Роль головної автомобільної дороги Донбаса виконує упоряджене шосе, їдуще від Харківа на Ростов-на-Дону через Слав'янськ, Артемовськ, Дебальцеве і Ровеньки. Від нього відходять автодороги до Горлівки, Донецька, Макіївки, Краматорську, Константинівки, Лисичанську, Сєвєродонецьку, Комунарську, Кадиєвкі і Луганську. Важливе значення має приморське шосе, їдуще від Ростова-на-Дону в Крим через Маріуполь, і дорога Донецьк-Маріуполь.
В тісній взаємодії з залізничним транспортом у Донецькому районі працюють морський (Азовське море) і річковий (р. Дніпро) транспорт. Основні ріки району — Дніпро і Північний Донець. Південна частина району виходить до порту Азовського моря — Маріуполя і Бердянська, а також частково до Чорного моря через Кримський півострів. Але їх роль в транспортному обслуговуванні районі невелика. Район має розвинену мережу магістральних газопроводів.
Тут немає великих судохідних річок. Важливе значення має і трубопровідний транспорт. Він забезпечує район нафтою, нафтопродуктами, газом, що надходять з інших регіонів, переважно з-за кордону. Транзитом через Донецький район проходять газопровід "Союз" й аміакопровід Тольятті-Одеса. Із Ставрополя й Шебелинки в район надходить газ. На цій сировині працює промисловість Донбасу. По території району проходять великі нафто- і продуктопровіди. На станції Трудова здійснюється налив цестерн з продуктопровіда Грозний-Армавир-Трудова. Природний газ транспортують по газопровіду Шебелинка-Ізюм, Слав'янськ. Великі аеропорти в Донецьку, Луганську, Маріуполі.
Висновок
Донецький економічний район і надалі залишаєть провідним районом видобутку кам'яного вугілля в Україні, незважаючи на високу собівартість його видобутку. Великі перспективи розвитку легкої промисловості при використанні жіночої сили. Надалі слід поглиблювати спеціалізацію сільського господарства на виробництв молока, свіжих овочів, баштанних культур. Гострою є проблема відпливу робочої сили з сільського господарства у промисловість гірничопромислової зони.
Проблема полягає у зниженні частки у народногосподарському комплексі гірничодобувного фактора та подальшому розвитку обробних галузей, нарощуванні частки наукоємної продукції, розвитку безвідходних технологій, галузей, що є носіями технічного прогресу, зниженні забруднення водних ресурсів та запилення атмосфери у промислових районах, різкому підвищенні продуктивності сільського господарства на основі біотехнології та агротехніки.
Екологічними проблемами є дефіцит чистої води, запилення та загазованість гірничопромислової зони, проблема стікання бактеріальне забрудених вод шахт, забруднення стічними водами Азовського моря, нагромадження відвалів гірських порід.
Район має застарілу структуру промисловості, яка вже не відповідає вимогам науково-технічного прогресу. Переважає металомістке машинобудування, недостатня частка працемісткого, особливо еклектронного, верстатобудування, приладобудування.
Таким чином. Донецький економічний район має дуже напружену екологічну ситуацію, поліпшення якої може настати після введення в державі екологічного податку, який існує в багатьох країнах світу.
Список використаної літератури:
1. За редакцією професора Є. П. Качана, "Розміщення продуктивних сил України" К., 1998: "Вища школа".
2. За редакцією В. В. Ковалевського, О.Л. Михайлюк, В. Ф. Семенова, К. 1998:
"Знання". Розміщення продуктивних сил", Підручник.
3. Б. М. Данилишин, Л. Г. Чернюк, О. В. Горська, М. І. Фащевський, Л. С. Антоньєва, І. М. Шедрова, М. П. Нісітюк, Д. В. Клиновий, "Продуктивні сили економічних районів України" К., 2000 р.
4. Знциклопедия Географии Украиньї.
5. Под редакцией канд. географ, наук Н. Н. Казанского "География путей сообщения" М. 1987: "Транспорт".
6. Под редакцией канд. географ, наук Н. Н. Казанского "Зкономическая география транспорта" М. 1991: "Транспорт ".