Верховна Рада України протягом строку своїх повноважень не може двічі змінювати одні й ті самі положення Конституції України.
Законопроект про внесення змін до Конституції України розглядається Верховною Радою України за наявності висновку Конституційного Суду України щодо відповідності законопроекту вимогам статей 157 і 158 Конституції.
Депутатський імунітет в сучасному світі
майже для всіх парламентів демократичних країн світу є те, що депутат наділяється особистими правами (привілеями), мета яких — гарантувати його незалежність і недоторканність.
До депутатських прав і привілеїв належать:
- звільнення депутата від юридичної відповідальності за висловлювання думок у парламенті;
- заборона позбавляти депутата свободи без згоди парламенту.
Взагалі це загальні конституційні принципи про депутатські привілеї, імунітети та індемнітети, причому два останні означають депутатську недоторканність.
Щодо депутатських привілеїв. В одних країнах вони гарантують більшу захищеність депутата, в інших мають обмежений характер. Різниця полягає головним чином у діях, на які поширюється депутатська недоторканність, строках її дії, порядку і процедурі, пов'язаних зі здісненням недоторканності депутата.
Більшість конституцій, у тому числі й українська, закріплюють принцип індемнітету, тобто депутат не несе відповідальності за висловлювання власних думок при здійсненні своїх функцій.
У Великій Британії привілей свободи слова, закріплений у Біллі про права 1689 p., означає, зокрема, що проти члена парламенту може бути порушено судове переслідування за будь-яке слово, виголошене в парламенті, у тому числі і за наклеп.
За Конституцією США члени конгресу за будь-які висловлювання або участь у дебатах не можуть бути допитані (розділ 6 ст. 1).
За Конституцією Франції 1958 р. передбачає, що члена парламенту не можна переслідувати, розшукувати, заарештовувати, затримувати або віддати до суду не лише за висловлювання власної думки, а й за голосування при виконанні своїх обов'язків (ст. 26).
Подібні положення містяться також у конституціях Японії (ст. 51), ФРН (ст. 46) та Російської Федерації (ст. 18).
Відповідно до ч. 2 ст. 80 Конституції України народні депутати не несуть юридичної відповідальності за результати голосування або висловлювання у парламенті та його органах, за винятком відповідальності за образу чи наклеп.
Що стосується депутатської недоторканності, то у деяких країнах взагалі не йдеться про арешт або кримінальне переслідування (США, Франція, Польща, Росія).
Разом з тим депутатський імунітет, зокрема у США, дещо обмежений у разі вчинення конгресменом державної зради та тяжких кримінальних злочинів.
Щодо строку дії депутатської недоторканності, то, як правило, він охоплює час проведення сесії, а іноді і час слідування, витрачений депутатом на дорогу до парламенту і повернення від нього (США, Ірландія, Норвегія, Філіппіки).
В деяких країнах недоторканність поширюється на строк сесії плюс 40 днів до її початку і закінчення (Велика Британія, Австралія, Індія, Канада), а іноді і на весь строк дії депутатського мандата (Бразилія, Єгипет, Іспанія, Мексика).
В окремих країнах депутат не може бути позбавлений недоторканності ні за будь-яких обставин (Індія, Індонезія).
Щодо органів, які мають право ініціювати розгляд питання про позбавлення депутата недоторканності. Так, за Конституцією Іспанії депутати і сенатори підсудні лише Кримінальній палаті Верховного Суду (ст. 71), а в Російській Федерації питання про позбавлення недоторканності вирішується на підставі подання Генерального прокурора відповідній палаті Федеральних Зборів (ч. 2 ст. 89).
Відповідно до ч. 1 ст. 80 Конституції України народним депутатам гарантується депутатська недоторканність.
Згідно з ч. З ст. 80 Конституції України, вони не можуть бути без згоди Верховної Ради України притягнені до кримінальної відповідальності, затримані чи заарештовані.
Детально питання щодо позбавлення народного депутата недоторканності вирішує ст. 27 Закону України "Про статус народного депутата України". За цією статтею народному депутату гарантується депутатська недоторканність на весь строк здійснення депутатських повноважень. Народний депутат не може бути без згоди Верховної Ради України притягнутий до кримінальної відповідальності, затриманий чи заарештований.
При цьому обшук, затримання народного депутата чи огляд особистих речей і багажу, транспорту, жилого чи службового приміщення, а також порушення таємниці листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції та застосування інших заходів, що відповідно до Закону обмежують права і свободи народного депутата, допускаються лише у разі, коли Верховною Радою України дано згоду на притягнення його до кримінальної відповідальності, якщо іншими способами одержати інформацію неможливо.
Інші особливості порядку притягнення народного депутата до відповідальності визначають норми Конституції України та Закону "Про Регламент Верховної Ради України".
Література
1. Конституція України. - К., 1996
2. Загальна теорія держави і права / за ред. В. В. Копейчиков. – Київ: Юрінком, 1998
3. Коментар до Конституції України: Підруч. Вид. ІІ, доповнене / За ред. В.В.Копєйчикова. – К., 1998.
4. Конституційне право зарубіжних країн / За ред. В.Ф.Погорілка. – К., 1999.
5. Кравченко В.В. Конституційне право України. Навч. посібник. Ч.1. – К., 1998.
6. Конституційне право України /Під ред. В. В. Копейчиков. – Київ: Юрінком, 1998
[1]Кравченко В.В. Конституційне право України. Навч. посібник. Ч.1. – К., 2003.