Серед галузей промисловості слід відмітити наступні:
· металургію в Бельгії і Нідерландах;
· машинобудування в Бельгії і Нідерландах;
· хімічну і нафтоперероблюючу промисловість в Нідерландах;
· текстильну промисловість в усіх трьох країнах;
· електротехнічну промисловість в Нідерландах;
· огранку алмазів в Нідерландах і Бельгії;
· стеклову промисловість в Бельгії.
Наукомісткість виробництва, використання новітніх технологій, виробництво якісно нових продуктів значно розвинутіші в Нідерландах.
Країни Бенілюксав світовій економіці спеціалізуються також і на створенні дочірніх ліцензійних компаній в рамках внутрішньо-фірмової структури ТНК. А це разом з значною податковою економією транснаціональної групи зпрощує отримання країнами провідних іноземних технологій.
Характеризуючи інфраструктуру країн Центральної Європи, можна відмітити те, що морські країни - Нідерланди і Бельгія - мають крупні порти, в усіх трьох країнах Бенілюкса функціонує розгалужена мережа найкращих автомобільних і залізничних доріг, аеропорти міжнародного значення.
Щодо енергетики, то тут позиції дещо гірші з огляду на залежність від імпорту енергоносіїв. Особливо непривабливі енергетичні позиції Бельгії, яка має імпортувати задля своїх енергетичних потреб нафту і газ [1,188].
Найважливішими складовими галузями сфери послуг в регіоні традиційно є фінансові послуги і туризм. Амстердам є найбільшим світовим фінансовим регіоном, не враховуючи Цюріх. В усіх трьох країнах розвинені банківські послуги (особливо в Нідерландах), страхування, фінансові холдінги і торгівля нерухомістю.
Всі три країни в тій чи іншій мірі можна вважати податковими сховищами дла міжнародних операцій.
2.2. Діяльність країн Бенілюкса в рамках ЄС та СТО
В останні роки в країнах Бенілюкса спостерігається значне економічне пожвавлення, в середньому приріст в цьому регіоні становить 2.5%, а в 2001р. очікується, що становитиме 3%. Неможливо не звернути увагу на такий фактор як прогрес країн в галузі створення єдиного ринку в рамках ЄС, завдяки дерегуляції телекомунікаційного сектора та ринку фінансових послуг, паралельно до виконання дій в рамках СТО. Важливою ланкою інтегрціі стало введення єдиной валюти. За даними на 1998р. Союз Бельгії і Люксембурга забезпечував 3.2% світового експорту, таким чином посівши 11 місце серед найбільших експортерів світу [10]. Але крім того ці дві країни разом зайняли шосте місце в ЄС за рівнем експорту і десяте місце серед найбільших імпортертерів світу. Справді всі сектори і більшість території країн Бенілюкса задіяні задля того, щоб відповідати потребам збільшення обсягу експортно-імпортних операцій [10].
1-го січня 1999р. 11 країн ЄС прийняли остаточне рішення щодо наступної ланки Європейської інтеграціі - введення єдиної валюти. Таким чином ці країни автоматично стали учасницями третього етапу ЄВС. Ця подія стала історичним кроком усіх найголовніших посадових осіб країн-учасниць, такє рішення позначило досягнення ЄВС відповідно до строків, зазначених ЄС в 1992 р. в Маастріхському Договірі [14].
На зустрічі в Брюселі було проаналізованано досягнений рівень інтегрованості європейських країн і надана оцінка розвиткові країн ЄС.
Бельгія була визнана, як країна, що досягла необхідного рівня національного законодавства, включаючи положення Центрального Банку Бельгіі в відповідності до Статуту Європейської системи Центральних Банків. Аналіз визнає наступні досягнення економіки Бельгіі станом на 1998р.:
· середній рівень інфляціі в Бельгіі дорівнював 1.4%, що навіть нище за встановлений ЄВС рівень;
· економіка Бельгіі не буде предметом обговорення зібрання з приваду дефіциту бюджета;
· Бельгія була членом Механізму Обміну Валют вже 2 роки, і за цей період Бельгійський франк був стабільною валютою, а Бельгія не проводила девальвацію національної валюти не враховуючи інтересів жодної з країн-членів ЄС;
· Бельгія відповідає усім критеріям зазнеченим в Маастрихському Договірі. Таким чином Бельгія відповідає усім критеріям для введення єдиної Європейської валюти [14].
Щодо Люксембургу, то аналіз ЄС визнав наступні досягнення його національної економіки:
· Люксембург взявся до усіх необхідних кроків щодо формування необхідного національного законодівства;
· станом на 1998р.рівень інфляціі в Люксембурзі становив 1.4%, що також нище за встановлуний мінімум;
· протягом другого етапу Європейського ЕВС Люксембург не був предметом обговорення з приваду дефіциту бюджета;
· жодного разу Люксембург не проводив девальвацію національної валюти- Люксембургзького франка, яка б суперечила спільним інтересам Монетарної системи країн ЄС.
Таким чином Люксембург теж відповідає необхідним умовам, зазначеним в Маастрихському Договорі [14].
Наступну характеристику в Брюселі було надано і Нідерландам:
· середній рівень інфляціі в Нідерландах станом на 1998р. становив 1.8%, що вище ніж в Бельгіі і Люксембурзі, але все-таки ще нищий встановленого ліміту;
· Нідерланди не мають дефіциту бюджету;
· девальвація Нідерландського гульдена не суперечила монетарній політиці ЄС;
· Нідерланди відповідають усім критеріям для введення загально-європейської валюти [14].
Монетарна політика не є єдиною ланкою інтегрованості країн Бенілюкса. З огляду на те, що в країнах необхідні реформи скорочення безробіття, подальші реформи ринка праці, країни Бенілюкса прагнуть до співпраці в регулюванні ринка праці. Визначальними є досягнення “Doorn group”. Саме її діяльність і стане предметом обговорення в наступному параграфі.
Так у вересні 2000р.” Doorngroup” – об’єднання професійних спілок країн Бенілюкса, а крім того Німеччини, провела вже четверту щорічну зустріч. Об’єднана група спільними зусиллями оцінила результати досягнутих в 2000р. угод по витратах в чотирьох країнах в контексті “формули координування”, яку вони прийняли в минулому році. В цій формулі зазначено, що країни повинні шукати стандарти виплат, які б відповідали змінам цін і продуктивності праці. Крім того союзи приділили увагу питанням кооперації у вирішенні питань тривалості робочого дня і продовження навчання підчас роботи.
7-8 вересня 2000р. Понад 50 провідних представників професійних спілок Бельгіі, Нідерландів, Люксембургу та Німеччини зустрілися в рамках діяльності “ Doorn group” в Люксембурзі [11]. Назва об’єднання походить від назви міста, де в 1998р. професійні спілки вищезгаданих країн прийняли спільну декларацію, в якій зазаначалося міцне бажання країн знайти можливості для координування через кордони питань, що стосуються виплат на заробітну плату та умов праці в рамках ЄС [11]. Декларація “Doorn group” вперше в історії зазначила той факт, що спілки з різних країн визнали єдині стандарти в цьому питанні. Одним з головних питань зустрічі стали суттєві збільшення рівнів виплат в країнах. Відповідно до цифр, наданих національними організаціями професійних спілок, всередньому зростання у 2000р. сягнули рівня: 4.5% в Люксембурзі, 3.6% в Бельгіі, 3.5% в Нідерландах і 2.3% в Німеччині. Щодо “Формули координаціі”, то тільки Бельгія змогла досягти рівня, який враховує в повній мірі відповідність рівня інфляціі рівню продуктивності
праці [11].
Наступна таблиця використовує дані звіту “Doorn group” (див.ст.13)[12].
Таким чином четверта щорічна зустріч свідчить про те, що країни Бенілюкса широко взаємодіють і є “піонерами” транснаціональної координаціі дій зокрема на ринку праці.
| Країна | Рік | Інфляція % | Продуктивність Праці % | Збільшення оплати праці % |
| Бельгія | 1999 | 1.1 | 1.2 | 2.5 |
| 2000 | 1.4 | 2.2 | 3.6 | |
| 1999/2000 | 2.5 | 3.4 | 6.2 | |
| Люксем-бург | 1999 | 1.0 | 3.3 | 5.5 |
| 2000 | 2.9 | 2.2 | 3.1 | |
| 1999/2000 | 3.9 | 2.0 | 4.5 | |
| Нідерланди | 1999 | 1.7 | 0.8 | 2.7 |
| 2000 | 2.0 | 2.0 | 3.5 | |
| 1999/2000 | 3.7 | 2.8 | 6.3 |
2.3 Структурний аналіз національних економік країн Бенілюкса
2.3.1 Економіка Нідерландів: проблеми соціально-ринкового господарства. Особливості інвестиційного клімата Нідерландів.
Нідерланди на перший погляд є досить успішною європейською країною з надзвичайно високим рівнем соціального захисту своїх громадян. Загальна ситуація в економіці країни вцілому сприятлива: для країни характерне стабільне економічне зростання, незначні циклічні коливання протягом 1990-х рр., позитивне сальдо платіжного балансу, низький рівень інфляціі, стабільна національна валюта-гульден і дуже низький рівень безробіття. Не зважаючи на це, на думку відомого економіста О.І.Погорлецького, в голандській економіці існують також важливі структурні проблеми, до числа яких можна віднести:
· застарілу спеціалізацію промисловості (середній ступінь наукомісткості промислового виробництва);
· високий ступінь залежності від зовнішніх факторів (експортна доля країни складає 54% );
· високі трудові витрати як результат розгалуженої системи соціального захисту населення (це змушує багатьох національних компаній переносити виробництва, що потребують високої інтенсивності праці, в регіони з більш низькою вартістю рабочої сили);
· зниження частки промисловості і розширення сфери послуг, що в умовах глобальної економіки є джерелом нових проблем для країни з традиційно експортною орієнтацією.
Деякі проблеми викликані і соціально-ринковим господарством Нідерландів. Соціал-демократи, які знаходяться при владі, створили в країні високий ступінь соціального захисту населення, який передбачає відповідний розмір пенсій і допомоги по безробіттю, майже безкоштовне медичне обслуговування. Так особливою гордістю Нідерландів є система охорони здоров’я, на яку витрачається до 10% ВВП країни і в якій зайнято 10% трудових ресурсів країни [1,254]. В Нідерландах діє спеціальний Закон про непрацездатність, відповідно до якого кожна людина, яка має проблеми зі здоров’ям, може пройти повне медичне обслідування і отримати інвалідність на все життя і допомогу по інвалідності в розмірі 70% заробітної плати на останньому місці працевлаштування [1,254].