Захист власності правомірний при дотриманні ряду додаткових умов:
- вона допускається тільки при посяганні, що вже почалося
- не допускається при загрозі такого посягання (на відміну від захисту особи)
- посягання, що почалося, повинне бути злочином або провиною
- при захисті власності не допускається спричинення смерті нападаючому
- захист повинен бути «строго необхідним» (якщо ж особа мала нагоду не заподіювати шкоди нападаючому, а звернутися до правоохоронних органів і т.п., особа повинна було використовувати таку можливість).
У французькому КК встановлено і два спеціальні випадки правомірного захисту. Згідно ст. 122-6 «діючим в стані правомірного захисту вважається той, хто скоює дії: 1.З метою відобразити проникнення вночі в житло, здійснюване шляхом злому, насильства або обману;
2. З метою захистити себе від осіб, що скоюють крадіжку або грабіж з насильством».
Крайня необхідність (1'etat de necessite).
Інститут крайньої необхідності до ухвалення ККФ 1992 р. не був законодавчо закріплений. Судова практика часто стикалася з випадками, коли діяння, за яке передбачена кримінальна відповідальність, скоювалось «з потреби», з метою захистити інше благо, суспільна цінність якого вище цінності блага, принесеного в жертву. В подібних випадках суди були вимушені використовувати норму французького права про примушення до здійснення злочинного діяння, обгрунтовувавши це тим, що особа в умовах небезпеки втратила над собою контроль і під впливом психічного примушення вчинила діяння, заборонене кримінальним законом.
Судова практика виробила наступні умови правомірності крайньої необхідності:
- наявність небезпеки спричинення шкоди (реальна загроза або початок здійснення)
- природа такої небезпеки може бути різною: небезпека спричинення фізичної шкоди, моральної, матеріальної
- не існує іншого способу уникнути небезпеці окрім, як вчинити діяння, заборонене кримінальним законом
- благо, принесене в жертву, є менш цінним, ніж врятоване благо.
Таким чином, можна зробити висновки, що кримінальне законодавство України та Франції (зокрема обставини, що виключають злочинність діяння) є схожими, але не однаковими.