Необхідно відзначити, що одним з головних результатів діяльності державного службовця є його кар'єра.
Вплив навчання і підвищення кваліфікації на його кар'єру найчастіше не відповідає сучасним задачам державної служби.
Основною проблемою для державної служби є професіоналізм, особливо це стосується керівників середньої ланки, а також фахівців усіх рівнів.
Державний орган влади припускає наявність у державних службовців уміння, що служить, самостійно і кваліфіковано вести справи, вирішувати багатопланові адміністративні задачі. Тут знаходить свій прояв один з найбільш істотних ознак служби: стикування інформації і даних, чи, іншими словами,, обставин справи з чи законом правовою нормою. Ця ознака жадає від державних службовців яскраво вираженої здатності до аналітичного мислення. Орган державної влади відповідного рангу жадає від працівника уміння бачити проблеми і явища у великих взаємозалежних середовищах і швидко освоюватися на новому поприщі, уміло застосовувати напрацьований у свій час досвід до вимог особливих ситуацій і задач.
В даний час найбільш гостро коштує проблема недостатності знань в області права. Відсутні навички правильного тлумачення норм діючого законодавства, що часто суперечать один одному. Також відчувається гострий дефіцит знань в області економіки, фінансів, державного керування.
Додаткове утворення і навчання повинне носити адресний характер і виходити з професійних і службових обов'язків фахівця і враховуватися при службовому просуванні державних службовців. При плануванні розвитку кадрового потенціалу необхідно враховувати потреби у відповідній перепідготовці кожного державного службовця.
1.Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28.06.1996 р. – Київ: Україна. – 1996.
2.Закон України від 16 грудня 1993 р. “Про державну службу”. – Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 52. – ст. 490
3.Постанова Кабінету Міністрів України від 2 квітня 1994 р. “Про управління державною службою” . – К.: ЗЗУ. – 2000.
4.Постанова Кабінету Міністрів України від 1 грудня 1994 р. № 804 “Про порядок стажування в державних органах” / / Офіційний Вісник України. – Київ. – 1995. – №1 – 2. – 476 с.
5.Постанова Кабінету Міністрів України від 4 жовтня 1995 р. № 782 “Про порядок проведення конкурсу на заміщення вакантних посад державних службовців”. / / Офіційний Вісник України. – Київ. – 1995. – №10. – 398 с.
6.Постанова Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2000 р. № 1922 “Про затвердження Положення про проведення атестації державних
службовців”. / / Офіційний Вісник України. – Київ. – 2001. – №1 – 2. – 476 с.
7.Аверьянов В.Б. Аппарат государственного управления: содержание деятельности и организационные структуры. – Киев: Наукова думка. –
1990. – 124 с.
8.Битяк Ю.П. Государственная служба в СССР и развитие ее демократических основ. – Киев: УМКВО. – 1990. – 144 с.
9.Дубенко С. Проблеми реформування державної служби в Україні // Вісник державної служби в Україні. – 1995. – № 4 – 5. – 117 с.
10.Манохин В.М. Конституционные основы законодательства о государственной службы // Правоведение. – 1983. – № 4. – С.15
11.Петришин А.В. Государственная служба / Историко-теоретические предпосылки / Сравнительно-правовой и логико-понятийный анализ. – Харьков: Факт. – 1998. – 168 с.