Зіткнувшись з небажаними запасами товарів, підприємства скоротили б виробництво до рівноважного рівня Обр і ринок би спорожнів. І навпаки, коли б фірми виготовляли обсяг національного виробництва, позначений Обі, їхні запаси швидко б зменшились, тому що обсяг продажу був би більшим обсягу виробництва. Тому фірми розширювали б виробництво, і обсяг національного продукту збільшився б.
На положення кривої сукупного попиту і сукупної пропозиції може вплинути і ціла низка нецінових чинників. Якщо вони викликають збільшення сукупного попиту,його крива зміщується вправо, а коли зниження сукупного попиту, його крива зміщується вліво.
Із зниженням сукупного попиту на горизонтальному відрізкові реальний обсяг національного виробництва зменшиться, а рівень цін залишиться незмінним. На вертикальному відрізкові ціни знизяться, а реальний обсяг національного виробництва залишиться на рівні повної зайнятості. На висхідному відрізкові модель показує, що і реальний обсяг національного виробництва і рівень цін зменшаться.
Однак є іще один надзвичайно важливий чинник, який ускладнює ситуацію на вертикальному і висхідному відрізках. Ця складність полягає в тому, що ціни на товари і ресурси стають негнучкими і не мають тенденції до зниження. Економічні показники, що раз зросли, не обов'язково знижуються. Деякі економісти вбачають у такій тенденції ефект храповика (храповик — це механізм, який дозволяє крутити колесо тільки вперед).
Дію ефекту храпового механізму показано на мал. 4, де для спрощення пропущений висхідний відрізок кривої сукупної пропозиції. Якщо сукупний попит збільшується від СП1 до СГІ2, економіка рухається від рівноваги Ц1 Об1 в точці е1 на горизонтальному відрізкові до нової рівноваги Ц20бр в точці є2 на вертикальному відрізкові. Але ціни не знижуються так легко, як підвищуються, принаймні так швидко. Тому, якщо сукупний попит буде рухатися у зворотному напрямку і зменшиться від СП2 до СП1, то економіка не повернеться до свого первісного рівноважного стану в точці е1.
Скоріше залишиться новий, вищий рівень цін Ц2, і тому збереження сукупного попиту зрушить економіку до стану рівноваги в точціє2. Рівень цін залишиться в точці Ц2, а реальний обсяг національного виробництва знизиться ДО Об2.
Отже, існує асиметрія у графіку сукупної пропозиції, яка полягає в тому, що коли обсяг сукупного попиту розширюється, горизонтальний відрізок відхиляється вгору легко і швидко, але коли сукупний попит зменшується, вниз відхиляється повільно або й взагалі не відхиляється.
Причина нееластичності цін в бік зниження передусім обумовлена заробітною платою, яка здебільшого складає близько 75% загальних видатків фірми і яка не має тенденції до зниження, принаймні протягом певного часу. Ця нееластичність пояснюється також тим, що чимало промислових фірм володіють достатньою монопольною владою, щоб протидіяти зниженню цін у період спаду попиту.
Сильний вплив на рівноважний рівень цін і на рівноважний реальний обсяг національного виробництва мають зміни сукупної пропозиції. В 1993 р. російські постачальники значно збільшили ціни на нафту, яку імпортує Україна. Підвищення цін на нафту і газ позначилося на всій економіці України і роздуло затрати на виробництво і розподіл фактично всіх вітчизняних товарів та імпортованих ресурсів. Отже, витрати на виробництво вітчизняної продукції зросли на всіх рівнях. Тому крива української сукупної пропозиції посунулася вліво (зрушення кривої від Спр1 до Спр2 на мал. 5). Підвищення рівня цін в такій ситуації супроводжується інфляцією, обумовленою зростанням витрат.
Важливо відзначити, що за даного сукупного попиту наслідки зрушень сукупної пропозиції подвійно негативні. Коли сукупна пропозиція зміщується від Обі до Об2, а рівень цін зростає від Ц1 до Ц3, зайнятість зменшується і виникає інфляція — таке поєднання називається стагфляцією.
Припустимо, що один із нецінових чинників змінюється, викликаючи збільшення сукупної пропозиції. Наприклад, різко збільшується продуктивність без підвищення заробітної плати робітників. Або знижуються податки з підприємств, що скорочує витрати на одиницю продукції, переміщуючи криву сукупної пропозиції вліво. На мал. 5 показано, що зміщення сукупної пропозиції від Спр1 до Спр3 вказує на збільшення реального обсягу національного виробництва від Об1 до Об3 і — за нееластичності цін і зарплати в бік зменшення — на одночасне зниження рівня цін від Ц1 до Ц3.
Таким чином, зміщення кривої сукупної пропозиції зумовлює зміни реального обсягу національного виробництва за повної зайнятості, а зміщення кривої вправо свідчить про економічне зростання і вказує на збільшення виробничого потенціалу в економіці.
Важливо відзначити, що елементарна модель сукупного попиту і сукупної пропозиції необхідна для детального і всебічного аналізу макроекономічних проблем. Однак не дивно, що ця модель викликає чимало запитань. Наприклад, чи є такі економічні чинники, які гарантують, що крива сукупного попиту завжди буде перетинати криву сукупної пропозиції на вертикальному відрізкові, тобто чи існують механізми, які автоматично забезпечують повне використання національних ресурсів. Практика показує, що ні.
Наприклад, в Україні, як і в інших суверенних державах, що виникли на грунті розпаду СРСР, виникає реальна ситуація, за якої криві попиту і пропозиції не перетинаються між собою (див. мал. 6).
Вказане розміщення кривої сукупного попиту і кривої сукупної пропозиції пояснюється тим, що, з одного боку,склади підприємств забиті готовою продукцією, цілодобово відкриті комерційні ларки з імпортними напоями і сигаретами, а з іншого — має місце колосальне зростання кількості грошей на руках у населення.
Ситуація, коли пропозиція товарів з підвищенням цін не зростає, а падає, зображена на мал. 6. На малюнку видно, що точка рівноваги зникла. Реалізація товарів, їхня купівля-продаж не відбулися. Платежі припинилися Виник парадокс, не передбачений традиційними методами макроаналізу.
Цьому є декілька причин. Насамперед, розвалилася система господарських зв'язків, яка склалася раніше. Економіка вийшла із традиційного стану. Виникла ситуація невизначеності і непередбаченості.
До того ж, між підвищенням цін і розширенням пропозиції завжди існує певний розрив у часі, особливо за ринкової економіки. Тому не слід чекати миттєвого пристосування виробництва до зміненої кон'юнктури ринку. Саме тому в багатьох країнах, які досягли успіху в своєму економічному розвиткові, зовсім не покладаються на всесильність ринку, а проводять гнучку і ефективну структурну політику, що стимулює ділову активність, насамперед у пріоритетних, соціально-значущих галузях.
Однак головна причина виниклого парадоксу все-таки не в цьому. Типові моделі макроаналізу вимагають наявності достатньо розвинутого конкурентного середовища, якого в реальній економіці України не існує. Криві сукупного попиту і сукупної пропозиції, що не перетинаються,— це своєрідний антиефект її монополізму.
4. Список використаної літератури.
1. Кемпбел Р. Макконел, Стенлі Л. Брю – “Економікс”, К.: «ХаГар» 1998
2. Самуельсон П. – “Економікс”, М.: “Дело” 1991
3. “Основи економічної теорії”, за редакцією Г.Н. Климка, В.П. Нестеренка, “Вища школа - знання” 1997