Складанням обвинувального висновку завершується досудове слідство, після чого слідчий не вправі робити які-небудь процесуальні дії.
В обвинувальному висновку наводяться тільки конкретні, достовірно встановлені факти і обставини справи з посиланням на зібрані й перевірені при розслідуванні справи. У ньому недопустимі здогади і припущення, а також джерела доказів без викладення й аналізу фактичних даних (відомостей про факти), що містяться в них.
Роль підсумкового документа обвинувальний висновок може виконати лише в тому випадку, якщо, по-перше, його структура буде продумана й розумно спланована; по-друге, кожний висновок знайде обґрунтування в матеріалах справи; по-третє, кожні з доказів в їхній сукупності будуть проаналізовані і оцінені слідчим; в-четвертих, логічність буде головною прикрасою викладу.
1 В.М. Тертишник Кримінальний процес, К. 1999р. 9
Як різновид процесуального рішення в кримінальному процесі обвинувальний висновок має всі його риси :
- складається лише компетентною особою - слідчим;
- містить відповіді на питання, що виникають по справі, пов'язані з аналізом і оцінкою зібраних по справі доказів з точки зору їх достатності для достовірного висновку про винність особи у вчиненні злочину і прийняття рішення про завершення розслідування;
- виражає волевиявлення слідчого про направлення кримінальної справи в суд, яке випливає з встановлених ним по справі обставин і виконання приписів закону, спрямованих на досягнення завдань кримінального судочинства;
- припиняє кримінально-процесуальні правовідносини на стадії досудового розслідування;
- констатує наявність кримінально-процесуальних відносин між особою, яка вчинила злочин, і державою;
- виконується у встановленій законом процесуальній формі.1 Судове слідство у суді починається з публічного оголошення обвинувального висновку. Тим самим обвинувальний висновок є актом обвинувачення, документом, за допомогою якого здійснюється функція обвинувачення.
Треба помітити все таки, що, а ні прокурор, а, ні захисник не можуть так досконально знати матеріали справи, як слідчий. Слідчий же повинен бути незацікавленим у справі і через свій обвинувальний висновок спробувати внести в зал суду встановлену ним істину. Істину і тільки істину він повинний констатувати і затверджувати, правосуддю і правді він повинен невпинно служити. Обвинувальний висновок — це його відповідь на зло справедливістю. А тому він не повинен нести якого-небудь обвинувального ухилу, надмірної риторики, емоційного фарбування. Слідчий не виконує функції обвинувачення, він носій функції встановлення істини, а служіння істині не терпить суєти, неуцтва, політизованості, однобокості
1 Гришин Ю.А., «Окончание досудебного следствия составлением обвинительного заключения; проблеми й пути реформирования», - Луганск - ст. 120
- Значення обвинувального висновку
Значення обвинувального висновку розглядають в кількох аспектах:
- у юридичному (окремо виділяють правове та процесуальне);
- у суспільно-політичному (в його межах виділяють виховно-профілактичне значення);
- у довідково-технічному.1
Правове значення обвинувального висновку обумовлюється тими правовими наслідками, які тягне за собою його складання для органу дізнання та інших учасників процесу.
Так, слідчий, склавши обвинувальний висновок, повинен :
- припинити процесуальну та оперативно-розшукову діяльність щодо осіб, які відповідно до висновку підлягають відданню до суду;
- направити справу прокуророві (ст. 225 КПК України).
Потерпілий може погодитись з обвинувальним висновком, може оспорювати його повністю або частково, те ж саме можна сказати про цивільного позивача та цивільного відповідача, а також обвинуваченого та його захисника.
Процесуальне значення обвинувального висновку полягає в наступному:
- обвинувальний висновок визначає межі судового розгляду, не дозволяючи погіршити становище обвинуваченого;
- обвинувальний висновок є необхідною умовою для захисту підсудного в суді;
- гарантує розгляд всіх, обставин справи під час судового розгляду. Процесуальне значення цього документа складається насамперед ще й у тому, що в ньому підводиться підсумок досудового слідства й на основі зібраних доказів дається висновок про склад злочинів і винність обвинувачених. Відкидаючи версії й припущення, що не підтвердилися, слідчий в обвинувальному висновку систематизує все істотне, перевірене, підтверджене
1 Мариупольский Ф.М. «Обвинительное заключение в советском уголовном процессе» М., 1969 - ст. 11
доказами — все, що дає ясне представлення про злочини й обвинувачених. Ця система закінчується формулою обвинувачення й юридичною кваліфікацією вчиненого.
