для бухгалтерій, Для бухгалтерій і кас в усіх підприємствах, організаціях і установах існують суворі правила, встановлені Національним банком України2 .

Зі своїх кас підприємства видають готівку під звіт на операційні і господарські витрати. Невитрачена готівка, одержана під звіт, повертається в касу не пізніше трьох днів до кінця строку, на який вона була видана.

Особи, які одержали готівку під звіт, зобов'язані подати в бухгалтерію підприємства або централізовану бухгалтерію звіт про витрачені суми. Видача нових сум готівки під звіт про­вадиться за умови повного звіту про раніше видані суми.

Особи, які одержували аванс на відрядження, повинні своєчасно звітувати в бухгалтерію про витрачені суми. Особливо суворі правила встановлені щодо звітування і повернення невитрачених сум по закордонних відрядженнях. Згідно з Порядком відшкодування витрат при короткотермінових відрядженнях за кордон, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.94 р., залишок іноземної валюти понад суму, використану за авансовим звітом, підлягає поверненню (не пізніше 5 днів після повернення з відрядження) в касу в тих коштах, в яких було видано аванс.

У відповідності зі статтею 2 Закону7 України «Про визначення розміру збитків, нанесених підприємству, установі, організації розкраданням, знищенням, недостачею або загубленням дорогоцінного каміння і валютних цінностей» від 06,06.95 р, заборгованість працівників підприємства чи установи у випадках неповернення в установлений строк авансу, виданого в іноземній валюті на службове відрядження, стягується в сумі, еквівалентній потрійній сумі цих валютних цінностей, перерахованій у валюту України за обмінним курсом Національного банку України на день погашення заборгованості.

Прийом готівки касами здійснюється за прибутковими касовими ордерами, підписаними головним бухгалтером або особою, що ним уповноважена.

Видають готівку каси підприємств за видатковими касовими ордерами або належним чином оформленими іншими документами (платіжними відомостями, заявками, рахунками тощо), де обов'язково ставиться штамп з реквізитами видаткового касового ордера.

Документи на видачу коштів повинні підписуватися керівником і головним бухгалтером.

У випадках, коли на доданих до видаткових касових ордерів документах є дозвіл керівника (наприклад, наказ про відрядження), підпис його на видаткових касових ордерахне обов'язковий.

Органи внутрішніх справ у межах своєї компетенції перевіряють технічну оснащеність кас і касових пунктів, які забезпечують умови охорони коштів і цінностей; їхні вказівки відносно усунення причин і умов, які сприяють крадіжкам, підлягають обов'язковому виконанню.

Касові документи можуть бути вилучені з підприємства за постановою слідчих або судових органів і запитом арбітражу або вищестоящої установи.

Видача грошей з каси, не підтверджена розпискою одержувача у видатковому касовому ордері або в іншому документі, що його замінює, у виправдання залишку готівки в касі не приймається. Ця сума вважається нестачею і стягується з касира. Готівка, не підтверджена касовими ордерами, вважається надлишком каси і зараховується в дохід цієї юридичної особи.

Банківські правила забороняють зберігання в касі готівки та інших цінностей, що не належать даній юридичній особі. Бухгалтери й інші працівники, що користуються правом підпису касових документів, не мають права виконувати обов'язки касира.

Підприємства, установи та організації усіх форм власності і громадяни — суб'єкти підприємництва, які здійснюють розрахунки із споживачами в сфері торгівлі, громадського харчування і послуг готівкою, зобов'язані проводити розрахунки із споживачами через належним чином зареєстровані електронні контрольно-касові апарати (ЕККА), обов'язково видавати касові чеки.

Випадки, коли суб'єктам підприємницької діяльності дозволено проводити розрахунки без застосування ЕККА, чітко визначені в Інструкції Мінфіну та Мінстату України, яка була прийнята для деталізації положень Закону України «Про внесення змін і доповнень у Закон України «Про застосування електронних контрольно-касових апаратів і товарно-касових книг при розрахунках із споживачами в сфері торгівлі, громадського харчування і послуг»1 .

Національний банк вимагає від комерційних банків, щоб вони повідомляли податковим інспекціям для застосування фінансових санкцій до суб'єктів підприємництва у разі виявлення видатків перевищення витрачання готівки на поточні потреби понад встановлені ним нормативи або її витрачання за рахунок грошового виторгу.

За порушення норм, які регулюють обіг готівки, до відповідальності притягаються суб'єкти підприємницької діяльності всіх форм власності, фізичні особи — громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства, які займаються підприємницькою діяльністю.

Підставою для притягнення до відповідальності за порушення касової дисципліни є результати перевірки даних бухгалтерського обліку організації або первинних грошових документів за визначений період — квартал, півріччя, але не менше ніж за 2 місяці.

До порушень касової дисципліни належать несвоєчасне здавання виручки до банку, перевищення встановленого ліміту залишку готівки в касі, витрачання одержаної в банку готівки не за призначенням, несвоєчасне повернення в банк невикористаних готівкових коштів, що одержані на виплату заробітної плати, допомога, стипендій і винагород, видача готівки з каси у позику іншим підприємствам і організаціям.

Після обговорення виявлених при перевірці порушень касової дисципліни приймається рішення про застосування фінансової санкції:

а) за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах — у двократному розмірі суми виявленої надлімітної готівки;

б) за перевищення норм витрачання готівки на поточні потреби — у розмірі суми їх перевищення;

в) за неоприбуткування (неповне оприбуткування) у касах готівки — у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

Штрафи стягуються у безспірному порядку до державного бюджету.

Однак ці суворі правила не розповсюджуються на громадян-підприємців. Згідно з Інструкцією НБУ № 4 «Про організацію роботи з готівкового обігу установами банків України» та Порядком ведення касових операцій у національній валюті України громадяни-підприємці в усіх випадках одержання готівки в кредитних установах зобов'язані подати необхідні обґрунтовуючи та звітні документи про здійснення витрат готівки. Готівка видається тільки після подання звіту про використання попередньо одержаної готівки. Але в нормативних актах, якими передбачається покарання порушників касової дисципліни, фізичні особи-підприємці не згадуються.


Література:

1. Закон України “Про банки і банківську діяльність”

2. Закон України "Про цінні папери та фондову біржу" // ВВР України - 1991. - №38

3. Фінансове право: Підручник / (Алісов CO., Воронова Л.К, Кадькаленко С.Т. та ін.); Керівник авт. колективу Л.К. Воронова. - X.: "Консум", 1999. - 496с.

4. Дьомкіна А. Інвестування економіки України через систему комерційних банків. // Банківська справа. – 2001. - №5. с.48-52

ОТКРЫТЬ САМ ДОКУМЕНТ В НОВОМ ОКНЕ

Комментариев на модерации: 2.

ДОБАВИТЬ КОММЕНТАРИЙ  [можно без регистрации]

Ваше имя:

Комментарий