В дисертації визначені принципи взаємодії державних органів влади регіону на “вході” з тими об’єктами управління, котрі виробляють продукцію, забезпечують бюджет і на “виході” з тими, хто споживає бюджет, тобто з гуманітарною сферою. Обгрунтована необхідність в умовах змін в соціально-економічних відносинах перегляду застосування тих чи інших управлінських категорій. Показано, що на даному етапі розвитку суспільства адміністративні методи управління регіоном уже не відповідають потребам об’єктів управління, вступають з ними в протиріччя.
Перенесення управлінських акцентів на рівень “регіону” вимагає якісно нових знань, умінь та навичок кадрів державного управління. Реформування регіональних гуманітарних систем вимагає впровадження нових організаційно-управлінських структур. На думку автора обгрунтованим є перехід від управління підсистемами гуманітарної сфери до системо-функціональних принципів. Структура управління системою освіти, яка впроваджується, адекватна сучасному етапу розвитку регіону, здатна реагувати на мінливу ситуацію в соціально-економічному просторі. Визначені також програми і терміни поетапного реформування інших систем гуманітарної сфери.
На основі аналізу статистичних даних про стан гуманітарної сфери розроблені показники оцінки діяльності її закладів, які враховують як традиційні вимоги, так і нові стандарти, нормативи та завдання. В ринкових умовах на перший план виходять показники ефективності господарювання. Тому діяльність гуманітарної сфери в умовах ринку передбачає встановлення відповідності між отриманими результатами і понесеними витратами (принцип економічності). На прикладі діяльності закладів освіти пропонується узагальнюючий показник економічної ефективності для гуманітарної сфери (систем і підсистем) за формулою:
, (1)
де Д – загальні надходження на утримання (бюджетні і позабюджетні);
З – загальні витрати встановлюються за статтями.
Д = Дб + Дг + Дп + Дс + Дінші, (2)
де Дб – планові надходження від бюджету;
Дг – доходи від господарської діяльності;
Дп – доходи від платних послуг;
Дс – спонсорська допомога;
Дінші – доходи від інших видів комерційної діяльності.
Щодо умов забезпечення діяльності закладів гуманітарної сфери в перехідний період, то вирішальним є ресурсний потенціал, кадровий склад, співставність управлінських структур і завдань гуманітарної політики, відповідність критеріїв оцінки діяльності сучасному етапу розвитку суспільства, специфіка регіонів і т.д.
В зв’язку з тим, що гуманітарні системи мають спільні функції, вирішують ряд загальних завдань, автор робить висновок про зростання координуючої ролі гуманітарних відділів обласних та районних державних адміністрацій, особливо в перехідний період.
Третій розділ – “Організаційно-економічний механізм взаємодії регіонального бюджету з гуманітарною сферою” – містить дослідження бюджету як головного інструменту державного управління по комплексному розвитку регіону, інтегрального показника якості управлінської праці, цілі управління, засобу забезпечення гуманітарної сфери, дійового фактору зворотного впливу на виробництво. Систематичний аналіз бюджету, джерел надходжень і напрямків витрат є індикатором стану справ в регіоні, дає можливість робити своєчасні висновки, змінювати вектор управлінських зусиль, вносити обгрунтовані корективи в стратегію і тактику реформування, сприяє поступовому відходу від адміністративних методів управління.
В дисертації вивчені практичні аспекти взаємодії бюджету і гуманітарної сфери на принципі балансу надходжень і витрат, можливостей і потреб. Бюджет зв’язує регіон в єдиний організм, цілісну соціально-економічну систему. Розробка, прийняття та здійснення бюджету ознака самостійності регіонів у вирішенні перспективних і поточних завдань, підвищує відповідальність органу влади за стан справ. Якраз достатність надходжень до бюджету урівноважує регіон як функціональну, багатокомплексну систему (рис. 2), де спостерігається подвійна, зворотна взаємозалежність об’єктів управління економіки і гуманітарної сфери. Під впливом регулюючих факторів державного управління народногосподарський комплекс забезпечує надходження до бюджету; орган влади, який керує бюджетом, фінансує гуманітарну сферу і в зворотному напрямку інвестуючи виробництво та впливаючи на нього через гуманітарну сферу – науку, освіту, охорону здоров’я та культуру; стимулює ріст виробництва, що знову дає приріст надходжень до бюджету. Значна частина коштів через бюджет використовується також на соціальний захист непрацюючого населення.
В перехідний період зазнають зміни функції бюджету на регіональному рівні. В роботі здійснено аналіз функцій бюджету регіону, як традиційних – фінансування гуманітарної сфери, прогнозування, уповноваження, контролю, так і притаманних ринковому простору – конкуренції, обмеження, приорітизації, бронювання і страхування, сполучення, інформації, координації, об’єднання і т. ін. На основі співставлення витрат бюджету та визначення їх значимості для соціально-економічного розвитку регіону зроблено висновок, що головною функцією бюджету є фінансування гуманітарної сфери, а в цій частині забезпечення підготовки кадрів для бюджетної та інших галузей у відповідності до потреб.
В перехідний період гуманітарна сфера недостатньо зреагувала на переорієнтацію суспільства від дефіциту трудових ресурсів до зростання безробіття. В дисертації досліджено перевищення пропозиції робочої сили над попитом, виявлені невідповідності, особливо в регіонах з критичною ситуацією, запропоновані підходи до уявлення ситуації, визначені головні та другорядні чинники, як то розвиток економіки та інфраструктури, інвестиції, підготовка кадрів, демографічна ситуація і т. ін., які забезпечують рівновагу на ринку праці. На основі аналізу зроблено висновок, що всі функції бюджету в тій чи іншій мірі впливають на реформування гуманітарної сфери.
В нових умовах змінюються не тільки функції бюджету, а й методи його формування. В роботі запропонований для місцевих бюджетів, як найбільш прийнятний при дефіциті надходжень, “нульовий метод”, коли бюджет формується на відповідний рік з реструктуризацією боргів минулих періодів.
Рис. 2. Функціональна організаційно-економічна модель регіону “Вхід-Вихід”
ВИСНОВКИ
На першому етапі державотворення гуманітарна сфера регіону не в повній мірі виконувала головну функцію – забезпечення науково-технічного прогресу, підготовки і перекваліфікації кадрів, покращення демографічної ситуації, стану здоров’я, духовного та фізичного розвитку населення, його соціального захисту. Відставання від ходу реформ в економіці та потреб суспільства справило негативний вплив і на стан самих систем гуманітарної сфери. Узагальнення отриманих результатів дослідження дозволяє зробити ряд загальних висновків.
1. На основі аналізу стану та тенденцій розвитку регіону на прикладі діяльності органів влади Чернігівської області визначені пріоритети та напрямки подальшого реформування економіки як передумови ефективного функціонування гуманітарної сфери. Обгрунтована необхідність диференційованих методів і ступенів впливу державних органів влади на різні за власністю об’єкти господарювання та застосування моделювання управлінських відносин, утворення управлінських структур відповідних динамічній ситуації перехідного періоду.
2. Проведені дослідження показали, що в адміністративно-територіальному устрої держави базовим рівнем є район, а в структурі влади відповідно – районна державна адміністрація. Головне завдання полягає у вдосконаленні її взаємодії з іншими гілками та рівнями влади, посиленні координації, усунення протиріч законодавчого характеру шляхом делегування повноважень та впровадження договірних механізмів.
3. Визначення специфіки регіону, дослідження регіональних особливостей, головних ланок, пріоритетних “точок росту” дало можливість виявити прямий взаємозв’язок і взаємозалежність по лінії “економіка – гуманітарна сфера – населення” та визначити шляхи подальшого реформування, внести корективи та обгрунтувати необхідність посилення регулюючих факторів з боку державних і регіональних органів влади на хід реформ.
4. Введення поняття “гуманітарна сфера регіону” та визначення її систем і підсистем, загальності і специфіки функцій в перехідний період дало можливість зробити висновок про відставання її реформування від процесів, що відбуваються в суспільстві, визначити напрямки та корекцію функцій, а також здійснити реформування ряду управлінь на системно-функціональному принципі.
5. Дослідження кінцевого продукту діяльності гуманітарної сфери, як такого, що в матеріальному виразі проявляється через певні періоди, дозволило визначити показники якості її роботи, а також критерії оцінки діяльності, доповнити їх показниками участі в ринкових перетвореннях, реагування на зміни в матеріальному середовищі на основі попиту і пропозиції, самозабезпечення та економії коштів і ресурсів.
6. Доведена необгрунтованість підходу регіональних органів влади до реформування гуманітарної сфери на принципі приведення її у відповідність до можливостей фінансування. Запропоновано реформування на системно-функціональному принципі, збереження і розвиток головних ланок, та скорочення витрат за рахунок перерозподілу функцій, перегляду штатних розкладів, об’єднання закладів та створення нових, більш ефективних систем. Визначена мета реформування – впорядкування, збереження позитивних надбань, покращення якісних характеристик і забезпечення подальшого розвитку на базі вітчизняного та зарубіжного досвіду.