ДИНАМІКА РОЗВИТКУ МАСОВИХ ТА УНІВЕРСАЛЬНИХ БІБЛІОТЕК В УКРАЇНІ у 1985—1999 pp.*
| Роки | Всього | У тому числі | ||||
| Кількістьбібліотек | в них книжок і журналів, млн. прим. | у міських поселеннях | у сільських поселеннях | |||
| кількість бібліотек | в них книжок і журнал», млн. прим. | КІІЬКІСТЬ бібліотек | в них книжок і журналів, млн. прим. | |||
| 1985 | 25978 | 418,4 | 7007 | 228,1 | 18971 | 191,3 |
| 1990 | 25644 | 418,9 | 6983 | 230,8 | 18661 | 188,1 |
| 1995 | 23816 | 369,9 | 5802 | 201,5 | 18014 | 168,4 |
| 1997 | 21504 | 355,7 | 5373 | 194,8 | 16131 | 160,9 |
* Статистичний щорічник України за 1997 р. — К.: Українська енциклопедія, 1998. — С. 453.
Забезпечення населення бібліотеками у міській і сільській місцвостях не однакове. Рівень забезпечення міського населення ібліотечними установами є нижчим, ніж сільського, що поясню-гься особливостями розселення. Одночасно кожна міська бібліо-гка обслуговує більшу чисельність населення (читачів). Рівень задоволення попиту читачів значною мірою залежить від концентрації у бібліотеках книжок та співвідношення суспільно-політичної, технічної, сільськогосподарської, художньої, дитячої та інших видів літератури. Більш різноманітну літературу мають, як правило, бібліотеки із значним книжковим фондом (понад 10 тис. примірників). Активність населення у користуванні послугами бібліотек характеризується часткою читачів у загальній чисельності населення та числом книговидачі у розрахунку на одного жителя.
Своєрідними центрами культурного відпочинку населення є клубні установи, яких на кінець 1997 р. налічувалось понад 21 тис., у тому числі у сільській місцевості — понад 18 тис. Клубні установи розміщені згідно з адміністративним поділом території, а Іакож за виробничим принципом — при заводах, фабриках, навчальних закладах, санаторіях. Однак клубні установи відсутні майже у кожному другому селі. Зрозуміло, діяльність клубних установ залежить не стільки від їх наявної місткості, скільки від кількості та якості заходів, які там проводяться.
Кінообслуговування в Україні представлено 10,8 тис. кіноустановок з платним показом, а кількість відвідувань кіносеансів за рік перевищує 7 млн., тобто в середньому 0,1 на одного жителя (табл. 6). У міських поселеннях працюють постійні кінотеатри. Найвищий показник кіновідвідувань у містах, великих містах, курортних центрах. Проте і в цих поселеннях в останні роки намітилася тенденція до різкого скорочення середнього рівня відвідування кінотеатрів.
ОСНОВНІ ПОКАЗНИКИ РОЗВИТКУ КІНООБСЛУГОВУВАННЯ В УКРАЇНІ у 1985—1997 pp.*
| Показники | Всього | У т. ч. у сільській місцевості | ||||||
| 1985 | 1990 | 1996 | 1997 | 1985 | 1990 | 1996 | 1997 | |
| Кількість кіноустановок з платним показом, тис. од. | 28,3 | 27,2 | 13,3 | 10,8 | 23,2 | 22,2 | 11,8 | 9,5 |
| Кількість відвідувань кіносеансів за рік, млн. | 802 | 552 | 14 | 7 | 287 | 200 | 7 | 3 |
| У середньому на одного жителя | 16 | 11 | 0,3 | 0,1 | 16 | 12 | 0,4 | 0,2 |
* Статистичний щорічник України за 1997 р. — К.: Українська енциклопедія. — С. 454.
Якщо мережа закладів культури (клуби, бібліотеки, кіноустановки) в Україні зменшується, то театрів — зростає. У 1997 р. в країні функціонувало 130 професійних театрів (проти 89 у 1985 p.), у тому числі опери та балету — 7, драми та музичної комедії — 85, дитячих та юного глядача — 38 (табл. 42). Проте кількість відвідувань театрів також має тенденцію до зменшення. Лише за 90-ті роки цей показник зменшився втричі і становив у 1997 р. 5,6 млн. відвідувань на рік.
Із загальної кількості музеїв — 118 краєзнавчих, 119 історії та археології, 59 мистецтвознавства, 42 літературних.
Велику роль у культурному житті населення відіграє музейна справа. В Україні налічується близько 360 музеїв (включаючи філіали), у тому числі: історичні, меморіальні, краєзнавчі, природ-ничонаукові, мистецтвознавчі, галузеві та ін. Найбільше професійних театрів функціонує у Києві, Львові, Одесі, Дніпропетровську, Донецьку, Миколаєві та в Автономній Республіці Крим, а державних музеїв — у Києві, Львові, Одесі, Полтаві, Запоріжжі, Харкові, Чернігові, Донецьку. Серед областей за цим показником Іиділяються: Луганська, Дніпропетровська, Івано-Франківська та Квтономна Республіка Крим.