Суспільно-політичне значення обвинувального висновку полягає в тому, що:
- обвинувальний висновок є офіційним документом, який підтверджує хто і в якому злочині звинувачується;
- оголошення обвинувального висновку перед початком судового слідства інформує всіх присутніх у залі судового засідання про суть справи;
- будучи заснованим на доказах і спираючись на закон, обвинувальний висновок сприяє вихованню законослухняності у громадян;
- обвинувальний висновок в більшій чи меншій мірі змальовує діяльність правоохоронних органів, які ведуть боротьбу зі злочинністю, чим підтримується їх авторитет.
Під час досудового розслідування накопичується значний матеріал. Обвинувальний висновок дозволяє всім учасникам судового розгляду зорієнтуватись у справі. У цьому полягає його довідково-технічне значення:
- в обвинувальному висновку всі матеріали справи систематизовано;
- докази проаналізовано в певній послідовності та взаємозв'язку;
- обвинувальний висновок дозволяє судові планомірно вести судове слідство, а присутнім слідкувати за ходом судового розгляду і співставляти дані, отримані в його ході, з даними, що лягли в основу обвинувального висновку;
- обвинувальний висновок дозволяє орієнтуватись в доказах по справі, без зайвого марнування часу розшукувати їх, перевіряти відповідність посилань, зроблених в описовій частині висновку, переконатися в наявності у справі відповідних процесуальних актів і часу їх складення, встановлювати місцезнаходження свідків, потерпілих, обвинувачених, експертів, перевірити, чи було вжито слідчим заходів для відшкодування заподіяної злочином матеріальної шкоди; з'ясувати, як вирішено питання про подальшу долю речових доказів тощо.
Закінчуючи досудове розслідування, слідчий повинен систематизувати матеріали і технічно оформити справу. Практикою вироблено дві основні форми систематизації матеріалів кримінальної справи, тобто послідовності їх розташування: хронологічну і тематичну.
При хронологічній систематизації послідовність розташування документів у справі визначається датою їх складання або одержання слідчим. Ця форма найбільш поширена у невеликих за обсягом і кількістю епізодів справах.
Тематична систематизація означає групування матеріалів за обвинуваченими або за епізодами злочинної діяльності у багатотомних і багатоепізодних справах. У межах кожної такої групи документи можуть розташовуватись у хронологічному порядку, тобто можливе таким чином поєднання обох форм систематизації.
Систематизувавши документи, слідчий підшиває їх в обкладинку стандартного зразка, пронумеровує аркуші справи. На перших аркушах справи складається опис документів, які в ній містяться. На титульному аркуші обкладинки зазначається відомство, до якого належить орган розслідування, найменування цього органу, повна назва справи із зазначенням прізвищ обвинувачених і відповідних статей (частин, пунктів статей) Кримінального кодексу, дати початку і закінчення провадження.
Систематичний виклад матеріалів справи в обвинувальному висновку має і, якщо можна так сказати, технічне значення, полегшує прокуророві і судові ознайомлення зі справою, допомагає їм краще розібратися в предметі розслідування. Процес підготовки до складання обвинувального висновку є надійним способом перевірки повноти проведеного слідства. На цьому етапі слідчий виявляє всі не доопрацювання і недоліки, допущені в ході слідства, й вчасно може виправити їх.
За технічними правилами в одному томі справи зосереджується не більше 250 аркушів.
Вдало систематизовані матеріали і правильно оформлена справа створюють зручність для вивчення і користування ними як самим слідчим, зокрема при складанні підсумкового документа, так і обвинуваченим та іншими учасниками процесу, прокурором, суддями і народними засідателями.
Значення обвинувального висновку полягає і в тому, що він є процесуальним документом, який оголошується на початку судового слідства і визначає його предмет (ст. 297 КПК). Суд може змінити обвинувачення при направленні справи і в стадії судового розгляду, якщо цим не погіршиться становище обвинуваченого порівняно з тим, яке він має за обвинувальним висновком, інакше справу слід повернути на додаткове розслідування (ст. 246, 277 КПК).
Для забезпечення обвинуваченому (підсудному) права на захист у судовому засіданні копія обвинувального висновку вручається йому, а якщо він є неповнолітнім, то і його законному представникові не пізніше, як за три доби до дня розгляду справи в суді (ст. 254 КПК).
- Структура обвинувального висновку
Питання про структуру обвинувального висновку в теорії процесу є дискусійним. Кримінально-процесуальний кодекс України виділяє в документі лише дві частини: описову та резолютивну (ст. 223 КПК України). Водночас, практика зумовила наявність вступної частини.[1] За аналогією з детально описаною в процесуальному законі структурою судового вироку, сюди відносять наступні відомості: