Збереження режиму роздільного майна.
Подружжя може прийняти рішення про нерозповсюдження на них правил ст.25 КШС. В шлюбний контракт може бути включений пункт про те, що майно, яке належить кожному з них на праві приватної особистої власності буде належати йому і в майбутньому, незалежно від тривалості спільного користування і тих вкладень в майно, які будуть виконуватись подружжям під час існування шлюбу.
Правовий режим речей професійних знань подружжя.
До шлюбного контракту може бути внесений пункт про те, що речі професійних занять одного або двох з подружжя будуть належати тому з них, для кого вони були придбані або тому, хто буде вказаний.
Порядок володіння, користування та розпорядження майном подружжя
Складаючи контракт, подружжя може внести до нього пункт про володіння, користування, розпорядження як спільним, та і роздільним майном. Подружжя також може закріпити право користування спільним майном як за одним з подружжя, так і за кожним із них, вони також можуть внести до контракту умови, які стосуються утримання та ремонту спільного та роздільного майна.
Але не зважаючи на умови шлюбного контракту, при укладанні подружжям угод відносно спільного майна наобхідно дотримуватись передбачених законом вимог.
Взаємне утримання подружжя
Право на внесення до шлюбного контракту умов щодо взаємного матеріального утримання надано не КШС, а "Постановою …", тому, включаючи таку умову до контракту, треба мати на увазі обставину.
Пожружжя може в контракті передбачити умови, які не зв’язують право на отримання аліментів з нужденністю або непрацездатністю стягувача аліментів. Також подружжя може домовитись в контракті про порядок стягнення аліментів, а також про форму аліментів (грошова, натуральна, ін.).
Але шлюбний контракт не може включати умови щодо того, що один з подружжя відмовляється від свого права на стягнення аліментів.
Утримання дітей та інших осіб.
“Порядок…” не забороняє подружжю за своєю домовленістю визначити порядок та умови надання матеріального утримання їх дітям, але умови контракту не можуть включати в себе пункти, що обмежують майнові права дітей.
Подружжя вправі встановити порядок стягнення аліментів, відмінний від встановленого законом. Це може бути домовленість між подружжям про надання аліментів не в грошовому виразі, а в натуральному; про сплату аліментів не щомісяця, а, наприклад, раз в квартал, але якщо при цьому не порушуються інтереси та права дитини. Також подружжя може домовитись і про розмір аліментів.
Спільні та особисті борги подружжя.
Це питання регулюється імперативними нормами цивільного та сімейного права, але подружжя може включити до шлюбного контракту умову про те, що по боргам одного з подружжя, виникшими до або під час шлюбу, подружжя буде відповідати спільно, також подружжя може включати в контракт й інші умови, але такі, що не суперечать законодавству.
Роздільне мешкання подружжя.
Подружжя може в шлюбному контракті визначити майбутнє місце мешкання кожного з них, а також своїх дітей. Подружжя може визначити долю майна, придбаного ними під час роздільного мешкання: домовитись, що таке майно буде належити тому з подружжя, хто його придбав. Сторони також можуть домовитись про порядок користування спільним майном при роздільному мешканні, при цьому можна обговорити питання утримання і ремонту такого майна.
Розподіл майна
Подружжя може включати такі умови до шлюбного контракту щодо розподілу спільного майна (як під час шлюбу, так і в процесі його розірвання):
- розподіл речей між собою з врахуванням їх вартості та долею кожного з них в спільному майні визначеного законом або контрактом;
- передати майно в натурі одному з подружжя з покладанням на нього обов’язку компенсувати іншому його долю майном;
- розділити майно в натурі, якщо це можливо без шкоди для його господарського призначення;
- продати майно і розділити між подружжям отриману суму.
Подружжя може застосовувати і комбінований спосіб розподілу майна.
Немайнові питання життя подружжя.
До немайнових питань, які закріплюються в шлюбному контракті можна віднести такі:
- вибір подружжям прізвища при реєстрації шлюбу, але при цьму потрібно дотримуватись норм діючого законодавства.
- визначення ім’я, по-батькові та прізвища дітей.
- питання про місце проживання подружжя.
- місце проживання дітей.
- угода між подружжям про умови та способи здійснення виховання неповнолітніх дітей.
- інші питання за домовленістю сторін.
Порядок та умови укладання, зміни, припинення шлюбного контракту. Відповідальність за невиконання або за неналежне виконання, визнання недійсним шлюбного контракту.
Порядок укладання шлюбного контракту, згідно діючого законодавства, полягає в наступному:
- шлюбний контракт повинен укладатись до реєстрації шлюбу
- шлюбний контракт вступає в силу з моменту реєстрації шлюбу.
- шлюбний контракт повинен обов’язково реєструватись у нотаріуса
- шлюбний контракт за участю неповнолітніх укладається тільки за згодою їх законних представників.
- шлюбний контракт укладається за місцем проживання однієї з сторін або за місцем реєстрації шлюбу.
Припинення шлюбного контракту в багатьох випадках залежить від його змісту. Зобов’вязання, передбачені шлюбним контрактом, втратчають силу у випадку смерті одного з плдружжя. Шлюбний контракт може припинити свою дію і у випадку його розірвання за згодою сторін, але таке рішення підлягає обов’язковій нотаріальній реєстрації. Шлюбний контракт можна розірвати шляхом подачі позовної заяви до суду. Так само вирішуються питання, пов’язані з припиненням дії не всього контракту, а тільки окремих його положень. У випадку розірвання шлюбу шлюбний контракт припиняє свою дію.
Під час дії шлюбного контракту подружжя може вносити до нього зміни. Вони вносяться в томуж порядку, що й при укладанні шлюбного контракту.
Діюче сімейне законодавство не визначає умов, видів та розмірів відповідальності подружжя за невиконання або неналежне виконання шлюбного контракту, в зв’язку з чим при вирішенні таких питань необхідно виходити із загальних положень сімейного та цивільного законодавства, а також конкретних умов шлюбного контракту.
За захистом своїх прав подружжя може звертатись до суду. Суд може своїм рішенням зобов’язати одного з подружжя виконати взяті ним зобов’язання в натурі. Окрім цього, суд може винести рішення про припинення дій, порушуючих права одного з подружжя, а також інші рішення направлені на захист порушених прав та законних інтересів. Оскільки шлюбний контракт є договором, то на нього розповсюджуються й інші положення договірного права про відповідальність, які виникли у зв’язку з невиконанням або неналежним виконанням умов шлюбного контракту.
Шлюбний контракт, у разі визнання його недійсним, анулюється з моменту його укладання і може бути визнаний недійсним як частково так і повністю.
Обставини, за якими шлюбний контракт може бути вознаний недійсним:
- порушення порядку його укладання. Порушення ноторіальної форми укладання шлюбного контракту
- укладання шлюбного контракту після укладання шлюбу
- якщо до шлюбного контракту внесені умови які погіршують становище будь-кого з подружжя (або протирічать законодавству)
- укладання шлюбного контракту в результаті неправомірних дій одного з подружжя (шляхом обману, насильства, погроз та ін.)
Законодавством не передбачено типової форми шлюбного контракту, тому форма та зміст шлюбного контракту залежить від домовленостей сторін.
Заключення.
Аналізуючи законодавство що стосується шлюбного контракту, я зробив наступні висновки:
По-перше, в п.1 «Порядку...» зазначено, що шлюбний контракт укладається до реєстрації шлюбу. Таким чином, подружжя-бізнесмени, що прийшли до висновку про необхідність укласти між собою шлюбний контракт, повинні розірвати шлюб, укласти шлюбний контракт, а потім знову зареєструвати шлюб. І тому, на мою думку, потрібно змшити змicт п.1 «Порядку...», надавши можливіть подружжю укладати шлюбний контракт, як до одруження, так i в процесі шлюбного життя.
По-друге, ч.2 ст.27-1 КШС та п.З «Порядку...» встановлюють, що умови шлюбного контракту не можуть погіршувати становища подружжя порівняно із законодавством України а розглядаючи п.1 Зразка шлюбного контракту, ми можем побачити, що одному iз подружжя буде належати 2/3 майна яке нажите за час шлюбу, а іншому 1/3 майна. Тобто, зразу ж порушується ч.2 ст.27-1 КШС України, адже стаття 21 КШС України чітко говорить, що все майно, яке нажите за час шлюбу, є спільною суміною власністю, а отже, ділиться порівну. Звідси випливає, що такий шлюбний контракт буде визнаний судом незаконним i недійсним.
Далі, пункт 2 цього ж Зразка шлюбного контракту визначає, що автомобіль, який належить дружині, i музичні інструменти, які належать чоловіку на праві особистої власності, після реєстрації шлюбу переходять у спільну вдасність подружжя. Цей пункт зразка протирічить ст. 24 КШС України i тому не може мати сили при виникненні спору про дошлюбне майно, яким в даному випадку є автомобіль i музичні інструменти, воно буде визнано роздільним май-ном подружжя.
Що стосується речей професійних занять подружжя, (п.З Зразка), придбаних за час шлюбу, то вони, в силу ст.26 КШС України, є спільною сумісною власністю подружжя i дублювати це положення закону у контракті недоцільно.
В п.З шлюбного контракту також аналогічна ситуація п.2 — це i дублювання норм закону ст.ст.24 i 27 КШС, i можливість визнання шлюбного контракту недійсним i виникнення спору з приводу майна, яке отримане в дар. Пункт 4 Зразка повністю дублює норму ст.24 КШС України i тому не погрібен в шлюбному контракті.