ОСНОВНІ ПОКАЗНИКИ РОЗВИТКУ ЗАКЛАДІВ КУЛЬТУРИ В УКРАЇНІ у 1985—1997 pp.
| Показники | 1985 | 1990 | 1995 | 1996 | 1997 |
| Кількість професійних театрів (включаючи театри-студії) | 89 | 125 | 136 | 130 | 130 |
| У тому числі опери та балету | 6 | 7 | 7 | 7 | 7 |
| драми та музичної комедії | 48 | 82 | 89 | 83 | 85 |
| дитячих та юного глядача | 35 | 36 | 40 | 40 | 38 |
| Кількість відвідувань театрів* за рік, млн. | 20,7 | 17,6 | 8,3 | 6,9 | 5,6 |
| Кількість концертних організацій | 38 | 44 | 53 | 53 | 55 |
| Кількість відвідувань концертних організацій за рік, млн.** | 20,9 | 15,0 | 7,3 | 4,8 | 4,2 |
| Кількість музеїв (включаючи філіали) | 174 | 214 | 314 | 324 | 358 |
| Кількість відвідувань музеїв за рік, млн.** | 32,5 | 31,8 | 17,4 | 1,4 | 14,9 |
* Статистичний щорічник України за 1997 р. — К.: Українська енциклопедія, 1998. — С. 454.
** В число відвідувань музеїв, театрів, концертних органпацІИ входять не лише жителі країни, а й гості, туристи з інших країн.
Масовою пропагандою культурних досягнень займаються і засоби інформації — телебачення, радіомовлення, газети, журнали, книжково-журнальні видавництва. У 1997 р. в Україні видавалось понад 2,5 тис. газет (республіканських, обласних, міських, районних та ін.). При цьому разовий тираж газет становив 34 млн. при-Іірників, у тому числі українською мовою — 14 млн. Якщо кільксть газет, їх разовий тираж зріс, то книжок — знизився і станр-ив 6,3 тис. друкованих одиниць тиражем 51 млн. примірників 1985 р. він становив 155 млн.).
Усі культурно-освітні установи функціонально пов'язані з виробництвом музичних інструментів та інших предметів культурного призначення, поліграфічною промисловістю, кіностудіями, студіями звукозапису, фотокінолабораторіями, книжковою торгівлю, торгівлею художніми виробами і товарами тощо. А тому фективною має бути система територіальних комплексів куль-'рного обслуговування населення, об'єднаних єдністю зони об-Іуговування і спільністю наявних ресурсів.
Охорона здоров'я. Включає лікувальні, лікувально-профілактичні, санітарно-протиепідемічні та інші медичні установи, різні види соціального забезпечення, відпочинку і фізичної культури. Матеріальні умови функціонування комплексу забезпечують медична промисловість, матеріально-технічне постачання і збут. Охорона здоров'я включає також освітянські заклади (медучи лища, коледжі, медінститути, медуніверситети, курси перепідготовки кадрів), комплексні і галузеві наукові інститути й організації, а також систему управління ними.
Лікарняні заклади в свою чергу поділяються на спеціалізовані — туберкульозні, інфекційні, для інвалідів Великої Вітчизняної війни та територіально-дільничі — районні, міські, обласні, республіканські.
Поліклініки як структурні підрозділи входять до складу лікарень. У виняткових випадках вони можуть бути автономною установою. Закладам охорони здоров'я залежно від їх місткості присвоюють типові категорії (їх у лікарень 8). Найвищу категорію має заклад з числом ліжок 800—1000, а найнижчу — 100—150 ліжок. Основна лікувально-діагностична робота здійснюється в поліклініках — при лікуванні 80% хворих; тут працює більше половини лікарів системи охорони здоров'я.
Лікувально-профілактичні заклади, які використовуються медичними інститутами для підготовки лікарів або медичними НДІ — з науковою метою (але не менше ніж на 50%), називають клінічними. Ці ж заклади можуть входити до складу медичних вузів або науково-дослідних інститутів.
На підприємствах і в організаціях міської місцевості створюють медичні пункти, а на підприємствах, будівництвах сільської місцевості — фельдшерсько-акушерські пункти. Працівники залізниць обслуговуються спеціальними об'єднаними лікарнями, куди входять і поліклініки. На великих станціях для обслуговування працівників доріг функціонують амбулаторії. Відомчі лікувальні заклади мають працівники водного та повітряного транспорту, системи НАН України та ін. Заклади охорони здоров'я, які обслуговують працівників окремого промислового підприємства, входять до складу медсанчастини, яка об'єднує роботу цих закладів. До санаторно-курортних закладів належать санаторії-профілакторії, курортні поліклініки, бальнеологічні об'єкти.
В Україні налічується 3,4 тис. лікарняних закладів на 503 тис. ліжок та 7,1 тис. лікарських амбулаторно-поліклінічних закладів, ємність яких становить 964 тис. відвідувань за зміну (табл. 43). Деяке загальне зменшення кількості лікарень за останні роки пояснюється перш за все їх реорганізацією і укрупненням. Мережа єктів стаціонарної медичної допомоги розвивається у трьох Інапрямах: багатопрофільному, спеціалізованому і диспансерному. В Україні працює 227 тис. лікарів, більше половини яких становлять терапевти, хірурги, стоматологи, педіатри, жінки-лікарі серед них становлять майже дві третини. Середній медичний персонал (медсестри, фельдшери та акушери) становить 556 тис. В Україні забезпеченість лікарями становить 45,1 чол., а середнім медичним персоналом — 112,7 чол. на 10 тис. жителів.